Провадження № 11-кп/821/57/22 Справа № 704/791/21 Категорія: ч.2 ст.125 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
23 лютого 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засіданняОСОБА_5
прокурораОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
потерпілої ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Катеринопільського районного суду Черкаської області від 29 вересня 2021 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Красноперекопськ АР Крим, зареєстованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Манківського районного суду Черкаської області від 26.07.2021 р. за ч. 1 ст. 125 КК України,
визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначено йому покарання у виді громадських робіт на строк 240 (двісті сорок) годин.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України вирішено повністю приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Маньківського районного суду Черкаської області від 26.07.2021 року та призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді громадських робіт на строк 240 (двохсот сорока) годин та штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п'ятдесят) грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України вирок Маньківського районного суду Черкаської області від 26.07.2018, яким ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. - виконувати самостійно,
Згідно вироку суду першої інстанції, ОСОБА_7 30 липня 2021 року о 22 год. 00 хв., знаходячись по місцю проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 з мотивів фізично покарати співмешканку потерпілу ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із якою виник конфлікт, діючи умисно та цілеспрямовано, незаконно, протиправно, з метою нанесення тілесних ушкоджень наніс потерпілій ОСОБА_9 близько п'ятнадцяти ударів руками та ногами по голові, тулубі та ногах, внаслідок чого потерпілій ОСОБА_9 , були спричинені тілесні ушкодження у вигляді синців на нижніх повіках правого та лівого ока, синець лівої вушної раковини, синець нижньої третини правового плеча по пепередньо-бічній поверхні, синець верхньо-зовнішнього квадранта лівої молочної залози, синець в середній третині лівого плеча по передньо-внутрішній поверхні, синець передньої поверхні лівого ліктьового суглобу, синець передньої черевної стінки в нижній третині, синець передньої поверхні лівого ліктьового суглобу, синець передньої черевної стінки в нижній третині, синець верхньої третини лівого стегна по передньо-внутрішній поверхні, синець нижньої третини правого стегна попердньо-внутрішній поверхні, синець від середньої до нижньої третини лівого стегна по задньо-бічній поверхні, які відповідно до висновку спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи від 09.08.2021 року № 387 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, тобто в умисному легкому тілесному ушкодженні, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
За клопотанням прокурора розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України відбулося відповідно до приписів ч.1 ст. 302 КПК України у спрощеному порядку.
Не погоджуючись з вироком суду обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій просив змінити вирок Катеринопільського районного суду Черкаської області щодо нього та призначити покарання у вигляді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції при постановленні вироку було допущено неповне з'ясування обставин справи, не враховано ряд пом'якшуючих обставин, що потягло за собою надто суворе покарання.
Вказує, що суд не прийняв до уваги, що він має на утриманні троє неповнолітніх дітей шкільного віку, яких виховує самостійно, оскільки його цивільна дружина за місцем реєстрації не проживає і знаходиться у м. Київ. Також обвинувачений зазначив, що сплатив штраф за попереднім вироком в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 та його адвоката ОСОБА_8 , які підтримали доводи апеляційної скарги обвинуваченого, думку потерпілої ОСОБА_9 щодо задоволення апеляційної скарги ОСОБА_7 та призначення йому покарання у вигляді штрафу, міркування прокурора, яка заперечувала щодо задоволення апеляції обвинуваченого ОСОБА_7 , вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегією суддів встановлено, що правильність кваліфікації дій обвинуваченого та доведеність його вини у вчиненні кримінального проступку, за який його засуджено, в апеляційній скарзі не оспорюються, а тому апеляційним судом в силу ч. 2 ст. 404 КПК України не перевіряється.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості, на думку колегії суддів є необґрунтованими.
Згідно вимог ч. 2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
У відповідності до ст.65 КК України та роз'яснень, наведених в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Вказуючи в апеляційній скарзі на те, що обвинуваченому ОСОБА_7 суд призначив явно несправедливе покарання, останній не навів переконливих мотивів про існування істотної диспропорції, неадекватності між визначеним судом видом і розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке він просить призначити.
Зокрема суд першої інстанції урахував характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії кримінального проступку, відомості про особу винного, який раніше судимий вироком Маньківського районного суду Черкаської області від 26.07.2021 року за ч.1 ст.125 КК України до штрафу в розмірі 850грн.; за місцем проживання характеризується як особа, що не працює, зловживає алкогольними напоями, перебуває на обліку у лікаря нарколога з 28.02.2011 року по даний час з діагнозом: розлад психіки та поведінки внаслідок алкоголю (шифр Ф 10,0), в лікаря психіатра на обліку не перебуває; у вчиненні кримінального проступку вину визнав та щиро розкаявся, що визнано обставиною, яка пом'якшує покарання. Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.
Посилання в апеляційній скарзі обвинуваченого на те, що на його утриманні знаходяться троє неповнолітніх дітей шкільного віку, яких він виховує самостійно, не є тими чинниками, які б свідчили про зменшення суспільної небезпечності його особи та беззаперечно давали підстави для висновку про можливість призначення покарання у виді штрафу. Вказані факти жодним чином не стримали ОСОБА_7 від вчинення кримінального правопорушення.
При цьому, апеляційний суд констатує, що районний суд призначив обвинуваченому покарання у виді громадських робіт, хоча санкція ч. 2 ст. 125 КК передбачає альтернативні і більш суворі види покарання такі як виправні роботи, арешт та обмеження волі. Наведений факт свідчить про необґрунтованість апеляційної скарги обвинуваченого щодо надмірної суворості призначеного покарання.
Колегія суддів, також вважає, що суд першої інстанції вірно визначив необхідність призначення обвинуваченому покарання на підставі ч.1 ст.71 КК України із застосуванням правил, передбачених ст.72 КК України.
Таким чином, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дотримався вимог процесуального і матеріального права, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а розмір призначеного покарання, виходячи з положення ст. 414 КПК України, за переконанням колегії суддів, не можна вважати явно несправедливим через суворість.
З урахуванням викладених обставин, колегія суддів не знаходить обґрунтованих підстав для скасування вироку з мотивів, які указані в апеляційній скарзі обвинуваченого.
Тому, керуючись ст. ст. 370, 404, 405, 407, 409 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 , залишити без задоволення.
Вирок Катеринопільського районного суду Черкаської області від 29 вересня 2021 року відносно ОСОБА_7 , залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий
Судді