справа № 380/9846/21
з питань закриття провадження у справі
23 лютого 2022 року
зал судових засідань № 12
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Кузана Р.І.,
секретар судового засідання Ящишин І.А.,
за участю:
представника позивача Цапа П.М.,
представника відповідача Федосюк О.В.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом Львівської міської ради до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Державного кадастрового реєстратора Відділу у Бердичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , Колективного підприємства «Картограф» про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
Львівська міська рада (місцезнаходження: 79008, м.Львів, пл.Ринок, 1, код ЄДРПОУ 04055896) (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (місцезнаходження: 10002, м.Житомир, вул.Довженка, 45, код ЄДРПОУ 39765513) (далі - відповідач 1), Державного кадастрового реєстратора Відділу у Бердичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (місцезнаходження: 13300, Житомирська область, м.Бердичів, вул.Європейська, 54) (далі - відповідач 2), в якому просить:
- визнати протиправними дії Державного кадастрового реєстратора Відділу у Бердичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області при здійсненні 26.08.2020 державної реєстрації земельної ділянки площею 0,0964 га з кадастровим номером 4610137500:08:002:0709;
- скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0964 га з кадастровим номером 4610136300:05:020:0009;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області виключити з Державного земельного кадастру запис про державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0964 га з кадастровим номером 4610137500:08:002:0709.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що державна реєстрація земельної ділянки кадастровий №4610137500:08:002:0709 була проведена з порушенням норм чинного законодавства і така реєстрація порушує право Львівської міської ради, як органу уповноваженого на прийняття рішення про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, погодження такої документації, вільного розпоряджання своїм майном. У зв'язку з цим, з метою захисту свого порушеного права позивач звернувся з позовом до суду.
Ухвалою судді від 22.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 .
Від третьої особи - ОСОБА_1 надійшли пояснення, в яких зазначає, що документація була розроблена в порядку ст. 123 Земельного кодексу України. Крім того зазначає, що даний позов Львівської міської ради не є публічно-правовим, а тому не підсудний адміністративному суду.
Відповідач 1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що відсутність рішення позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом. Відтак вважає, що у ОСОБА_1 виникло передбачене законодавством право на розроблення документації із землеустрою без надання такого дозволу на підставі принципу «мовчазної згоди» уповноваженого на розпорядження органу. Просив відмовити в задоволенні позову за безпідставністю.
Ухвалою від 27.09.2021 суд залучив до участі у справі колективне підприємство «Картограф» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
В підготовчому судовому засіданні суд поставив на обговорення питання щодо закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що даний спір не підсудний адміністративному суду.
Представник позивача проти закриття провадження заперечив. Вказав, що Львівська міська рада звернулась із даним позовом як власник комунальної землі. Також зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про державний земельний кадастр» рішення, дії або бездіяльність державного кадастрового реєстратора можуть бути оскаржені до суду в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.
Представник відповідача вказав, що даний спір є приватно-правовим, а тому провадження у справі підлягає закриттю.
Треті особи участі повноважних представників в судовому засіданні не забезпечили, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце судового засідання. Клопотань про розгляд справи без участі їх представників до суду не надходило.
При розгляді справи, суд керувався таким.
Відповідно до ч. 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.5 ст.5 КАС України, ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:
1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;
2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом;
6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;
7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;
8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;
9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;
10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;
11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;
12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень».
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «публічно-правовий спір» означає спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (п.2 ст.4 КАС України).
Відповідно до п.7 ст.4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Судом, з долучених до справи матеріалів, встановлено, що ОСОБА_1 27.06.2019 замовлено у КП «Картограф» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1813858072020 від 26.08.2020 земельна ділянка у АДРЕСА_1 зареєстрована у Державному земельному кадастрі за № 4610137500:08:002:0709 за цільовим призначенням «02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)». Інформація про зареєстроване право власності в Державному земельному кадастрі відсутня.
У межах цієї справи позивач оскаржує, зокрема, дії Державного кадастрового реєстратора Відділу у Бердичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області при здійсненні 26.08.2020 державної реєстрації земельної ділянки площею 0,0964 га з кадастровим номером 4610137500:08:002:0709. При цьому стверджує, що вказана земельна ділянка перебуває у комунальній власності. Також вказав, що звернувся до суду не на виконання наданих йому владних управлінських повноважень, а як власник земельної ділянки. Зазначає, що оскільки земельна ділянка щодо якої виник спір розташована на території Львівської міської територіальної громади, то така ділянка перебуває у комунальній власності громади.
Разом з тим, доказів перебування у комунальній власності земельної ділянки з кадастровим номером 4610137500:08:002:0709 позивачем не надано.
Таким чином, між сторонами існує спір щодо права власності на земельну ділянку.
Судом також встановлено, що третя особа ОСОБА_1 є користувачем земельної ділянки № 5-6, площею 0,10 га, що підтверджується довідкою Споживчого кооперативу «Геофізик» від 16.11.2018.
Вважаючи себе власником земельної ділянки, Львівська міська рада оспорює наявність/відсутність в третьої особи права користування земельною ділянкою площею 0,0964 га з кадастровим номером 4610137500:08:002:0709 за адресою: АДРЕСА_1 та статусу цієї земельної ділянки як вільної від речового права користування.
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що розглядуваний спір хоча й зумовлений владними функціями відповідача, як суб'єкта владних повноважень, однак має за мету захист цивільного права позивача, що виключає можливість його розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Тобто, захист цивільного приватного права є домінуючим у вказаному спорі, а правовідносини після вирішення питання про передачу земельної ділянки у власність перейшли з публічно-правової до приватноправової площини.
Таким чином, спір між сторонами у справі не є публічно-правовим.
Такі висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладеною, зокрема, у постановах від 14.03.2018 у справі № К/9901/5888/18 (363/2449/14-а) (провадження № 11-98апп), від 08.05.2018 у справі № 341/551/16-ц (провадження № 14-109цс18), від 06.11.2019 у справі № 620/3487/18 (провадження № 11-418апп19) та від 06.02.2018 у справі № К/9901/2561/18 (804/7342/14). У зазначених судових рішеннях Верховний Суд дійшов висновку, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.
Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання права.
Згідно з частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Цивільно-правовий характер спірних відносин виключає компетенцію адміністративного суду щодо можливості його розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Якщо особа стверджує про порушення її прав наслідками, що спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни або припинення її цивільних прав чи інтересів або пов'язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових прав чи інтересів, зокрема і щодо оформлення права на земельну ділянку під набутим у власність будинком або спорудою, то визнання незаконними таких рішень і їх скасування є способом захисту відповідних цивільних прав та інтересів.
Таким чином, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на такі справи. Водночас така справа має розглядатися місцевим загальним судом в порядку, що визначений Цивільним процесуальним кодексом України.
З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства та встановлених фактичних обставин справи з приводу порушеного права позивача на земельну ділянку, з урахуванням висновків Верховного Суду в аналогічних категоріях справ, суд дійшов висновку, що спір у цій справі не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки розгляд такого належить до юрисдикції загального суду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч. 2 ст. 183 КАС України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Оскільки суд дійшов висновку що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, провадження у справі підлягає закриттю згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.
Водночас згідно з вимогами ч. 1 ст. 239 КАС України суд роз'яснює позивачеві про віднесення цієї категорії справ до юрисдикції загального суду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до ч. 2 ст. 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Керуючись ст.ст.132, 238, 243, 248, 250, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
провадження у справі за позовом Львівської міської ради до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Державного кадастрового реєстратора Відділу у Бердичівському районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , колективного підприємства «Картограф» про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складено та підписано 28.02.2022
Суддя Р.І. Кузан