Справа № 146/1175/21
"10" березня 2022 р. Томашпільський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого-судді Пилипчука О.В.,
з участю секретаря судового засідання Бойко Т.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт. Томашпіль цивільну справу
ім'я (найменування) сторін та інших учасників справи:
позивач: керівник Тульчинської окружної прокуратури, яка діє в інтересах держави в особі Вінницької обласної ради та комунальної організації «Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву»
відповідач: ОСОБА_1
вимоги позивача: про стягнення заборгованості за кредитним договором
представник позивача: прокурор Томашпільського відділу Тульчинської окружної прокуратури Мазур І.А., -
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
07 вересня 2021 року керівник Тульчинської окружної прокуратури, яка діє в інтересах держави в особі Вінницької обласної ради та комунальної організації «Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву» звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість по поверненню кредиту згідно встановленого кредитним договором №20-1-2 від 29.05.2008 року графіку в сумі 9593 грн. (дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто три гривні), з яких: 7250,00 грн. (сім тисяч двісті п'ятдесят гривень) - сума основного боргу, 1397,00 грн. (одна тисяча триста дев'яносто сім гривень) - сума пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, 668,00 грн. (шістсот шістдесят вісім гривень) - сума інфляційних витрат, 278,00 грн. (двісті сімдесят вісім гривень) - сума штрафних санкцій на користь Комунальної організації «Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву».
Цивільний позов обґрунтовано наступним.
Згідно кредитного договору № 20-1-2 від 29 травня 2008 року ОСОБА_2 , яка проживає по АДРЕСА_1 , Фондом був наданий кредит у сумі 18000 грн. з цільовим призначенням - на купівлю житлового будинку, терміном на 8 років.
Згідно п. 1.1 кредитного договору Фонд зобов'язався надати позичальнику кредит, а позичальник, відповідно до п.п. 4.4.1, 4.4.2, п. 4.4.., зобов'язаний повернути Фонду кредит згідно з умовами кредитного договору.
Відповідно до п. 2.2 кредитного договору, повернення кредиту здійснюється щорічно рівними частинами з початку їх видачі до моменту повного погашення, згідно з графіком.
На виконання вищевказаних зобов'язань Фондом було перераховано ОСОБА_1 18000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 38 від 25.06.2008 року.
В свою чергу, відповідач зобов'язання щодо повернення кредиту не виконав, та станом на 19.04.2021 року за відповідачем рахується заборгованість по кредиту в розмірі 9593 грн., з яких: 7250 грн. - сума основного боргу, 1397 грн. - пеня, 668 грн. - інфляційні втрати, 278 грн. - 3% штрафні санкції.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Ухвалою Томашпільського районного суду від 01 листопада 2021 року відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче засідання призначено на 09 грудня 2021 року.
Ухвалою Томашпільського районного суду від 09 грудня 2021 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду на 14 січня 2022 року.
Ухвалою Томашпільського районного суду від 14 січня 2022 року розгляд справи відкладено на 21 лютого 2022 року.
Ухвалою Томашпільського районного суду від 21 лютого 2022 року розгляд справи відкладено на 10 березня 2022 року.
Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
В судовому засіданні прокурор Томашпільського відділу Тульчинської окружної прокуратури Мазур І.А. позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити за обставин зазначених у позові.
Представник Вінницької обласної ради в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, однак надіслав на адресу суду заяву, в якій позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити.
Представник Комунальної організації «Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництва» Вінницької обласної ради в судове засідання не з'явився, однак подав на адресу суду заяву, в якій просить розгляд справи провести без його участі, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з'явилася по невідомій суду причині, хоча завчасно та належним чином була повідомлена про слухання справи, відзиву на позовну заяву до суду не подала, доказів про поважність причини своєї неявки в судові засідання до суду не надала.
Відповідно норми ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність і достовірність показань сторони по справі, сприяючи всебічному й повному з'ясуванню обставин справи, що має істотне значення для правильного вирішення спору, прийшов до наступного.
Відповідно до ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; розумні строки розгляду справи судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення; обов'язковість судового рішення
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно ч.3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Відповідно ч.ч.1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно ч.1 ст.. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно ч.1-4 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно ч.9 ст. 83 ЦПК України, копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів судом, у тому числі, є примусове виконання обов'язку в натурі.
Згідно з ч. 3 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Пунктом 3 ст. 131-1 Конституції України визначено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Згідно ч. 3 ст. 23 Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
На виконання вимог ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», Тульчинською окружною прокуратурою повідомлено Комунальну організацію «Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву» та Вінницьку обласну раду про намір звернутися до Томашпільського районного суду Вінницької області з вказаним позовом в інтересах держави.
Згідно п. 1.6 Статуту Комунальної організації «Обласний фонд сприянння інвестиціям та будівництву», затвердженого рішенням 37 сесії Вінницької обласної ради 7 скликання від 05.03.2019 року № 804 Фонд є спеціалізованою кредитно-фінансовою господарською організацією, предметом діяльності якої у відповідності до п. 2.2.2. Статуту є, концентрація коштів для кредитування та надання індивідуальним забудовникам пільгових довгострокових кредитів на: будівництво, добудову, реконструкцію, придбання з добудовою і реконструкцією житла (будинку чи квартир), на спорудження інженерних мереж і підключення їх до існуючих комунікацій, розвиток власного підсобного господарства шляхом придбання обладнання, сільськогосподарської техніки, молодняку тварин, великої рогатої худоби, коней та на розвиток енергозберігаючих технологій будівництва. Згідно п.п.5.4-5.5 Статуту фінансове забезпечення діяльності Фонду здійснюється за рахунок бюджетних коштів, інвестиційних коштів підприємств, установ та організацій різних форм власності, окремих громадян та інших джерел. Фонд не набуває права власності на кошти, отримані від проведення кредитування, а повертає їх в бюджети, як спеціальні кошти.
Згідно кредитного договору № 20-1-2 від 29 грудня 2008 року ОСОБА_1 був наданий кредит у сумі 18000 грн. з цільовим призначенням - на купівлю житлового будинку
Згідно пунктів 1.1 та 2.1 Кредитного договору Фонд зобов'язався надати позичальнику шляхом передачі продавцю грошових коштів.
Відповідно до п.4.4.2. позичальник зобов'язується повернути кредит грошовими коштами згідно графіку повернення кредиту.
На виконання вищевказаних зобов'язань Фондом було перераховано 18000 грн., що стверджується копією платіжного доручення №3 від 25.06.2008 року.
В свою чергу, відповідач зобов'язання щодо повернення кредиту не виконав, сплативши позивачу станом на 10.05.2019 року лише кошти в сумі 11250 грн., що підтверджується копією виписки повернення кредиту та відсотків по договору №20-1-2 .
Згідно розрахунку заборгованості від 25.11.2020 року, станом на 19.04.2021 року за відповідачем рахується заборгованість по кредиту в розмірі 9593 грн., з яких: 7250 грн. - сума основного боргу, 1397 грн. - пеня, 668 грн. - інфляційні втрати, 278 грн. - 3% штрафні санкції.
Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним договором.
Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Згідно ч.2 ст.615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно ст. 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Не виконуючи належним чином зобов'язання за вказаним договором відповідач порушив зазначені вище норми законодавства та умови кредитного договору.
Частиною 1 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику /грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем/ у строк та в порядку, встановлені договором.
Частиною 1 статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно кредитного договору №20-1-2 позичальник зобов'язується забезпечити повне повернення кредиту, пені; повертати кредит згідно з графіком повернення кредиту; внесення платежу здійснювати частинами або однією сумою в обумовлені строки; першу частину кредиту повернути в строк до 30 листопада 2008 року; повернути кредит в строк до 30 листопада 2015 року, але не пізніше строку, зазначеному в графіку повернення кредиту. (п. п. 4.4., 4.4.1., 4.4.2., 4.4.3. Кредитного договору).
Графіком, що є додатком до договору №20-1-2 від 29.05.2008 року сторонами було узгоджено строки та розмір сплати кредитних коштів та відсотків, кінцевою датою сплати яких визначено 2015 рік, а сума, що підлягає поверненню становить 18000 грн.
Однак, ОСОБА_1 графіку повернення кредитних коштів не дотримується, порушуючи умови договору, платежі в рахунок погашення кредиту не здійснила, або частково сплачувала необхідні суми що призвело до виникнення вищевказаної заборгованості.
Враховуючи порушення щодо повернення кредиту, Фондом на адресу позичальника направлялась письмова претензія з вимогами погашення заборгованості, що стверджується листом № 01/73 від 08.02.2021 року з роз'ясненням наслідків невиконання умов договору та можливості припинення договірних зобов'язань. Незважаючи на це, вимоги Фонду позичальником ОСОБА_1 ігнорувались.
Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК України).
Позивачем належним чином доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог щодо розірвання кредитного договору № 20-1-2 від 29.05.2008 року, стягнення заборгованості за кредитним договором та дострокового повернення коштів.
Відповідно ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на вищевикладене, оскільки відповідач не виконав свої зобов'язання щодо погашення суми кредиту, що є істотним порушенням договору кредиту, укладених між ОСОБА_1 та комунальною організацією "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву», оскільки, внаслідок такого порушення "Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву» позбавлений можливості отримати суму кредиту та суму відсотків за користування даним кредитом, на що він розраховував при укладенні договору, суд оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.5 ст.265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору в розмірі 2270 гривні, про що свідчить платіжне доручення №1414 від 25.08.2021 року та платіжне доручення №1415 від 25.08.2021 року.
З врахуванням того, що позов підлягає задоволенню, суд в силу ст.141 ЦПК України приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, зокрема, судового збору, шляхом перерахування на рахунок Вінницької обласної прокуратури.
На підставі ст. cт. 131-1, 142 Конституції України, ст.23 Закону України «Про прокуратуру», ст., ст.525, 526, 538, 549- 551,611, 614, 1048, 1049, 1054 ЦК України, керуючись ст., ст.10, 11, 81, 141, 178, 223, 263 - 265, 274, 279, 280, 282 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги керівника Тульчинської окружної прокуратури, яка діє в інтересах держави в особі Вінницької обласної ради та комунальної організації «Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництва» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 заборгованість по поверненню кредиту згідно кредитного договору №20-1-2 від 29.05.2008 року в сумі 9593 грн. (дев'ять тисяч п'ятсот дев'яносто три гривні), з яких: 7250,00 грн. (сім тисяч двісті п'ятдесят гривень) - сума основного боргу, 1397,00 грн. (одна тисяча триста дев'яносто сім гривень) - сума пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, 668,00 грн. (шістсот шістдесят вісім гривень) - сума інфляційних витрат, 278,00 грн. (двісті сімдесят вісім гривень) - сума штрафних санкцій на користь Комунальної організації «Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву».
Стягнути з ОСОБА_1 2270 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень) судового збору, перерахувавши його на рахунок Вінницької обласної прокуратури UA568201720343110002000003988.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування (ім'я) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження:
Позивач: Вінницька обласна рада, адреса: 21100, м.Вінниця, вул. Соборна, 70,
Комунальна організація «Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництва», адреса: 21009, м.Вінниця, вул. Коцюбинського, 26/58, р/р: НОМЕР_1 в ТВБВ № 10001/0175 філії - Вінницьке обласне управління АТ «Ощадбанк», код 24893824, МФО 302076;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Томашпільським РВ УМВС України у Вінницькій області, РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення виготовлено: 11 березня 2022 року
Суддя: О. В. Пилипчук