Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/5892/21
Провадження № 1-кп/490/91/2022
15 лютого 2022 року
Центральний районний суд міста Миколаєва
У складі : головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участі прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4 /в режимі відеоконференції/
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальну справу за обвинуваченням
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Сухожинці Хмельницької області, є українцем, громадянином України, здобув неповну середню освіту, є розлученим, має доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виконує лісозаготівельні роботи, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не вчиняв злочинів та не судився, -
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 4 статті 407 Кримінального Кодексу України, -
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
З 17 березня 2014 року на Україні триває особливий період.
З 09 листопада 2017 року ОСОБА_4 проходив строкову військову службу у військовому званні "матрос".
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 296 від 18 грудня 2017 року він був зарахований до списків особового складу цієї військової частини та поставлений на всі види грошового забезпечення. Наказом командира цієї ж частини № 297 від 19 грудня 2017 року він був призначений на посаду механіка-водія-радиста взводу інженерної розвідки інженерно-технічної роти групи інженерного забезпечення.
29 березня 2018 року він уклав контракт на проходження військової служби строком на три роки, з огляду на що наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 55-РС від 29 березня 2018 року був переведений на військову службу за контрактом.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 65-РС від 16 квітня 2018 року ОСОБА_4 присвоєне військове звання "старший матрос".
Проте, 02 травня 2019 року о 08 годині 00 хвилин він не з'явився вчасно на службу без поважних причин та був відсутній на місці служби без поважних причин до 20 липня 2021 року.
Статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачають відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати за частиною 4 статті 407 Кримінального Кодексу України - як нез'явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем (крім строкової служби), вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин
1. Під час судового розгляду справи обвинувачений свою вину у вчиненні злочину визнав, підтвердив усі викладені вище обставини.
Він пояснював, що до 01 травня 2019 року тривали вихідні, 02 травня 2019 року через негаразди у сім'ї він не повернувся до військової служби. Потім він "запив", а потім повертатись до військової служби йому було "соромно". Зрештою, йому подзвонили з військової частини, він приїхав до міста Миколаєва та повернувся на службу.
Він також вказував, що усвідомлює протиправність своїх дій, за скоєне йому соромно та у содіяному він кається.
Оскільки обставини та причини відсутності обвинуваченого за місцем служби протягом періоду з 02 травня 2019 року по 20 липня 2021 року сторонами кримінального провадження не оспорюються, суд, керуючись приписами частини 3 статті 349 КПК України, з урахуванням думки учасників судового провадження про можливість такого, визнав недоцільним подальше дослідження доказів щодо цих обставин.
З урахуванням наведеного суд вважає вину обвинуваченого у вчиненні злочину за встановлених судом обставинами доведеною.
Обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого.
1. Як обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд, відповідно до частини 1 статті 66 Кримінального Кодексу України враховує його щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину та судовому розгляді кримінального провадження.
Ту обставину, що обвинувачений добровільно з'явився до правоохоронних органів, суд розцінює, як його з'явлення із зізнанням, та таке також враховує, як обставину, що пом'якшує його покарання.
2. Окрім того, суд враховує, що ОСОБА_4 брав безпосередню участь у проведенні Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей протягом періоду з 13 по 30 квітня 2018 року, а також - в Операції Об'єднаних Сил на території Донецької та Луганської областей протягом періодів з 30 квітня по 18 червня 2018 року та з 12 липня по 22 жовтня 2018 року, при цьому - брав безпосередню участь у бойових діях.
Цю обставину суд враховує таким чином.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" військовий обов'язок громадян полягає ні в чому інакшому, як у захисті Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
Військова служба ж, відповідно до частини 3 статті 1 цього Закону, є лише одним з елементів військового обов'язку.
ОСОБА_4 ж вчинив злочин проти порядку проходження військової служби.
З огляду на таке суд вважає, що попри те, що ОСОБА_4 грубо порушив військовий порядок, свій військовий обов'язок по суті він виконав.
В зв'язку із цим факт його участі у бойових діях суд на підставі частини 2 статті 66 Кримінального Кодексу України враховує, як обставину, що пом'якшує його покарання.
3. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, під час судового розгляду кримінального провадження не встановлено.
Мотиви призначення покарання.
При визначенні виду та міри покарання, яке слід застосувати відносно ОСОБА_4 , суд, керуючись приписами статті 65 Кримінального Кодексу України, виходе з санкції частини 4 статті 407 Кримінального Кодексу України, враховує ступень тяжкості вчиненого ним злочину, обставини, що пом'якшують його відповідальність, а також особу винного.
В зв'язку із цим суд враховує таке.
1. В цьому випадку ОСОБА_4 вчинив злочин, який наразі відповідно до статті 12 Кримінального Кодексу України є віднесеним до категорії тяжких.
Враховує суд й те, що його нез'явлення на службу сталось не в період його участі у бойових діях та те, що його дії не мали негативних наслідків, окрім як порушення порядку проходження військової служби.
Наведене у сукупності само по собі знижує суспільну небезпеку вчиненого ним злочину.
2. ОСОБА_4 раніше не вчиняв злочинів та не судився, на обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, за місцем служби, не зважаючи на вчинення злочину, негативної характеристики не має.
Визначення виду та міри покарання.
1. Частина 4 статті 407 Кримінального Кодексу України передбачає один вид основного покарання - позбавлення волі на строк від трьох до семи років.
2. Але наведені вище обставини у їх сукупності, а саме
-вказані вище відомості про особу обвинуваченого;
-наявність встановлених судом обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 , зокрема, те, що:
1.обвинувачений по суті свій військовий обов'язок виконав;
2.щиро покаявся у скоєному, з'явився із зізнанням та сприяв кримінальному провадженню.
свідчать про істотне зниження суспільної небезпеки особи обвинуваченого та вчиненого ним злочину.
У своїй сукупності ці обставини, сукупно з висновками за матеріалами досудової доповіді про недоцільність позбавлення волі обвинуваченого, дозволяють на підставі частини 1 статті 69 Кримінального Кодексу України призначити ОСОБА_4 більш м'який вид основного покарання, не зазначений в санкції частини 4 статті 407 Кримінального Кодексу України.
3. При цьому зважаючи, що, як зазначено у досудовій доповіді, перевиховання обвинуваченого є можливим без його ізоляції від суспільства, суд вважає за можливе обрати йому покарання у вигляді штрафу. При визначенні розміру штрафу, який слід стягнути з обвинуваченого, суд враховує вимоги статті 53 Кримінального Кодексу України щодо розмірів штрафів, які можуть бути призначені за вчинення кримінальних правопорушень, тяжкість вчиненого обвинуваченим злочину, його кваліфікуючі ознаки, матеріальне становище обвинуваченого.
Виходячи з цього суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у вигляді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у сумі 1.700 грн.
4. Прокурор пропонує призначити обвинуваченому покарання за вчинення цього злочину без урахування наведеного вище та виходячи лише з необхідності підтримання військової дисципліни.
Але відповідно до статті 3 Дисциплінарного Статуту Збройних Силу України військова дисципліна досягається не шляхом застосування кари та залякування військовослужбовців, але шляхом поєднання, зокрема повсякденної вимогливості командирів і начальників до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу, їх справедливого ставлення до підлеглих.
Та в цьому випадку виявом справедливості є питання відповідності засобів репресії вчиненому правопорушенню; категорія справедливості передбачає, що покарання за правопорушення повинно бути домірним вчиненому.
Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні № 15-рп/2004 від 02 листопада 2004 року, справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини
Та призначене судом покарання, на відміну від запропонованого прокурором, повністю відповідає цим вимогам, адже повною мірою враховує ставлення обвинуваченого до служби, його внесок у захист територіальної цілісності та незалежності України, інші відомості про його особу, характер вчиненого ним правопорушення, причини його вчинення а також - проміжок часу, що сплинув з моменту вчинення ним злочину.
Судові витрати та речові докази у справі відсутні.
Цивільний позов в межах цього кримінального провадження не заявлявся.
Керуючись ст.ст. 368, 373-374, 474 - 475 КПК України, суд, -
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 4 статті 407 Кримінального Кодексу України та призначити йому покарання із застосуванням статті 69 Кримінального Кодексу України у вигляді штрафу у розмірі 100 /ста/ неоподатковуваних мінімумів доходів громадян /у сумі 1.700 грн./
Вирок може бути оскарженим до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Миколаєва протягом 30 днів з моменту його проголошення.
СУДДЯ = ОСОБА_7 =