79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"15" лютого 2022 р. Справа №907/914/20
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого - судді Кравчук Н.М.
суддів Кордюк Г.Т.
Плотніцький Б.Д.
секретар судового засідання Гавриляк І.В.
розглянувши апеляційну скаргу Ужанського національного природного парку, б/н від 04.01.2022 (вх. № ЗАГС 01-05/141/22 від 10.01.2022)
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.11.2021 (суддя Ушак І.Г., повний текст складено 08.12.2021)
у справі № 907/914/20
за позовом: Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, м. Ужгород
до відповідача: Ужанського національного природного парку, смт. Великий Березний Закарпатської області
про стягнення шкоди на суму 277 561,50 грн.
за участю учасників справи:
від позивача: не з'явилися
від відповідача: не з'явилися
Державна екологічна інспекції у Закарпатській області звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Ужанського національного природного парку про стягнення заподіяної лісу шкоди на суму 277 561,50 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатом проведеної позапланової перевірки інспекцією у держлісфонді Ужанського парку, у межах території та об'єктів природно-заповідного фонду відповідача встановлено, що останнім при веденні лісового господарства не дотримано вимог природоохоронного законодавства щодо охорони, захисту, використання та відтворення лісів, внаслідок чого природним ресурсам завдана шкода на суму 277 561,50 грн.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 25.11.2021 у справі № 907/914/20 позов задоволено повністю. Стягнуто з Ужанського національного природного парку на користь Ставненської територіальної громади невідшкодовані збитки на суму 277561,50 грн. Стягнуто з Ужанського національного природного парку на користь Державної екологічної інспекції в Закарпатській області 4163,42 грн. судового збору.
Рішення суду мотивоване тим, що відповідач не забезпечив охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну вирубку лісу, внаслідок чого лісовому фонду України заподіяно матеріальну шкоду.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Ужанський національний природний парк оскаржив його апеляційному порядку. Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції було порушено норми ст. 120, 202 ГПК України, справа №907/914/20 була розглянута за відсутності відповідача, оскільки останній був неналежним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи. Суд скеровував поштові відправлення за адресою: Закарпатська область, смт. Великий Березний, вул. Шевченка, 59, однак юридичною адресою Ужанського національного природного парку є Закарпатська область, смт. Великий Березний, вул. Шевченка, 27. Окрім того, скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що судом першої інстанції визнано уповноваженим представником відповідача у розгляді справи № 907/914/20 Бирковича О.І., однак відповідач не уповноважував адвоката Бирковича О.І. на представництво інтересів Ужанського національного природного парку.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2022 справу №907/914/20 розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М., склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. головуючий суддя, судді: Кордюк Г.Т. та Плотніцький Б.Д.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Ужанського національного природного парку на рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.11.2021 у справі № 907/914/20, розгляд справи призначено в на 15.02.2022.
Ужанський національний природній парк участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи.
Державна екологічна інспекції у Закарпатській області також участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечила, хоча належним чином була повідомлена про час, дату та місце розгляду справи. 14.02.2022 позивач надіслав відзив на апеляційну скаргу (зареєстрований в канцелярії суду за вх.№ЗАГС01-04/970/22), у якому зазначив, що рішення місцевого суду вважає законним та обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм законодавства, а відтак, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду без змін.
Суд апеляційної інстанції у відповідності до ст. 269 ГПК України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Встановивши обставини справи, вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.
За результатами позапланової перевірки - заходу державного нагляду (контролю) дотримання вимог природоохоронного законодавства Ужанським парком, - яка проводилася у вересні 2018 посадовими особами інспекції у присутності керівника відповідача Бирковича В.І. та інших посадових осіб відповідача, складено акт щодо додержання відповідачем вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів № 187/04 від 25.09.2018.
У ході перевірки інспекцією встановлено, що відповідачем у кварталі 27/2, 4, 7 Ново-Стужицького ПНДВ Ужанського парку та в природо-заповідному фонді Ужанського парку допущено пошкодження дерев до ступеню припинення росту, пошкодження дерев до ступеню неприпинення росту, незаконну рубку дерев, незаконну рубку сироростучих дерев, що є порушенням приписів Лісового кодексу України та чим завдана шкода природним ресурсам на суму 277561,50 грн.
Вищевказаний акт не підписаний представниками відповідача, містить примітку останніх про незгоду із наведеним в акті, про замовний характер перевірки, про проведення такої на окремих ділянках (кварталах) без участі представників відповідача, про здійснення обмірів несертифікованими приладами тощо. Зазначено також про надання більш детальних заперечень після вивчення акту.
Проте, доказів оскарження акту перевірки матеріали справи не містять, такі не надані також у ході судового розгляду даної справи.
До матеріалів справи долучено розрахунок розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд Ужанським парком у кв. 27/2, 4, 7 Ново-Стужицького ПНДВ Ужанського парку, та розрахунок розміру шкоди, нанесеної державі Ужанським парком у природо-заповідному фонді Ужанського парку, що проведені на підставі зазначеного акту позапланової перевірки від 25.09.2018, постанови КМ України від 24.07.2013 № 541 Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд.
Розмір заподіяної шкоди за розрахунками, проведеними відповідно до методик (такс), затверджених зазначеною урядовою постановою становить відповідно 180416,00 грн. та 97145,50 грн. (загальна сума 277561,50 грн.) Доказів оскарження чи заперечення розрахунків шкоди суду не надано.
Претензіями №№ 39/04/18, 38/04/18 від 27.09.2018, надісланими позивачем, запропоновано відповідачу відшкодувати завдані збитки відповідно до долучених розрахунків, перерахувавши зазначені суми до місцевих бюджетів, квитанції про оплату надати інспекції.
У зв'язку з несплатою збитків Державна екологічна інспекції у Закарпатській області звернулася до суду з позовом до Ужанського національного природного парку про стягнення 277 561,50 грн.
При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким.
Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.
Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у статті 1166 ЦК України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.2 ст.1166 ЦК України).
Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідно довести такі елементи: 1. Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії. 2. Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). 3. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. 4. Вина особи, що завдала шкоду.
Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Частиною другою статті 19 ЛК України визначено, що обов'язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.
Положеннями статті 63 ЛК України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 64 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.
За змістом пункту 5 частини другої статті 105 ЛК України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Згідно з ст. 107 ЛК України підприємства, установи, організації зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів, а саме на відповідача.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.
Таким чином, обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.
Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
За результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області складено акт № 187/04 від 25.09.2018, в якому зафіксовано, що у кварталі 27/2, 4, 7 Ново-Стужицького ПНДВ Ужанського парку та в природо-заповідному фонді Ужанського парку допущено пошкодження дерев до ступеню припинення росту, пошкодження дерев до ступеню неприпинення росту, незаконну рубку дерев, незаконну рубку сироростучих дерев, що є порушенням приписів Лісового кодексу України.
Проаналізувавши акт № 187/04 від 25.09.2018, суд апеляційної інстанції зазначає, що останній містить відомості зазначені у пунктах 6 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". В акті зазначено детальний опис виявлених порушень з посиланням на відповідні вимоги законодавства. Отже, акт є належним доказом, в якому зафіксовані фактичні дані про протиправні діяння і порушення природоохоронного законодавства, і який є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.
Таким чином, оскільки відповідач як лісокористувач не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну вирубку лісу, чим заподіяно матеріальну шкоду лісовому фонду України, то судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги.
Стосовно доводів скаржника про те, що судом першої інстанції було порушено приписи ст. 120, 202 ГПК України, справа була розглянута за відсутності відповідача, Ужанський національний природний парк був неналежним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до ст. 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п'ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.
Як вбачається з матеріалів справи поштові конверти (ухвали суду, рішення) були надіслані відповідачу за адресою: Закарпатська область, смт. Великий Березний, вул. Шевченка, 59. Вказані поштові відправлення були отримані представниками Ужанського національного природного парку, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, які містяться в матеріалах справи.
Правові, соціально-економічні та організаційні основи діяльності у сфері надання послуг поштового зв'язку, а також регулювання відносин між органами державної влади та органами місцевого самоврядування, операторами поштового зв'язку і користувачами їх послуг визначає Закон України "Про поштовий зв'язок", статтею 2 якого передбачено, що відносини у сфері надання послуг поштового зв'язку регулюються Конституцією України, цим та іншими законами України і прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Однією з основних засад діяльності у сфері надання послуг поштового зв'язку є, зокрема, забезпечення надання послуг поштового зв'язку встановленого рівня якості (стаття 3 Закону України "Про поштовий зв'язок").
Відповідно до пункту 9 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку" № 270 від 05 квітня 2009 року (далі - Правила), національний оператор поштового зв'язку забезпечує надання універсальних послуг поштового зв'язку на всій території України. До універсальних послуг поштового зв'язку належать послуги з пересилання поштових карток, листів, бандеролей, секограм - простих та рекомендованих.
В даному разі - адресатом виступає юридична особа, у зв'язку з чим застосуванню підлягає пункту 99-2 Правил, який визначає, що рекомендовані поштові відправлення адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
Відповідальність за невиконання чи неналежне виконання послуг поштового зв'язку закріплена пунктом 129 Правил.
Водночас, порядок приймання, обробки, перевезення та доставки (вручення) поштових відправлень визначає Порядок пересилання поштових відправлень (далі - Порядок), затверджений наказом Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" № 211 від 12 травня 2006 року, дія якого, згідно з пунктом 2 поширюється на національного оператора поштового зв'язку, виконання функцій якого покладене на Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" (теперішнє найменування юридичної особи - Акціонерне товариство "Укрпошта").
Положеннями Порядку передбачено, зокрема, здійснення обробки та вручення вхідної письмової кореспонденції в доставних відділеннях поштового зв'язку, не оснащених та оснащених автоматизовним робочим місцем відділення зв'язку (пункти 3.1.6 та 3.1.7 відповідно).
Відповідно до пункту 3.1.6.5 Порядку рекомендовані поштові відправлення, урядові відправлення (прості та рекомендовані), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, всі повторні повідомлення записуються до книги ф. 8. Книги ф. 8 ведуться за кожною доставною дільницею та окремо на відправлення, що підлягають видачі безпосередньо у відділенні поштового зв'язку. У книзі ф. 8 нумерація запису поштових відправлень, що видаються в доставку, ведеться щодня, а тих, що видаються в об'єктах поштового зв'язку, - протягом місяця. У другій графі книги ф. 8 при запису рекомендованих відправлень із повідомленнями про вручення додатково вказується "Повід." при запису рекомендованих листів і поштових карток з відміткою "Вручити особисто" -"В/особ.", рекомендованих листів з відміткою "Судова повістка" - "Суд. пов." При надходженні повернених або досланих рекомендованих відправлень у четвертій графі зазначаються відповідно літери "П" і "Д", вказується місце приймання та звідки повернене або дослане рекомендоване відправлення.
Так, згідно з пунктами 3.1.6.11, 3.1.6.15 Порядку в одержанні рекомендованих поштових відправлень одержувач розписується в книзі ф. 8 та вказує своє прізвище.
Після кожної доставки листоноша звітує про вручення поштових відправлень. При цьому він здає працівнику, який контролює роботу листоноші, невручені поштові відправлення з довідками ф. 20, а також гроші за надані послуги споживачам вдома.
За положеннями пункту 3.1.6.16 Порядку працівник, який контролює роботу листонош, зобов'язаний: а) перевірити в книзі ф. 8 (реєстрі ф. 11) наявність розписок адресатів; б) перевірити наявність відміток у книзі ф. 8 та на відправленні щодо вкладання ф. 22а до абонскриньки; в) зробити відмітку в останній графі книги ф. 8 про причину невручення згідно з довідкою ф. 20; г) перевірити правильність оформлення повідомлень про вручення поштових відправлень із відміткою "Вручити особисто"; ґ) одержати рекомендовані відправлення, прийняті листоношею на доставній дільниці; д) прийняти письмову кореспонденцію, вийняту із поштових скриньок. Після перевірки особа, яка здійснює контроль, розписується в книзі ф. 8 (реєстрі ф. 11).
З огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції зазначає, що дійсно юридичною адресою Ужанського національного природного парку є смт. Великий Березний, вул. Шевченка, 27, а не смт. Великий Березний, вул. Шевченка, 27. Однак, з огляду на те, що в матеріалах справи містяться повідомлення про вручення поштових відправлень, адресованих відповідачу, та відсутні докази не належного виконання працівниками відділення поштового зв'язку, покладених на них службові обов'язки по доставці поштових відправлень адресованих відповідачу у даній справі (звернення до ПАТ «Укрпошта» з скаргами, листами, тощо), то у суду відсутні підстави вважати, що відділення поштового зв'язку під час скерування поштових відправлень, діяло не у спосіб, визначений нормами права, які регламентують діяльність організації поштового зв'язку. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає доводи скаржника про те, що йому не було відомо про час, дату та місце розгляду справи безпідставними та необґрунтованими.
Доводи скаржника про те, що судом першої інстанції безпідставно визнано уповноваженим представником у розгляді справи № 907/914/20 Бирковича О.І., оскільки відповідач не уповноважував адвоката Бирковича О.І. на представництво інтересів Ужанського національного природного парку апеляційний господарський суд не бере до уваги з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, Биркович Олександр Іванович представляв інтереси Ужанського національного природного парку на підставі ордеру серія КС № 628024 та долучив свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 764510 від 19.04.2019.. В процесі розгляду справи в суді першої інстанції адвокат Биркович О.І. п'ять разів подавав заяви, клопотання про відкладення розгляду справи з різних причин, і жодного разу не був присутнім в судовому засіданні.
Суд першої інстанції, встановивши, що в матеріалах справи є достатньо доказів, дійшов висновку про прийняття рішення на підставі наявних матеріалів в справі.
Право ініціювати питання про дисциплінарну відповідальність адвоката має кожен, кому відомі факти поведінки адвоката, які можуть бути підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.
Однак, скаржником не долучено доказів звернення останнього зі скаргою на дії адвоката Бирковича О.І. до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі, суд вважає, що сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшло свого підтвердження, в зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.
Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.
Однак, скаржником всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили доводи викладені в апеляційній скарзі та спростували правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись, ст.ст. 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Ужанського національного природного парку залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 25.11.2021 у справі № 907/914/20 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку та в строки, передбаченні ст.ст. 287-288 ГПК України.
5. Справу повернути до Господарського суду Закарпатської області.
Веб-адреса сторінки суду https://wag.court.gov.ua/sud4870/ на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.
Головуючий суддя Н.М. Кравчук
Судді Г.Т. Кордюк
Б.Д. Плотніцький