Справа № 212/5764/21
2/212/236/22
11 березня 2022 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Дехти Р.В., за участю секретаря судового засідання Зюркевич В.В. представника позивача - адвоката Амельчишина О.В., представника відповідача - адвоката Касьян М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права власності на частку у спільному майні та визнання права власності на частку квартири, -
встановив:
05 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом в якому просила припинити право власності ОСОБА_2 на 1/3 частку у спільному нерухомому майні, а саме квартири АДРЕСА_1 з житловою площею 16,1 кв.м. та загальною площею 28,9 кв.м.
Присудити ОСОБА_2 грошову компенсацію в розмірі ринкової вартості 1/3 частки у спільному нерухомому майні, а саме 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 з житловою площею 16,1 кв.м. та загальною площею 28,9 кв.м., в сумі 24366,67 грн.
Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1/3 частку у спільному нерухомому майні, а саме на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 з житловою площею 16,1 кв.м. та загальною площею 28,9 кв.м.
В обґрунтування позову зазначила наступне.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 . Після її смерті залишилася спадщина - квартири АДРЕСА_1 , яку прийняли брат померлої ОСОБА_4 , сестра померлої ОСОБА_5 та племінник померлої відповідач ОСОБА_2 , котрий є сином померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 брата спадкодавиці ОСОБА_6 .
Відповідач ОСОБА_2 до нотаріальної контори з приводу оформлення спадкових прав на майно звертатись не бажає, необхідні документи не надає. В зв'язку з чим державний нотаріус Шостої Криворізької нотаріальної контори відмовив ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були змушені звернутися до Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу з позовом про визнання за ними права власності на 1/3 частину успадкованої квартири за кожним.
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 02.11.2011 року були встановлені вище викладені обставини та визнано за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 право власності на 1/3 частину спірної квартири кожному.
На підставі укладеного між нею з однієї сторони та ОСОБА_4 і ОСОБА_5 з іншої сторони договору дарування ВРК №531023, РВК №5301024 від 27.05.2011 року посвідченого державним нотаріусом Другою криворізької державної нотаріальної контори Тімошиною О.В., зареєстрованого в реєстрі за №2-1987 позивачка набула право власності 2/3 частини однокімнатної квартири АДРЕСА_1 з житловою площею 16,1 кв.м. та загальною площею 28,9 кв.м. Державна реєстрація права власності відбулася 12.06.2011 року. Вказані обставини підтверджуються витягом про державну реєстрацію прав виданим КП “Криворізьке БТІ” ДОР” №30274851 від 12.06.2011 року, вище вказаним договором дарування, технічним планом та планом квартири та Інформаційною довідкою з Реєстру нерухомості №140848943 від 02.07.2021 року.
Таким чином, на теперішній час майнове право на отримання у власність 1/3 частини спірної квартири в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3 на праві представлення має відповідач ОСОБА_2 , котрий до теперішнього часу не звернувся до нотаріуса з метою отримання свідоцтва на право власності на спадкове нерухоме майно.
Відповідач з моменту відкриття його частки у спадковому майні в розмірі 1/3 частини спірної квартири після смерті ОСОБА_3 не користується, не утримує квартиру в належному стані, комунальні платежі не сплачує, оформляти право власності на 1/3 частини квартири у власність не бажає, та взагалі не має наміру будь-яким чином використовувати своє майнове право на отримання право власності на нерухоме майно в порядку спадкування, чим перешкоджає ОСОБА_1 у здійсненні права власності та майнового права на користування та розпорядження її часткою вище переліченого нерухомого майна. За таких обставин позивач не має можливості продати квартиру та вільно користуватися нею.
В судовому засіданні позивачка та її представник адвокат Амельчишин О.В. підтримали позовні вимоги в повному обсязі та підтвердили викладені в позові обставини, просили позов задовольнити. Також позивачка зазначила, що погоджується з оціночною вартістю спірної квартири на суму 196064,00 грн., та згодна здійснити відповідачу відшкодування 1/3 вартості квартири в розмірі 59 000,00 грн., які вона перед судовим засіданням передала відповідачу, на підтвердження чого надала суду відповідну розписку.
Відповідач та його представник ОСОБА_7 визнали обставини, викладені у позовній заяві, позов визнали частково не погоджуючись з зазначеною у позові вартістю спірної квартири та розміром компенсації вартості 1/3 її вартості. Також позивач зазначив, що він макє інше постійне місце проживання, він погоджується з розміром компенсації 1/3 частини квартири в розмірі 56000,00 грн., які він отримав від позивачки перед судовим засіданням, про що надав їй відповідну розписку, оригінал якої був долучений до матеріалів справи.
Крім того, сторони просили віднести понесені ними судові витрати за рахунок кожного з них у відповідному розмірі.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини та прийшов до висновку про задоволення позовів з наступних підстав.
Таким чином судом встановлено, що на сьогоднішній день спірна квартира перебуває у спільній частковій власності позивача та відповідача і жодна з часток в натурі співвласникам не виділена і виділена бути не може, виходячи з розміру житлової площі квартири, котра дорівнює, 16,1 м2, та загальної площі будинку 28,9 м2. Отже, на частку відповідача припадає всього 9,63 м2 загальної площі будинку та 5,33 м2 житлової площі, що є незначною часткою в нерухомому майні, оскільки житлова площа більше ніж у двічі є меншою встановленої ст. 47 ЖК України норми жилої площі, котра встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу. Тобто проживання на житловій площі такого розміру є неможливим. Також є неможливим і роздільне користування нежитловими приміщеннями будинку: кухнею, коридорами, вбиральнею тощо. За таких обставин є неможливим і виділення 1/3 частини квартири в натурі, оскільки згідно технічного плану будинку всі приміщення будинку є більшими або меншими за 5,58 м2.
За таких обставин, на думку суду, виходячи з розміру часток квартира є неподільною річчю і виділення 1/3 частки її в натурі є неможливим.
Тому суд вважає, що відсутні перешкоди для позбавлення відповідача права власності на 1/3 частину квартири і визнання за позивачем ОСОБА_1 права власності на цю частку спірного нерухомого майна з присудженням йому грошової компенсації в розмірі 56000,00 грн. що не порушує прав відповідача на житло та не ставить його в скрутне становище.
Згідно звіту про оцінку квартири її ринкова вартість станом на 31.01.2022 становить 196064,00 грн., що підтверджується довідкою про оціночну вартість квартири АДРЕСА_2 . Тобто 1/3 частина її вартості становить 65354,97 грн. Проте, враховуючи, що сторони погодили розмір компенсації вартості 1/3 частини спірної квартири в розмірі 59 000,00 грн. і вказана сума сплачена відповідачу в якості компенсації вартості його частки у спірній квартирі до постановлення судом рішення у справі.
Таким чином позбавлення відповідача майнового права на 1/3 частину спірної квартири не завдасть суттєвої шкоди його інтересам та правам в разі виплати останньому грошової компенсації вартості 1/3 частини квартири, виходячи з наступного.
В постанові Верховного Суду від 15.0-7.2020 року у справі №355/340/17-ц зауважив, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
Суд нагадав, що відповідно до правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові від 23 січня 2013 року у справі № 6-164цс12, у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає в нього з моменту державної реєстрації цього майна (частина друга статті 1299 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Суд роз'яснив, що системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.
ВС наголосив, що відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.
Аналогічну правову позицію висловив з цього питання Верховний Суд у справі №609/1231/19 в постанові від 18.02.2021 року
Таким чином відповідач має право власності на 1/3 частину спірної квартири, а отже до нього може бути пред'явлений позов про позбавлення такого права власності.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, проте при здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник не може завдавати шкоди правам, свободам інших осіб, інтересам суспільства і зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. З урахуванням положень статті 13, частини третьої статті 16, статті 319 ЦК Україниу разі вчинення, зокрема, наведених дій суд може позбавити такого власника права власності на нерухоме майно за наявності підстав, передбачених п. 1-4 ч. 1 ст. 365 ЦК України.
Про наявність у суду такої можливості зазначено в абзаці 5 п. 1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав»: «Оскільки згідно з чинним законодавством суд вирішує спори співвласників щодо розпорядження чи користування майном, то не слід розглядати як неправомірне позбавлення права власності присудження грошової або іншої матеріальної компенсації за частку у спільній власності за наявності умов, передбачених пунктами 1 - 4 частини першої та частини другої статті 365 ЦК, якщо її неможливо виділити або поділити майно в натурі чи спільно користуватися ним».
Згідно ч. 1 ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
За приписами ч.2 цієї ж статті майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до ч. 4 вказаної статті спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Нормами ч.1 ст.356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Положеннями ч.1 ст.360 ЦК України встановлено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Частиною 1 ст.322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.2 ст.321 ЦК України особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч.3 цієї ж статті примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.346 ЦК України визначено, що право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.
Такі підстави встановлені в нормах ч. 1 ст. 365 ЦК України, якою передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
За наявності перелічених підстав у відповідності до ч. 2 цієї ж статті суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Враховуючи, що позивач сплатила відповідачу погоджену між ними суму компенсації вартості 1/3 частини квартири в розмірі 59 000,00 грн. суд, враховуючи дію військового стану в країні як виключну обставину, а також враховуючи відсутність спору між сторонами щодо розміру компенсації вартості частини спірного майна, вважає можливим вирішити справу без попереднього внесення вказаних грошових коштів на депозитний рахунок суду.
В Шостій державній нотаріальній конторі Криворізького нотаріального округу за адресою 50024 м. Кривий Ріг, вул. Петра Калнишевського, буд. 5 наявні оригінали наступних доказів: спадкова справа, котра була заведена після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
В Жовтневому районному суді м. Кривого Рогу перебуває цивільна справа №2-358-2011, яку необхідно витребувати для огляду в судовому засіданні та доручення копій наявних в ній доказів до справи за позовом ОСОБА_1 ..
В КП «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» ДОР» за адресою м. Кривий ріг, вул.. Героїв АТО, буд. 34 необхідно витребувати довідку про наявність житла у відповідача.
Відповідно до частини 4 статті 206 ЦПУ України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89,133, 141, 258-259, 263-265,279, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Припинити право власності ОСОБА_2 на 1/3 частку у спільному нерухомому майні, а саме квартири АДРЕСА_1 з житловою площею 16,1 кв.м. та загальною площею 28,9 кв.м.
Присудити ОСОБА_2 грошову компенсацію в розмірі ринкової вартості 1/3 частки у спільному нерухомому майні, а саме 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 з житловою площею 16,1 кв.м. та загальною площею 28,9 кв.м., в сумі 59 000,00 гривень, які останній отримав від позивачки ОСОБА_1 до постановлення судом рішення.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1/3 частку у спільному нерухомому майні, а саме на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 з житловою площею 16,1 кв.м. та загальною площею 28,9 кв.м.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня ухвалення рішення суду.
Суддя: Р. В. Дехта