Справа № 560/1997/22
іменем України
09 березня 2022 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Драновського Я.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо не проведення позивачу перерахунку пенсії на підставі матеріалів пенсійної справи, без врахування грошового забезпечення, з якого була обрахо вана пенсія та додаткових видів грошового забезпечення, які враховувалися при попередніх перерахунках пенсії, до перерахунку пенсії - протиправними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити позивачу перерахунок раніше призначеної пенсії в розмірі 85% від суми грошового забезпечення, без обмеження її граничним розміром з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення, які були враховані при попередніх перерахунках пенсії і є в документах пенсійної справи, з 01.12.2019 року з грошового забезпечення: посадовий оклад 3400 грн, оклад за званням - 2400 грн, надбавка за стаж служби - 2900 грн, надбавка за специфічні у мови служби в поліції - 6487,59 грн, 100% надбавка до грошового утримання - 459,20 грн, 50% надбавка за умови служби -164 грн, 15% надбавка за роботу в умовах режимних обмежень - 510 грн, 100% пенсійна надбавка - 2251,77 грн, 25% надбавка за слідчу роботу - 82 грн.,90 % за безперервну службу - 3100,64 грн., надбавка за виконання особливо важливих завдань - 1011,50 грн., надбавка за оперативно розшукову діяльність - 602,60 грн, премія 12057,32.
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області різницю недоотриманої пенсії, з вини фонду, з 01.12.2019 року, з урахуванням виплачених сум.
Позов мотивований тим, що пенсійний орган під час здійснення перерахунку пенсії протиправно зменшив позивачу відсоткове значення розміру пенсії та обмежив її максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами.
Ухвалою від 07.02.2022 Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та відмовив у задоволенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін.
Ухвалою суду від 08.02.2022 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог від 07.02.2022.
Відповідач не скористався правом на подачу відзиву на позов. Тому відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив таке.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ в розмірі 85% суми грошового забезпечення.
На виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.09.2021 у справі №560/6926/21 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснило позивачу перерахунок та виплату пенсії з 01.12.2019 у розмірі 70% суми грошового забезпечення.
На звернення позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило, що з 01.12.2021 розмір пенсії позивача обмежений максимальним розміром десяти прожиткових мінімумів та становить 19340 грн.
Вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо нездійснення перерахунку пенсії у розмірі 85% суми грошового забезпечення та обмеження максимальним розміром протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Частиною 2 статті 13 Закону №2262-ХІІ (в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу) передбачено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Оскільки розмір призначеної пенсії (85% суми грошового забезпечення) не перевищує 90%, то підстав для його зменшення у відповідача не було.
Законом України від 27.03.2014 №1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" внесені зміни до статті 13 Закону №2262-XII.
Відповідно до статті 13 Закону №2262-XII(у редакції Закону №1166-VII) максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Вирішуючи питання про застосування Закону №2262-ХІІ у часі, суд зазначає, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до абзацу 2 пункту 2рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дії нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовуються той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян які під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
Отже, при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Внесені Законом №1166-VII зміни до частини 2статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення стосуються порядку призначення пенсії у разі реалізації права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.
04.02.2019 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду прийняв зразкове рішення у справі №240/5401/18, в якому дійшов до висновку про те, що при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним. За таких обставин відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії при здійсненні її перерахунку.
Постановою від 16.10.2019 Велика палата Верховного суду зазначене рішення залишила без змін.
У пункті 50 рішення по справі "Щокін проти України" Європейський суд з прав людини вказує, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом".
Отже, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо здійснення перерахунку пенсії позивачу у розмірі 70% грошового забезпечення та зменшення у зв'язку з цим встановленого розміру пенсії у відсотковому виразі (з 85% суми грошового забезпечення) є протиправними.
Тому необхідно зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії у розмірі 85% суми грошового забезпечення, починаючи з 01.12.2019, з урахуванням виплачених сум.
Разом з тим, Законом України від 28.12.2007 №107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до Закону №2262-XII, а саме доповнено статтю 43 новою частиною 7, відповідно до якої максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За приписами Закону України від 08.07.2011 №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" внесені зміни до Закону №2262-XII на підставі Закону України від 24.12.2015 №911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", а саме частина 7 статті 43 викладена в редакції: "Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність" та доповнено реченням такого змісту "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень".
В подальшому, рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" зі змінами, а саме: частини 7 статті 43, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 положення частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Згідно з частиною 2 статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (абзац 6 пункту 4 рішення Конституційного Суду України у справі №1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України).
Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.2000 у справі №1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України вказав, що рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади.
Отже, правовим наслідком прийняття Конституційним Судом України рішення від 20.12.2016 у справі №7-рп/2016, є втрата чинності з 20.12.2016 норм частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Викладене виключає можливість законодавчого органу України вносити зміни у норму яка визнана неконституційною, оскільки після визнання неконституційною частина 7 статті 43 Закону №2262-XII "відсутня" (виключена) у тексті Закону.
За правилами Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, він набрав чинності з 01.01.2017, у частина 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінена словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".
Суд враховує, що норми статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" узгоджуються з положеннями частини 7 статті 43 Закону №2262-XII, якою було передбачено обмеження пенсії максимальним розміром, яка втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016.
Отже, починаючи із 2017 року статті 43 Закону №2262-XII не передбачала положення про обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами. Внесені Законом України від 06.12.2016 №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діяли обмеження пенсії "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року"), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Такий висновок узгоджується з позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №522/16882/17, від 31.01.2019 у справі №638/6363/17, від 12.03.2019 у справі №522/3049/17 та від 31.03.2021 у справі №815/3000/17 та від 10.09.2021 у справі №300/633/19.
Суд також враховує, що Конституційний Суд України в пункті 7 рішення від 08.06.2016 №4-рп/2016 висловив правову позицію, якою зауважив, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені. Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
При цьому, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою в Конституції України виокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (рішення від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004).
Конституційний Суд України зазначив, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що частина 7 статті 43 Закону №2262-XII, якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Тому дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром є протиправними. У зв'язку з цим необхідно зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перерахувати та виплачувати позивачу пенсію без обмеження максимальним розміром з 01.12.2019.
Щодо позовних вимог в частині - здійснити виплату різниці між нарахованим розміром пенсії та фактично виплаченим з 01.12.2019 по день проведення перерахунку, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Отже, судовому захисту підлягає лише дійсне порушене право. Задоволення позовних вимог на майбутнє не допускається.
Таким чином, щодо виплати позивачу різниці між перерахованою пенсією та проведеними виплатами з 01.12.2019, суд зазначає про передчасність заявлених вимог, адже спору в цій частині фактично не існує, оскільки відповідний перерахунок ще не проведено (в розмірі 85% суми грошового забезпечення та без обмеження максимальним розміром) та їх виплату не здійснено. Тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог зобов'язального характеру в частині зазначення позивачем конкретних складових грошового забезпечення, суд зазначає, що перерахунок пенсії позивачу повинен здійснюватися на підставі довідки Департаменту персоналу міністерства внутрішніх справ України №22/6-1868 від 07.05.2021, тобто, з урахування всіх зазначених в ній складових грошового забезпечення.
За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведене свідчить про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, тому судові витрати відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо перерахунку ОСОБА_1 пенсії у розмірі 70% суми грошового забезпечення та обмеження її максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у розмірі 85% суми грошового забезпечення та без обмеження максимальним розміром, починаючи з 01 грудня 2019 року, з урахуванням проведених виплат.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 21318350)
Головуючий суддя Я.В. Драновський