22 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 260/4470/20 пров. № А/857/21674/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Качмара В.Я., Пліша М.А.,
за участю секретаря судових засідань - Юник А.А.,
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року (головуючий суддя: Дору Ю.Ю., місце ухвалення - м. Ужгород) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області про зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
ОСОБА_1 , 16.12.2020, звернулася до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області, яка полягає у не поновленні її на роботі та невиконанні рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 у справі № 260/431/20 в частині поновлення на роботі;
- стягнути з Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області на її користь середній заробіток за час затримки виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 у справі № 260/431/20 з 23.10.2020 до дня поновлення на роботі;
- моральну шкоду в розмірі 50 000 грн;
- стягнути на її користь судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області;
- допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі (п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 371 КАС України);
- зобов'язати Рахівську районну державну адміністрацію Закарпатської області та її керівника подати суду звіт про виконання судового рішення в частині стягнення середнього заробітку - протягом трьох робочих днів з моменту проголошення рішення суду, в частині стягнення моральної шкоди протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням суду законної сили.
Обґрунтовує позов тим, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 у справі № 260/431/20, в порядку негайного виконання, позивача поновлено на роботі на посаді начальника управління соціального захисту населення Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області з 12 березня 2020 року. Державний виконавець, 16.11.2020 відкрив виконавче провадження, 19.11.2020 відповідач отримав постанову про відкриття виконавчого провадження, якою державний виконавець зобов'язав відповідача поновити позивача на роботі. Виконавець, 23.11.2020 виніс постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних, якою зобов'язав відповідача поновити позивача на роботі з 12.03.2020. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, поновлення на посаді у відносинах публічної служби. Позивачка вказує, що своєю протиправною бездіяльністю - не поновленням позивача на роботі, відповідач порушив право позивачки бути поновленим на роботі згідно судового рішення, що призвело до порушення права позивача на працю та завдало їй моральної шкоди.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11.02.2021 закрито провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області, яка полягає у не поновленні позивачки на роботі та невиконанні рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 у справі № 260/431/20 в частині поновлення на роботі.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Із цим рішенням суду першої інстанції не погодилася позивачка та оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт покликається на аналогічні підстави викладені в позовній заяві.
Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце.
Представник позивачки подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що суд апеляційної інстанції призначив дату розгляду справи без її узгодження з ним та у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому процесі.
Суд апеляційної інстанції, протокольною ухвалою відмовив у задоволенні вказаного клопотання, оскільки повідомлені причини неявки судом визнано неповажними. Зокрема, узгодження судом апеляційної інстанції дати судового засідання зі сторонами, Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено. Крім цього, суд апеляційної інстанції не визнавав обов'язковою участь сторін у судовому засіданні, а тому вважає, що розгляд справи можливо провести без участі сторін.
Отже, у відповідності до ч. 4 ст. 229 і ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін належним чином повідомлених про дату, час, місце розгляду справи не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 у справі № 260/431/20, в порядку негайного виконання, позивачку поновлено на роботі на посаді начальника управління соціального захисту населення Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області з 12 березня 2020 року.
У подальшому, позивачка 10 листопада 2020 року звернулась до відповідача із заявою про виконання вказаного судового рішення в добровільному порядку.
Внаслідок відсутності в штатному розписі посади начальника Управління соціального захисту населення Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області, на якій поновлено позивачку, рішення суду виконано не було.
Позивачка, 12 листопада 2020 року звернулась до виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження для примусового виконання судового рішення в частині поновлення на роботі.
Державним виконавцем, 16 листопада 2020 року відкрито виконавче провадження № 63633944 з виконання виконавчого листа № 260/431/20, виданого 26 жовтня 2020 року Закарпатським окружним адміністративним судом про поновлення ОСОБА_2 на роботі на посаді начальника Управління соціального захисту населення Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області з 13 лютого 2020 року.
Відповідач, 19 листопада 2020 року отримав вказану постанову про відкриття виконавчого провадження.
Державний виконавець, 23 листопада 2020 року виніс постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних, якою зобов'язав відповідача поновити позивача на роботі не з 13 лютого, а з 12 березня 2020 року.
Державний виконавець, 24 листопада 2020 року надіслав боржнику вимогу про поновлення стягувача на роботі з 12 березня 2020 року.
Внаслідок не виконання без поважних причин відповідачем рішення суду, 09 грудня 2020 року державний виконавець виніс постанову про накладення штрафу на боржника.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не поновлення на роботі та невиконання рішення суду, позивачка звернулась до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що обраний позивачкою спосіб захисту, неможливо відновити порушене право у разі визнання його судом порушеним.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року у справі № 260/4470/20, касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2021 року скасовано, справу № 260/4470/20 направлено на новий розгляд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки суд касаційної інстанції, здійснював розгляд справи в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду та стягнення моральної шкоди, а тому рішення суду першої інстанції, під час нового апеляційного розгляду, підлягає перегляду саме у цій частині.
Так, відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП України, згідно із якою виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці.
Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов'язує цю виплату виключно із фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
Наведені приписи КЗпП України не містять застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткових дій, які б вказували на його бажання поновитися на роботі.
Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду потрібно встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення; у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після ухвалення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі та провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.
Відповідна правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16 лютого 2018 року в справі № 807/2713/13-а, від 27 червня 2019 року в справі № 821/1678/16, від 31 липня 2019 року в справі № 813/593/17, від 25 вересня 2019 року в справі № 813/4668/16, від 27 листопада 2019 року в справі № 802/1183/16-а, від 19 грудня 2019 року в справі № 2а-7683/12/1370, від 05 лютого 2020 року в справі № 815/1676/18, від 05 березня 2020 року в справі № 280/360/19, від 26 листопада 2020 року в справі № 500/2501/19, від 19 квітня 2021 року в справі № 826/11861/17, від 11 червня 2020 року у справі №816/1895/18, від 24 червня 2021 року в справі № 640/15058/19 та від 20 липня 2021 року в справі № 826/3465/18, від 21 жовтня 2021 року у справі № 640/19103/19.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачку розпорядженням Голови Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області № 24-р від 18 травня 2021 року, поновлено на посаді начальника Управління соціального захисту населення Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області з 12 березня 2020 року, відповідно до рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2020 року у справі № 260/431/20.
Таким чином, з 23 жовтня 2020 року до 17 травня 2021 року тривав період невиконання судового рішення у справі № 260/431/20, яким позивачку поновлено на роботі.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, яким визначено процедуру здійснення обчислення середнього заробітку у разі затримки виконання судового рішення.
У спірних правовідносинах, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата (п. 2).
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (п. 8).
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у постанові від 11 листопада 2021 року у справі № 260/4470/20, Верховний Суд вказав на безпідставність доводів представника позивачки, стосовно встановлення розміру середнього заробітку позивачки за один робочий день, відповідно до статті 78 КАС України (справа № 260/431/20). Оскільки, у справі № 260/431/20 середній заробіток розраховувався для виплати позивачці за кожен день вимушеного прогулу внаслідок незаконного звільнення, а у справі № 260/4470/20, предметом розгляду є середній заробіток за час невиконання судового рішення, що потребує окремого обчислення.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що при визначенні розміру середнього заробітку позивачки за один робочий день, необхідно застосовувати копію довідки № 730/01-20, видану начальником Рахівської районної державної адміністрації 04 грудня 2020 року, згідно з якою розмір заробітної плати позивачки за останні два календарні місяці роботи (січень 2020 року - 15166,25 грн, лютий 2020 року - 7316,43) становить 22482,68 грн.
Отже, середньоденна заробітна плата позивачки становить - 548,36 грн (22482,68 грн - заробітна плата позивачки за останні два календарні місяці роботи / 41 робочі дні).
Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що при здійсненні розрахунку кількості робочих днів за період невиконання судового рішення, необхідно керуватися листом Міністерства соціальної політики України від 29 липня 2019 року № 1133/0/206-19 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік» та листом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 12 серпня 2020 року № 3501-06/219 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2021 рік».
Так, згідно листа Міністерства соціальної політики України від 29 липня 2019 року № 1133/0/206-19 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік», кількість робочих днів у 2020 році за період з 23.10.2020 до 31.12.2020 становить 49 днів.
Згідно листа Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 12 серпня 2020 року № 3501-06/219 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2021 рік», кількість робочих днів у 2021 році за період з 01.01.2021 до 18.05.2021 становить 92 дні.
Отже, період затримки виконання судового рішення складає 141 день (49+92=141).
З огляду на викладене, з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути середній заробіток за час невиконання судового рішення про поновлення на роботі в сумі 77318,76 (548,36 - середньоденна заробітна плата позивачки * 141 днів затримки виконання судового рішення).
Щодо стягнення на користь позивачки моральної шкоди в розмірі 50000 грн, то суд апеляційної інстанції зазначає таке.
В силу статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
За змістом статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України із цих питань, даних у пункту 9 Постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.
При цьому, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, при вирішенні спору щодо відшкодування моральної шкоди слід дослідити чим підтверджується факт заподіяння особі моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні та в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі оцінюється заподіяна шкода.
Отже, за відсутності достатніх доказів того, що звільнення з посади спричинило наслідки, які призвели до заподіяння моральної шкоди позивачу, не підтвердження факту заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, суд апеляційної приходить до висновку, що така вимога задоволенню не підлягає.
Враховуючи вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково, а з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути середній заробіток за час невиконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 у справі № 260/431/20 в сумі 77318,76 грн.
Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
При поданні апеляційної скарги на рішення, позивачка сплати судовий збір у розмірі 3783,60 грн (квитанція № 6 від 05.04.2021).
Оскільки, позовні вимоги задоволено частково, то відповідно до вимог ч. 3 ст. 139 КАС України, судовий збір необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області, на користь позивачки в сумі 1261,20 грн.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття постанови про часткове задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 313, 317, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року у справі № 260/4470/20 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.
Стягнути з Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області (код ЄДРПОУ - 22106207) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.10.2020 у справі № 260/431/20 в сумі 77318,76 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області (код ЄДРПОУ - 22106207) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1261,20 грн (тисяча двісті шістдесят одна гривня двадцять копійок).
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді В. Я. Качмар
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 04.03.2022.