справа №380/18896/21
09 березня 2022 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Західного територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ), про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Західного територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ) в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Західного територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ), щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , в зв'язку зі звільненням з військової служби одноразову грошову допомогу, яка передбачена ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
- зобов'язати Західне територіальне управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ), нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при звільненні відповідач протиправно не виплатив йому одноразову грошову допомогу в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, передбачену ч. 2 ст. 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”. Оскільки вказане порушує його права звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою від 08.11.2021 провадження у справі відкрито та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.
Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Вказує, що на день виключення позивача зі списку особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, спору між позивачем та відповідачем щодо заявлених позовних вимог не було, а питання виникло лише зараз. Крім того, на момент звільнення не могли застосовуватися положення ч. 2 ст. 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, оскільки спірна грошова допомога виплачується за наявності календарної вислуги 10 років і більше, натомість позивач має такої вислуги лише 8 років.
Ухвалою від 07.12.2021 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
Позивач надав відповідь на відзив. Вважає доводи відповідача необґрунтованими, а своє право на отримання одноразової грошової допомоги беззаперечним.
Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених ст. 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 2 ст. 262 КАС України).
Суд на підставі позовної заяви, відзиву, відповіді на відзив, а також долучених письмових доказів, -
Позивач, ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України.
Відповідно до витягу з наказу начальника Західного територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) (по стройовій частині) №68 від 25.03.2021 позивач виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Вислуга років станом на 25.03.2021 становила:
- календарна - 08 років, 07 місяців, 12 днів;
- пільгова - 03 роки 00 місяців 12 днів;
- всього - 11 років 07 місяців 24 дні.
Відповідно до даного витягу одноразова грошова допомога при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення передбачена ч. 2 ст. 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” позивачу не нараховувалася та не виплачувалася.
У серпні 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги належної при звільненні.
Листом від 07.09.2021 відповідач відмовив позивачу у проведенні виплати.
З огляд на те, що загальна вислуга років (календарна і пільгова) становить 11 років 07 місяців 24 днів, позивач вважає, що на момент звільнення набув право на отримання одноразової грошової допомоги передбаченої ч. 2 ст. 15 Закону №2011-ХХІ. І оскільки така допомога станом на день звільнення з військової служби відповідачем не нарахована та не виплачена, звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи справу суд керується таким.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону №211-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" №393 від 17.07.1992 (далі - Порядок №393) установлено, що строкова військова служба зараховується до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, у календарному обчисленні, а в разі її проходження в умовах, визначених у пункті 3 цієї постанови, у віддалених і високогірних місцевостях або в інших умовах, які згідно із законодавством колишнього СРСР були підставою для зарахування до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах, - у відповідному пільговому обчисленні.
Згідно з положеннями пункту 1 розділу ХХХІІ Інструкція №200, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, що звільняються зі служби, виплачується одноразова грошова допомога в розмірах, визначених статтею 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
На підставі системного аналізу наведених правових норм суд дійшов висновку, що поняття "календарна вислуга років" застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. При цьому умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону №211-ХІІ є наявність вислуги 10 років і більше.
Відтак у ч. 2 ст. 15 Закону №211-ХІІ відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше календарних років вислуги.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11.04.2018 у справі №806/2104/17 (№ К/9901/3610/18).
Судом з'ясовано, що вислуга років позивача станом на станом на 21.03.2021 становить: календарна - 08 років, 07 місяців, 12 днів; пільгова - 03 роки 00 місяців 12 днів; всього - 11 років 07 місяців 24 дні.
Отже, станом на час розгляду справи, загальна вислуга років на час звільнення становить - 11 років 07 місяців 24 дні, тобто умова про наявність 10 і більше років вислуги дотримана, що свідчить про те, що позивач набув право на виплату.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з розрахунку 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Таким чином, позовна вимога про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу протиправно невиплачену одноразову допомогу при звільненні з військової служби теж підлягає задоволенню, як похідна.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити у повному обсязі.
Оскільки позивач, відповідно до статті 5 Закону України “Про судовий збір”, звільнений від сплати судового збору, такий ним не сплачувався, а отже, не підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 263 КАС України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність Західного територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ), щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , в зв'язку зі звільненням з військової служби одноразову грошову допомогу, яка передбачена ч. 2 ст. 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
3. Зобов'язати Західне територіальне управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) (ЄДРПОУ 25575767) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) одноразову грошову допомогу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
4. Судовий збір не стягувати.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кравців О.Р.