04 березня 2022 року м.Кропивницький Справа № 340/293/22
Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Пасічника Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Бобринецької міської ради (вул.Незалежності, 80, м.Бобринець, Кіровоградська область, 27200, код ЄДРПОУ 04055239) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
13.01.2022р. позивач звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача просить суд:
- визнати протиправними дії Бобринецької міської ради та скасувати рішення рішенням Бобринецької міської ради №1282 від 23.12.2021 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (шляхом безоплатної передачі) для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 » в частині площі земельної ділянки, а саме 0,0010 га та місця її розташування.
- зобов'язати Бобринецьку міську раду змінити рішенням Бобринецької міської ради №1282 від 23.12.2021 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (шляхом безоплатної передачі) для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 » в частині площі земельної ділянки та місця її розташування, зазначивши в ньому дані земельної ділянки, вказані в заяві ОСОБА_1 від 06.12.2021, а саме: загальною площею2,0 га, з них: 2,0 га - ріллі, для ведення особистого селянського господарства (КВУПЗ 01.03) за адресою: в межах населеного пункту м. Бобринець, Кропивницького району, Кіровоградської області, яка розташована згідно графічних матеріалів доданих до заяви.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що за її зверненням щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким, всупереч положенням статей 118, 121 Земельного кодексу України, надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки площею 0,0010 га замість 2,00 га та місцем розташування, яке відмінне від зазначеного в графічних матеріалах, тим самим, на переконання позивача, обмежено її право на отримання у власність земельної ділянки в розмірах визначених ст. 121 ЗК України.
Вказані обставини стали підставою для звернення до суду.
Відповідач правом надати відзив на позов не скористався.
Ухвалою суду від 18.01.2022р. відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.18).
Розглянувши долучені до справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 06.12.2021р. позивач звернулась до відповідача із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства в межах населеного пункту м. Бобринець, до якої додано копію паспорта та довідки рнокпп, графічні матеріали, на яких зображено бажане місце розташування земельної ділянки (а.с.15).
Рішенням 19-ої сесії восьмого скликання Бобринецької міської ради №1282 від 23.12.2021р. позивачеві надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею площею 0,0010 га для ведення особистого селянського господарства (КВЦПЗ 01.03) за адресою: в межах населеного пункту м. Бобринець, Кропивницького району, Кіровоградської області згідно додатку до рішення (а.с.13,14).
Не погодившись з визначеним відповідачем розміром земельної ділянки на яку надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою та визначеним місцем розташування земельної ділянки, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України /надалі - ЗК України/ визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з приписами частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Пунктом "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про особисте селянське господарство" від 15.05.2003, № 742-IV для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною сьомою статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Згідно з частиною першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин визначені статтею 12 ЗК України, відповідно до приписів частини 1 якої до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Згідно з пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Як вже встановлено судом, за результатами розгляду заяви позивача відповідачем прийнято рішення №1282 від 23.12.2021р. яким позивачеві надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею площею 0,0010 га для ведення особистого селянського господарства (КВЦПЗ 01.03) за адресою: в межах населеного пункту м. Бобринець, Кропивницького району, Кіровоградської області згідно додатку до рішення.
Отже, відповідач прийняв один з видів рішень, визначених ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, а саме надав дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Підпункт «б» частини 1 статті 121 Земельного кодексу України передбачає право громадян України отримати земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектара.
Тобто, вказана норма передбачає максимальний, а не обов'язковий розмір ділянки, який особа може безоплатно набути у власність для ведення особистого селянського господарства. При цьому графічні матеріали, які додаються особою до заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки містять бажане місце розташування земельно ділянки.
Це означає, що орган розпорядження землею у межах двох гектарів вправі надавати земельні ділянки для особистого селянського господарства будь-якого розміру.
Верховний Суд у постанові від 11.09.2019 у справі №379/656/16-а вказав, що отримання земельної ділянки в межах законодавчо визначеного розміру не є порушенням принципу рівності громадян у конституційних правах і свободах, рівності перед законом, встановленого ст. 24 Конституції України, оскільки в даному разі принцип рівності забезпечується правом усіх громадян України на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності. Розмір же земельної ділянки, що надається може визначатись власником. При цьому органи місцевого самоврядування, діючи в інтересах територіальної громади, мають право розпоряджатися землями комунальної власності з урахуванням будь-яких правомірних цілей, зокрема, надаючи перевагу жителям села.
Крім цього, Земельний кодекс не покладає на орган, який здійснює розпорядження землею обов'язок визначати місце розташування бажаної земельної ділянки тим місцем, яке зазначено в графічних матеріалах, а лише визначає місце розташування в межах адміністративних меж на який розповсюджується повноваження цього органу.
Тож органи розпорядження землею, реалізуючи свої дискреційні повноваження, вправі у межах до двох гектарів надавати земельні ділянки для особистого селянського господарства будь-якого розміру та визначати місце її розташування. Мінімальний розмір таких земельних ділянок законодавчо не встановлений, однак він має забезпечувати можливість вільно використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням.
При цьому місцева рада своїм рішенням, прийнятим на її пленарному засіданні, вправі врегулювати внутрішні процедури, які визначають реалізацію повноважень щодо безоплатної передачі землі у приватну власність громадян, зокрема, і встановити абсолютні та/або диференційовані розміри земельних ділянок та місце їх розташування, що безоплатно передаватимуться громадянам.
Відтак, суд дійшов висновку, що відповідач приймаючи оскаржуване рішення діяв на підставі та в межах повноважень, що визначені Земельним кодексом України, а тому в задоволенні позову належить відмовити повністю.
Керуючись ст.ст.9, 90, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Ю.П. Пасічник