Справа № 175/658/22
Провадження № 1-кс/175/115/22
11 березня 2022 року смт. Слобожанське
розглянувши матеріали скарги (клопотання/заява) ОСОБА_1 на бездіяльність Головне Управління Національної поліції України в Дніпропетровській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення,
До Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області 10 березня 2022 року надійшла вищевказана скарга на бездіяльність ГУ НПУ в Дніпропетровській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, яку згідно із протоколом автоматичного визначення слідчого судді від 10 березня 2021 року було передано судді ОСОБА_2 .
Дослідивши матеріали скарги (клопотання/заява), слідчий суддя приходить до наступного правового висновку з таких підстав.
Зі змісту поданої скарги (клопотання/заява) та доданих до неї документів вбачається, що дана скарга містить вимоги щодо бездіяльності саме Національної поліції України до якої звернувся заявник, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, що територіально відноситься до Печерського району м. Києва, на який розповсюджується юрисдикція Печерського районного суду м. Києва, а ГУ НПУ в Дніпропетровській області територіально відноситься до Шевченківського району м. Дніпро, на який розповсюджується юрисдикція Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська.
Підсудність скарг, які подаються в порядку ст. 303 КПК України, положеннями глави 26 цього Кодексу, («Оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування»), не врегульовано взагалі. Частиною першою ст. 306 КПК України лише визначено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави. Однак зазначені статті теж не містять вказівок щодо підсудності справ даної категорії.
За таких обставин, при визначенні юрисдикційної невідповідності скарги на дії слідчих та прокурорів, слід застосовувати наступне.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Правила про підсудність випливають із основних засад судочинства, передбачених ст.129 Конституції України, засад кримінального провадження, визначених у главі 2 КПК, а також засад організації судової влади, окреслених розділом 1 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів». Вони безпосередньо ґрунтуються на принципах побудови системи судів загальної юрисдикції, встановлених ч.1 ст.17 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», а саме територіальності, спеціалізації та інстанційності.
Статтями 32, 218 КПК України визначено порядок місця проведення досудового розслідування та територіальну підсудність. Зокрема, частиною 1 статті 218 КПК України передбачено, що досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до абзацу 3 пункту 3 листа Вищого спеціалізованого суду України «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження» від 05.04.2013 р. №223-559/0/4-13, зазначено, що беручи до уваги, що законодавець у більшості випадків прямо зазначає, що судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування здійснюється слідчим суддею суду першої інстанції, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування (ч.7 ст.100, ч.2 ст.132, ч.1 ст.184, ч.1 ст.192, ч.2 ст.199, ч.1 ст.201, ч.3 ст.244, ч.10 ст.290 КПК), з урахуванням положень ч.6 ст.9 КПК правильним є застосування зазначеного правила й до розгляду клопотань, територіальна підсудність щодо яких прямо не визначена процесуальним законом (наприклад, ч.1 ст.306, ч.3 ст.234 КПК тощо).
Таким чином, застосовуючи аналогію зазначених процесуальних норм, якими унормовані питання підсудності при зверненні слідчих та прокурів до суду із клопотаннями про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, до питання відкриття провадження у скаргах на дії слідчих та прокурорів під час досудового розслідування, які юрисдикційно знаходяться в інших районах, такі скарги мають повертаються заявникам із роз'ясненням права на звернення до суду відповідної юрисдикції.
Аналогічної позиції дійшла колегія суддів Дніпровського апеляційного суду в ухвалі від 11 січня 2019 року (справа №201/13741/18, провадження № 11-сс/803/52/19), якою залишила без змін ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська про повернення скарги заявнику, в якій суд апеляційної інстанції вказав: «Як слідує зі скарги ОСОБА_3, поданої до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, він просив скасувати повідомлення йому (ОСОБА_3В.) про підозру та закрити кримінальне провадження №12018040650001423 у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення.
Слід зауважити, що практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року, «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 року, «Мельник проти України» від 28.03.2006 року.
Враховуючи те, що Національна поліція України, розташована за адресою: вулиця Академіка Богомольця, 10, Київ, що територіально знаходиться та територіально відноситься до Печерського району м. Києва, на який розповсюджується юрисдикція Печерського районного суду м. Києва, а ГУ НПУ в Дніпропетровській області за адресою: місто Дніпро, вул. Троїцька, будинок 20-а, що територіально знаходиться та територіально відноситься до Шевченківського району м. Дніпра, на який розповсюджується юрисдикція Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, приходжу до висновку, що ця скарга (клопотання/заява) не підсудна Дніпропетровському районному суду Дніпропетровської області.
Відповідно до п.2 ч.2 ст. 304 КПК України скарга повертається, якщо скарга не підлягає розгляду в цьому суді.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 32, 218, 303, 304, 306 КПК України,
Скаргу (клопотання/заява) ОСОБА_1 на бездіяльність Головного Управління Національної поліції України в Дніпропетровській області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення - повернути заявнику.
Роз'яснити заявнику, що повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді з дотриманням правил територіальної підсудності відповідно до ч. 1 ст. 32 КПК України.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом п'яти діб з дня отримання даної ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_2