справа№380/1136/22
10 березня 2022 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Гулкевич І.З. розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просить :
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, які полягають у зменшенні відсоткового значення нарахування пенсії з 85% до 70% грошового забезпечення, а також у зменшенні виплат перерахованої пенсії ОСОБА_1 за рахунок обмеження її виплати десятьма прожитковими мінімумами установлених для осіб, які втратили працездатність;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити з провести з 01.04.2019 ОСОБА_1 виплату призначеної пенсії з урахуванням 85% грошового забезпечення, відповідно до довідки СБУ від 23.07.2020 №21/3/2-9/878-326 про розмір грошового забезпечення (з урахуванням виплачених сум) без обмеження максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами установленими для осіб, які втратили працездатність та виплачувати її в подальшому.
Підставою позову зазначено протиправність дій відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії позивача із 85% до 70% відповідних сум грошового забезпечення під час перерахунку пенсії з 01.04.2019, а також обмеження розміру виплачуваної пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність. Зазначає, що позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, однак йому було відмовлено. Вважаючи зазначені дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з позовною заявою.
Ухвалою судді від 21.01.2022 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач відзив у визначений судом строк не подав.
Відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Водночас, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.
Відповідно до протоколу про призначення пенсії за вислугу років №10360, позивачу було призначено пенсію за вислугу років у розмірі 85% відповідних сум грошового забезпечення.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.01.2020 по справі №1.380.2019.006834 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення основного розміру пенсії, за вислугу років ОСОБА_1 під час її перерахунку з 85% на 70% від відповідних сум грошового забезпечення та виплати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільненні з військової служби та деяким іншим категоріям осіб інших осіб”, чинної на час проведення перерахунку. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01.01.2018 перерахунок ОСОБА_1 пенсії відповідно до ст.63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб”, у порядку і розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб”, чинної на час проведення перерахунку пенсії, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 85% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.11.2020 по справі №380/8276/20 визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві в перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з 01.04.2019, призначеної за Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, за посадою заступника начальника департаменту контррозвідки Служби безпеки України станом на 05.03.2019 з урахуванням у складі грошового забезпечення додаткових видів грошового забезпечення, зазначених в оновленій довідці Фінансово-економічного управління Служби безпеки України від 23.07.2020 № 21/3/2-9/878-326; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, призначеної за Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, за посадою заступника начальника департаменту контррозвідки Служби безпеки України станом на 05.03.2019 відповідно до оновленої довідки Фінансово-економічного управління Служби безпеки України від 23.07.2020 № 21/3/2-9/878-326 та документами, що є у пенсійній справі з урахуванням проведених раніше виплат.
Відповідно до перерахунку пенсії позивача з 01.04.2019 на підставі рішення суду позивачу було визначено пенсію за вислугу років у розмірі 70% відповідних сум грошового забезпечення та визначений її розмір- 13259,98 грн.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві із заявою щодо перерахунку пенсії позивача з розрахунку 85% грошового забезпечення.
Головним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві на вищевказану заяву надано відповідь у формі листа від 21.12.2021 №34633-35271/З-02/8-2600/21, відповідно до якого відповідач зазначає, що рішенням у справі №380/8276/20 не покладено обов'язку на пенсійний фонд щодо проведення перерахунку пенсії виходячи з 85% сум грошового забезпечення, то перерахунок пенсії проведено з 01.04.2019 у розмірі 70% грошового забезпечення, що передбачено статтею 13 Закону України від 09.04.1992 № 2262 “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”. Під час виконання рішення суду, розмір пенсії обчислено з урахуванням обмеження максимального розміру відповідно до ст. 43 Закону.
Вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо зменшення відсоткового значення грошового забезпечення з 85% до 70% при проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 за вислугу років з 01.04.2019 року, на підставі довідки про розмір грошового забезпечення 23.07.2020 №21/3/2-9/878-326, а також обмеження перерахованої пенсії максимальним розміром, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Вирішуючи дану адміністративну справу, суд виходить з наступного.
Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з положеннями ч.2 ст.9 вищезазначеного закону, до складу грошового забезпечення входять:
- посадовий оклад, оклад за військовим званням;
- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
- одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною 3 статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” передбачено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі визначено Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 9 квітня 1992 року.
Частина 18 статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” встановлює, що у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.
Відповідно до ч.3 ст.51 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
Частинами 1, 4 статті 63 “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, передбачено, що перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Відповідно до пункту “а” частини першої статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (у редакції від 31 липня 2002 року, чинній на час призначення позивачу пенсії) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт “а” статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Частиною другою статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (у редакції від 31 липня 2002 року, чинній на час призначення позивачу пенсії) було визначено, що загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів. (Частина друга статті 13 із змінами, внесеними згідно із Законом №3946-12 від 04.02.94, в редакції Закону № 103/96-ВР від 25.03.96, із змінами, внесеними згідно із Законом № 51-IV ( 51-15 ) від 04.07.2002 - набирає чинності з дня введення в дію Закону України “Про Державний бюджет України на 2003 рік”).
Верховною Радою України було прийнято Закон України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи”, який набрав чинності 01.10.2011, підпунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень якого внесено зміни до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”: у частині другій цифри “90” замінити цифрами “80”.
Крім того, в подальшому, Верховною Радою України було прийнято Закон України “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні”, який набрав чинності з 01.04.2014, крім деяких положень, пунктом 23 Розділу ІІ якого внесено зміни до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”: у частині другій статті 13 цифри “80” замінено цифрами “70”.
Відповідно до вимог ч.2 ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (у редакції Закону України “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні”) максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Принцип незворотності дії нормативно-правових актів у часі втілено у змісті ч.1 ст.58 Конституції України, відповідно до якої дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
У рішенні від 9 лютого 1999 року №1-рп (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України виклав правовий висновок, відповідно до якого у частині першій статті 58 Конституції України дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (абзац другий пункту 2 мотивувальної частини цього Рішення).
Тобто, при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців та прирівняним до них особам має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії (у випадку збільшення відсоткового розміру грошового забезпечення після призначення пенсії норма, яка діяла станом на момент такого збільшення), а внесені Законами України від 08.07.2011 року №3668 та від 27.03.2014 року №1166-VІІ зміни до ч.2 ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% від сум грошового забезпечення, є звуженням змісту та обсягу вже існуючих у позивача прав і свобод у вигляді призначення йому пенсії виходячи із 85 % грошового забезпечення.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що внесені Законом України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” та Законом України “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні” зміни до статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.
Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, яка не зазнала змін у зв'язку з прийняттям вищезазначених законів.
За вказаних обставин, суд зазначає, що при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Внесені Законом України “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні” зміни до частини другої статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% від сум грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедура призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.
Така ж правова позиція викладена Верховним Судом у постанові 27 лютого 2018 року у справі № 642/3284/17, від 31 січня 2018 року у справі №523/4930/15-а.
Крім того, в рішенні від 4 лютого 2019 року у зразковій справі № 240/5401/18 Верховний Суд дійшов висновку, що при перерахунку пенсії відповідно до статті 63 Закону № 2262-ХІІ на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалось при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Відповідно до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, зміна розміру пенсії з 85% до 70% сум грошового забезпечення, що відбулася внаслідок внесення змін до положень частини 2 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” після призначення пенсії позивачу, не може бути підставою для зменшення розміру вже призначеної пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку.
Суд зазначає, що у зв'язку з прийняттям Закону України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” від 08.07.2011 року №3668-VI у 2011 році, ч.7 ст. 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” викладено у наступній редакції: “Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність”.
Водночас, пунктом 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” передбачено, що обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом.
Рішенням Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” зі змінами, а саме: частини 7 статті 43, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн.
Отже, підсумовуючи викладене, суд доходить висновку, що обмеження розміру пенсії позивача до десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, не ґрунтуються на положеннях Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, оскільки аналогічні за суттю та змістом обмеження, передбачені частиною 7 статті 43 Закону від 09.04.1992 “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, визнанні неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016.
Проте, з перерахунку пенсії позивача з 01.04.2019 від 17.05.2021, вбачається обмеження пенсії ОСОБА_1 її максимальним розміром (14970,00 грн), що не може вважатися правомірним.
Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1, ч.5 ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Як зазначено в п.4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Згідно із ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії при здійсненні її перерахунку та обмеження її максимальним розміром, а тому його дії, що виразились у зменшенні розміру пенсії позивача з 85% до 70% відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку, є протиправними.
Отже, позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 85% на 70% від сум грошового забезпечення та застосування при перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 року обмеження перерахованої пенсії максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які тратили працездатність та, відповідно, зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити перерахунок з 01.04.2019 року пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , перерахованої на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 23.07.2020 року №21/3/2-9/878-326 в розмірі 85% відповідних сум грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача провести виплату з 01.04.2019 року пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , в розмірі 85% відповідних сум грошового забезпечення відповідно до довідки від 23.07.2020 №21/3/2-9/878-326 без обмеження максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумам, установленими для осіб, які втратили працездатність та виплачувати її у подальшому, суд зазначає таке.
Ключовим правовим питанням у справі, щодо якого фактично виник спір, є право позивача на перерахунок пенсій від 01.04.2019 в розмірі 85% відповідних сум грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумам, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно питання щодо виплати різниці між нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.04.2019 по день проведення перерахунку є похідними і повинне вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на перерахунок.
Суд зауважує, що спору щодо виплати різниці між нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.04.2019 по день проведення перерахунку на час звернення позивача у цій справі до суду не існувало, а тому такі вимоги є передчасними.
Також вимога позивача про зобов'язання відповідача виплачувати пенсію без обмеження її максимальним розміром задоволенню не підлягає, оскільки така заявлена на майбутнє, а судовому захисту підлягають лише порушені права.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Отже, у задоволенні цих позовних вимог необхідно відмовити, як передчасних.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17 вересня 2021 року по справі №580/1285/20.
Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 262, 293, 295 КАС України, суд -
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 85% на 70% від сум грошового забезпечення та застосування при перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 року та обмеження перерахованої пенсії максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які тратили працездатність.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві здійснити перерахунок з 01.04.2019 року пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , перерахованої на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 23.07.2020 року №21/3/2-9/878-326 в розмірі 85% відповідних сум грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Гулкевич І.З.