15 лютого 2022 року м. Дніпросправа № 160/10598/21
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Чумака С.Ю., Шальєвої В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року в адміністративній справі №160/10598/21 (головуючий суддя першої інстанції Рябчук О.С.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач 30.06.2021 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування періодів навчання по професії та періоду знаходження на інвалідності від професійного захворювання до пільгового та страхового стажу під час проведення 03.10.2017 року перерахунку пенсії по інвалідності відповідно до ч.3 ст.43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати відповідача зарахувати до пільгового стажу період проходження навчання за професією в учбовому комбінаті з 15.01.2001 року по 18.02.2001 року - курси підземних гірничих, з 09.09.2002 року по 01.10.2002 року - курси гірничих по ремонту горних вироботок;
- зобов'язати відповідача зарахувати до пільгового стажу роботу за провідними професіями на посадах машиніста ГВМ, гірничого очисного забою з 19.04.2005 року по 18.06.2005 року, з 05.07.2005 року по 24.03.2007 року, з 05.05.2010 року по 29.06.2010 року, з 30.07.2010 року по 23.07.2015 року, та період знаходження на інвалідності від професійного захворювання з 20.11.2015 року по 03.10.2017 року, в пільговому розмірі з урахуванням роз'яснень МінСоцполітики населення України від 20.01.1992 року №8;
- зобов'язати відповідача здійснити йому перерахунок пенсії по інвалідності від професійного захворювання відповідно до ч.3 ст.43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 03 жовтня 2017 року та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відмова пенсійного органу у задоволенні заяви про зміну виду розрахунку пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком та в переведенні на інший вид пенсії у зв'язку з відсутністю пільгового стажу є неправомірною. Вважає, що пенсійним органом протиправно не зараховано до пільгового стажу періоди навчання по професії, період знаходження на інвалідності від професійного захворювання, періоди роботи за провідними професіями на посадах машиніста ГВМ, гірничого очисного забою в пільговому розмірі.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав, зазначених в позові.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, в суді апеляційної інстанції справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів в порядку письмового провадження.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію по інвалідності ІІІ групи від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання згідно із п.3 ст.30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
09.02.2021 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом від 11.02.2021 року за №0400-010306-8/20832 пенсійний орган відмовив позивачу в переведенні на інший вид пенсії, посилаючись на те, що для розрахунку права на пенсію загальний стаж позивача становить 22 роки 02 місяці 23 дні, в тому числі пільговий стаж 11 років 03 місяці 11 днів, період знаходження на інвалідності внаслідок трудового каліцтва 05 років 06 місяців 00 днів, що менше ніж передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (а.с.13).
Крім того, листом від 20.04.2021 року за №12511-9870/С-03/8-2800/21 пенсійний орган роз'яснив позивачу, що за наявними документами його підземний стаж, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, станом на лютий 2021 року з урахуванням періоду перебування на інвалідності 5 років 1 місяць 5 днів (з 20.11.2015 року по 31.01.2021 року) становить 16 років 4 місяці 16 днів. У зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу 25 років підстави для переведення на пенсію за віком на пільгових умовах згідно ч.3 ст.114 Закону відсутні (а.с.114-15).
Не погодившись з відмовою пенсійного органу, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що спірні періоди проходження навчання за професією в учбовому комбінаті: з 15.01.2001 року по 18.02.2001 року - курси підземних гірничих, з 09.09.2002 року по 01.10.2002 року - курси гірничих по ремонту горних виробіток, стаж роботи за провідними професіями на посадах машиніста ГВМ, гірничого очисного забою з 19.04.2005 року по 18.06.2005 року, з 05.07.2005 року по 24.03.2007 року, з 05.05.2010 року по 29.06.2010 року, з 30.07.2010 року по 23.07.2015 року, які позивач просить зобов'язати зарахувати до пільгового стажу, обчислені та зараховані ГУ ПФУ України в Дніпропетровській області до страхового стажу позивача. За таких обставин станом на момент звернення позивача із заявою до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області 09.02.2021 року, страховий стаж позивача становив 22 роки 5 місяців 23 дні, отже підстави для переведення на пенсію за віком на пільгових умовах відсутні.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ (далі по тексту - Закон №1788) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Згідно пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі по тексту - Закон №1058) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Абзацом двадцять другим статті 1 Закону №1058 пенсія визначається як щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною першою статті 9 Закону №1058 передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно із частиною першою статті 10 Закону №1058 особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Умови призначення пенсії за віком встановлені статтею 26 Закону №1058, а пенсії по інвалідності - статтею 30 Закону №1058.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону №1058 страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
Згідно із частиною п'ятою статті 56 Закону №1788 час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах (статті 13 і 14).
Зазначена гарантія встановлена і частиною четвертою статті 9 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року №2694-ХІІ.
Статтею 114 Закону №1058 та статтями 13, 14 Закону №1788 визначені умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Таким чином, час перебування на інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення саме пенсії за віком на пільгових умовах.
Відповідно до частини 2 статті 33 Закону №1058 непрацюючі особи з інвалідністю II групи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, та особи з інвалідністю III групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону, за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 28 цього Закону.
Відповідно до абз. 1 частини 1 статті 28 Закону №1058 мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.
Згідно частини 1 статті 45 Закону №1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку; 2) пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності.
У такому самому порядку призначається пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком, якщо вимоги частини 2 статті 33 цього Закону виконані на день встановлення інвалідності, і з дня виникнення такого права - якщо вимоги частини 2 статті 33 цього Закону виконані в період після встановлення інвалідності до дня звернення за призначенням пенсії по інвалідності.
У разі коли вимоги частини 2 статті 33 цього Закону виконані після призначення пенсії по інвалідності, пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком призначається з дня настання такого права, якщо звернення за призначенням пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком відбулося не пізніше трьох місяців з дня настання такого права.
З матеріалів справи вбачається, що позивачу інвалідність ІІІ групи вперше встановлено в листопаді 2015 року, тобто у віці 41 рік.
Відповідно до частини 2 статті 33 Закону №1058 непрацюючі особи з інвалідністю ІІІ групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону, за наявності такого страхового стажу:
у жінок - 20 років, а у чоловіків - 25 років, якщо їм вперше встановлено інвалідність у віці до 46 років включно.
Таким чином, для призначення позивачу пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, необхідно навність страхового стажу 25 років.
В матеріалах справи наявний розрахунок пенсії по інвалідності у зв'язку з трудовим каліцтвом/профзахворюванням ОСОБА_1 ..
Станом на дату призначення пенсії по інвалідності 20.11.2015 року страховий стаж позивача становив 22 роки 5 місяців 23 дні.
При цьому спірні періоди проходження навчання за професією в учбовому комбінаті з 15.01.2001 року- по 18.02.2001 року - курси підземних гірничих, з 09.09.2002 року по 01.10.2002 року - курси гірничих по ремонту горних виробіток, стаж роботи за провідними професіями на посадах машиніста ГВМ, гірничого очисного забою з 19.04.2005 року по 18.06.2005 року, з 05.07.2005 року по 24.03.2007 року, з 05.05.2010 року по 29.06.2010 року, з 30.07.2010 року по 23.07.2015 року, які позивач просить зобов'язати зарахувати до пільгового стажу, обчислені та зараховані Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до страхового стажу позивача (а.с.31-32).
За таких обставин на 11.02.2021 року, на момент звернення позивача із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області страховий стаж позивача становив 22 роки 5 місяців 23 дні, отже підстави для проведення такого перерахунку відсутні та відсутнє право на отримання пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком відповідно до ст.33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність в діях відповідача будь-якого порушення права позивача на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком відповідно до ст. 33 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», обчисленої відповідно до статей 27 і 28 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за наявності 35 років страхового стажу, а тому позовні вимоги про визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови у розрахунку пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком відповідно до ст.33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, з чим погоджується колегія суддів.
З огляду на вказане, вимога про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з 03 жовтня 2017 року та здійснити виплати з урахуванням раніше виплачених сум також не підлягає задоволенню.
Вимоги позивача про зобов'язання пенсійного органу здійснити перерахунок його пенсії по інвалідності від професійного захворювання відповідно до частини 3 статті 43 Закону №1058 взагалі є необґрунтованими та безпідставними, оскільки стаття 43 Закону №1058 визначає перерахунок пенсій, призначених до набрання чинності цим Законом, тобто, перерахунок пенсій, які призначені до 01.01.2004 року, в той час як позивачу пенсія по інвалідності призначена у листопаді 2015 року.
Враховуючи зазначені вище обставини в їх сукупності, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ..
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних та обґрунтованих юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судом апеляційної інстанції розподіл судових витрат не змінюється.
Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року в адміністративній справі №160/10598/21 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2021 року в адміністративній справі №160/10598/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.Ю. Чумак
суддя В.А. Шальєва