ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"04" березня 2022 р. справа № 300/6762/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення під час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 в період з 01.01.2016 по 27.03.2016, -
ОСОБА_1 (надалі також по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_2 ) (надалі по тексту також - відповідач, військова частина), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби в період з 01.01.2016 по 27.03.2016;
- зобов'язати військову частину нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення під час проходження військової служби в період з 01.01.2016 по 27.03.2016.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 02.03.2015 по 27.03.2016. На підставі наказу командира Військової частини польова пошта НОМЕР_2 від 27.03.2016 за №84, кулеметника 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 5 механізованої роти 2 механізованого батальйону, звільнено Указом Президента України від 25.03.2016 за №115/2016 по демобілізації, з 27.03.2016 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. За доводами позивача, під час проходження ним військової служби в період з 01.01.2016 по 27.03.2016 йому протиправно не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення. Такі неправомірні дії відповідача ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що абзацом 5 пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за №1078 (надалі по тексту також - Порядок №1078), індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, у тому числі й грошове забезпечення військовослужбовців.
В серпні 2021 року позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_2 ) із заявою про виплату індексації грошового забезпечення, на яку листом надано відповідь, що індексацію грошового забезпечення під час проходження військової служби ОСОБА_1 в період з 01.01.2016 по 27.03.2016, не проведена, посилаючись на роз'яснення Міністерства соціальної політики України від 08.08.2017 за №78/0/66-17 і Департаменту фінансування Міністерства оборони України від 26.03.2018 за №248/1485. До відома позивача доведено, що у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації не було.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби у вказаний період ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.11.2021 відкрито провадження, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (а.с.19), згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України).
Військова частині НОМЕР_1 скористалась правом на подання відзиву на позовну заяву №6799 від 01.12.2021, який надійшов на адресу суду 09.12.2021 (а.с.25-36).
Заперечуючи позовні вимоги, в обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначив, що згідно вимог статті 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Відповідно до рішення Міністра оборони України, доведеного телеграмою від 31.12.2015 за №248/3/1/1150 в грудні 2015 року військовослужбовцям Збройних Сил України здійснено підвищення рівня доходів за рахунок збільшення розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, зокрема премії (у відсотковому та абсолютному значенні) та щомісячної додаткової винагороди (в абсолютному значенні, в тому і з врахуванням премії) для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям в січні 2016 року за грудень 2015 року (до цього, протягом 2015 року військовослужбовці військової служби за контрактом отримували премію в розмір 90%). В подальшому, наказом Міністерства оборони України №44 від 27.01.2016 року «Про особливості виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України в 2016 році» зі змінами, внесеними наказом Міністерства оборони України №60 від 08.02.2016 «Про внесення змін до наказу Міністерства оборони України від 27.01.2016 року №44» врегульовано розмір грошового забезпечення військовослужбовців на 2016 рік». Таким чином, грудень 2015 року є місяцем підвищення грошових доходів населення (грошового забезпечення військовослужбовців) випереджаючим шляхом з урахуванням прогнозованого рівня інфляції. Відповідно, для проведення подальшої індексації доходів, обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку №1078.
Вказав, що відповідно до вимог абзацу 9 пункту 5 Порядку №1078 та Додатку 5 до Порядку №1078 для визначення індексу споживчих цін, з метою проведення подальшої індексації, позивачу починаючи з січня 2016 року здійснювалось обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком. Вказане обчислення здійснювалося до перевищення перерахованої суми індексації розміру підвищення доходу (грошового забезпечення) у грудні 2015 року. І оскільки нарахована сума ймовірної індексації протягом січня 2016 року не перевищила розмір підвищення грошового забезпечення випереджаючим шляхом у грудні 2015 року, відповідно не відновилася індексація грошового забезпечення в межах прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб в цьому періоді. Тому враховуючи вказане нарахована індексація грошового забезпечення позивачу відповідно до норм та правил визначених Порядком №1078 становить 0,00 гривень щомісячно.
Разом із відзивом на адміністративний позов на адресу суду надійшли документи, які відповідач подав на виконання ухвали суду від 08.11.2021, а саме: довідка від 30.11.2021 за №1568/ФЕС, складена фінансово-економічною служби військової частини, про нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 24.04.2015 по 27.03.2016, і довідка №149/12 про правовий статус відповідача (а.с.31, 32-33).
Окрім вказаного, Військова частина НОМЕР_1 направила на адресу суду додатково письмові пояснення від 23.02.2022 за №801, в яких вказує на відсутність відомості та підтверджень про нарахування і виплату індексації грошового забезпечення позивачу за період проходження служби з 24.04.2015 по 27.03.2016.
Надана до відзиву довідка за №1568/ФЕС від 30.11.2021 не підтверджує факт нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивачу. Вказана в довідці сума 146,38 гривень, є сумою яка мала б бути виплачена позивачу, якщо б були законні підстави для виплати індексації грошового забезпечення.
На думку відповідача до об'єктів індексації, не відноситься виплати, які обчислюються із середньої заробітної плати, до таких, зокрема, належать виплата середнього заробітку на період мобілізації працівника. Тобто під час мобілізації працівника його заробітна плата індексації не підлягає, а виплата суми індексації буде здійснена після виходу працівника на роботу. Вказує на лист Мінсоцполітики України від 29.04.2015 за №75/10/136-15, в якому заначено: «Якщо після тимчасової непрацездатності працівник приступає до роботи і отримує підвищення посадового окладу, то базовим місяцем для цього працівника буде вважатись місяць підвищення посадового окладу за посадою, яку він обіймає. Виплата суми індексації здійснюється після виходу працівника на роботу». Аналогічну позицію, на представника військової частини, можна застосувати і до мобілізованого працівника. Тобто, якщо працівнику буде підвищено посадовий оклад у період його мобілізації, то обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється після виходу працівника на роботу, якщо виконуються умови пункту 1, 2, 5 Порядку №1078. Враховуючи вказане, на думку представника відповідача
У урахуванням таких аргументів будь якої вини чи протиправних дій з боку Військової частини НОМЕР_1 відносно позивача допущено не було (а.с.37-40).
Розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено наступні обставини.
Згідно витягу із наказу командира Військовій частині польова пошта НОМЕР_2 від 27.03.2016 за №84, кулеметника 3 механізованого відділення 2 механізованого взводу 5 механізованої роти 2 механізованого батальйону ОСОБА_1 , звільнено Указом Президента України від 25.03.2016 за №115/2016 по демобілізації, з 27.03.2016 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с.13).
12 жовтня 2015 року позивачу видано посвідчення серії НОМЕР_3 , яким засвідчується набуття ОСОБА_1 права на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (а.с.5).
Від позивача 14.09.2021 до Військової частини НОМЕР_1 надійшов запит на доступ до публічної інформації щодо не виплати індексації грошового забезпечення від 26.08.2021 (а.с.14-16), на який листом №1291/ФЕС від 22.09.2021 надано відповідь та повідомлено ОСОБА_1 , що виплату індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби в період з 01.12.2015 року по 27.03.2016 року не проведено. Доведено до відома позивача, що у межах наявного фінансового ресурсу з 01.01.2016 по 28.02.2018 можливості виплати Військовою частиною НОМЕР_1 індексації не було. Із посиланням на роз'яснення Міністерства соціальної політики України від 08.08.2017 за №78/0/66-17 і Департаменту фінансування Міністерства оборони України від 26.03.2018 за №248/1485 вказано про відсутність механізму проведення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди.
Відмовляючи у виплаті індексації військова частина додатково керувався роз'ясненнями Міністерства соціальної політики України від 08.08.2017 за №78/0/66-17 і Департаменту фінансування Міністерства оборони України від 26.03.2018 за №248/1485 (а.с.17).
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби в період з 01.01.2016 по 27.03.2016, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з таких аргументів, мотивів та норм права.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Військова служба за правовим регулюванням частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-ХІІ (надалі по тексту також - Закон №2232-XII) є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Водночас, Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 за №2011-ХІІ (надалі по тексту також - Закон №2011-XII) визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлено єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантовано військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
За змістом статті 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною 2 статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина 3 статті 9 Закону №2011-XII).
В свою чергу, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" (надалі по тексту також - Закон №1282-ХІІ).
Так, статтею 1 Закону №1282-XII встановлено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Приписами статті 2 Закону №1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексація грошових доходів населення, як то визначено статтею 4 Закону №1282-XII, проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Частини 1, 2 статті 5 Закону №1282-XII передбачають, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина 6 статті 5 Закону №1282-XII).
У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі №9-рп/2013 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 КЗпП України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Згідно частини 2 статті 6 Закону №1282-XII порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. В даному випадку такими правилами є Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за № 1078 (як зазначено вище, надалі також - Порядок №1078).
Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 (в редакції, чинній з 01.12.2015 до 14.03.2018) підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 за №77, які застосовується з 01.01.2016 - в розмірі 103 відсотка). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 за №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, в тому числі й грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби (пунктом 2 Порядку №1078).
Пунктом 4 Порядку №1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
У разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (пункт 5 Порядку №1078).
Виплата сум індексації грошових доходів згідно з підпунктом 2 пункту 6 Порядку №1078 здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
З системного аналізу вказаних норм законодавства суд дійшов висновку про те, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті, у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
Індексація грошового забезпечення є законодавчо визначеним обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
При цьому, варто наголосити, що нормами Закону №1282-ХІІ та Порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації.
Водночас пунктом 6 Порядку №1078 не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов'язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. У Законі йдеться про фінансові ресурси бюджетів всіх рівнів.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 стаття 242 КАС України).
Так, Верховний Суд у постанові від 23.10.2019 у справі №825/1832/17 дійшов наступних висновків:
"24. Суд зазначає, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.
25. У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі №9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
26. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 у справі №240/4911/18 та від 07.08.2019 у справі № 825/694/17.
27. Аналізуючи вищенаведені положення законодавства та обставини справи, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
28. Верховний Суд відхиляє доводи заявника про те, що у 2016-2017 роках кошти на виплату індексації грошового забезпечення головним розпорядником коштів не виділено, а тому відповідач діяв правомірно. Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі".
Разом з тим у постанові від 07.08.2019 у справі №825/694/17 Верховний Суд зазначив:
"32. Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.
33. Також Верховний Суд звертає увагу, що звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин".
Судом, виходячи із матеріалів справи, встановлено, що за період з 01.01.2016 по 27.03.2016 ОСОБА_1 не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення, свідченням чого зміст відзиву на позов від 01.12.2021 і додаткових письмових пояснень від 23.02.2022.
Попри це, відповідачем подано довідку-розрахунок суми нарахованої індексації грошового забезпечення за період з 24.04.2015 по 27.03.2016 (а.с.31).
Згідно такої довідки за період з 24.04.2015 по 27.03.2016 позивачу нараховано індексацію грошового забезпечення в сумі 146,38 гривень. При нарахуванні індексації за основу всіх трьох місяців 2016 року (січень, лютий і березень) індекс споживчих цін взятий в значенні 3,70 відсотка.
Довідка містить наступні обґрунтування щодо проведення розрахунку індексації: «Відповідно до абзацу 3 пункту 101 Порядку №1078 в редакції, яка була чинна до грудня 2015 року, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу. Право на індексацію грошового забезпечення колишній військовослужбовець ОСОБА_1 набув саме з квітня 2015 року, коли 24.04.2015 його було зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення. Базовим місяцем для проведення індексації є місяць прийняття на роботу (на військову службу), а саме квітень 2015 року. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексацію грошового забезпечення здійснюється індивідуально для кожного працівника (військовослужбовця). Згідно положень статті 58 Конституції України, нормативно правові акти не мають зворотної дії в часі. Отже, дія закону чи іншого нормативно-правового акта поширюється на ті відносини (події), що виникли після набуття ним чинності. Відтак, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення до грудня 2015 року проводиться з місяця прийняття військовослужбовця на службу».
Разом з тим, згідно додаткового письмового пояснення відповідача від 23.02.2021 за №801, надана до відзиву довідка за №1568/ФЕС від 30.11.2021 не підтверджує факт нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивачу. Вказана в довідці сума 146,38 гривень, як вважає представник військової частини, є сумою яка мала б бути виплачена позивачу, якщо б були законні підстави для виплати індексації грошового забезпечення.
Суд звертає увагу на те, що ні у відзиві на позов, ні в додатковому письмовому поясненні, підготовлених юридичною службою відповідача, не має жодного застереження щодо нарахованої і не виплаченої індексації в сумі 146,38, визначеної фінансово-економічною службою Військової частини НОМЕР_1 .
Не заслуговують на будь-яку увагу аргументи відповідача про відсутність правових підстав для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців «у період їх мобілізації», в тому числі із покликанням на лист Мінсоцполітики України від 29.04.2015, так як ні коментований лист, ні приписи Порядку №1078 не містять таких особливих умов правового регулювання спірних правовідносин.
Крім того, у вільному доступі всесвітньої системи взаємосполучених мереж (Інтернет) наявні деякі роз'яснення, які стосуються спірних правовідносин, зокрема, Департаменту фінансів Міністерства оборони України №248/1485 від 26.03.2018 і Міністерства соціальної політики України №78/0/66-17 від 08.08.2017.
В даному випадку варто відмітити таке, обґрунтовуючи правомірність своїх дій щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року до березень 2016 року включно, зазначає про те, що у межах коштів військової частини, передбачених на виплату грошового забезпечення, виплата індексації грошового забезпечення є неможливою.
Суд вважає безпідставними доводи представника відповідача про те, що з січня 2016 року по березень 2016 року кошти на виплату індексації грошового забезпечення головним розпорядником коштів не виділено, а тому відповідач діяв правомірно. Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців і обмежене фінансування відповідача жодним чином не позбавляло встановленого законом права позивача отримати індексацію його грошового забезпечення.
Так, відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі "Кечко проти України" (пункт 23 рішення від 08.11.2005, заява №63134/00) Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
Тобто реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян. Таким чином, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19.
У випадку який досліджується судом, доводи відповідача щодо причин невиплати позивачу індексації грошового забезпечення через відсутність бюджетних асигнувань на такі цілі не підтверджені доказами. Зокрема щодо вжиття відповідачем заходів для отримання фінансових коштів для виконання вимог закону щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, що в бюджеті, з якого відбувається фінансування, кошти на індексацію грошового забезпечення відсутні.
Чинними у спірному періоді нормативно-правовими актами не ставиться право особи на отримання індексації її доходу у залежність від наявності (відсутності) коштів у роботодавця. Будь-які доручення, листи, в даному випадку роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України №248/1485 від 26.03.2018 та Міністерства соціальної політики України №78/0/66-17 від 08.08.2017, не можуть скасовувати дію норм чинного законодавства. Тобто посилань відповідача на роз'яснення Міністерства соціальної політики України та Департаменту фінансів Міністерства оборони України, не заслуговують на увагу, оскільки вказані документи не є нормативно-правовими актами. Натомість Івано-Франківський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки зобов'язаний діяти відповідно до закону.
Невиконання обов'язку з нарахування та виплати індексації на грошове забезпечення військовослужбовця в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, свідчить про недотримання вимог закону. При цьому, індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.
Таким чином, обставини відсутності бюджетного фінансування, на які посилається відповідач, не звільняють його від обов'язку провести індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку.
В даному випадку бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 27.03.2016 є протиправною.
Також суд відхиляє доводи відповідача про відсутність механізму виплати індексації у поточному році за минулі періоди, оскільки вказані обставини не можуть позбавляти позивача права на отримання належних йому сум доходу. Разом з цим, відсутність заперечень позивача при звільненні щодо не проведення з ним повного розрахунку в день виключення його зі списку особового складу військової частини, не звільняє відповідача від власного самостійного обов'язку провести повний розрахунок, в тому числі виплатити й індексацію грошового забезпечення.
Правовий висновок щодо обов'язку здійснювати нарахування та виплату індексації грошового забезпечення зроблені в постановах Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі №825/565/17, від 21 листопада 2019 року у справі №815/5547/17, від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, які взяті судом до уваги при прийнятті рішення в даній адміністративній справі.
Як зазначено вище у відношенні до правових висновків Верховного Суду суд керується приписами частини 5 статті 242 КАС України.
Відтак, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не обґрунтував належним чином обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, та не надав на підтвердження власних доводів жодних доказів.
Натомість, вимоги позивача за період з 1 січня по 27 березня 2016 року ґрунтуються на приписах чинних правових норм, є у повній мірі обґрунтованими, підтвердженими відповідними доказами.
Тому, беручи до уваги висновок суду про наявність правових підстав для здійснення нарахування і виплати індексації грошових доходів позивача, а також, про протиправність бездіяльності щодо не здійснення таких виплат, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що згідно з копією посвідчення серії НОМЕР_3 від 12.10.2015 ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, а отже, відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору за подання позову з таким характером спору (а.с.5).
З огляду на не понесення позивач судових витрат по сплаті судового збору, за відсутності доказів оплати сторонами інших судових витрат у справі, керуючись частиною 5 статті 139 КАС України, суд дійшов висновку про відсутні правових підстави для розподілу судових витрат у справі.
Враховуючи наведене, на підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статями 241-246, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби в період з 01.01.2016 по 27.03.2016 включно.
Зобов'язати Військову частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за час проходження військової служби в період з 01.01.2016 по 27.03.2016 включно.
Судові витрати не розподіляються.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ), АДРЕСА_1 ;
відповідач - Військова частина НОМЕР_1 (ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_5 ), смт. Черкаське, Новомосковський район, Дніпропетровська область, 51272.
Суддя /підпис/ Чуприна О.В.