09 березня 2022 року м. Чернівці Справа № 727/8005/21
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Лисака І.Н.,
суддів: Литвинюк І.М., Перепелюк І.Б.,
секретар: Скрипка С.В.,
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 ,
при розгляді справи за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 листопада 2021 року, ухваленого під головуванням судді Мамчина П.І., повний текст рішення виготовлено 09 грудня 2021 року, -
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні квартирою шляхом виселення відповідача без надання іншого жилого приміщення (а.с.2-4).
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 листопада 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Постановлено усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні власністю шляхом виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого приміщення.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погоджуючись із вказаним рішенням ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Вказує, що позивач намагаючись продати неякісний товар, а саме квартиру із замаскованими недоліками, сам спричинив зрив підписання основного договору купівлі-продажу квартири, а тому виселення відповідача зі спірної квартири можливе тільки після повернення коштів, переданих ОСОБА_1 до підписання попереднього договору купівлі-продажу.
Зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги пояснення ОСОБА_2 . Провадження №22-ц/822/129/22
та не встановив, хто саме із сторін не виконав умови попереднього договору купівлі-продажу від 07.11.2019 року.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які прийняли участь у справі, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Апелянт та його представник будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду апеляційної скарги як на 25 лютого, так і на 09 березня 2022 року скористалися правом неявки в судове засідання та двічі не з'явилися, не повідомивши поважність причин цьому.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходи з того, що ОСОБА_2 не виконав умови попереднього договору, договір купівлі-продажу квартири укладений не був, а тому у нього не виникло на вказану квартиру право власності і проживає в даній квартирі він без законних підстав.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду та вважає, що рішення наведеним вимогам закону відповідає.
З матеріалів справи вбачається, що згідно витягу про державну реєстрацію прав №30655691 від 18.08.2011 року та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №275698006 від 20.09.2021 року ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира спільного заселення АДРЕСА_1 (а.с.7, 32-33).
В спірній квартирі зареєстрований ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою про склад сім'ї №96 від 17.09.2021 року в (а.с.35).
07 листопада 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , який нотаріально посвідчено (а.с.8/зворот).
Згідно п.1 Договору сторони обумовили, що Сторона 1 зобов'язується у строк до 01.05.2020 року продати, а Сторона 2 купити спірну квартиру, а п.14 Договору сторони визначили, що якщо протягом 30 календарних днів після спливу терміну, передбаченого п.1 цього попереднього договору, договір купівлі-продажу не буде укладено, або жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення, зобов'язання за цим Попереднім договором щодо укладення договору купівлі-продажу припиняються.
07.05.2020 року ОСОБА_1 оформив у приватного нотаріуса Макеєвої Н.В. заяву, яку адресував ОСОБА_2 , та запропонував відповідачу зустрітися 21.05.2020 року на 10:00 год у нотаріуса для укладення відповідного договору купівлі-продажу, так як строки попереднього договору вийшли (а.с.9).
В свою чергу, приватним нотаріусом Макеєвою Н.В. того ж дня зазначена заява ОСОБА_1 була передана ОСОБА_2 , що підтверджується відповідним листом передачі заяви (а.с.10).
29.06.2021 року ОСББ «Клен» направило ОСОБА_2 попередження про добровільне звільнення квартири АДРЕСА_1 , яке ОСОБА_2 відмовився отримувати (а.с.15).
Згідно листа ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області від 15.07.2021 року вбачається, що ОСОБА_2 добровільно покинути квартиру АДРЕСА_1 відмовляється (а.с.17).
Зі змісту скарг мешканців кімнат АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 вбачається, що ОСОБА_2 не дотримується санітарних умов проживання в гуртожитку (а.с.11, 18).
Відповідно до акту ОСББ «Клен» про добровільне звільнення помешкання від 10.08.2021 року вбачається, що з ОСОБА_2 була проведена бесіда про добровільне звільнення квартири АДРЕСА_1 . Останній звільнити квартиру відмовився (а.с.19).
Згідно довідки ОСББ «Клен» заборгованість за комунальні послуги за адресою АДРЕСА_4 складає 5429,71 грн (а.с.20).
З актів проведення перевірки законності проживання мешканців квартири АДРЕСА_1 від 25.07.2021 року та від 17.09.2021 року вбачається, що ОСОБА_2 з 01.05.2021 року спільно зі своєю співмешканкою проживають в даній квартирі без жодних правових підстав (а.с.21, 31).
30.07.2021 року ОСББ «Клен» повідомило ОСОБА_1 , що оскільки ОСОБА_2 та його дружина правових підстав для проживання в квартирі АДРЕСА_1 не мають, добровільно займане приміщення не звільняють, та рекомендовано звернутися до суду (а.с.22).
У відповідності до ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Статтею 41 Конституції України проголошено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
В силу ст.47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла, інакше як на підставі закону за рішенням суду.
У ст.317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст.321 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (ч.1, 2 ст.386 ЦК України).
Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення, квартири або будинку, вимагати усунень свого порушеного права шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту порушеного права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.
У постановах Верховного Суду України від 16 січня 2012 року в справі №6-57цс11 та Верховного Суду від 13 листопада 2019 року в справі №686/19928/17 (провадження №61-43687св18) зроблено висновок, що «у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю. У разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою».
Як вбачається з матеріалів справи та встановлених обставин, відповідач ОСОБА_4 не виконав умови попереднього договору купівлі-продажу від 07.11.2019 року та не уклав з позивачем основний договір купівлі-продажу, не з'явився до нотаріуса і на запропоновану ОСОБА_5 дату укладення договору купівлі-продажу спірної квартири, у зв'язку з чим не набув права власності на неї та проживає там без законних на те підстав, а тому ОСОБА_5 як власник спірної квартири в праві вимагати від відповідача усунення перешкод в користуванні своєю власністю шляхом виселення.
Створення перешкод у користуванні власністю та відмова в добровільному порядку звільнити спірну квартиру та припинити порушення прав власника підтверджується матеріалами справи.
Доводи апеляційної скарги щодо приховування з боку позивача недоліків й намагання продати неякісний товар ОСОБА_4 , можливість добровільного виселення останнього з спірної квартири лише у разі повернення грошових коштів, які були передані до підписання попереднього договору купівлі-продажу, предметом дослідження в суді першої інстанції не були, а тому є безпідставними, до уваги не приймаються.
Інші наведені в апеляційній скарзі посилання висновків суду не спростовують, на законність рішення суду першої інстанції не впливають.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 листопада 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.
Головуючий Лисак І.Н.
Судді: Литвинюк І.М.
Перепелюк І.Б.