79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"14" лютого 2022 р. Справа №914/1642/21
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді Кордюк Г.Т.
суддів Кравчук Н.М.
Плотніцького Б.Д.
секретар судового засідання Матіїшин Х.В.
розглядаючи апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” за №вих.39/10-7059-21 від 12.11.2021 (вх. № 01-05/3891/21 від 22.11.2021)
на рішення Господарського суду Львівської області від 11.10.2021( повний текст складено 20.10.2021)
у справі № 914/1642/21 (суддя М.М. Синчук)
за позовом: Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергія Новий Розділ”
про стягнення 19'189 366,00 грн інфляційних втрат, трьох відсотків річних та штрафних санкцій,
За участю представників від:
позивача: Верхацький І.В. - адвокат;
відповідача: Костич О.І. - адвокат;
30.06.2021 у Господарський суд Львівської області звернулось Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі по тексту - АТ «НАК «Нафтогаз України») з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ» (далі по тексту - ТОВ «Енергія-Новий Розділ») про стягнення 19 189 366,00 грн., з яких: 11 700 107,61 грн. - пені, 2 023 059,35 грн. - 3% річних та 5 466 199,04 грн. - інфляційниих втрат.
Позовна заява мотивована неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу за № 5093/1617-ТЕ-21/ПТ від 20.09.2016 у частині своєчасної оплати переданого газу.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.10.2021 у задоволенні вищезазначеного позову відмовлено, оскільки встановив, що остаточний розрахунок відповідачем за отриманий природний газ по договору №5093/1617-ТЕ-21/ПТ від 20.09.2016 здійснено 26.02.2018, а тому застосував до спірних правовідносин частину першу статті 7 Закону 1730-VIII із змінами, внесеними згідно із Законом України від 14.07.2021 р. N 1639-IX, за змістом якої на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ, а також послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію станом на 1 червня 2021 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються.
Не погодившись з даним рішенням позивач звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 11.10.2021 у даній справі та прийняти нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що:
1)місцевий господарський суд застосував до спірних правовідносин частину першу статті 7 Закону 1730-VIII із змінами, внесеними згідно із Законом України від 14.07.2021 р. N 1639-IX без урахування статей 2, 4 цього ж Закону, в якій зазначено, що списання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий газ є складовою процедури врегулювання заборгованості для участі в якій підприємствам та організаціям необхідно бути включеними до реєстру, до якого відповідач не включений;
2)суд не врахував, що оскільки відповідач включений до реєстру до 29.08.2021 (до набрання чинності внесених змін згідно із Законом України від 14.07.2021 р. N 1639-IX), то врегулювання заборгованості, що була погашена до 01.06.2021, підлягає за правилами цього ж Закону.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач погодився з висновками місцевого господарського суду та навів мотиви, аналогічні викладеним в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.
В судове засідання 14.02.2022 представники сторін з'явились. Разом з тим представник позивача не забезпечив проведення судового засідання у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, що підтверджується відповідною довідкою, яка складена судовим розпорядником Бучком В.М. Окрім того суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
Представник позивача у судовому засіданні 24.01.2022 підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про задоволення позову.
Представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши доводи і заперечення, які наведені в апеляційній скарзі та у відзиві, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.
Згідно зі встановленими судом першої інстанції та неоспореними обставинами, а також обставини, встановленими судом апеляційної інстанції, і визначеними відповідно до них правовідносини вбачається, що між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ» (далі відповідач, споживач ) укладено договір постачання природного газу №5093/1617-ТЕ-21/ПТ від 20.09.2016 (далі-договір).
Відповідно до умов п. 1.1.-1.2. договору, постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (стаття 712 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
З огляду на це суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а між сторонами виникли правовідносини з приводу постачання природного газу.
На виконання умов договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну сум у 371 634 310,01 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, копії яких додані до цього позову, а саме: від 31. 10.2016 на суму 44 199 799,01 грн; від 30.11.2016 на суму 42 020 578, 64 грн; від 31.12.2016 на суму 44 830 823, 22 грн; від 31.01.2017 на суму 49 902 020, 94 грн; від 28.02.2017 на суму 38 962 158,68 грн; від 31.03.2017 на сум у 27 097486, 13 грн; від 30.04.2017 на сум у 23 285 247, 10 грн ; від 31.05.2017 на суму 23 018 806, 09 грн; від 30.06.2017 на суму 18 663 775, 33 грн; від 31.07.2017 на суму 19 851 183, 74 грн; від 31.08.2017 на суму 19 274 659,91 грн; від 30.09.2017 на суму 20 527 771, 22 грн.
Відповідно до пункту 6.1 договору, оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено судами, та визнається сторонами спору, частина оплати за поставлений природний газ здійснювалась на підставі постанови КМУ від 11.01.2005 №20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій». Спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу (надалі СПР) за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України відповідачем сплачено заборгованість за договором на загальну суму 48 806 800,00 грн.
Зокрема, 14.12.2016 Головним управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області, Департаментом фінансів Львівської облдержадміністрації, Енергопостачальною компанією Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ» та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" укладено Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу № 3114 за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України на суму 9 587 000,00 грн яке профінансовано і зараховано позивачем в оплату за поставлений природний газ 27.12.2016;
17.01.2017 укладено Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу № 187 за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України на суму 9 929 300,00 грн, яке профінансовано і зараховано позивачем в оплату за поставлений природний газ 31.01.2017;
14.02.2017 укладено Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу № 894 за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України на суму 10 111 300 грн., яке профінансовано і зараховано позивачем в оплату за поставлений природний газ 28.02.2017;
16.03.2017 укладено Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу № 1620 за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України на суму 9 532 900,00 грн., яке профінансовано і зараховано позивачем в оплату за поставлений природний газ 12.04.2017;
21.04.2017 укладено Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу № 2459 за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України на суму 8 263 400,00 грн" яке профінансовано і зараховано позивачем в оплату за поставлений природний газ 23.08.2017р.
14.11.2017 укладено Спільне протокольне рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу № 3877 за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України на суму 1 382 900,00 грн., яке профінансовано і зараховано позивачем в оплату за поставлений природний газ 04.12.2017.
Решту коштів в сумі 322 827 510,01 грн. (371 634 310,01 грн. - 48 806 800,00 грн. = 322 827 510,01 грн.) за спожитий природний газ по договору було сплачено відповідачем у порядку, передбаченому Постановою КМУ від 18 червня 2014 р. № 217.
Отже з наведеного вище вбачається, що розрахунки відповідача з позивачем за поставлений природний газ здійснювались частково в порядку Постанови КМУ №20 (сплата на підставі СПР) та частково у порядку, передбаченому Постановою КМУ від 18 червня 2014 р. № 217.
За змістом зазначеного Порядку, затвердженого Постановою КМК від 11.01.2005 № 20 (який діяв на час укладення договору і втратив чинність із 01.01.2018) держава взяла на себе бюджетне зобов'язання із відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних із газопостачанням населенню, яке користується субсидіями та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами. Так, згідно із цим Порядком передбачено здійснення розрахункового обслуговування зазначених рахунків на умовах, наведених у договорі, що укладається між органами Казначейства та суб'єктами підприємницької діяльності. Розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.
Отже, держава взяла на себе бюджетне зобов'язання відшкодувати частину витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних із газопостачанням населенню, яке користується субсидіями та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.
Ураховуючи наведене, підписуючи спільні протокольні рішення, сторони погоджуються з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбачений у договорі) порядок розрахунків.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у справах №906/790/16, № 905/1100/18, № 924/296/18 тощо.
Відповідно до позиції Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеній у постанові від 16.10.2020 по справі №903/918/19: «Порядок № 217 не стосується договірних зобов'язань гарантованого постачальника природного газу та теплопостачальної організації, як споживача, в частині порядку та строків розрахунків за договором постачання та не змінює строків розрахунків за поставку природного газу, які було погоджено сторонами у договорі.
Водночас, положення Порядку №217 не обмежують теплопостачальні організації у можливості виконати свої договірні зобов'язання з оплати за отриманий природний газ за договорами постачання, укладеними з гарантованими постачальниками природного газу, шляхом перерахування на такий спеціальний рахунок власних коштів, отриманих від господарської діяльності.
Отже, положення Порядку №217 не змінюють порядку розрахунків теплопостачальної організації та гарантованого постачальника газу за договором постачання природного газу, не позбавляють теплопостачальну організацію, як споживача природного газу, можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до відповідача-споживача відповідальності, передбаченої умовами договору у вигляді пені за прострочення оплати вартості отриманого природного газу (пункт 8.2 договору), а також відповідальності за прострочення грошового зобов'язання у порядку частини другої статті 625 ЦК України у вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат.».
Судами встановлено, що остаточний розрахунок відповідачем за отриманий природний газ по Договору №5093/1617-ТЕ-21/ПТ від 20.09.2016 здійснено 26.02.2018.
Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За умовами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 8.2. Договору визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту б. І. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21 % річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
У відповідності із статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Предметом спору у справі є стягнення з відповідача пені у сумі 11 700 107,61 грн; 3% річних у сумі 2 023 059,35 грн , інфляційних втрат у сумі 5 466 199,04 грн.
З розрахунку штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних, що долучений до позовної заяви, вбачається, що :
-за зобов'язаннями жовтня 2016 року: фактична оплата в сумі 9 587 000,00 грн. відбулась 27.12.2016 в порядку Постанови КМУ №20 (сплата на підставі СПР), платіж винесено в перший рядок, в стовпчиках «Сума пені за період» та «Сума 3% річних за період» нарахування відсутні. Сума простроченої заборгованості 44 199 799,01 грн., сума боргу на яку починає нараховуватись пеня 34 612 799,01 грн. Інфляційні за зобов'язаннями жовтня 2016 нараховано на суму боргу 172 740,21 грн.;
-за зобов'язаннями листопада 2016 року: фактична оплата в сумі 9 929 300,00 грн. відбулась 31.01.2017 в порядку Постанови КМУ №20 (сплата на підставі СПР), платіж винесено в перший рядок, в стовпчиках «Сума пені за період» та «Сума 3% річних за період» нарахування відсутні. Сума простроченої заборгованості 42 020 578,64 грн., сума боргу на яку починає нараховуватись пеня 32 091 278,64 грн. Інфляційні за зобов'язаннями листопада 2016 нараховано на суму боргу 8 536 162,75 грн.;
-за зобов'язаннями грудня 2016 року: фактична оплата в сумі 10 111 300,00 грн. відбулась 28.02.2017 в порядку Постанови КМУ №20 (сплата на підставі СПР), платіж винесено в перший рядок, в стовпчиках «Сума пені за період» та «Сума 3% річних за період» нарахування відсутні. Сума простроченої заборгованості 44 830 823,22 грн., сума боргу на яку починає нараховуватись пеня 34 719 523,22 грн. Інфляційні за зобов'язаннями грудня 2016 нараховано на суму боргу 16 824 663,61 грн.;
-за зобов'язаннями січня 2017 року: фактична оплата в сумі 9 532 900,00 грн. відбулась 12.04.2017 в порядку Постанови КМУ №20 (сплата на підставі СПР) , платіж винесено в перший рядок, в стовпчиках «Сума пені за період» та «Сума 3% річних за період» нарахування відсутні. Сума простроченої заборгованості 49 902 020,94 грн., сума боргу на яку починає нараховуватись пеня 40 369 120,94 грн. Інфляційні за зобов'язаннями січня 2017 нараховано на суму боргу 27 968 085,74 грн. (за березень 2017) та 11 418 877,97 (за квітень 2017);
-за зобов'язаннями березня 2017 року: фактична оплата в сумі 1 665 317,60 грн. відбулась 23.08.2017 в порядку Постанови КМУ №20 (сплата на підставі СПР) , платіж винесено в перший рядок, в стовпчиках «Сума пені за період» та «Сума 3% річних за період» нарахування відсутні. Сума простроченої заборгованості 27 097 486,13 грн., сума боргу на яку починає нараховуватись пеня 25 432 168,53 грн. Інфляційні за зобов'язаннями березня 2017 нараховано на суму боргу 25 432 168,53 грн. (за травень, червень 2017), 13 602 279,93 грн. (за липень 2017);
-за зобов'язаннями квітня 2017 року: фактична оплата в сумі 6 598 082,40 грн. відбулась 23.08.2017 в порядку Постанови КМУ №20 (сплата на підставі СПР), платіж винесено в перший рядок, в стовпчиках «Сума пені за період» та «Сума 3% річних за період» нарахування відсутні. Сума простроченої заборгованості 23 285 247,10 грн., сума боргу на яку починає нараховуватись пеня 16 687 164,70 грн. Інфляційні за зобов'язаннями квітня 2017 нараховано на суму боргу 16 687 164,70 грн. (за червень, липень 2017) та 11 642 566,43 (за серпень 2017);
-за зобов'язаннями травня червня 2017 оплат в порядку Постанови КМУ №20 (на підставі СПР) не здійснювалось;
-за зобов'язаннями липня 2017 року: фактична оплата в сумі 1 382 900,00 грн. відбулась 04.12.2017 в порядку Постанови КМУ №20 (сплата на підставі СПР) , платіж винесено в перший рядок, в стовпчиках «Сума пені за період» та «Сума 3% річних за період» нарахування відсутні. Сума простроченої заборгованості 19 851 183,74 грн., сума боргу на яку починає нараховуватись пеня 18 468 283,74 грн. Інфляційні за зобов'язаннями липня 2017 нараховано на суму боргу 18 468 283,74 грн. (за вересень, жовтень 2017) та 17 570 715,95 (за листопад 2017).
Апеляційний господарський суд, перевіривши правильність нарахування трьох процентів річних, інфляційних втрат, погоджується з висновками суду першої інстанції, що такий розрахунок позивачем здійснено вірно. Також позивачем вірно розраховано пеню у сумі 11 700 107,61 грн на підставі п. 8.2 договору.
Разом з тим, місцевий господарський суд правильно врахував, що 29.08.2021 набрав чинності Закон України від 14 липня 2021 року N 1639-IX «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» (далі Закон № 1639-ІХ). Даним Законом, внесено зміни до Закону України від 3 листопада 2016 року N 1730-VIII "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі Закон № 1730-VIII).
При цьому, статтею 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" передбачено, що дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості за придбаний у Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" природний газ, послуги з його розподілу і транспортування та виключно на суб'єктів ринку природного газу, що включені до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01.02.2022 у справі №902/368/16.
Апеляційним господарським судом з'ясовано, що на момент апеляційного перегляду у цій справі, відповідач за №87 (по списку) був включений до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу, що підтверджується відомостями, які містяться на загальнодоступних джерелах, а саме на веб-сайті: https://www.minregion.gov.ua/napryamki-diyalnosti/zhkh/reyestr-pidpriyemstv-shho-berut-uchast-u-protseduri-vregulyuvannya-zaborgovanosti/reyestr-reyestr-pidpriyemstv-shho-berut-uchast-u-protseduri-vregulyuvannya-zaborgovanosti/reyestr-teplopostachalnih-ta-teplogeneruyuchih-organizatsiy-pidpriyemstv-tsentralizovanogo-vodopostachannya-ta-vodovidvedennya-shho-berut-uchast-u-protseduri-vregulyuvannya-zaborgovanosti-za-spozhit-2/ . В силу ч. 3 ст. 75 ГПК України ці обставини не підлягають доказуванню.
Відтак, оскільки відповідач включений до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу, і на нього поширюється дія Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу".
Наведеним спростовуються доводи позивача про те, що суд першої інстанції незастосував Закон, який підлягав застосуванню.
Частиною першою статті 7 Закону 1730-VIII із змінами, внесеними згідно із Законом України від 14.07.2021 р. N 1639-IX, встановлено, що на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ, а також послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію станом на 1 червня 2021 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються.
Нараховані на заборгованість за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, утворену станом на 1 червня 2021 року, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не можуть бути предметом подальшого продажу та врегульовуються у такий спосіб: підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 1 червня 2021 року.
Як вбачається, предметом спору у даній справі №914/1642/21 є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія Новий Розділ» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» боргу в загальній сумі 19 189 366,00 грн , у тому числі: пеня у сумі 11700107,61 грн; 3 % річних у сумі 2 023 059,35 грн , інфляційні втрати у сумі 5 466 199,04 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем умов договору постачання природного газу № 5093/1617-ТЕ-21/ПТ від 20.09.2016, зокрема пункту 6.1. договору в частині строків здійснення розрахунків.
Судами встановлено, що остаточний розрахунок відповідачем за отриманий природний газ по Договору №5093/1617-ТЕ-21/ПТ від 20.09.2016 здійснено 26.02.2018.
Частина перша статті 7 Закону 1730-VIII є нормою прямої дії. Виконання цієї норми Закону не потребує від боржника вчинення будь-яких дій, а право на списання інфляційних нарахувань та процентів річних поставлено у залежність від погашення основної заборгованості за отриманий природний газ у строк до 01.06.2021.
Відтак спростовуються доводи апелянта про те, що оскільки відповідач включений до реєстру до 29.08.2021 (до набрання чинності внесених змін згідно із Законом України від 14.07.2021 р. N 1639-IX), то врегулювання заборгованості, що була погашена до 01.06.2021, підлягає за правилами цього ж Закону.
Суд погоджується з доводами представника відповідача про те, що відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону 1730-VIII реструктуризації підлягають кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 червня 2021 року для виробництва теплової та електричної енергії (у тому числі за договорами купівлі продажу природного газу для власних потреб, що був використаний виключно для виробництва теплової та електричної енергії), надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, а також заборгованість за послуги з розподілу і транспортування природного газу та кредиторська заборгованість теплопостачальних організацій перед теплогенеруючими організаціями за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання урахування суми неустойки (штрафі, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що оскільки погашення основної частини боргу за договором постачання природного газу № 5093/1617-ТЕ-21 /ПТ від 20.09.2016 здійснено до 1 червня 2021 року, нараховані Акціонерним товариством Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та пред'явлені до стягнення у цій справі суми пені у сумі 11700107,61 грн; 3 % річних у сумі 2 023 059,35 грн , інфляційних втрат у сумі 5 466 199,04 грн. підпадають під дію статті 7 Закону № 1730-VIII в редакції Закону України від 14.07.2021 N 1639-IX.
Відтак, вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія Новий Розділ» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» боргу в загальній сумі 19 189 366,00 грн , у тому числі: пеня у сумі 11700107,61 грн; 3 % річних у сумі 2 023 059,35 грн , інфляційні втрати у сумі 5 466 199,04 грн задоволенню не підлягають.
З огляду на наведене, аргументи, викладені відповідачем про заперечення доводів апеляційної скарги є такими, що відповідають встановленим обставинам по справі.
Апелянтом не спростовано наведених висновків суду першої інстанції, які тягли б за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення та не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставин по справі та його правильні висновки, а тому апеляційна скарга Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» підлягає залишенню без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - залишенню без змін.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи залишення апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про покладення на апелянта судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” за №вих.39/10-7059-21 від 12.11.2021 (вх. № 01-05/3891/21 від 22.11.2021) - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Львівської області від 11.10.2021 у справі №914/1642/21 - залишити без змін.
Судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 431 760,74 грн. покласти на апелянта.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.
Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Головуючий суддя Кордюк Г.Т.
Суддя Кравчук Н.М.
Суддя Плотніцький Б.Д.
Повний текст постанови складено 21.02.2022.