Номер провадження 22-ц/821/561/22Головуючий по 1 інстанції
Справа №711/3190/21 Категорія: 304070000 Позарецька С. М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
09 березня 2022 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т.Л.
суддіГончар Н.І., Вініченко Б.Б.
учасники справи:
позивач - ПрАТ «Черкаське хімволокно» в інтересах відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ»,
відповідачі - ОСОБА_1 (скаржник), ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 01.12.2021 (повний текст складено 03.12.2021, суддя в суді першої інстанції Позарецька С.М.) у цивільній справі за позовом ПрАТ «Черкаське хімволокно» в інтересах відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_1 та до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
ПрАТ «Черкаське хімволокно» в інтересах відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» звернулося до суду у травні 2021 року з даним позовом, яким просило стягнути з відповідачів солідарно на свою користь заборгованість за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання у розмірі 34864,39 грн., інфляційні втрати 1238,50 грн. та 3% річних 795,54 грн., а всього 36898,43 грн., а також судовий збір в розмірі 2270,00 грн., мотивуючи про те, що позивач забезпечує тепловою енергією населення, організації та підприємства всіх форм власності у м. Черкаси відповідно до рішення від 24.05.2000 №520 з додатком №1480 від 31.10.2007.
Оскільки у будинку АДРЕСА_1 будинковий лічильник загального обліку теплопостачання відсутній, нарахування за послугу здійснювалися за п.п.40-49 Правил №630, а саме у разі відсутності будинкових засобів обліку теплової енергії споживач сплачує послуги пропорційно опалювальній площі (об'єму) квартири та з урахуванням температури повітря зовнішнього середовища.
У квартирі АДРЕСА_2 (належить відповідачу ОСОБА_1 ) встановлено лічильник обліку гарячого водопостачання, тому плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документу (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.
За інформацією, наданою КП «Черкасиводоканал» від 18.03.2021, у квартирі АДРЕСА_3 з 15.07.2009 встановлено та поставлено на облік лічильники гарячого та холодного водопостачання. З 2012 року в зазначеній квартирі повірочний термін лічильника обліку гарячої води вийшов і за даний період жодних чергових повірок лічильника абонент не проводив, отже в силу норм профільного законодавства розрахунки за отримані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення з приміщень абонентів, де повірка лічильників не проведена, проводяться згідно з встановленими нормативами споживання з урахуванням кількості зареєстрованих в помешканні осіб.
З 01.07.2020 відповідачами не було надано належних документів про проведення повірки лічильника по гарячому водопостачанню, отже нарахування за послугу гарячого водопостачання по квартирі АДРЕСА_2 було переведено на норму; в подальшому нарахування за послугу здійснювалися згідно з п.21 Правил №630, а саме у разі відсутності у квартирі та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання на одну зареєстровану особу.
З 09.03.2010 власником вказаної квартири є ОСОБА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 16.02.2021. Крім того, відповідно до довідки від 30.12.2020 за вказаною адресою зареєстровані відповідачі по справі та троє неповнолітніх дітей.
Позивач зазначає, що відповідачі своєчасно та у повному обсязі з січня 2019 року не вносили плату за отримані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 01.02.2021 складає 34864,39 грн. При цьому борг станом на 01.01.2019 в сумі 30695,85 грн. стягнутий з відповідача ОСОБА_1 постановою Черкаського апеляційного суду від 22.07.2020 (справа №711/2154/19) і сплачений ним, з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних у жовтні 2020 року, а тому за цим судовим рішенням загальна сума заборгованості 30695,85 грн. позивачем до суми заборгованості, нарахованої за період з 01.01.2019 по 01.02.2021 не враховувалася, оскільки пішла в рахунок погашення заборгованості, яка існувала станом на 01.01.2019, тобто на виконання рішення суду.
Відповідачі, споживаючи послуги, не надсилали позивачу жодних скарг чи претензій щодо їх наявності, якості чи кількості надання. Крім того, вони не відмовились від послуг, які позивачем належним чином надавались.
Крім того, позивач, враховуючи норми ст. 625 ЦК України, нарахував на заборгованість інфляційні втрати в сумі 1238,50 грн. та 3% річних в сумі 795,54 грн.
Рішенням Придніпровського районного суду міста Черкаси від 01.12.2021 позовні вимоги задоволено з посиланням на їх обґрунтованість.
На вказане рішення відповідач ОСОБА_1 подав 10.02.2022 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, просить рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вказано на те, що в листі-розрахунку по ОР10019027 в підсумку нараховано борг за послуги з 01.01.2019 по 01.02.2021 в сумі 10129,28 грн., хоча нарахування по гарячому водопостачанню йде з 01.07.2020 по 1488,40 грн. за місяць, що свідчить про неналежні арифметичні розрахунки. Суд не врахував, що рішення Черкаської міської ради №520 від 21.05.2000 стосується надання послуг ДП «Черкаська ТЕЦ», яке не стосується позивача у справі. Позивач не довів факту надання ним послуг у квартирі відповідача, адже доводи про підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири відповідача необґрунтовані. Позивач не надав доказів розміру опалювальної площі квартири відповідача, відсутність в нього пільг чи субсидії. Суд протиправно послався на постанову Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції», яка стосується здійснення судочинства господарськими судами.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення заборгованості в розмірі 36898,43 грн. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При розгляді справи встановлено, що на ПрАТ «Черкаське хімволокно» покладений обов'язок щодо забезпечення тепловою енергією населення, організації та підприємства всіх форм власності, що підтверджується ліцензією Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.11.2012 №374 (переоформлено рішенням від 29.12.2016 №2444). При цьому, виконкомом Черкаської міської ради 24.05.2000 прийнято рішення №520 про забезпечення населення міста гарячим водопостачанням та центральним опаленням ДП «Черкаська ТЕЦ». Відповідно до додатку до цього рішення визначено перелік споживачів, що передані ДП «Черкаська ТЕЦ» від КП ТМ «Черкаситеплокомуненерго», зокрема, споживачі мікрорайону «Митниця».
Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 31.10.2007 №1480 визначено виконавцем житлово-комунальних послуг населенню м. Черкаси, у тому числі відомчого житлового фонду - ВАТ «Черкаське хімволокно», в тому числі щодо надання послуг з тепловодопостачання.
Крім того, згідно виписки з ЄДРПОУ та Статуту ПрАТ «Черкаське хімволокно» є юридичною особою (код 00204033). Товариство створене шляхом перетворення Державного підприємства «Черкаське виробниче об'єднання «Хімволокно» у ВАТ.
У Статуті зазначено, що ПрАТ «Черкаське хімволокно» є правонаступником Державного підприємства «Черкаська теплоелектроцентраль», а також правонаступником Дочірнього підприємства «Черкаська ТЕЦ» ВАТ «Черкаське хімволокно».
Також зазначено, що рішенням загальних зборів акціонерів від 15.04.2011 змінено тип та найменування Товариства на ПАТ «Черкаське хімволокно», а за рішенням від 20.04.2018 - на ПрАТ «Черкаське хімволокно».
Відтак не знаходять свого підтвердження апеляційні доводи скаржника у справі про те, що рішення міської ради про надання послуг з опалення населенню міста Черкаси не стосується позивача у справі.
Крім того, відокремлений підрозділ «Черкаська ТЕЦ» ПрАТ «Черкаське хімволокно» заснований на приватній власності ПрАТ «Черкаське хімволокно» і не є юридичною особою, відповідно до Положення про відокремлений підрозділ «Черкаська ТЕЦ» ПрАТ «Черкаське хімволокно». Відокремлений підрозділ здійснює свою діяльність на основі і відповідно до чинного законодавства, Статуту ПрАТ «Черкаське хімволокно» та цього Положення. Статтею 3 Положення визначені мета та предмет його діяльності.
Отже, надавачем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання до квартири АДРЕСА_2 є саме підприємство ПрАТ «Черкаське хімволокно». При цьому, відповідачем жодними належними та допустимими доказами не спростовані дані обставини, як і не зазначено про те, що до помешкання за вказаною адресою відповідні послуги надаються іншим виконавцем.
Далі, як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.02.2021 №244635947, відповідач ОСОБА_1 є одноосібним власником квартири АДРЕСА_2 . Крім того, відповідно до інформації з Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради від 07.07.2021, у вказаному помешканні зареєстровані відповідачі: ОСОБА_1 з 11.02.2011 та ОСОБА_2 з 05.02.2015, а також троє неповнолітніх дітей.
За вказаною адресою відповідачі отримують послуги з тепловодопостачання від підприємства-позивача, їм відкритий о/р НОМЕР_1 , але вони ухиляються від перерахування щомісячної оплати за опалення та гаряче водопостачання, про що свідчить наданий позивачем розрахунок заборгованості.
Факт відсутності повної оплати за надані послуги відповідачами під сумнів не ставиться.
З метою стягнення наявної заборгованості по оплаті послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, а також нарахованих на неї на підставі ст. 625 ЦК України інфляційних втрат та 3% річних, позивач звернувся до суду з позовом в цій справі.
Крім того, згідно постанови Черкаського апеляційного суду від 22.07.2020 (справа №711/2154/19) відповідачем ОСОБА_1 у жовтні 2020 року була сплачена заборгованість у розмірі 30695,85 грн., яка виникла за попередній період (станом на 01.01.2019). При цьому, вказаним судовим рішенням підтверджено факт того, що саме позивачем надаються відповідачам до помешкання квартири АДРЕСА_2 послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання у тих об'ємах та за тими тарифами, які зазначені позивачем.
Так згідно ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Правовідносини сторін, що виникли на їх підставі, регламентуються такими правовим нормами.
Відповідно до п.п.18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, споживач зобов'язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Оскільки у будинку АДРЕСА_1 будинковий лічильник загального обліку теплопостачання відсутній, нарахування за послугу здійснювалися за п.п.40-49 Правил №630 - споживач оплачує послуги пропорційно опалювальній площі (об'єму) квартири та з урахуванням температури повітря зовнішнього середовища.
У квартирі АДРЕСА_3 цього будинку встановлено лічильник обліку гарячого водопостачання, тому відповідно до п.20 вказаних Правил плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документу (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.
Відповідно до інформації, наданої КП «Черкасиводоканал» від 18.03.2021 листом №1186/26, у квартирі АДРЕСА_3 з 15.07.2009 встановлено та поставлено на облік лічильники гарячого та холодного водопостачання. З 2012 року в зазначеній квартирі повірочний термін лічильника обліку гарячої води вийшов і за даний період жодних чергових повірок лічильника абонент не проводив.
Згідно ч.2 ст.6 ЗУ «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обслуговування та заміна вузлів розподільного обліку / приладів - розподілювачів теплової енергії здійснюються за рахунок власників таких вузлів обліку, якщо інше не встановлено законом або договором.
Згідно з п.14 Правил №630 показання квартирних засобів обліку знімаються споживачем щомісяця.
Відповідно до ч.1 ст.17 ЗУ «Про метрологію та метрологічну діяльність» засоби вимірювальної техніки, які перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці. Споживачі зобов'язані своєчасно подавати лічильники на періодичну повірку. Засоби обліку води, які не пройшли періодичної повірки не можуть вважатися як такі, що відповідають встановленим вимогам та не допускаються до експлуатації. Проводити розрахунки за отримані послуги згідно з показаннями лічильників води, у разі, коли хоча б один з приладів обліку води не пройшов періодичної повірки, не має правових підстав.
Розрахунки за отримані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення з приміщень абонентів, де повірка лічильників не проведена, проводяться згідно з встановленими нормативами споживання з урахуванням кількості зареєстрованих в помешканні осіб.
З 01.07.2020 відповідачами не було надано належних документів про проведення повірки лічильника по гарячому водопостачанню нарахування за послугу гарячого водопостачання по квартирі АДРЕСА_2 , у зв'язку з чим вказаного абонента надавачем послуг з гарячого водопостачання було переведено на норму та в подальшому нарахування за послугу здійснювалися згідно з п.21 Правил №630, а саме у разі відсутності у квартирі та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання на одну зареєстровану особу.
Скаржником факт відсутності повірки лічильника гарячої води під сумнів не ставиться та не спростовується.
З моменту надання позивачем споживачам послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання між сторонами справи відповідно до ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» виникли правовідносини, які полягають, зокрема, у наявності в споживача зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати за спожиті послуги. При цьому, відсутність відповідного договору на їх надання не звільняє споживачів від обов'язку оплачувати надані житлово-комунальні послуги, враховуючи норми п.1 ч.2 ст.7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».
Аналогічна правова позиція міститься в постановах ВС від 10.12.2018 у справі №638/11034/15-ц, від 18.03.2019 у справі №210/5796/16-ц, від 18.12.2019 у справі №522/2625/16-ц, від 25.03.2020 у справі №211/3347/18-ц.
Відповідачі не надали суду доказів відмови від отримання ними послуг з опалення та гарячого водопостачання від позивача, наявність звернень із відповідними претензіями до підприємства щодо кількості та якості наданих послуг. Квартира, в якій послуги надавалися позивачем, не від'єднана від мереж централізованого опалення та гарячого постачання у встановленому законодавством порядку, що також скаржником під сумнів при апеляційному перегляді спавши не ставиться.
Апеляційний суд враховує, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 №2189-VІІІ (в редакції, що чинна з 09.06.2018) житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд згідно нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
До житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами п.2 ч.1 ст. 5 цього ЗУ). Права та обов'язки споживача визначені у статті 7 згаданого Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» №1875-ІV (у редакції, що чинна до дії вище вказаного Закону, тобто й на час виниклих правовідносин) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Відповідно до вимог п. 1 ст. 1 Закону №1875-ІV споживачем житлово-комунальних послуг являється фізична особа чи юридична особа, яка отримує чи має намір отримувати житлово-комунальні послуги.
Згідно зі статтею 13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» №1875-ІV залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються зокрема й на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).
Як зазначено у статті 19 згаданого Закону, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем.
Статтями 20, 21 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» № 1875- ІV визначені права та обов'язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно з законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов'язком споживача - є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Відповідно до ст. 32 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» №1875-ІV плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору, розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Крім того, згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» №2454-VІІІ від 07.06.2018, в редакції, що чинна з 09.06.2018, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води передбачені статтями 21 та 22 цього Закону.
Нарахування позивачем оплати житлово-комунальних послуг за нормами споживання відповідає вимогам Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630.
Відповідно до ч.3 ст. 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями ст.ст. 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Як зазначено у ст. 610 ЦК України, - порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, - у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 541 ЦПК України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання. Відповідно до ч.1 ст.543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З урахуванням наведеного правового регулювання, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції в цій справі прийшов до вірного висновку про необхідність стягнення з відповідачів, як осіб, що зареєстровані та проживають у квартирі, за адресою якої позивачем у справі надаються послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, заборгованості по оплаті наданих послуг та нараховані на неї 3% річних та інфляційні втрати згідно вимог ч.2 ст.625 ЦК України.
Позивач надав суду обґрунтований розрахунок заборгованості з якого вбачається період нарахування з 01.01.2019 по 01.02.2021, в т.ч. за опалення - 24735,11 грн. та за гаряче водопостачання - 10129,28 грн., інфляційні втрати в сумі 1238,50 грн. за період з березня 2019 року по січень 2021 року включно, 3% річних в сумі 795,54 грн. за період з лютого 2019 року по січень 2021 року включно, у зв'язку із простроченням відповідачами оплати комунальних послуг.
Відповідачі взагалі не оплачували отримані ними житлово-комунальні послуги протягом з 01.01.2019 по 01.02.2021. При цьому, оплата коштів у жовтні 2020 року в розмірі 30695,85 грн. відбулася на виконання постанови Черкаського апеляційного суду від 22.07.2020 по справі №711/2154/19.
Апеляційний суд відхиляє вказівку скаржника у справі на те, що в листі-розрахунку по ОР10019027 наявні арифметичні неточності в розрахунку боргу за гаряче водопостачання, оскільки суми заборгованості, вказані позивачем, визначені з урахуванням перерахунку в листопаді 2020 року в сумах 122,46 грн. та 99,23 грн., які було віднято від суми боргу.
Посилання скаржника на те, що позивач не довів факту надання ним послуг у квартирі відповідача, адже доводи про підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири відповідача необґрунтовані, оцінюються критично, оскільки факт надання послуг підтверджується, зокрема, виставленими рахунками на їх оплату. Крім того, такі нарахування здійснено з урахуванням опалювальної площі, відомості про яку наявні у позивача. Скаржник не надав суду доказів того, що позивач при розрахунку заборгованості використав невірні відомості про опалювальну площу.
Посилання скаржника на те, що позивач не довів відсутність в позивача пільг чи субсидії, апеляційним судом відхиляється, так як доказів щодо наявності вказаних обставин скаржником суду надано не було.
Скаржнику слід врахувати, що принцип змагальності, закріплений у ст.12 ЦПК України, полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог. Простіше кажучи, позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення.
При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.
Така правова позиція відображена в постанові ВС від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.
Апеляційні доводи про те, що суд протиправно послався на постанову Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції», яка стосується здійснення судочинства господарськими судами, на правильність вирішення спору в цій справі не впливають, оскільки дані роз'яснення судом використано в аспекті правового обґрунтування можливості юридичної особи позивача звертатися з відповідними позовними вимогами в цій справі, роз'яснення щодо чого наявні у вказаній постанові Пленуму.
Інших доводів, які б свідчили про те, що спір у справі суд першої інстанції вирішив невірно, апеляційна скарга відповідача не містить.
Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 01.12.2021 у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за скаржником.
Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
Рішення Придніпровського районного суду міста Черкаси від 01.12.2021 у цивільній справі за позовом ПрАТ «Черкаське хімволокно» в інтересах відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_1 та до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді залишити за скаржником.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 10.03.2022.
Суддя-доповідач
Судді