06.03.2022 м.Дніпро Справа № 904/8055/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі головуючого судді: Іванова О.Г. - доповідач
перевіривши матеріали апеляційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2022 (суддя Бєлік В.Г., повний текст якого підписаний 31.01.2022) у справі №904/8055/21
за позовом Фізичної особи-підприємця Самань Віктора Петровича, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, м. Дніпро
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Криворізький національний університет, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про визнання права користування орендованим майном на умовах Договору оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 12/02-6024-ОД від 16.06.2016
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2022 позовні вимоги задоволено повністю.
Визнано за Фізичною особою - підприємцем Самань Віктором Петровичем право користування нерухомим майном - нежитловим вбудований приміщенням площею 175,9 кв.м., розташованим за адресою: м. Кривий Ріг, пр. Гагаріна, 57, що перебуває на балансі ДВНЗ "Криворізький національний університет", відповідно до умов Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 12Д32-6024-ОД від 16 червня 2016 року, укладеного з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській Запорізькій та Кіровоградській областях, на строк - до 14 квітня 2022 року включно.
Стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на користь Фізичної особи-підприємця Самань Віктора Петровича витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270,00 грн.
Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, в якій, з посиланням на порушення при його ухваленні норм матеріального і процесуального права, нез"ясування всіх обставин справи та недоведеність обставин справи, які суд визнав встановленими, просить його скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2022 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Антонік С.Г., Кощеєв І.М.
Вирішуючи питання про відповідність апеляційної скарги нормам чинного законодавства, суд вирішив, що скаргу слід залишити без руху, враховуючи наступне.
Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлені форма і зміст апеляційної скарги, зокрема, пунктом 2 частини 3 статті 258 ГПК України передбачено, що до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".
Частиною 1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з підпунктом 2 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" з 01 січня 2021 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі: з 1 січня - 2270 гривень, з 1 липня - 2379 гривень, з 1 грудня - 2481 гривня. При цьому, визначальним для сплати судового збору є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом саме на 01 січня календарного року.
Підпунктом 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Відповідно до матеріалів справи, Позивачем заявлено позов про визнання права користування орендованим майном, з якого сплачений судовий збір у сумі 2270,00 грн за платіжним дорученням №86 від 20.09.2021 (а.с.6).
Отже, судовий збір за подання апеляційної скарги має становити суму 3405,00 грн (2270х 150%) та, відповідно, має бути сплачений на наступні реквізити Центрального апеляційного господарського суду:
Отримувач коштів: ГУК у Дн-кій обл/Шев.р/22030101
Код отримувача (ЄДРПОУ): 37988155
Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.)
Код банку отримувача (МФО): 899998
Рахунок отримувача: UA678999980313131206082004628
Код класифікації доходів бюджету: 22030101
Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від _______ (Дата оскаржуваного рішення) по справі __________ (номер справи), Центральний апеляційний господарський суд (назва суду, де розглядається справа).
Апелянтом судовий збір сплачений не був, відповідних доказів апеляційна скарга не містить, як і відсутнє посилання на наявність таких доказів у додатку до апеляційної скарги.
Натомість, заявлене клопотання про відстрочення скаржнику сплати судового збору, яке обґрунтовано посиланням на ст.8 Закону України "Про судовий збір" та п.3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України", важким матеріальним становищем відповідача.
Вказане клопотання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині 1 цієї статті.
Вказані зміни до Закону України "Про судовий збір" внесені Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII та набрали чинності з 15.12.2017.
Аналіз зазначеної правової норми дає підстави стверджувати, що сплату судового збору може бути відстрочено, розстрочено з огляду на суб'єктний склад заявника (п.п.1, 2 ч.1 ст.8 Закону) та предмет позову (п.3 ч.1 ст.8 Закону). До суб'єктів, яким Законом надається право на відстрочення, розстрочення сплати судового збору або звільнення від такої сплати відносяться тільки фізичні особи, предметом позову має бути захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав та відшкодування шкоди здоров'ю.
Разом з тим, як вбачається із матеріалів апеляційної скарги, апелянт не є фізичною особою, а предмет позову не становить захист вище перелічених категорій прав, отже, зазначена норма Закону до скаржника не може бути застосована; крім того, підстави, наведені у статті 8 Закону України "Про судовий збір", є вичерпними при вирішенні питання про відстрочення/розстрочення сплати судового збору або звільнення від такої сплати.
Суд звертає увагу скаржника, що частиною 2 статті 6 та частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Визначений частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, за яких допускається відстрочення сплати судового збору заявнику або звільнення від сплати судового збору при зверненні до суду із заявою (скаргою), є вичерпним, тому не допускається його розширення з ініціативи суду лише з урахуванням майнового стану сторони за відсутності умов, передбачених частиною 1 статті 8 цього Закону; при цьому, зазначених заявником апеляційної скарги підстав для відстрочення сплати судового збору дана норма Закону України "Про судовий збір" не містить.
Така ж правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 по справі №0940/2276/18, зокрема у п.45 цієї постанови вказано, що: " із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю".
Таким чином, суд апеляційної інстанції не вбачає, у даному випадку, наявності обставин, які б відповідали зазначеним вище критеріям, узгоджувались з наведеними законодавчими приписами в контексті визначених законодавцем умов та підстав для відстрочення сплати судового збору, що могли б зумовити вчинення такої процесуальної дії.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, тому самі лише обставини, пов'язані з відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для відстрочення від такої сплати або звільнення від такої сплати.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).
Європейський суд з прав людини в рішенні "Креуз проти Польщі" у справі 28249/95 від 19 червня 2001 року зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Крім того, пунктом 3 частини 3 статті 258 ГПК України передбачено, що до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.
Статтею 259 Господарського процесуального кодексу України регламентовано, що особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.
Водночас, відповідно до приписів частини 3 статті 13 Закону України "Про поштовий зв'язок", підпункту 27 пункту 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, опис вкладення у цінний лист не може бути належним доказом надіслання відповідних документів, оскільки підтвердженням надання послуг поштового зв'язку може бути квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об'єкта поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість.
Отже, враховуючи наведені положення законодавства, належними доказами відправлення стороні кореспонденції вважаються фіскальний чек, в якому зазначено найменування оператора та об'єкту поштового зв'язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість, а також опис вкладення у цінний лист, яким підтверджується перелік документів, що були відправлені.
Частиною 1 ст.41 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
В свою чергу частинами 1-3 ст.45 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено ким є сторони в судовому процесі, а частиною 5 ст.50 цього Кодексу регламентовано, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов'язки, встановлені ст.42 цього Кодексу.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, в свою чергу, визначені права та обов'язки учасників справи, серед яких учасникам справи надано право на оскарження судових рішень у визначених законом випадках та передбачено обов'язок учасників справи виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, та виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Скаржником доказів направлення апеляційної скарги листом з описом вкладення третій особі - Криворізькому національному університету, яку було залучено до участі у справі ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2021, до апеляційної скарги не надано; також відсутнє посилання на наявність таких доказів у додатку до апеляційної скарги, що є підставою для залишення апеляційної скарги без руху.
Частиною 2 ст.260 Господарського процесуального кодексу України регламентовано, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
За приписами ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити) (ч. 2 ст. 174 ГПК України).
Зважаючи на викладене, апелянту надається право протягом встановленого судом строку усунути недоліки апеляційної скарги сплатити судовий збір у сумі 3405,00 грн, докази чого надати суду, а також надати належні докази направлення третій особі копії апеляційної скарги листом з описом вкладення.
У разі, якщо відповідач не усуне недоліки апеляційної скарги в строк установлений судом, заява (скарга) вважається неподаною та повертається скаржнику (ч. 4 ст. 174, ч.ч.6, 8 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись ст. ст.174, 234-235, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити у задоволенні клопотання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду.
2. Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2022 у справі №904/8055/21 залишити без руху.
3. Апелянту протягом 10 днів з дня отримання цієї ухвали усунути вказані недоліки апеляційної скарги, а саме:
- здійснити оплату судового збору в сумі 3405,00 грн, докази чого надати суду;
- надати належні докази направлення апеляційної скарги третій особі листом з описом вкладення.
4. У разі не усунення недоліків у зазначений судом строк настають наслідки, передбачені ч.4 ст. 174, ч.8 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Інформацію по справі учасники справи можуть отримати на сторінці Центрального апеляційного господарського суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/sud4876/ або переглянути процесуальні документи по справі на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/
Головуючий суддя О.Г. Іванов