Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/3227/20
Провадження № 1-кп/490/55/2021
01 лютого 2022 року
Центральний районний суд міста Миколаєва
У складі : головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участі прокурора - ОСОБА_3
обвинувачених - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6
їх захисника - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження № 12019150000000628 про обвинувачення
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Миколаєві, є українцем, громадянином України, здобув середню спеціальну освіту, не є одруженим, неповнолітніх дітей не має, виконує роботи з ремонту комп'ютерної техніки, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не вчиняв злочинів та не судився
ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Миколаєві, є українцем, громадянином України, здобув загальну середню освіту, є одруженим, має доньку ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , працює на ПП " ОСОБА_11 " поваром, мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не вчиняв злочинів та не судився
ОСОБА_12 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у місті Миколаєві, є українцем, громадянином України, здобув середню спеціальну освіту, не є одруженим, неповнолітніх дітей не має, виконує будівельні роботи, мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не вчиняв злочинів та не судився
та
ОСОБА_13 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у місті Миколаєві, є українцем, громадянином України, здобув середню спеціальну освіту, не є одруженим, неповнолітніх дітей не має, займається футболом, мешкає за адресою: АДРЕСА_4 , є таким, що не має судимостей
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 4 статті 189, частиною 3 статті 146, частиною 2 статті 186, частиною 1 статті 263 Кримінального Кодексу України, -
Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається.
1. Прокурор просив про продовження строку дії раніше обраного відносно обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, спираючись про те, що ризики, які були враховані під час обрання цього запобіжного заходу, а саме - того, що обвинувачені можуть ухилятись від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні та вчинити інше правопорушення - наразі не усунуті та не зменшились.
2. Захисник заявив клопотання про зміну обраного відносно кожного з обвинувачених запобіжного заходу на більш м'який.
В обґрунтування послався про тривалість перебування кожного з обвинувачених під вартою, а також - про те, що ризик, який зумовив тримання кожного з них під вартою, наразі не є доведеним.
Обвинувачені у суді позицію захисника підтримали.
3. Потерпілий під час судового засідання відніс розгляд питання про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на розсуд суду.
При цьому він зазначив, що наразі тиску з їх боку не боїться, більше того, постійно перебуває поза межами міста Миколаєва, з огляду на що взагалі не має жодних контактів із ними.
Потерпілий також вказував, що наразі шкода йому повністю відшкодована та жодних претензій до будь-кого з них (ані - матеріальних, ані - моральних) наразі він не має.
Встановлені судом обставин із посиланням на докази
1. Органами досудового розслідування ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_14 та ОСОБА_6 обвинувачується, загалом, у тому, що вони
зорганізувавшись в організовану злочинну групу, вимагали грошові кошти в ОСОБА_15 , при цьому позбавляючи його свободи та застосовуючи до нього насильство.
Ці дії кожного з обвинувачених органами досудового розслідування та публічним обвинуваченням кваліфіковані за частиною 4 статті 189, частиною 3 статті 146, частиною 2 статті 186 Кримінального Кодексу України.
2. Ухвалами слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва від 24 січня 2020 року відносно кожного з обвинувачених обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 23 березня 2020 року включно.
Подальшими ухвалами слідчих суддів цей строк був продовженим неодноразово, востаннє - до 09 липня 2020 року включно.
Подальшими ухвалами Центрального районного суду міста Миколаєва, які перевірялись в апеляційному порядку, цей строк продовжувався неодноразово.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 17 серпня 2021 року строк тримання обвинувачених під вартою був продовжений до 28 серпня 2021 року.
Подальшою ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва строк тримання під вартою продовжувався неодноразово, востаннє - ухвалою від 09 грудня 2021 року - до 07 лютого 2022 року включно.
3. Під час винесення останніх за часом ухвал Миколаївським апеляційним судом та Центральним районним судом міста Миколаєва була встановлена наявність ризиків того, що обвинувачені можуть незаконно впливати на потерпілого та свідків, в тому числі й шляхом погроз, умовлянь схилення їх до дачі неправдивих показів щодо обставин кримінальних правопорушень, продовжити кримінальне правопорушення в якому обвинувачуються або вчинити нове кримінальне правопорушення, та запобігти цим ризикам інакше, ніж шляхом тримання кожного з них під вартою, не є можливим.
4. Під час здійснення цього кримінального провадження суд оголосив обвинувальний акт, з'ясував ставлення кожного з обвинувачених до висунутого кожному з них обвинувачення та встановив порядок дослідження доказів у справі, відповідно до встановленого порядку допитав потерпілого, дослідив усі зібрані по справі письмові документи, дослідив значну частину наявних у справі електронних документів.
Наразі суд продовжує вивчення електронних документів у визначеному сторонами /зокрема - захистом/ обсягах та порядку.
5. Під час судового розгляду кримінального провадження, стосовно обставин, що підлягають дослідженню під час винесення цієї ухвали, окрім іншого, встановлено, що:
-потерпілий стверджує, що після вчинення злочину обвинувачені вдались до дій, що мали наслідком складання потерпілим недостовірних документів з метою пом'якшення кримінальної відповідальності обвинувачених;
-наразі заподіяна злочином матеріальна шкода потерпілому відшкодована у повному обсязі;
-кожен з обвинувачених має постійне місце проживання, певні соціальні зв'язки; жоден з них не має судимостей; обвинувачений ОСОБА_5 раніше злочинів не вчиняв;
6. Наразі на території України, зокрема - на території міста Миколаєва - запроваджені карантинні заходи, спрямовані на запобігання та зупинення спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
7. Справа розглядається колегією суддів у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_16 та ОСОБА_17 .
7.1. Відповідно до рішення Вищої Ради Правосуддя № 68/0/15/22 від 25 січня 2022 року суддя ОСОБА_17 звільнена з посади судді Центрального районного суду міста Миколаєва в зв'язку із поданням заяви про відставку.
З огляду на таке 31 січня 2022 року була здійснена її заміна, як члена колегії суддів з розгляду цього кримінального провадження, на суддю ОСОБА_18 .
7.2. Наразі суддя ОСОБА_18 перебуває у нарадчій кімнаті, нарада суддів буде завершеною орієнтовно 04 лютого 2022 року.
7.3. Суддя ОСОБА_16 наразі також перебуває у нарадчій кімнаті, нарада суддів буде завершеною орієнтовно 02 лютого 2022 року.
Положення закону, якими керувався суд під час постановлення ухвали.
1. Пунктом 205 розділу ХІ "Перехідні положення" Кримінального Процесуального Кодексу України тимчасово, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), встановлено, що:
У разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, … воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.
2. Відповідно до частини 1 статті 177 Кримінального Процесуального Кодексу України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Під ставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити перелічені дії.
При цьому відповідно до частини 3 статті 176 Кримінального Процесуального Кодексу України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя має переконатись, що жоден більш м'який, ніж запропонований слідчим, запобіжний захід не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
3. Відповідно до частини 1 статті 176 Кримінального Процесуального Кодексу України запобіжними заходами є:
1)особисте зобов'язання;
2)особиста порука;
3)застава;
4)домашній арешт;
5)тримання під вартою.
Відповідно до статті 179 цього Кодексу особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
Відповідно до статті 180 Кримінального Процесуального Кодексу України особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.
Відповідно до частини 1 статті 182 Кримінального Процесуального Кодексу України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
При цьому відповідно до частини 5 цієї статті розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 1 статті 181 Кримінального Процесуального Кодексу України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
4. Відповідно до статті 199 Кримінального Процесуального Кодексу України строк тримання під вартою може бути продовженим у разі наявності вказаних вище обставин та додаткового доведення того, що завершити досудове розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали не є можливим, а раніше заявлені ризики не зменшились або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
5. Відповідно до статті 8 Кримінального Процесуального Кодексу України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Окрім того, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року Конвенція про захист прав та основоположних свобод /далі - Конвенція/ та практика Європейського суду з прав людини визнаються в Україні джерелом права
5.1. Відповідно до визначеного Європейським судом з прав людини поняттям під час вирішення питання щодо запобіжного заходу під обґрунтованою підозрою слід розуміти добросовісне припущення про вчинення особою певного діяння, яке ґрунтується на об'єктивних відомостях, які:
-можна перевірити у судовому розгляді;
-спонукали б неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з'ясувати, чи є така підозра обґрунтованою.
Добросовісним можна вважати припущення, яке висунуте компетентним органом у встановленому законом порядку та ґрунтується на підході до справи, що характеризується правдивістю, сумлінністю та ретельністю.
5. 2. Відповідно до правової позиції, що сформована Європейським Судом з прав людини, для продовження строку тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку. Також суд вказав, що пункт 3 статті 5 Конвенції визначає право заарештованого на розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження, при цьому таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання. Сторона обвинувачення зобов'язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, в іншому випадку суд може змінити запобіжний захід на більш м'який.
Європейський суд з прав людини судом також відзначає, що "ризик втечі або уникнення правосуддя" зменшується з часом, адже включення строку запобіжного ув'язнення до строку покарання, якого мав підстави боятися заявник, зменшує це побоювання і його наміри втекти.
Далі відзначається, що таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини також наголошував, що "саме національні судові органи мають подбати про те, щоб тривалість попереднього ув'язнення обвинуваченого у відповідній справі не перевищила розумного строку. Для цього вони мають дослідити всі факти на користь і проти існування реального суспільного інтересу, який, за належного врахування принципу забезпечення презумпції невинуватості, виправдовує відхід від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи, і викласти ці міркування у своїх рішеннях про подовження строку тримання під вартою… Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні заарештованою особою відповідного злочину є обов'язковою і неодмінною умовою законності подовження строку тримання під вартою, але зі спливом певного часу ця умова перестає бути достатньою… Згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції, визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні посадові особи зобов'язані розглянути й альтернативні заходи забезпечення її явки до суду. Фактично, це положення не лише проголошує право на "розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження", а й передбачає, що "звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання".
/див. рішення у справі "Тодоров проти України" від 12.01.2012 року, "Пунцельт проти Чехії", "Харченко проти України" та інші/
Окрім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у справі "Летельє проти Франції" (рішення від 26.06.1991 року), "особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення принаймні, протягом певного часу. За виняткових обставинах цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі, в якій внутрішнє право … визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має передувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути "формою очікування" обвинувального вироку" (п.51).
5.3. Європейський Суд з Прав Людини у своїй практиці обґрунтував підхід, відповідно до якого тримання особи під домашнім арештом, так само, як й триманні її під вартою, є позбавленням свободи у розумінні статті 5 Конвенції /див., окрім іншого, рішення у справах "Гуццарді проти Італії" (пункти 92 - 95); "Бузаджі проти Республіки Молдова" (пункти 103 - 110); "Корбан проти України (пункти 138 - 139) та інші/.
При цьому Європейський Суд з Прав Людини зазначає, що в більшості випадків домашній арешт передбачає меншу кількість обмежень та менший ступінь страждань та незручностей для затриманого, ніж звичайне ув'язнення у відповідній установі. Але цю обставину Європейський Суд з Прав Людини пов'язує з особливостями режиму, але - не з сутністю становища ув'язненого. /див., окрім іншого, рішення у справі "Бузаджі проти Республіки Молдова" (пункти 111 - 114); "Корбан проти України (пункти 138 - 139)/
Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали і положення закону, яким він керувався.
Стосовно можливості розгляду справи одноособово головуючим суддею.
На теперішній час член колегії - суддя ОСОБА_16 - не може брати участь у розгляді цього кримінального провадження.
У разі ж її виходу з нарадчої кімнати у раніше визначений час проведення судового засідання колегією суддів до завершення строку дії попередньої ухвали про застосування до обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою як не буде повністю неможливим, то буде суттєво ускладненим.
Її заміна ж у колегії з розгляду цього кримінального провадження наразі здатна потягнути необхідність здійснення судового розгляду з початку, адже у такому разі більшості колегії суддів буде позбавленою можливості безпосереднього сприймати надані сторонами докази, тобто - ефективно брати участь у подальших діях.
Отже, наразі в межах цієї справи є наявною неможливість розглянути клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у визначений законом строк.
Відповідно до прямих приписів процитованої вище норми пункту 205 розділу ХІ "Перехідні положення" Кримінального Процесуального Кодексу України за такого це клопотання може бути розглянуте, зокрема, головуючим.
Стосовно наявності обґрунтованої підозри у вчиненні злочину обвинуваченим.
1. Матеріали кримінального провадження на теперішній час не містять відомостей про те, що, висуваючи обвинувачення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 або ОСОБА_6 , органи досудового розслідування або публічне обвинувачення діяли нечесно.
До того ж, з коментарів самих обвинувачених під час розгляду питання про доцільність їх подальшого перебування під вартою вбачається, що факт примушування ОСОБА_15 до передачі їм коштів захист зрештою не оспорює, надаючи цьому факту іншу оцінку.
За такого припущення про вчинення обвинуваченим злочину, який є описаним в обвинувальному акті, є таким, що можна перевірити у судовому розгляді та спонукає вдатись до практичних дій щоб перевірити, чи є таке припущення обґрунтованим.
За такого для мети вирішення питання про доцільність подальшого перебування обвинуваченого під вартою "підозра", що наразі йому висунута, може вважатись обґрунтованою.
2. Матеріали кримінального провадження на теперішній час не містять й відомостей про те, що, висуваючи таку підозру, органи досудового розслідування діяли упереджено.
Отже, для мети застосування запобіжного заходу висунуту "підозру" слід вважати "обґрунтованою".
Стосовно наявності передбачених законом ризиків.
1. Обґрунтованість висунутої підозри, в свою чергу, доводить що обвинувачені мають підстави ухилятись від суду, адже у разі визнання їх винуватими їм загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років.
2. Стосовно ризику того, що обвинувачені продовжать вчиняти злочин або ж вчинять інші злочини суд відзначає таке.
2.1. Про наявність такого ризику стосовно обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 свідчить, перш за все, та обставина, що вони обґрунтовано підозрюються у вчиненні злочину у складі стійкого злочинного угрупування, що доводить підвищену суспільну небезпеку їх особи.
2.2. Разом із цим, ОСОБА_4 та ОСОБА_14 , які підозрюються у вчиненні злочину у складі цієї ж групи, наразі перебувають на волі та суспільний порядок не порушують, нових злочинів не вчиняли та заходів щодо відновлення діяльності злочинного угрупування також не вживали.
Таке доводить, що наразі, зокрема - з огляду на сплив часу та період, протягом якого усі обвинувачені по цій справі утримувались під вартою - цей ризик зменшився.
3. Стосовно можливості впливу обвинувачений на потерпілого суд відзначає таке.
3.1. Наразі потерпілий перебуває в умовах, які вплив обвинувачених на нього виключають.
3.2. Враховує суд й те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_14 , які підозрюються у вчиненні злочину у складі цієї ж групи та наразі перебувають на волі, не мають обумовлених запобіжним заходом суттєвих перепон для впливу на потерпілого, але до дій, спрямованих на таке, не вдались.
3.3. Суд враховує й те, що потерпілий наразі зазначив про те, що претензій до обвинувачених не має, що само по собі виключає підстави для вчинення на нього тиску з боку обвинувачених, адже більш сприятливої для них позиції потерпілого не існує.
3.4. Ту обставину ж, що на початку судового розгляду обвинувачені вдались до дій, що мали наслідком складання потерпілим недостовірних документів з метою пом'якшення кримінальної відповідальності обвинувачених, суд вважає такою, що наразі втратила свою актуальність, адже з моменту вчинення цих дій сплинуло багато часу та процесуальні позиції обвинуваченого та потерпілого наразі змінились.
Таке доводить, що наразі цей ризик також зменшився.
Стосовно можливості запобігти цим ризикам шляхом обрання відносно обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою.
Зменшення ризиків, що вплинули на обрання відносно цих обвинувачених запобіжного заходу дозволяє пом'якшити умови їх утримання.
З огляду на таке суд вважає, що наразі належна процесуальна поведінка цих обвинувачених може бути забезпеченою шляхом застосування до кожного з них цілодобового домашнього арешту.
Отже, клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 369-372; 376 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора та захисту - задовольнити частково
1.Змінити обраний відносно ОСОБА_9 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт із забороною залишати житло цілодобово.
Визначити місцем перебування ОСОБА_5 під домашнім арештом на виконання цієї ухвали квартиру АДРЕСА_5 , заборонивши йому залишати це житло цілодобово.
Покласти на ОСОБА_5 , окрім загального обов'язку з'являтись до суду за першим викликом, такі обов'язки:
-не залишати квартиру АДРЕСА_5 , за винятком випадків звернення за медичною допомогою та явки до суду;;
-утримуватися від спілкування у будь-який спосіб особисто або через третіх осіб з потерпілим та особами, що зазначені у реєстрі досудового розслідування, як свідки;
-носити електронний засіб контролю
Строк дії цього запобіжного заходу встановити - до 01 квітня 2022 року.
2.Змінити обраний відносно ОСОБА_13 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт із забороною залишати житло цілодобово.
Визначити місцем перебування ОСОБА_6 під домашнім арештом на виконання цієї ухвали квартиру АДРЕСА_6 , заборонивши йому залишати це житло цілодобово.
Покласти на ОСОБА_6 , окрім загального обов'язку з'являтись до суду за першим викликом, такі обов'язки:
-не залишати квартиру АДРЕСА_6 , за винятком випадків звернення за медичною допомогою та явки до суду;;
-утримуватися від спілкування у будь-який спосіб особисто або через третіх осіб з потерпілим та особами, що зазначені у реєстрі досудового розслідування, як свідки;
-носити електронний засіб контролю
Строк дії цього запобіжного заходу встановити - до 01 квітня 2022 року.
Ухвала може бути оскарженою безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва протягом 5 днів.
СУДДЯ = ОСОБА_19 =