Справа № 202/7851/21
Провадження № 2/202/888/2022
Іменем України
22 лютого 2022 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
в складі: головуючого судді Слюсар Л.П.,
за участю секретаря Пеки Д.В.,
представника відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про збільшення розміру аліментів, -
У грудні 2021 року ОСОБА_2 звернулась до Індустріального районного суду м.Дніпропетровська із позовною заявою до ОСОБА_3 про збільшення розміру аліментів, відповідно до якої просила збільшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_3 на її користь на підставі рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 18.05.2015 року, на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з моменту подання позову до суду і до повноліття дитини.
Позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовані тим, що вона перебувала в офіційному шлюбі з відповідачем, який було зареєстровано 10 вересня 2005 року та який розірвано рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 січня 2015 року. Від цього шлюбу сторони у справі мають спільну дитину: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 травня 2015 року з ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання сина у розмірі 900 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття. З часу ухвалення рішення про стягнення аліментів розмір витрат на утримання дитини значно зросли. Витрати на школу, відвідування спортивних секцій та розвиваючих гуртків, додаткові заняття англійською мовою з викладачем, та звичайне відвідування дитячих центрів, парків, зон відпочинку потребують значних коштів.
З метою захисту порушених прав та інтересів, позивач обрала судовий захист відновлення таких прав, що і зумовило її звернутись до суду з відповідною позовною заявою про збільшення розміру аліментів.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 грудня 2021 року, головуючим суддею у розгляду вказаної позовної заяви визначено суддю Слюсар Л.П., ухвалою якої від 29 грудня 2021 року позовну заяву ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
20 січня 2022 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог позивача щодо збільшення розміру аліментів шляхом зміни їх способу стягнення через їх необґрунтованість та безпідставність. Зазначив, що жодним чином не ухилявся від своїх батьківських обов'язків по утриманню дитини, з 2015 року за домовленістю з позивачем регулярно сплачував аліменти на картку ОСОБА_2 у розмірі 900-1200 грн. Заборгованість зі сплати аліментів, яка виникла при примусовому виконанні рішення суду виконавчою службою, сплачена. Звернув увагу, що його майновий стан з часу призначення аліментів та до тепер не змінився. Позивач обґрунтовуючи підстави збільшення розміру аліментів, в прохальній частині просить зміни способу стягнення аліментів з твердої встановленої суми на частку доходів, при цьому в позові посилається на те, що на її думку порушуються права та інтереси дитини, адже мінімальний розмір аліментів не може бути меншим ніж 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Законом України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Тобто, законодавство передбачає механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України, навіть за наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому, ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення. Жодного доказу того, що державний виконавець відмовляється самостійно без рішення суду нараховувати позивачу аліменти в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку без рішення суду не надано. Оскільки позивачем не наведено жодної обставини, яка б свідчила про зміну майнового стану сторін або фізичного стану дитини, відповідач вважає, що позивачем не доведено підстави для збільшення розміру аліментів, шляхом зміни способу стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку від доходів.
Позивач ОСОБА_2 та її представник, адвокат Єлісєєв О.Д., у судове засідання не з'явились, натомість через канцелярію суду представником позивача подано заяву, відповідно до якої просив розгляд справи проводити без участі позивача та її представника, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на обставини, що викладені у відзиві на позовну заяву. Для долучення до матеріалів справи надала суду довідку-розрахунок Індустріального ВДВС у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), яка підтверджує відсутність заборгованості по аліментам у ОСОБА_3 за виконавчим документом № 202/1882/15-ц від 02.06.2015 року, станом на 27.01.2022 року. Надана довідка свідчить, що державний виконавець нараховує на користь ОСОБА_2 на утримання сина 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що становить 1 309,00 грн. та свідчить про відсутність підстав для збільшення розміру аліментів або їх способу стягнення.
Суд, вислухавши представника відповідача, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
В ході судового розгляду встановлено, що з 10 вересня 2005 року сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 28 січня 2015 року.
Від цього шлюбу позивач та відповідач мають спільну дитину: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає разом з матір'ю.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 травня 2015 року у справі № 202/1882/15-ц позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання їхнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 900 (дев'ятсот) грн. щомісячно, починаючи стягувати з 20 лютого 2015 року до моменту досягнення дитиною повноліття (а.с. 3).
При ухваленні рішення було встановлено, що відповідач ОСОБА_3 періодично, окрім аліментів, купує дитині іграшки, продукти, речі та взуття, та з урахуванням того, що останній офіційно не працевлаштований, має сезонні періодичні підробітки на будівництві, то судом було вирішено саме такий спосіб та розмір стягнення аліментів.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно довідки-розрахунка Головного державного виконавця Індустріального ВДВС у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Коломойця К.В., станом на 27.01.2022 року у ОСОБА_3 відсутня заборгованість за виконавчим документом № 202/1882/15-ц від 02.06.2015 року про стягнення аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Державний виконавець нараховує аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина у розмірі 1 309,00 грн., тобто 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с. 70).
На момент ухвалення судового рішення про стягнення з ОСОБА_3 аліментів 18.05.2015 року останній не був офіційно працевлаштований та на теперішній час працює не офіційно, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 46-47).
Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
При визначенні розміру аліментів суд згідно вимог ст.ст. 182, 184 СК України має враховувати стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання, щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність в останнього і інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
З наведених вище норм Сімейного кодексу України слідує, що для ухвалення судом рішення про збільшення розміру аліментів перед судом має бути доведено належними та допустимими доказами наявність певних (визначених законом) обставин зокрема, але не обмежуючись, зміни матеріального стану позивача в сторону його погіршення, а як наслідок неможливість забезпечити рівень життя дитини на необхідному (достатньому) рівні; зміну матеріального стану платника аліментів, в сторону його поліпшення, що обумовлює можливість платника надавати дитині грошове утримання в збільшеному розмірі; зміну свого сімейного стану або сімейного стану відповідача, що обумовлює можливість забезпечувати спільну дитину на вищому рівні матеріального забезпечення; погіршення стану здоров'я одержувача аліментів, або поліпшення стану здоров'я платника аліментів.
Отже, перелік обставин, які можуть бути підставами для зменшення або збільшення розміру аліментів визначений діючим СК України.
Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Позивачем перед судом не доведено, а як наслідок судом не встановлено обставин зміни матеріального стану відповідача, що дало б підстави стверджувати про можливість збільшення розміру аліментів.
Позивач просить збільшити розмір аліментів шляхом зміни їх способу стягнення, з твердої встановленої суми на частину від усіх видів заробітку (доходу) відповідача.
Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13.
Відповідно до статті 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців та інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно з Законом України «Про державний бюджет України на 2022 рік» розмір прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня 2022 року становить 2 618 гривень.
Із системного аналізу наведених правових норм слідує, що при вирішенні питання про збільшення розміру аліментів, суд має з'ясувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і чи впливає ця зміна на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.
При цьому ч. 1 ст. 141 СК України передбачає, що мати та батько мають рівні права та обов'язки дитини, в тому числі, щодо її утримання.
У частині третій статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Тлумачення частини третьої статті 11 ЦК України свідчить, що правові норми самі по собі не можуть створювати суб'єктивних прав та обов'язків, оскільки необхідна наявність саме юридичного факту. Зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України, але є підставою для зміни мінімального розміру аліментів, зазначених у виконавчому листі у процедурі виконання та стягнення аліментів, та враховується під час визначення суми аліментів або заборгованості.
Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII частину першу статті 71 Закону України Про виконавче провадження доповнено абзацом другим, яким передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Тобто законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України навіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення.
Вказаний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі №632/580/17 (провадження № 61-51сво18).
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За змістом ст. 12 та ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 1 та ч. 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи із вищевикладеного, враховуючи що зміна розміру прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку не є підставою для зміни розміру стягнутих з відповідача аліментів, а є підставою для перерахування розміру аліментів державним виконавцем, а також недоведеність зміни матеріального або сімейного стану позивача, погіршення або поліпшення здоров'я платника чи одержувача аліментів, а також існування інших обставин, які б обумовили необхідність стягнення аліментів у більшому розмірі шляхом зміни їх способу стягнення, ніж тому, який був присуджений рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 травня 2015 року, тому суд надавши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Вирішуючи питання про судові витрати, суд керується приписами ст.141 ЦПК України.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України, у разі відмови в позові, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
В той же час, позивач при зверненні до суду від сплати судового збору звільнена на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», у зв'язку із чим судові витрати компенсуються за рахунок держави.
Керуючись: ст.ст. 180-184, 192 Сімейного кодексу України, ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76, 77, 78, 79, 80 - 83, 89, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про збільшення розміру аліментів - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 28 лютого 2022 року.
Суддя Л.П. Слюсар