Провадження № 22-ц/803/1761/22 Справа № 185/2720/21 Суддя у 1-й інстанції - Болдирєва У. М. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.
09 березня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді Демченко Е.Л.
суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу акціонерного товариства «Страхова компанія «Інго» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до акціонерного товариства «Страхова компанія «Інго», третя особа - орган опіки та піклування виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, про стягнення страхового відшкодування, -
У квітні 2021 року ОСОБА_1 , діючи в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства «Страхова компанія «Інго» (далі - АТ "СК "Інго") про стягнення страхового відшкодування, мотивуючи його тим, що 03 жовтня 2016 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу - сідлового тягача DAF ТЕ95XF, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом FREIGHTLINER, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , яким було здійснено наїзд на велосипедиста ОСОБА_4 , яка загинула від отриманих тілесних ушкоджень.
Вказує, що після смерті ОСОБА_4 в останньої залишилася малолітня дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з чим 22 січня 2019 року вона, будучи опікуном дитини, через свого представника ТОВ «Юридична компанія «Відшкодування», звернулась до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування по втраті годувальника в розмірі 52 200 грн. та відшкодування моральної шкоди в розмірі 17 400 грн.
Зазначає, що 13 травня 2019 року страховою компанією було надано лист про необхідність надання банківських реквізитів безпосередньо опікуна ОСОБА_1 , оскільки з наданої нею довіреності на представництво інтересів, не вбачається підстав для здійснення відшкодування шкоди, пов'язаної із втратою годувальника, безпосередньо юридичній особі.
На виконання відповідної вимоги страховика, 21 травня 2019 року її представником було надано реквізити останньої. Крім того, 17 грудня 2019 року нею додатково подано особисту заяву про виплату страхового відшкодування.
Посилаючись на безпідставну відмову страховика виплатити відшкодування внаслідок втрати годувальника, враховуючи, що заява про виплату страхового відшкодування нею була подана 22 січня 2019 року, просила суд першої інстанції стягнути з АТ «СК «Інго» на свою користь страхове відшкодування у зв'язку з втратою годувальника у розмірі 52 200 грн., моральну шкоду у розмірі 17 400 грн., а також пеню у розмірі 27 261,13 грн. за період з 21 травня 2019 року по 02 квітня 2021 року у зв'язку із простроченням відповідачем свого зобов'язання.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 червня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з АТ «СК «Інго» на користь ОСОБА_1 , як законного представника малолітнього ОСОБА_2 , страхове відшкодування утриманцю померлої ОСОБА_4 у розмірі 52 200 грн., відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю ОСОБА_4 , у розмірі 17 400 грн. та пеню за прострочення виплати страхового відшкодування за період з 05 квітня 2020 року до 05 квітня 2021 року у розмірі 9 099,47 грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання стосовно судових витрат.
В апеляційній скарзі АТ «СК «Інго», посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач звернулася до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування із пропуском трирічного строку для звернення із відповідною заявою, враховуючи те, що заява ТОВ "Юридична компанія "Відшкодування" від 22 січня 2019 року про виплату страхового відшкодування подана без відповідного погодження органу опіки та піклування. Вважає, що позивачем, обраховуючи розмір пені, невірно було встановлено період її нарахування, а саме з 21 травня 2019 року по 02 березня 2020 року, в той час як право позивача на нарахування пені з'явилося безпосередньо 02 березня 2020 року.
Позивачем ОСОБА_1 надано заперечення на апеляційну скаргу, відповідно до якого зазначала, що нею заяву про виплату страхового відшкодування було подано 22 січня 2019 року, що підтверджує волевиявлення позивача на отримання страхового відшкодування.
Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).
Зважаючи на те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги з огляду на наступне.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 03 жовтня 2016 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю сідлового тягача DAF ТЕ95XF, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом FREIGHTLINER, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , яким було здійснено наїзд на велосипедиста ОСОБА_4 , яка від отриманих тілесних ушкоджень загинула.
За даним фактом 03 жовтня 2016 року було відкрито кримінальне провадження №12016040000000775 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, яке 15 листопада 2016 року було закрито постановою слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області Доном О.В. у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення (а.с.23-24).
Факт смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_3 від 17 січня 2018 року, актовий запис № 77 (а.с.26).
На час смерті ОСОБА_4 мала малолітню дитину, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини, серії НОМЕР_4 , виданого виконавчим комітетом Головецької сільської ради Старосамбірського району Львівської області (а.с.9).
Заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2013 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розірвано.
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 квітня 2018 року позбавлено ОСОБА_5 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Передано неповнолітнього ОСОБА_2 органу опіки та піклування для подальшого влаштування (а.с.12-14).
Згідно розпорядження голови районної державної адміністрації Павлоградської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 15 травня 2018 року малолітньому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування (а.с.20).
Розпорядженням голови районної державної адміністрації Павлоградської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 23 листопада 2018 року призначено ОСОБА_1 опікуном над малолітнім ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.21-22).
Сідловий тягач DAF ТЕ95XF, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на дату вчинення ДТП, був застрахований полісом №АЕ9363639 у ПрАТ "АСК "ІНГО Україна", що сторонами не заперечується (а.с.27).
Згідно посвідченої 12 грудня 2018 року секретарем виконкому Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Ставицькою В.С. довіреності, реєстровий №722, ОСОБА_1 уповноважено ТОВ "Юридична компанія "Відшкодування" здійснювати від її імені та імені малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по відношенню до всіх суб'єктів, дії, метою яких є встановлення обставин дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 03 жовтня 2016 року, а також її наслідків, пред'явлення цивільно-правових претензій, які з цього випливають та отримання відшкодування, заподіяної моральної та матеріальної шкоди у цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справах. Представляти її інтереси у всіх державних, громадських, приватних організаціях, підприємствах та установах незалежно від форм власності та галузевої належності, страхових компанія МТСБУ тощо. Термін дії довіреності один рік, до 20 грудня 2019 року (а.с.25).
22 січня 2019 року ТОВ "Юридична компанія "Відшкодування", діючи в інтересах ОСОБА_1 , на підставі довіреності звернулося до ПрАТ "АСК "Інго Україна" із заявою про виплату страхового відшкодування №7094, відповідно до якого просило здійснити відшкодування в загальному розмірі 69 600 грн. з розрахунку 17 400 грн. - моральна шкода, 52 200 грн. - відшкодування у зв'язку із втратою годувальника, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Юридична компанія "Відшкодування" (а.с.5).
13 травня 2019 року ПрАТ "АСК "Інго Україна" надано відповідь про неможливість здійснення відшкодування шкоди, пов'язаної із втратою годувальника на розрахунковий рахунок товариства, та повідомлено, що для захисту законних прав та інтересів малолітньої дитини, надати в найкоротший строк реквізити опікуна - ОСОБА_1 (а.с.28).
21 травня 2019 року ТОВ "Юридична компанія "Відшкодування" з метою виконання вимог страховика надано заяву із долученою до нього довідкою з банківськими реквізитами ОСОБА_1 (а.с.29-30).
06 грудня 2019 року та 17 грудня 2019 року ОСОБА_1 надано особисту заяву про виплату страхового відшкодування (а.с.31,48).
02 березня 2020 року ПрАТ "АСК "Інго Україна" у виплаті страхового відшкодування було відмовлено, посилаючись на пропуск строку звернення із відповідною заявою (а.с.49).
Рішенням виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області «Про надання дозволу ОСОБА_1 на укладення договору про надання правової допомоги в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 » від 22 грудня 2020 року №29, надано дозвіл ОСОБА_1 на укладення договору про надання правової допомоги в інтересах малолітнього ОСОБА_2 з метою одержання виплати страхового відшкодування (а.с.33).
12 січня 2021 року ТОВ "Юридична компанія "Відшкодування" надано рішення виконавчого комітету Мижиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області про надання дозволу на укладення договору про надання правової допомоги в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 від 22 грудня 2020 року №29, та з огляду на долучені документи, просило в негайному порядку здійснити виплату належного страхового відшкодування (а.с.32).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 , будучи опікуном малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою отримання на користь свого підопічного страхового відшкодування звернулась за юридичною допомогою до юридичної компанії «Відшкодування», яка в свою чергу, діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до ПрАТ «АСК «Інго Україна» 22 січня 2019 року із відповідною заявою про виплату страхового відшкодування на користь малолітнього. Отже, ОСОБА_1 вчинила дії, спрямовані на отримання страхового відшкодування, протягом трирічного строку з дня настання страхового випадку, заява юридичної компанії «Відшкодування» в інтересах ОСОБА_1 надійшла 22 січня 2019 року, тому відсутні підстави для відмови у здійсненні страхового відшкодування, передбачені пунктом 37.1.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». В той же час, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність стягнення пені за період з 21 травня 2019 року по 02 квітня 2021 року, враховуючи, заяву сторони відповідача про застосування до спірних відносин в цій частині наслідків спливу спеціального строку позовної давності, у зв'язку з чим суд першої інстанції, здійснивши власний розрахунок, дійшов висновку про необхідність стягнення пені за період з 05 квітня 2020 року по 05 квітня 2021 року.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтями 15,16 ЦК України передбачено право особи на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Відповідно до статті 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
За положеннями статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Статтями 9, 22-31, 35, 36 наведеного Закону визначено, що настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.
Пунктом 27.2 статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Крім цього, пунктом 27.5 статті 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати.
Згідно з частиною першою статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується, зокрема, дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років).
Положеннями пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик (МТСБУ) у разі визнання вимог заявника обґрунтованими зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його не пізніше ніж через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.
При цьому, відповідно до пункту 37.1.4. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.
Відмовляючи позивачу ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування, страховик посилався саме на пропуск останньою трирічного строку на звернення із відповідною заявою, в той же час із наявних в матеріалах справи документах вбачається, що дорожньо-транспортна пригода мала місце 03 жовтня 2016 року, при цьому із заявою про виплату страхового відшкодування позивач, через свого представника ТОВ "Юридична компанія "Відшкодування", звернулася 22 січня 2019 року, тобто у межах трирічного строку на звернення до страховика із відповідною заявою, що у свою чергу свідчить про правильність висновку суду першої інстанції щодо безпідставності відмови страховика у виплаті страхового відшкодування у зв'язку із втратою годувальника.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта, що заява ТОВ "Юридична компанія "Відшкодування", подана в інтересах ОСОБА_1 , від 22 січня 2019 року про виплату страхового відшкодування, подана без відповідного погодження органу опіки та піклування та з порушенням вимог статті 240 ЦК України, а тому не має будь-яких правових наслідків, з огляду на наступне.
Згідно з частиною першою статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Відповідно до частини третьої статті 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
Частиною першою статті 245 ЦК України визначено, що форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до законодавства має вчинятися правочин.
Статтею 240 ЦК України встановлено, що представник зобов'язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє.
Згідно з положеннями частини 2 статтею 242 ЦК України опікун є законним представником малолітньої особи та фізичної особи, визнаної недієздатною.
Відповідно до вимог статті 67 ЦК України опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. Опікун малолітньої особи зобов'язаний дбати про її виховання, навчання та розвиток. Опікун вчиняє правочини від імені та в інтересах підопічного. Опікун зобов'язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.
При цьому, статтею 68 ЦК України визначено обсяг правочинів, які не може вчиняти опікун, а саме опікун, його дружина, чоловік та близькі родичі (батьки, діти, брати, сестри) не можуть укладати з підопічним договорів, крім передання майна підопічному у власність за договором дарування або у безоплатне користування за договором позички; опікун не може здійснювати дарування від імені підопічного, а також зобов'язуватися від його імені порукою.
Статтею 242 ЦК України визначає порядок представництва за законом.
Представництво за законом є різновидом представництва, підставою виникнення якого, на відміну від добровільного представництва, виступає не воля особи, яку представляють, а вказані у законі юридичні факти. Так, законне представництво опікуна засновується на позитивному юридичному факті, а саме рішенні органу опіки та піклування про призначення опікуна, недосягнення дитиною віку, з якого пов'язується можливість самостійного набуття і здійснення цивільних прав та обов'язків, а також на відповідних нормах закону.
Характерною рисою представництва за законом є виникнення відповідних повноважень у представників незалежно від їх волі. Самі представницькі повноваження виникають за наявності відповідних юридичних фактів автоматично. Втратити свої повноваження законні представники можуть тільки із втратою свого правового статусу батьків, опікунів, усиновлювачів.
Так, відповідно до частини 2 статті 242 ЦК України встановлено, що опікун є законним представником малолітньої особи та фізичної особи, визнаної недієздатною.
Колегія суддів наголошує, що представництво, незалежно від його виду, згідно зі статті 237 ЦК України є правовідношенням, отже має суб'єктів, об'єкт та зміст. При цьому, у правовідношенні «законного представництва» суб'єктний склад становлять особа з неповним обсягом дієздатності (малолітня, неповнолітня особа) та її представник(и): батьки або усиновителі, а в разі їх відсутності - опікуни для малолітніх та піклувальники для неповнолітніх.
Отже, слід дійти висновку, що це правовідношення представництва обумовлене сімейними правовідносинами, тобто відносинами, врегульованими Сімейним кодексом України, в той же час, обумовленість відносин представництва сімейними правовідносинами аж ніяк не свідчить про обмеженість дій представника з посиланням на тісний зв'язок батьків/усиновителів із особою, що не дозволяє перекладати виконання обов'язків на іншу особу (статті 14 та 15 СК України). Свої сімейні обов'язки батьки/усиновителі передавати іншій особі не вправі. Стосовно їхніх обов'язків виступати представниками своїх дітей, то вони регулюються в цивілістичній площині, адже являють собою складову відносин представництва, що належить до сфери регулювання ЦК України, а не СК України.
Отже, дії батьків/усиновителів та опікунів, що є представниками малолітніх осіб, регулюються главами 4, 6, 17 ЦК України.
Колегія суддів наголошує, що частиною 3 статті 67 ЦК України встановлено, що опікун вчиняє правочини від імені підопічного. Тобто останній наділений правом на вчинення від імені та інтересах підопічного будь-яких правочинів за виключенням тих, що визначені в статті 68 ЦК України. При цьому, видача довіреності, що у свою чергу є одностороннім правочином, не входить до наведених вищевказаних виключень, тобто не містять ані прямо, ані опосередковано заборони її видачі «законними представниками», які діють від імені малолітніх дітей.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 згідно з розпорядженням голови районної державної адміністрації Павлоградської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 23 листопада 2018 року є опікуном над малолітнім ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З метою отримання страхового відшкодування, в інтересах дитини опікуном ОСОБА_1 було уповноважено ТОВ "Юридична компанія "Відшкодування", здійснювати від її імені та імені малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по відношенню до всіх суб'єктів дій, метою яких є встановлення обставин дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 03 жовтня 2016 року, а також її наслідків, пред'явлення цивільно-правових претензій, які з цього випливають та отримання відшкодування заподіяної моральної та матеріальної шкоди у цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справах. Представляти її інтереси у всіх державних, громадських, приватних організаціях, підприємствах та установах незалежно від форм власності та галузевої належності, страхових компаніях, МТСБУ тощо.
Таким чином, ТОВ "Юридична компанія "Відшкодування" на підставі відповідної довіреності, мало право на звернення до АТ "СК "ІНГО" із заявою про виплату страхового відшкодування опікуну малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - ОСОБА_1 .
З огляду на те, що зміст заяви про виплату страхового відшкодування не суперечить інтересам малолітньої дитини, колегія суддів не погоджується з твердження апелянта про те, що ТОВ "Юридична компанія "Відшкодування" не мало права звертатись з такою заявою. А тому, звернення з заявою ТОВ "Юридична компанія "Відшкодування" про виплату страхового відшкодування було беззаперечною підставою для виплати страховиком страхового відшкодування.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо невірного розрахунку розміру пені за період з 21 травня 2019 року по 02 березня 2020 року та незастосування до вимог про стягнення пені спеціального строку позовної давності, оскільки відповідні доводи відповідача вже були враховані судом першої інстанції під час ухвалення рішення по суті справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.
Керуючись ст.ст.367,374,375,382-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Страхова компанія «Інго» залишити без задоволення.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 липня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 09 березня 2022 року.
Головуючий: Демченко Е.Л.
Судді: Куценко Т.Р.
Макаров М.О.