03 березня 2022 року
м. Хмельницький
Справа № 689/1892/21
Провадження № 11-кп/4820/355/22
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Хмельницького апеляційного суду
в складі: головуючої - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря - ОСОБА_4 ,
з участю: прокурора - ОСОБА_5 , ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальне провадження № 12021240000000177, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 24 квітня 2021 року по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 , потерпілої ОСОБА_8 на вирок Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 19 січня 2022 року,
Вироком Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 19 січня 2022 року
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який народився в с. Скаржинці Ярмолинецького району Хмельницької області, з середньою освітою, неодруженого, на утриманні якого перебуває одна малолітня дитина, садчика цегельного цеху ТДВ “Хмельницький завод будівельних матеріалів”, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 ухвалено рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Долю речових доказів вирішено відповідно до вимог ст.100 КПК України.
Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27.04.2021 на автомобіль Audi-80, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_6 ; автомобіль Mercedes-Benz Sprinter 416 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_9 ; відеореєстратор із маркуванням V10815CH62LXV320, який належить ОСОБА_6 .
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів в сумі 15273,78 грн.
За вироком суду 24 квітня 2021 року близько 14 години 50 хвилин ОСОБА_6 , керуючи автомобілем Audi-80, реєстраційний номер НОМЕР_1 , разом із своєю дружиною ОСОБА_10 , яка перебувала на передньому пасажирському сидінні, та малолітнім сином - ОСОБА_11 , який знаходився на задньому сидінні справа, по автомобільній дорозі Н-03 Житомир - Чернівці поверталися з м. Хмельницького додому в с. Перегіну Хмельницького (раніше - Ярмолинецького) району Хмельницької області.
На 198 км + 289 м автомобільної дороги Н-03 Житомир - Чернівці в напрямку смт. Ярмолинці Хмельницького району Хмельницької області, на перехресті із другорядною автомобільною дорогою в напрямку с. Перегінка, зайнявши крайнє ліве положення на своїй смузі руху та маючи намір виконати поворот ліворуч, ОСОБА_6 в порушення п. 2.3.(б), п. 10.1., 16.13. Правил дорожнього руху (затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306) проявив неуважність, не впевнившись в безпеці маневру повороту ліворуч, який він виконує, діючи з необережності та легковажно розраховуючи на запобігання дорожньо-транспортної пригоди не відмовився від маневрування в обраний момент, розпочав маневр повороту ліворуч через зустрічну смугу руху, по якій в цей час в зустрічному напрямку зі швидкістю близько 70 км/год. рухався із повним завантаженням автомобіль Mercedes-Benz Sprinter 416 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_12 , який помітивши, що на його смугу руху виїхав автомобіль Audi-80 під керуванням ОСОБА_6 , з метою уникнення зіткнення застосував екстрене гальмування. Однак, незважаючи на це, на відстані 1,1 м від правого краю проїзної частини автомобільної дороги Н-03 Житомир - Чернівці в напрямку м. Хмельницького відбулося зіткнення вказаних транспортних засобів, які отримали механічні пошкодження, при цьому відбулося загорання автомобіля Audi-80.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля Audi-80 ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток черепа, субдуральної гематоми, переломів ребер справа, крововиливу в малий сальник та клітковину навколо підшлункової залози, розривів правої долі печінки, що за своїм характером є тяжкими тілесними ушкодженнями, як такі, що небезпечні для життя в момент заподіяння та перебувають в прямому причинному зв'язку з настанням її смерті.
Крім того, пасажир автомобіля Audi-80 малолітній ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження у вигляді масивного крововиливу в органи середостіння, розриву грудного відділу аорти, розриву селезінки, перелому тіла грудини, переломів 2-6 ребер справа, що за своїм характером є тяжкими тілесними ушкодженнями, як такі, що небезпечні для життя в момент заподіяння та перебувають в прямому причинному зв'язку з настанням його смерті.
В діях ОСОБА_13 вбачаються порушення вимог п. 2.3. (б), 10.1., 16.13. Правил дорожнього руху, згідно яких:
- п. 2.3.(б): для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатись від керування цим засобом у дорозі;
- п. 10.1.: перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
- п. 16.13.: перед поворотом ліворуч і розворотом водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо чи праворуч.
Вказані порушення правил дорожнього руху, допущені ОСОБА_6 , знаходяться в прямому причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками - загибеллю ОСОБА_10 , 1973 року народження, та ОСОБА_11 , 2008 року народження.
Таким чином, враховуючи встановлені в ході судового розгляду обставини кримінального провадження, дії ОСОБА_6 суд кваліфікував за ч. 3 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель кількох осіб.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 не оспорюючи висновків суду про доведеність його вини та обставини вчинення кримінального правопорушення просить вирок Ярмолинецького районного суду в частині призначеного покарання змінити та призначити йому покарання, звільнивши його від відбування покарання із випробуванням на підставі ст.75 КК України.
Свої вимоги аргументує тим, що покарання є суворим, оскільки не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого.
Вказує, що судом при призначенні покарання не було враховано ряд пом'якшуючих покарання обставин, а саме: визнання вини, вчинення кримінального правопорушення вперше, залишення після ДТП на місці події, намагання врятувати дружину та сина, отримання внаслідок події тяжких тілесних ушкоджень, продовження лікування, важке переживання втрати близьких йому людей, що негативно відбивається на його здоров'ї.
Крім того, на його утриманні перебуває важко хвора мати та неповнолітній онук, мати якого перебуває за кордоном. Його заробіток є єдиним джерелом забезпечення сім'ї. Бере участь у волонтерській роботі. Це не звільняє його від покарання за вчинене кримінальне правопорушення, але свідчить про можливість його виправлення без відбування покарання.
В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_8 просить вирок Ярмолинецького районного суду в частині призначеного покарання змінити та призначити ОСОБА_6 покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Свої вимоги аргументує тим, що покарання є несправедливим, оскільки не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого.
Вказує, що ОСОБА_6 ненавмисно порушив правила дорожнього руху, не хотів таких страшних наслідків, загибелі дружини та сина, які тяжко переживає.
Крім того, зазначає, що обвинувачений позитивно характеризується, на його утриманні перебуває неповнолітня дитина.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду щодо змісту судового рішення з коротким викладом суті вимог апеляційних скарг, обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційні скарги, думку прокурора про законність та обґрунтованість вироку суду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного.
Висновки місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_6 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель кількох осіб, за викладених у вироку обставинах, та правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 286 КК України, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, які жодною стороною кримінального провадження не оскаржуються.
Факти, які сторонами провадження не оспорюються, вважаються дослідженими та встановленими в судовому засіданні.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах вимог поданих апеляційних скарг, тому судова колегія при перевірці вироку суду першої інстанції не наводить доводів на підтвердження висновків суду першої інстанції в частині доведеності вини та правильності кваліфікації дій обвинуваченого.
Перевіряючи ж законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції в частині призначеного покарання, колегія суддів погоджується з доводами апеляційних скарг обвинуваченого та потерпілої щодо його надмірної суворості.
На переконання колегії суддів, висновки місцевого суду про можливість виправлення ОСОБА_6 лише в умовах ізоляції його від суспільства, з реальним відбуттям покарання, є необґрунтованими, оскільки даний вид покарання є таким, що не відповідає особі обвинуваченого.
Місцевим судом не враховано того, що загальні засади призначення покарання, визначені в ст. 65 КК України, наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів.
Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст.75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду й розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані в сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Крім того, метою покарання є виправлення та перевиховання особи, яка скоїла злочин та попередження вчинення нею нових злочинів, а тому таке покарання не може переслідувати ціль розправи.
Як вбачається із оскаржуваного рішення суду, призначаючи ОСОБА_6 реальне покарання у виді позбавлення волі, місцевий суд виходив, насамперед, із ступеня тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та наслідків що настали.
Разом з тим, суд у повній мірі не врахував даних про особу обвинуваченого, хоча навів їх у вироку, а також того, що вчинення тяжкого злочину ще не є безумовною підставою призначати винному реальної міри покарання.
Не може, на переконання колегії суддів, вважатися справедливим обрання більш суворого покарання з огляду лише на тяжкість вчинення кримінального правопорушення, а також на наслідки які настали, без належного врахування особливостей конкретних протиправних дій й інших даних, що всебічно характеризують винного та відображають його ставлення до скоєного.
Так, із матеріалів кримінального провадження випливає те, що ОСОБА_6 повністю визнав свою вину, щиро розкаявся у скоєному, не оскаржував вирок суду в частині доведеності його вини та правильності кваліфікації дій, що свідчить про його готовність понести кримінальну відповідальність.
Поведінка обвинуваченого на досудовому розслідуванні, під час судового провадження до ухвалення відносно нього обвинувального вироку, а також протягом апеляційного провадження сприяла правосуддю, оскільки свідчила про виконання покладених на нього процесуальних обов'язків. Останній до відповідальності не притягувався, інших кримінальних правопорушень не вчиняв, сумлінно з'являвся на всі виклики до слідчого, прокурора та суду, чим фактично досягнута мета покарання.
ОСОБА_6 з квітня 2020 року працює садчиком цегельного цеху ТДВ «Хмельницький завод будівельних матеріалів». Відповідно до наявної характеристики з місця роботи, обвинувачений показав себе відповідальним працівником, який вчасно виконує виробничі завдання, поставленні перед ним, користується авторитетом в колективі, гарна і добра людина (т.1 а.с.236).
Крім того, відповідно до характеристики за місцем проживання обвинувачений також характеризується з позитивної сторони, чуйний, доброзичливий сусід, спокійний, врівноважений, товариський, шкідливих звичок не має ( т.1 а.с.235).
Потерпіла не має до нього жодних матеріальних чи моральних претензій, оскільки подала апеляційну скаргу, в якій також просить призначити йому покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
При цьому, місцевим судом жодним чином не враховано ту обставину, що потерпіла у поданих заявах просила суд призначити обвинуваченому покарання без реального його відбуття (т.2 а.с., а.с. 31, 43).
Фактів, які би підвищували соціальну небезпеку дій ОСОБА_6 у межах цієї кримінально-правової кваліфікації у кримінальному провадженні колегією суддів не встановлено, тоді як дії обвинуваченого на час судового провадження були спрямовані виключно на усунення негативних наслідків кримінального правопорушення наскільки це можливо.
Наведені вище обставини, на думку колегії суддів, дають підстави зробити висновок про можливість виправлення обвинуваченого без відбування призначеного йому судом першої інстанції покарання реально, застосувавши до нього положення ст.75 КК України.
З урахуванням наведеного та практики Європейського суду з прав людини щодо призначення покарання й того, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, а також другорядну роль кари як мети покарання, поведінку обвинуваченого після скоєного, як на стадії досудового розслідування так і судового провадження, наявністю декількох пом'якшуючих покарання обставин, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені обставини дають апеляційному суду обґрунтовані підстави вважати, що виправлення ОСОБА_6 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливе без ізоляції його від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням, яке є достатнім для того, щоб засуджений довів своє виправлення.
Відповідно до ст. 408 ч. 1 п.1 КПК України суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі пом'якшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
У постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2017 року № 5-465(15)16 викладено висновок про застосування норми права, згідно з яким наявність підстав для зміни вироку не породжує для апеляційного суду обов'язку досліджувати всю сукупність доказів із дотриманням засади безпосередності, якщо він по-новому (інакше) не тлумачить докази, оцінені судом першої інстанції.
Враховуючи зазначені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі врахував вищевикладені фактичні дані, які могли істотно вплинути на його висновки, та не застосував закон України про кримінальну відповідальність, який в даному випадку підлягав застосуванню, у зв'язку з чим вирок суду першої інстанції необхідно змінити на підставі п.1 ч.1 ст.408, п.4 ч.1 ст.409 КПК України, задовольнивши подані апеляційні скарги обвинуваченого та потерпілої у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407-409, 414, 418, 419 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 , потерпілої ОСОБА_8 задовольнити.
Вирок Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 19 січня 2022 року щодо ОСОБА_6 в частині призначеного покарання змінити.
Вважати ОСОБА_6 засудженим за ч. 3 ст. 286 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком 2 (два) роки.
На підставі ч.1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 обов'язки: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Головуюча ОСОБА_1
Судді
ОСОБА_2
ОСОБА_3