пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
07 березня 2022 року Справа № 903/3/22
Господарський суд Волинської області у складі судді Дем'як В.М., розглянувши справу №903/3/22 в спрощеному позовному провадженні (без виклику сторін у судове засідання)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛАНСПЕЦТРЕЙД» м.Луцьк,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП -Імперія» м. Луцьк,
про стягнення 85 673,23 грн.
в с т а н о в и в: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛАНСПЕЦТРЕЙД» звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП -Імперія» про стягнення 85 673,23 грн., з них: 81 317,00 грн. - основний борг, 3 388,53 грн. - інфляційні втрати, 967,70 грн. - 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору надання послуг №24/09/2020 від 24.09.2020, в частині своєчасної оплати.
Ухвалою суду від 06.01.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 27.01.2022 здійснено офіційне оприлюднення оголошення на офіційному сайті судової влади України про повідомлення відповідача ТзОВ «ДП -Імперія» про розгляд справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛАНСПЕЦТРЕЙД» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП -Імперія» про стягнення 85 673,23 грн.
03.02.2022 представник відповідача подав заяву за вх.№01-56/38/22 про ознайомлення з матеріалами справи, з матеріалами справи ознайомився 04.02.2022, однак відзиву на позовну заяву не подав.
Представник позивача через відділ діловодства суду подав:
1)клопотання за вх.№01-57/761/22 від 04.02.2022 про приєднання доказів до справи копію договору про надання правової допомоги від 28.12.2021, додатку №1 від 01.02.2022 до договору про надання правової допомоги від 28.12.2021.
2)заяву за вх.№ 01-91/4/21 від 04.02.2021 про стягнення витрат на правову допомогу відповідно до якої просить стягнути 10800 грн. витрат на правову допомогу.
Отже, суд належним чином виконав свій обов'язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.
Крім цього, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 09.12.2021 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду Волинської області від 09.12.2021, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006 року в цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, встановив.
24.09.2020 між ТзОВ «ДП -Імперія» ( замовником) та ТзОВ «ЕЛАНСПЕЦТРЕЙД» (виконавцем ) укладено договір про надання послуг за №24/09/2020.(а.с. 8)
Відповідно до п.п 1.1 договору сторонами визначено, що виконавець зобов'язався власним автотранспортом надати замовнику в межах території України послуги з виконання перевезень автомобільним вантажним транспортом номерний знак НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 у міських та міжміських сполученнях за маршрутом Рафалівка - м. Вараш вул. Незалежності 10, протяжність маршруту складає 20 кв., а замовник зобов'язався оплатити виконані роботи (надані послуги) на умовах визначених договором.
Відповідно до п.п 2.1, 2.2 договору визначено, що автотранспорт надається замовнику з водієм. Витрати пов'язані з наданням автотранспорту та водіїв, використанням паливно-мастильних матеріалів сплачуються за рахунок виконавця.
Вартість перевезення вантажу, що надаються виконавцем складає 80,00 грн. з ПДВ за кожну перевезену тонну вантажу по маршруті зазначеному в пункті 1.1 (п. 4.2 договору).
Замовник зобов'язується здійснити повний розрахунок протягом 30 банківських днів з моменту надання перевізником рахунку-фактури або акту виконаних робіт (наданих послуг) (п.4.4 договору).
Сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за даним договором згідного діючого законодавства. (п. 6.1 договору)
Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2020. У випадку, якщо за 10 календарних днів до дати закінчення дії договору жодна із сторін не заявить про намір його розірвати. Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік. Кількість яких пролонгацій необмежена (п. 7.6 договору)
Даний договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками, у встановленому порядку не оспорено, не розірвано та не визнано недійсним, а отже є дійсним, укладеними належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив із такого.
Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ст.144 Господарського кодексу України (далі - ГК України), майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст.193 ГК України, статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Так , згідно з приписами статей 901, 902 та 903 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Виконавець повинен надати послугу особисто.
У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
На виконання умов договору позивач надав послуги з перевезення вантажу, а відповідач прийняв їх на загальну суму 261 492, грн., що підтверджується актами надання послуг, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріпленні їх печатками :
1. №16 від 30.09.2020 року на суму 77700 гpн.;
2. №19 від 07.10.2020 року на суму 12600 гpн.;
3. №34 від 05.11.2020 року на суму 8800 гpн.;
4. №36 від 10.11.2020 року на суму 10800 гpн.;
5. №43від 12.11.2020року на суму 5400 гpн.;
6. №53 від 23.11.2020 року на суму 13950 гpн.;
7. №62 від 01.12.2020 року на суму 11250 гpн.;
8. №63 від 01.12.2021 року на суну 2200 гpн.;
9. №33від 21.05.2021 року на суму 24240 гpн.;
10. №34 від 24.05.2021 року на суму 47504 гpн.;
11. №35 від 25.05.2021 року на суму 27048 гpн.;
12. №36 від 26.05.2021 року на суму 20000 гpн. (а.с. 9-16, 23-26)
Відповідач частково оплатив на суму 180 175,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.17-22, 27-32)
08.12.2021-29.12.2021 позивач звернувся із претензією до відповідача про оплату заборгованості протягом 7 календарних днів з моменту її вручення. Однак, відповідач не сплатив борг в сумі 81 317,00 грн.
Отже, основний борг в сумі 81 317,00 грн підтверджений матеріалами справи, відповідачем не спростований належним та допустимими доказами, а відтак є підставним та підлягає до задоволення.
Щодо нарахованих позивачем інфляційних втрат в розмірі 3388,53 грн. - інфляційні втрати, 967,70 грн. - 3% річних за період з 03.09.2021 по 31.12.2021, суд зазначає таке.
Згідно ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.
Оскільки, відповідач виконав умови договору поставки із простроченням строку оплати, він зобов'язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми.
Вказана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, за період з 03.09.2021 по 31.12.2021 є підставними та підлягають до задоволення: інфляційні втрати в розмірі 3388,53 грн, та 967,70 грн. - 3% річних
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають до задоволення.
Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Також, згідно з нормами статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Правилами статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в сумі 2270,00 грн. покладаються на відповідача.
Позивач у заяві просить стягнути з відповідача на користь ТзОВ «ЕЛАНСПЕЦТРЕЙД» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10800грн.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17).
Як вбачається з матеріалів справи, 28.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛАНСПЕЦТРЕЙД» (клієнт) та адвокатом Ліпкевичем Іваном Володимировичем укладений договір про надання правової допомоги №б/н, за змістом якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надавати клієнту на підставі доручень останнього (усних або письмових), правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги у порядку та строки обумовлені сторонами.
Згідно п.п 4.1, 4.2 договору сторонами визначено, клієнт сплачує адвокату винагороду в розмірі 20 000 грн., які клієнт сплачує адвокату після виконаної роботи. В ціну договору не включені фактичні витрати адвоката щодо виконання адвокатом зобов'язань за договором.
Відповідно до п.п 4.4 протягом 5 робочих днів з моменту надання правової допомоги адвокатом згідно відповідного доручення замовника, адвокат надає на розгляд та підпис клієнту відповідний акт про надання правової допомоги у двох примірниках, підписаний зі своєї сторони. Клієнт в разі відсутності зауважень та претензій до наданих послуг протягом 5 робочих днів з моменту отримання акту підписує його та повертає один примірник адвокату.
Згідно п.п 7.1 договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом 24 календарних місяців. У частині нерозголошення конфіденційності інформації, а також у частині відповідальності за порушення положення даного договору, умови даного договору залишатимуться чинними протягом 10 років після одержання адвокатом конфіденційності інформації, незалежно від припинення дії даного договору, якщо інший строк не передбачений у позначці про термін дії заборони на розголошення, що нанесена на носії такої інформації.
В підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем долучено до матеріалів справи договір про надання послуг правової допомоги № б/н від 28.12.2021, додаток №1 від 01.02.2022 про надання послуг з правової допомоги на суму 10800 грн., який підписаний сторонами клієнтом та адвокатом, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ВЛ №1052, ордер від 31.12.2021 про надання правової допомоги адвокатом Ліпкевич І.В. на підставі договору № б/н від 28.12.2021 у Господарському суді Волинської області.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року в справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).
Також, судом прийнято до уваги, що Верховний Суд прийшов до висновку, що "витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено" (правова позиція Об'єднаної Палати Верховного Суду у справі № 922/445/19 від 03 жовтня 2019 ).
Отже, достатньою підставою для покладення на іншу сторону витрат на правничу допомогу є доведений факт їх обсягу та реального виконання, навіть за відсутності відомостей про перерахування коштів на користь адвоката.
Згідно із ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з цим, клопотання про зменшення розміру витрат, на професійну правничу допомогу адвоката відповідачем до суду не подавалось. Заперечень щодо наданого позивачем розрахунку судових витрат також не подано.
Враховуючи наведене, та те, що відповідач не спростував обґрунтованість заявлених позивачем витрат на правову допомогу, суд вважає обґрунтованими та співмірними вимоги заяви позивача про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 800 грн, пов'язаних із розглядом справи №903/3/22.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП -Імперія» (43005, м.Луцьк, вул. Шопена, буд. 22, код ЄДРПОУ 40384207) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛАНСПЕЦТРЕЙД» (43020, м. Луцьк, вул. Шевченка, буд. 22, код ЄДРПОУ 43107729) заборгованість в розмірі 85 673,23 грн., з них: 81 317,00 грн. - основний борг, 3388,53 грн. - інфляційні втрати, 967,70 грн. - 3% річних та 2270 грн. витрат на оплату судового збору та 10 800,00 грн. витрат на правову допомогу.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.
Повний текст рішення складено
07.03.2022
Суддя В. М. Дем'як