Справа № 161/2030/22 Провадження №11-сс/802/55/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія:запобіжний захід. Доповідач: ОСОБА_2
17 лютого 2022 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
підозрюваного - ОСОБА_8 ,
законного представника - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайоного суду Волинської області від 10 лютого 2022 року щодо ОСОБА_8 (ЄРДР № 12021030580002760),
Старший слідчий СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_10 , за погодженням із прокурором у кримінальному провадження ОСОБА_11 , звернувся до слідчого судді Луцького міськрайоного суду Волинської області із клопотанням про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , неодруженого, з базовою загальною середньою освітою, студента 1-го курсу державного професійно-технічного навчального закладу «Луцьке вище професійне училище», непрацюючого, не судимого, який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.187, ч.2 ст.286, ч.2 ст.289 КК України, у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12021030580002760.
Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайоного суду Волинської області від 10 лютого 2022 року клопотання задоволено, змінено ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, до 10 квітня 2022 року включно.
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 вважає ухвалу слідчого судді незаконною. Посилаються на те, що на даний час не існує будь-яких ризиків того, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України. Вказує на те, що ОСОБА_8 має постійне місце проживання, вину визнав повністю, є неповнолітнім, навчається, позитивно характеризується. Просить ухвалу слідчого судді скасувати та ухвалити нову, якою ОСОБА_8 змінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційної скарги, підозрюваного, його захисника та законного представника, які підтримували подану апеляційну скаргу і просили скасувати ухвалу слідчого судді та змінити ОСОБА_8 запобіжний захід на більш м'який, міркування прокурора, яка апеляційну скаргу заперечувала і просила ухвалу слідчого судді залишити без змін, перевіривши матеріали клопотання за доводами апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно положень ч.4 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до вимог ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Приписами ст.177 КПК України передбачено, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Разом з тим, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Порядок розгляду слідчим суддею клопотання про застосування запобіжного заходу відповідає вимогам п.п. 3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Так, слідчий суддя встановив, що надані стороною обвинувачення у кримінальному провадженні докази доводять обставини, передбачені ч.1 ст.194 КПК України, які свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.187, ч.2 ст.286, ч.2 ст.289 КК України;
- наявність реальних ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ст.177 КПК України, а саме переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, для незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення;
- недостатність застосування до ОСОБА_8 більш м'яких запобіжних заходів, аніж тримання його під вартою, для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні слідчого.
Як убачається з матеріалів провадження, 13 грудня 2021 року неповнолітньому ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
14 грудня 2021 року ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області неповнолітньому підозрюваному ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною цілодобово залишати його місце проживання строком на 2 (два місяці), тобто до 13 лютого 2022 року включно.
08 лютого 2022 року неповнолітньому ОСОБА_8 повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.187, ч.2 ст.289, ч.2 ст.286 КК України, які відповідно до ст.12 КК України відносяться до тяжких злочинів.
Вирішуючи питання про застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя в цілому мотивував своє рішення.
З висновками слідчого судді щодо доведеності обґрунтованості підозри, наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України та необхідності застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою погоджується і апеляційний суд.
Слідчий суддя правильно врахував дані про особу підозрюваного, який підозрюється у вчиненні ряду тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 10 років, в тому числі, один з яких спричинив загибель людини, не має тісних соціальних зв'язків.
Враховуючи наведене, беручи до уваги обставини вчинення кримінальних правопорушень, а також те, що ОСОБА_8 не має достатніх стримуючих факторів, суспільну небезпеку підозрюваного, який маючи молодий вік проігнорував застосування у повсякденному житті загальноприйнятних правил поведінки, апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи захисника та обвинуваченого про необхідність обрання запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою.
Відповідно до положень ст.492 КПК України за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, до неповнолітнього з урахуванням його вікових та психологічних особливостей, роду занять може бути застосовано один із запобіжних заходів, передбачених цим Кодексом. Затримання та тримання під вартою можуть застосовуватися до неповнолітнього лише у разі, якщо він підозрюється або обвинувачується у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, за умови, що застосування іншого запобіжного заходу не забезпечить запобігання ризикам, зазначеним у статті 177 цього Кодексу.
Твердження захисника про те, що до ОСОБА_8 можливо застосувати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, на переконання апеляційного суду не спростовують висновок судді про наявність у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст.177 КПК України та не можуть бути самостійною підставою для відмови у задоволенні клопотання про обрання щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та доданих ініціатором клопотання доказів на підтвердження його обґрунтованості.
Не можуть бути враховані, як підстава для зміни запобіжного заходу, доводи захисника про наявність у підозрюваного соціальних зв'язків та місця проживання, оскільки вказані обставини жодним чином не вилинули на поведінку ОСОБА_8 у повсякденному житті.
За викладених обставин у їх сукупності суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою в повній мірі відповідає меті його застосування - забезпеченню виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України. Застосування більш м'яких запобіжних заходів до ОСОБА_8 є недостатнім.
Ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 376, 405, 407, 422 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Луцького міськрайоного суду Волинської області від 10 лютого 2022 року щодо ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала оскарження в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді: