справа№380/1252/22
03 березня 2022 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання вчинити дії,-
Встановив:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , у якій просить суд:
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ- НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (карта платників податків № НОМЕР_3 ), за період з 13.03.2021 по 16.12.2021 середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні, передбачений ст. 117 КЗпП України, а саме, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, заборгованості з індексації грошового забезпечення за період часу 2016- 2021 рік.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що при звільненні з військової служби 12.03.2021 відповідач не здійснив з позивачем повного розрахунку, а саме грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, заборгованості з індексації грошового забезпечення за період часу 2016- 2021 рік. Повну виплату належного йому грошового забезпечення відповідач здійснив лише 16.12.2021. Несвоєчасність проведення відповідачем розрахунку при звільненні позивача стала підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою від 19.01.2022 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.
Відповідач позову не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у такому. Вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не слід плутати із вимогою про відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу, які мають різну природу та різне правове регулювання. Звертає увагу, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законодавстві. З посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, вказав, що суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Звернув увагу також на обставини, які слід враховувати при зменшенні розміру відшкодування. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається із матеріалів справи, наказом начальника 31-го прикордонного загону (військова-частина 2195) Державної прикордонної служби від 17.02.2021 р. № 50-ос, капітана ОСОБА_1 , звільнено з військової служби в запас за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», та наказом начальника 31-го прикордонного загону (військова- частина 2195) Державної прикордонної служби «По особовому складу» від 12.03.2021 № 72-ОС виключено із списків особового складу, усіх видів забезпечення військової частини НОМЕР_1 .
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2021 р., у справі № 380/6992/21 було встановлено протиправну бездіяльність відповідача, щодо:
не здійснення нарахування та виплати позивачу станом на день звільнення грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої частиною 4 cm 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 року Уа702 за 2016-2018роки;
не здійснення нарахування та виплати ПОЗИВАЧУ у зв'язку із звільненням - одноразової грошової допомоги у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, встановленої частиною другою статті 15 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей;
не виплати на день звільнення заборгованості з індексації грошового забезпечення за період за період часу 2016-2021 рік.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.06.2021 року у справі №380/6992/21 позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 станом на день звільнення грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої частиною 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 року №702 за 2016-2018 роки; зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані додаткові відпустки, які передбачені частиною 4 ст. 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 року №702 за 2016- 2018 року; визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 у зв'язку із звільненням одноразової грошової допомоги у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, встановленої частиною другою статті 15 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей; зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, встановленої частиною другою статті 15 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей; визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати ОСОБА_1 на день звільнення заборгованості з індексації грошового забезпечення за період за період часу 2016-2021 рік; зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з 2016-2021 рік; визнано протиправними дії Чернівецького прикордонного загону (військова частина 2195) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо виплати грошової допомоги на оздоровлення та підйомної допомоги ОСОБА_1 у 2017 році без включення при обрахунку, щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справах осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» до складу сум грошового забезпечення, з якого обчислювалася грошова допомога на оздоровлення у 2017 році, яка передбачена п. 1 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ., та підйомної допомоги у 2017 році яка передбачена п. 3 ст. 9-1 Закону №2011-XII; зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 суму грошової допомоги на оздоровлення та підйомну допомогу за 2017 рік, включивши при цьому суму щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справах осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» за відповідний місяць до складу грошового забезпечення військовослужбовця, з якого обчислюються грошова допомога на оздоровлення та підйомна допомога.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2021 у справі № 380/6992/21 апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2021 р., у справі № 380/6992/21 залишено без змін.
На виконання вказаного судового рішення 16.12.2021 відповідач на картковий рахунок позивача нарахував кошти, а саме - заборгованість грошової компенсації за невикористані додаткові відпустки, заборгованість одноразової грошової допомоги у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з 2016-2021 рік, в сумі - 75 849, 47 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Позивач вважає, що виплата відповідачем належного йому грошового забезпечення не у день його звільнення з військової служби зумовлює наявність у нього права на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку відповідно до статті 117 КЗпП України, за захистом якого звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).
Частиною першою статті 9 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною другою вказаної статті встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 затверджений Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).
Пунктами 1-3 Порядку №159 визначено, що дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, страхові виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).
Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Згідно із статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема: заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП і статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
Верховний Суд зазначає, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає, передбачена статтею 117 КЗпП України, відповідальність.
Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат у день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.
Суд встановив, що на виконання рішення суду від 24.06.2021 у справі № 380/6992/21, в/ч 2195 16.12.2021 на картковий рахунок позивача було нараховано кошти, а саме - заборгованість грошової компенсації за невикористані додаткові відпустки, заборгованість одноразової грошової допомоги у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з 2016-2021 рік, в сумі - 75 849, 47 грн.
Вказане свідчить про те, що остаточний розрахунок з позивачем в/ч 2195 здійснено не в день виключення позивача із списків 12.03.2021, а лише 16.12.2021, тобто несвоєчасно.
Таким чином, час затримки повного розрахунку з позивачем становить з 13.03.2021 по 16.12.2021 - 279 календарних днів, за які відповідач повинен виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Відповідно до висновків Великої Палаті Верховного Суду, сформованих у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, у постановах Верховного Суду від 30 листопада 2020 року справа № 480/3105/19 та від 28 січня 2021 року у справі № 580/2427/19, про компенсаційний характер заходів відповідальності роботодавця, суд, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
За встановлених обставин цієї справи, суд вважає, що при вирішенні цього питання необхідно врахувати такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати, принцип співмірності з врахуванням розміру заборгованості.
Суд звертає увагу, що при визначенні середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, такий розраховується шляхом множення середньоденної заробітної плати на число робочих днів у розрахунковому періоді, виходячи з наступного.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.
Нормами абзацу 3 пункту 2 Порядку № 100 визначено, що середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.
Згідно з пунктом 5 розділу ІV Порядку № 100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку № 100).
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи організації, встановленим з отриманням вимог законодавства (абзац 3 пункт 8 Порядку № 100).
Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 21 січня 2015 року (справа № 6-195цс14) та від 23 січня 2015 року (№ 6-1093цс15), а також Верховним Судом у постанові від 16 квітня 2020 року (справа № 316/2896/14-а), у постанові від 28 січня 2021 року (справа № 580/2427/19).
Відповідно до картки особового рахунку на виплату грошового забезпечення №98 від 16.02.2022 розмір грошового забезпечення позивача за два місяці перед звільненням становить 31096,20 (січень 2021 року - 15596,00грн , лютий 2021 року - 15500,20 грн).
Для обчислення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні необхідно застосовувати показник 527,05 за день (31096,20/ 59 кількість днів у січні - лютому 2021 року).
Період затримки фактичного розрахунку становить 279 днів, отже сума середнього грошового забезпечення становить 147046,95грн (527,05 грн х 279 днів).
Відповідач, вказує на очевидну не співмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зі встановленим розміром заборгованості.
Встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
Згідно до матеріалів справи, позивачу виплачено належне грошове забезпечення 16.12.2021 в розмірі 75 849, 47 грн.
Тобто, з врахуванням принципу співмірності та порядку визначення істотності частки заборгованості при звільненні, який викладений в постанові Верховного Суду від 30.10.2019 у справі № 806/2473/18, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені складає: 75 849, 47 грн. (сума грошового забезпечення у належному розмірі, яку виплачено позивачу) / 147046,95 (середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні) *100 = 0,51%.
Сума, яка підлягає відшкодуванню з врахуванням істотності частки заборгованості (0,51%) становить: 527,05 грн (середня заробітна плата за один день) * 0,51%* 279 днів (дні затримки розрахунку) = 74993,94 грн.
Отже, у цій справі слід врахувати принцип співмірності середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, який має бути виплачений позивачу у розмірі 74993,94 грн.
Суд звертає увагу, що саме така правова позиція щодо обрахунку середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні викладена Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19.
Крім цього, суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 2340/3023/18, згідно якої суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні зменшується на суму податків і зборів.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не подано належних доказів на підтвердження правомірності своєї поведінки.
Доводи відповідача про правомірність своєї поведінки спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Тому такі доводи судом до уваги не беруться.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з даним позовом, суд дійшов висновку, що така не відповідає визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах та порушує майнові права позивача.
Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_2 шляхом стягнення з відповідача на користь позивача середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільнені у розмірі 74993,94 грн. за період з 13.03.2021 по 16.12.2021, з урахуванням податків, зборів та інших платежів відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до статті 139 КАС України судовий збір слід стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про зобов'язання вчинити дії,- задовольнити повністю.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні у розмірі 74993,94 грн (сімдесят чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто три гривні дев'яносто чотири копійки).
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 908 (дев'ятсот вісім) гривень судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.М. Брильовський