Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/5061/21
Провадження № 1-кп/490/78/2022
15 лютого 2022 року
Центральний районний суд міста Миколаєва
У складі : головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участі прокурора - ОСОБА_3
обвинувачених - ОСОБА_4
його захисника - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження № 12020150000000303 про обвинувачення
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Федотово Вологодської області Російської Федерації, є громадянином України, постійного місця мешкання наразі не має
у вчиненні злочину, що передбачений частиною 3 статті 307 Кримінального Кодексу України;
Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається.
1. Прокурор під час судового засідання заявив клопотання про продовження строку тримання ОСОБА_4 під вартою з можливістю звільнення під заставу у розмірі 190.320 грн., спираючись про те, що ризики, які зумовили обрання цього запобіжного заходу та продовження строку його дії наразі не усунуті та не зменшились.
2. Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник під час судового засідання проти задоволення клопотання прокурора заперечували, посилаючись про тривалість перебування обвинуваченого під вартою а також про те, що його належна процесуальна поведінка може бути забезпеченою шляхом застосування до нього запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
При цьому обвинувачений ОСОБА_4 підтвердив, що наразі не має ані - постійного місця проживання, ані - будь-яких джерел доходів.
Встановлені судом обставини
1. В провадженні Центрального районного суду міста Миколаєва знаходиться кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочину, що передбачений частиною 3 статті 307 Кримінального Кодексу України.
2. В межах цього кримінального провадження ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочинів загалом за таких обставин.
Приблизно в середині жовтня 2020 року (більш точної дати встановити не представляється можливим), у ОСОБА_7 , не маючи законних джерел доходу, керуючись корисливим мотивом і переслідуючи мету особистого незаконного збагачення шляхом вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, у порушення Закону України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних заходів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними", обрав в якості джерела доходу діяльність, пов'язану із незаконним збутом на території міста Миколаєва психотропних та наркотичних речовин.
Розуміючи, що самостійно здійснювати незаконну діяльність щодо виготовлення психотропних речовин та їх подальший збут буде складно, оскільки вказаний процес є довготривалим, потребує підготовки та залучення значних людських ресурсів, ОСОБА_7 вирішив створити стійке об'єднання у формі організованої групи, завербувавши до її складу осіб, об'єднаних єдиним злочинним умислом, спрямованим на незаконне виготовлення, перевезення, зберігання з метою збуту та збут психотропних та особливо небезпечних наркотичних речовин, які визнаватимуть його авторитет як керівника, а також бездоганно виконуватимуть відведені їм функцій під час виготовлення та збуту психотропних та особливо небезпечних наркотичних речовин.
Діючи з указаною метою, ОСОБА_7 розробив план злочинної діяльності, яким передбачив:
-придбання обладнання, прекурсорів та інших інгредієнтів, необхідних для виготовлення психотропних речовин;
-підшукання приміщення для виготовлення психотропної речовини;
-систематичне виготовлення та зберігання з метою подальшого збуту психотропної речовини, обіг якої обмежено - амфетаміну ,а також її подальший збут на території міста Миколаєва;
-систематичне придбання, зберігання з метою подальшого збуту особливо небезпечної наркотичної речовини - канабісу, а також її подальший збут на території міста Миколаєва;
-дотримання членами організованої групи правил конспірації незаконної діяльності.
Здійснюючи дії щодо створення стійкої злочинної організованої групи, з середини жовтня 2020 року, більш точної дати слідством не встановлено, ОСОБА_7 , маючи повагу у злочинному середовищі та попередньо здобутий злочинний авторитет як особа, яка притягалася до кримінальної відповідальності та веде визначений "злодійськими)" традиціями спосіб життя, позиціонуючи себе, як особа, що дотримується неписаних загальноприйнятих в злодійських колах правил поведінки, використовуючи раніше здобутий авторитет, під тиском погроз фізичною розправою та пошкодження майна, залучив мешканця міста Миколаєва ОСОБА_8 до незаконного виготовлення психотропної речовини ,обіг якої обмежено - амфетаміну.
Крім того, шляхом переконань, заохочень та матеріальної зацікавленості ОСОБА_7 залучив мешканця міста Миколаєва ОСОБА_4 до вчинення незаконного збуту психотропної речовини, обіг якої обмежено - амфетаміну, а також особливо небезпечної наркотичної речовини, обіг якої заборонено - канабісу.
Останні, усвідомлювали протиправність пропозиції ОСОБА_7 , водночас бажаючи систематично отримувати власну матеріальну вигоду від незаконного виготовлення, зберігання з метою збуту, а також збуту психотропної речовини, обіг якої обмежено - амфетаміну та особливо небезпечної наркотичної речовини обіг якої заборонено - канабісу, керуючись корисливим мотивом, під тиском погроз фізичною розправою та пошкодженням майна, визнаючи злочинний авторитет ОСОБА_7 , свідомо увійшли до складу організованої та очолюваної останнім злочинної групи, давши свою згоду на спільну злочинну діяльність.
В подальшому, зорганізувавшись таким чином у стійке об'єднання, ОСОБА_7 довів членам організованої групи ОСОБА_8 та ОСОБА_4 детальний план спільної злочинної діяльності, а також розподілив ролі та функції кожного співучасника, направлені на успішне його виконання та досягнення злочинної мети - отримання прибутку, а також загальні правила поведінки та обумовленої конспірації.
Функції керівника організованої групи взяв на себе ОСОБА_7 , який згідно з планом злочинної діяльності, відвід собі функції щодо:
-підшуковування покупців вказаної психотропної речовини та її безпосередній збут;
-отримання грошових коштів від незаконного збуту психотропної та особливо небезпечної наркотичної речовини;
-надання грошових коштів ОСОБА_8 на придбання інгредієнтів та прекурсорів;
-виконання інших допоміжних дій, необхідність у здійснення яких виникла під час скоєння злочинів;
-встановлення ціни на психотропну та особливо небезпечну наркотичну речовину;
-здійснення контролю за дотримання ОСОБА_8 та ОСОБА_4 установлених загальних правил поведінки та конспірації;
-розподілення отриманого прибутку від злочинної діяльності між учасникам організованої групи в залежності від виконуваних ними функцій.
Відповідно до плану злочинної діяльності організованої групи ОСОБА_8 були відведені функції щодо отримання від ОСОБА_7 грошових коштів для придбання інгредієнтів та прекурсорів, а також виготовлення з них психотропної речовини, обіг якої обмежено - амфетаміну, в умовах гаражного приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_4 були відведені функції щодо збуту психотропної речовини та особливо небезпечної речовини, отримання грошових коштів від незаконного збуту психотропної речовини та наркотичної речовини, виконання інших допоміжних дій, необхідність у здійсненні яких виникла під час скоєння злочинів.
Дисциплінованість членів організованої групи підтримувалась її згуртованістю, підпорядкованістю, виконанням вказівок керівника, чітким розподіленням ролей між учасниками групи, усвідомленням кожним з учасників того, що успішне досягнення злочинної мети групи можливе лише при належному виконанні ними своїх функцій згідно розподілу ролей.
У своїй діяльності члени організованої групи дотримувались жорстких вимог дисципліни та конспірації для оперативного зв'язку між собою, а також із споживачами психотропної речовини, обіг якої обмежено - амфетаміну та особливо небезпечної наркотичної речовини, обіг якої заборонено - канабісу використовували мобільні телефони.
З метою конспірації, члени організованої групи при спілкуванні по мобільному зв'язку між собою та споживачами психотропної речовини, обіг якої обмежено - амфетаміну та особливо небезпечної наркотичної речовини , обіг якої заборонено - канабісу, виключили слова та назви психотропної та наркотичної речовини, розробили та запровадили сленгові терміни, з відомим лише їм змістовним навантаженням, застосовуючи у своїй діяльності та розмовах визначенні ними сигнали та слова.
Таким чином, за вищевказаних обстави, в жовтні 2020 року, більш точної дати досудовим розслідуванням встановити не представилось можливим, ОСОБА_7 створив організовану злочинну групу, члени якої ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , під тиском переконань, заохочень, матеріальної зацікавленості, а також погроз фізичною розправою та пошкодженням майна, зорганізувались з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, пов'язаних із незаконним виготовленням, перевезенням та зберіганням з метою збуту, а також збутом психотропної речовини, обіг якої обмежено - амфетаміну та особливо небезпечної наркотичної речовини, обіг якої обмежено - канабісу.
Вказані особи були взаємообізнані про вчинення злочинних дій членами організованої групи для досягнення єдиної мети - отримання прибутку від незаконного виготовлення, перевезення та зберігання з метою збуту, а також збуту психотропної та наркотичної речовини.
Організована група була стійким об'єднанням, що характеризувалась згуртованістю свого складу, тривалістю злочинної діяльності, розробкою і узгодженістю планів, наявністю загальних правил поведінки, домовленістю та готовністю до постійного вчинення злочинів всіма членами організованої групи.
У період з 05 грудня 2020 року по 13 січня 2021 року, члени організованої злочинної групи у складі ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 реалізуючи свій умисел на отримання незаконного прибутку, скоїли ряд тяжких та особливо тяжких злочинів, пов'язаних з незаконним виготовленням, перевезенням та зберіганням з метою збуту, а також збутом психотропної речовини, обіг якої обмежено - амфетамін та особливо небезпечної наркотичної речовини, обіг якої заборонено - канабісу за наступних обставин.
Так, у невстановлені в ході досудового розслідування дату та час, але не пізніше 05.12.2020, ОСОБА_7 у невстановленому місці, отримав з метою збуту ОСОБА_8 незаконно виготовлену останнім психотропну речовину - амфетамін, у невстановленій кількості, але не менше 3,1394 гр., за невстановлену суму грошових коштів та почав незаконно зберігати з метою збуту за місцем свого фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
В подальшому, 05.12.2020 приблизно о 17 годині 52 хвилини, під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, ОСОБА_7 , діючи у складі організованої злочинної групи спільно з ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , перебуваючи на території домоволодіння АДРЕСА_2 , реалізуючи раніше виниклий умисел, направлений на незаконний збут психотропної речовини, незаконно збув ОСОБА_9 психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін вагою 3, 1394 г., що відповідно, що відповідно до таблиці "Невеликих , великих та особливо великих розмірів психотропних речовин , що знаходяться у незаконному обігу", затвердженої наказом МОЗ України № 188 від 01.08.2020, відноситься до великих розмірів, отримавши від незаконного збуту грошові кошти у сумі 3.000 гривень.
Окрім того, у невстановленому в ході досудового розслідування дату та час, але не пізніше 13.01.2021, ОСОБА_7 у невстановленому на даний час місці, повторно отримав з метою збуту у ОСОБА_8 незаконно виготовлену останнім психотропну речовину - амфетамін в невстановленій кількості, але не менше 0,6999 г., за невстановлену суму грошових коштів та почав незаконно зберігати з метою збуту за місцем свого фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Після цього, 13.01.2021 приблизно о 16 годині 00 хвилин, під час проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, ОСОБА_4 , діючи в складі організованої злочинної групи спільно з ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , виконуючи вказівки останнього, перебуваючи на території домоволодіння АДРЕСА_2 , реалізуючи раніше виниклий умисел, направлений на незаконний збут психотропних речовин, повторно незаконно збув ОСОБА_9 психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, вагою 0,6999 г., отримавши від незаконного збуту грошові кошти у сумі 1200 гривень та особливо небезпечний наркотичний засіб, обсяг яких заборонено - канабіс, вагою 1,652 г., отримавши від незаконного збуту грошові кошти у сумі 250 гривень.
Вказані дії ОСОБА_4 кваліфіковані за частиною 3 статті 307 Кримінального Кодексу України.
3. 17 лютого 2021 року в межах цього кримінального провадження ОСОБА_4 був затриманим.
3.1. Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва ОСОБА_10 від 05 лютого 2021 року відносно нього був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 01 квітня 2021 року включно. Одночасно судом була визначена застава у сумі 200.000 грн., за умови внесення якої ОСОБА_4 підлягав звільненню з-під варти.
3.2. В подальшому ухвалами слідчих суддів Центрального районного суду міста Миколаєва строк тримання ОСОБА_4 під вартою продовжувався неодноразово, востаннє - ухвалою від 25 травня 2021 року - до 22 липня 2021 року включно.
Водночас слідчими суддями визначалась сума застави у попередньо визначеному розмірі, за умови внесення якої ОСОБА_4 підлягав звільненню з-під варти.
3.3. Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 19 липня 2021 року строк тримання ОСОБА_4 під вартою був продовжений до 16 вересня 2021 року. При цьому розмір застави, за умови внесення якої він підлягає звільненню з-під варти, був зменшений до 19.320 грн.
3.4. Подальшими ухвалами Центрального районного суду міста Миколаєва строк тримання ОСОБА_4 під вартою продовжувався неодноразово, востаннє - ухвалою від 28 грудня 2021 року - до 22 лютого 2022 року включно.
3.4. Під час обрання відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначення суми застави, за умови внесення якої він підлягає звільненню з-під варти, та продовження строку його тримання під вартою слідчі судді та суд виходили з того, що існують ризики того, що обвинувачений може переховуватись від суду та продовжити займатись злочинною діяльністю.
4. Обвинувачений ОСОБА_4 раніше не вчиняв злочинів та не судився; на обліках в лікарів психіатра та нарколога не перебуває.
На обліку в лікаря-психіатра він не перебуває та ніколи не перебував.
Відомості про наявність в цього обвинуваченого родини матеріали справи не містять; наразі він також не має постійного місця проживання.
5. Наразі суд розпочав судовий розгляд, зокрема - у судовому засіданні оголошений обвинувальний акт, встановлені особи обвинувачених та визначений порядок дослідження доказів.
Судом також розглянуті справи щодо осіб, вказаних в обвинувальному акті, як співучасники ОСОБА_4 , а саме - відносно ОСОБА_7 провадження у справі закрите в зв'язку з його смертю, а ОСОБА_8 є засудженим відповідно до умов укладеної ним із прокурором угоди.
Наразі ОСОБА_4 , його захисник та прокурор просять про оголошення перерви у судовому засіданні для надання їм часу на укладання угоди.
Положення закону, якими керувався суд при постановленні ухвали.
1. Відповідно до статті 331 Кримінального Процесуального Кодексу України:
Під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого /частина 1/
…
Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
/частина 3/
2. Відповідно до частини 1 статті 177 Кримінального Процесуального Кодексу України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно ж до частини 2 цієї статті підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
3. Відповідно до частини 1 статті 177 Кримінального Процесуального Кодексу України одним з запобіжних заходів є тримання під вартою.
Відповідно до частини 1 статті 183 Кримінального Процесуального Кодексу України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Зі змісту статті 7 Закону України "Про попереднє ув'язнення" сутність цього запобіжного заходу полягає у триманні осіб у встановлених для цього місцях, які забезпечують їх ізоляцію, постійний нагляд за ними і роздільне тримання їх у порядку, передбаченому статтею 8 цього Закону.
4. Відповідно до Відповідно до частини 5 статті 194 Кримінального Процесуального Кодексу України:
Якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме:
1)прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
2)не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3)повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4)утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;
5)не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;
6)пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;
7)докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;
8)здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
9)носити електронний засіб контролю.
5. Зі змісту статті 199 Кримінального Процесуального Кодексу України вбачається, що суд може ухвалити про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою у разі, якщо буде доведено, що:
1)неможливе закінчення судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою;
2)встановлений раніше ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
6. Відповідно до статті 8 Кримінального Процесуального Кодексу України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Окрім того, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року Конвенція про захист прав та основоположних свобод /далі - Конвенція/ та практика Європейського суду з прав людини визнаються в Україні джерелом права
6.1. Відповідно до визначеного Європейським судом з прав людини поняттям під час вирішення питання щодо запобіжного заходу під обґрунтованою підозрою слід розуміти добросовісне припущення про вчинення особою певного діяння, яке ґрунтується на об'єктивних відомостях, які:
-можна перевірити у судовому розгляді;
-спонукали б неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з'ясувати, чи є така підозра обґрунтованою.
Добросовісним можна вважати припущення, яке висунуте компетентним органом у встановленому законом порядку та ґрунтується на підході до справи, що характеризується правдивістю, сумлінністю та ретельністю.
6.2. У своєму рішенні від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів, на які посилався заявнику своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи /пункт 79/.
Розширюючи цю тезу, у своєму рішенні у справі «Лабіта проти Італії» Європейський Суд з прав людини зазначив, що передусім національні судові органи мають забезпечити, щоб у будь-якому конкретному випадку досудове тримання обвинуваченої особи під вартою не перевищувало розумного строку. З цією метою вони повинні вивчити всі факти «за» і «проти» наявності справжньої вимоги громадських інтересів, яка, попри належну повагу до принципу презумпції невинуватості, виправдовувала б відступ від правила поваги до особистої свободи, та викласти їх у своєму рішенні щодо відхилення клопотання про звільнення.
При цьому існування розумної підозри, що заарештована особа вчинила правопорушення, є умовою sine qua non для тривалого тримання під вартою, але через деякий час ця умова перестає бути достатньою. У таких випадках суд повинен встановити наявність інших підстав, що виправдовують подальше позбавлення свободи. /пункти 152 - 153/.
Мотиви, з яких виходив суд при постановленні ухвали.
Щодо висунутої підозри.
1. Зміст припущення про вчинення ОСОБА_4 злочинів є викладеним в обвинувальному акті, який наразі є поданим на розгляд суду.
Та це припущення поза розумним сумнівом може бути перевіреною судом, його "обґрунтованість" в сенсі вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченим по суті не заперечується.
До того ж, ОСОБА_8 , наразі визнаний винуватим у вчиненні злочинів, що описані в наданому суду обвинувальному акті.
Отже, для мети вирішення питання про застосування запобіжного заходу цю "підозру" слід визнати "обґрунтованою".
Щодо неможливості завершення розгляду справи.
1. Неможливість завершити розгляд цього кримінального провадження на цій стадії кримінального провадження є очевидною.
2. При цьому суд відзначає, що наразі кількість учасників судового провадження та обсяг доказів, що підлягають дослідженню, є впорядкованими, через що - такими, що дозволяють розглядати цю справу більш ефективно, а за такого - з меншими витратами у часі.
Таке доводить, що завершити розгляд цього кримінального провадження неможливо, але така неможливість наразі зумовлена лише об'єктивними причинами, а саме - характером та обсягом обвинувачення у справі
Щодо запобіжного заходу відносно
ОСОБА_4 ……Говорячи про ризики, на запобігання яким спрямований запобіжний захід відносно ОСОБА_4 , суд враховує таке.
1. Як зазначалось вище, під час обрання відносно цього обвинуваченого запобіжного заходу та продовження строку його дії слідчі судді виходили з наявності ризику того, що обвинувачений зможе переховуватись від суду.
Це твердження узгоджується із суттю висунутої ОСОБА_4 підозри, адже обвинувачений, побоюючись покарання, що може бути йому призначеним у разі визнання його винуватим, може вдатись до дій щодо зникнення.
Та актуальність цього ризику збільшується з огляду на те, що постійного місця проживання обвинувачений не має.
Отже, наявність цього ризику суд вважає доведеною.
2. Як зазначалось вище, під час обрання відносно цього обвинуваченого запобіжного заходу та продовження строку його дії слідчі судді виходили з наявності ризику того, що обвинувачений може продовжити вчиняти злочини.
2.1. Це твердження узгоджується із змістом висунутої йому підозри, зокрема, із тією обставиною, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину у складі організованої групи, змістом якого є виготовлення та збут наркотичних засобів; інших джерел доходу він не має.
Отже, наявність цього ризику суд також вважає доведеною.
2.2. В той же час, суд відзначає, що згідно з посиланнями в обвинувальному акті, злочини, до вчинення яких, за твердженням органів досудового розслідування, є схильним обвинувачений, є корисливими та спрямованими на отримання незаконного прибутку з осіб в зв'язку з їх /таких осіб/ діяльністю, яку неможливо вважати правомірною.
ІІ……Говорячи про запобіжний захід, який є спроможним запобігти встановленим судом ризикам, суд відзначає наступне.
1. Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту вочевидь не може бути застосованим до обвинуваченого, адже він не має місця проживання.
Застосування до обвинуваченого такого запобіжного заходу, як особиста порука, наразі не є можливим, адже наразі поручителі в обвинуваченого є відсутніми.
Застосування ж до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання також не є можливим. Так, застосування такого запобіжного заходу не передбачає жодних заходів контролю за поведінкою обвинуваченого, що не є сумісним із сутністю встановлених судом ризиків, на запобігання яким є спрямований запобіжний захід у цьому випадку.
Отже, відносно обвинуваченого ОСОБА_4 слід продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із правом внесення застави.
2. В зв'язку з таким строк тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою слід продовжити на 60 діб.
3. Розмір застави, за умови внесення якої ОСОБА_4 підлягає звільненню з-під варти, наразі є визначеним у мінімальному з передбачених законом розмірі; можливість подальшого зменшення розміру застави діючим законодавством не передбачена.
Отже, відносно обвинуваченого ОСОБА_4 слід застосувати заставу у раніше визначеному розмірі.
4. У разі звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави на нього слід покласти обов'язки щодо виконання дій, необхідних для забезпечення розгляду цього кримінального провадження, а саме:
-негайно після звільнення повідомити суд про своє місце перебування та номери засобів зв'язку;
-повідомляти суд про зміну місця проживання та засобів зв'язку;
-не відлучатись з населеного пункту, у якому він проживає, без дозволу прокурора або суду;
5. Посилання захисту наведених вище висновків суду не спростовують.
Отже, відносно цього обвинуваченого слід продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави у розмірі 190.320 грн.
Отже, клопотання прокурора в частині, що стосується застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 , підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 369-372; 376 КПК України, суд, -
1.Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 - до 15 квітня 2022 року включно.
Визначити розмір застави у сумі 190.320 /сто дев'яносто тисяч триста двадцять/ грн., за умови внесення якої ОСОБА_4 підлягає звільненню з-під варти.
У разі звільнення з-під варти покласти на ОСОБА_4 , окрім загального обов'язку з'являтись у судові засідання, також такі обов'язки:
-негайно після звільнення повідомити суд про своє місце перебування та номери засобів зв'язку;
-повідомляти суд про зміну місця проживання та засобів зв'язку;
-не відлучатись з населеного пункту, у якому він проживає, без дозволу прокурора або суду.
Ухвала може бути оскарженою безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом 5 днів.
СУДДЯ = ОСОБА_11 =