Справа № 495/626/22
№ провадження 1-кс/495/425/2022
21 лютого 2022 року м. Білгород - Дністровський
Слідчий суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 , при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Білгород-Дністровському клопотання слідчого СВ Білгород-Дністровського РВП ГУ НП в Одеській ОСОБА_6 , яке було подано в рамках кримінального провадження №12022162240000133 , відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 26.01.2022 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Одеської області Білгород-Дністровського району, с. Салгани, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст.186 КК України, -
21.02.2022 слідчий СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч ч. 2 ст. 289 ч. 3 ст.186 КК України.
1. - Виклад обставин, зазначених в клопотанні.
20 січня 2022 року, приблизно о 20 годині 00 хвилині, ОСОБА_7 , діючи відкрито, за попередньою змовою та спільно з ОСОБА_4 , керуючись одним єдиним, заздалегідь виниклим корисливим умислом, спрямованим на незаконне заволодіння чужим майном шляхом відкритого викрадення, з метою наживи (незаконного збагачення), перелізли через бетонну огорожу до подвір'я будинку АДРЕСА_1 , де шляхом зламу вхідних дверей руками та ногами, проникли до приміщення зазначеного житлового будинку, в якому в цей час знаходились мешканці вказаного будинку ОСОБА_8 та її малолітня донька (остання в подальшому, побачивши, що відбувається, втікла з місця події через вікно своєї кімнати).
Далі, знаходячись у приміщенні будинку, у присутності ОСОБА_8 , реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_7 , разом з ОСОБА_4 , побачили ОСОБА_9 , який заходив до будинку з іншого входу та затягнули його до будинку, де погрожуючи фізичною розправою, з метою подолання можливого подальшого опору та залякування, застосували до ОСОБА_9 насильство, яке не є небезпечним для його життя та здоров'я та виразилося у тому, що ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , вимагаючи передати їм грошові кошти у сумі 3000 доларів США, нанесли йому не менше одного удару руками та ногами в обличчя кожний, та повалили на підлогу, де почали наносити удари руками та ногами в область голови, обличчя та тулуба, чим спричинили тілесні ушкодження у вигляді саден повік очей та садна у ділянці спини, які як окремо, так і в сукупності, відповідно до п. 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (1995 р.), відносяться до категорії ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень.
Після цього, ОСОБА_7 , спільно з ОСОБА_4 , по черзі обшукали будинок та впевнились у відсутності матеріальних цінностей.
Далі, злякавшись погроз нападників та на їх вимогу шукати гроші, ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , що може позичити гроші у своєї сестри, ОСОБА_10 , яка проживає у м. Білгороді-Дністровському для того, щоб передати їм, а вони у свою чергу його відпустять.
Далі, приблизно о 20 годині 30 хвилині, з метою доведення свого протиправного наміру, спрямованого на незаконне заволодіння чужим майном, ОСОБА_7 діючи за попередньою змовою та спільно з ОСОБА_4 , переслідуючи жагу наживи, знаходячись у приміщенні будинку АДРЕСА_3 вирішили незаконно заволодіти автомобілем марки «ВАЗ2108», 1987 року випуску, д.н.з. « НОМЕР_1 », який знаходився на подвір'ї зазначеного будинку з тим, щоб покинути місце події, відвезти ОСОБА_9 до його сестри, яка передасть йому грошові кошти, та з метою подальшого продажу вказаного автомобіля.
Далі, дізнавшись, що ключі від замка запалювання знаходяться в автомобілі, ОСОБА_7 , спільно з ОСОБА_4 , відвели ОСОБА_9 та посадили його на заднє пасажирське сидіння вказаного автомобіля, при чому ОСОБА_7 сів поряд із ОСОБА_9 на задньому пасажирському сидінні для того, щоб контролювати дії останнього та запобігти спробам втечі шляхом здійснення психологічного тиску, а ОСОБА_4 , сів за кермо автомобіля.
Знаходячись у дворі будинку АДРЕСА_3 , ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою та спільно з ОСОБА_7 , заздалегідь узгодивши з останнім свої дії, діючи свідомо, всупереч волі ОСОБА_9 , шляхом запуску двигуна, використовуючи ключ запалювання незаконно заволоділа вищевказаним, належним йому автомобілем марки «ВАЗ 2108» реєстраційний номер « НОМЕР_1 », на якому разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , які знаходилися на задньому пасажирському сидінні, виїхали з подвір'я на вулицю Соборну та деякий час слідуючи вулицями міста у невизначеному напрямку.
Під час слідування, ОСОБА_9 , під примусом ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , зі свого мобільного телефону зателефонував своїй сестрі ОСОБА_10 та узгодив, що вона передасть йому гроші в сумі 2000 гривень біля платформи «Тіра», що розташована у місті Білгороді-Дністровському в Одеської області в обмін на те, що його відпустять та не будуть застосовувати відносно нього фізичне насильство.
Того ж дня, приблизно о 21 годині 07 хвилині, ОСОБА_7 , діючи спільно з ОСОБА_4 , з метою доведення до кінця свого протиправного умислу на незаконне заволодіння чужим майном, разом з ОСОБА_9 , який знаходився поряд із ними внаслідок психічного примусу через погрози фізичною розправою, на викраденому автомобілі «ВАЗ2108», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », прибули та зупинилися неподалік від до платформи «Тіра» по вул. Сонячній у місті Білгороді-Дністровському в Одеської області, де ОСОБА_10 на прохання ОСОБА_9 , передала ОСОБА_7 грошові кошти у сумі 2000 гривень.
Далі, ОСОБА_7 , спільно з ОСОБА_4 , відпустивши ОСОБА_9 , разом з викраденими грошовими коштами у сумі 2000 гривень на викраденому автомобілі «ВАЗ2108», реєстраційний номер « НОМЕР_1 » з місця події зникли у невідомому напрямку, отримавши таким чином можливість розпоряджатись ним на власний розсуд.
В подальшому, 21.01.2022 приблизно об 11 годині 00 хвилині, ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою та спільно з ОСОБА_4 , знаходячись неподалік від буд. АДРЕСА_1 у присутності ОСОБА_9 , якого привезли із собою та погрожуючи фізичною розправою попередили, щоб він не чинив опір, збули викрадений автомобіль «ВАЗ2108», д.н.з. « НОМЕР_1 » громадянину ОСОБА_11 , шляхом його продажу за 11000 гривень, а отриманими коштами розпорядились на власний розсуд.
Таким чином, за сукупністю вчиненого, ОСОБА_4 , обґрунтовано підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, тобто у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, погрозою застосування такого насильства, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у житло та кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, тобто у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з погрозою застосування насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.
Винуватість ОСОБА_4 , в інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні підтверджується у сукупності наступними матеріалами кримінального провадження: показаннями потерпілого ОСОБА_9 від 26.01.2022 року; показаннями свідка ОСОБА_8 від 26.01.2022 року; показаннями свідка ОСОБА_10 від 26.01.2022 року; протоколом впізнання за фотознімками зі свідком ОСОБА_11 , від 04.02.2022 року; протоколом впізнання зі свідком ОСОБА_8 від 04.02.2022 року; висновком експерта № 7 від 26.01.2022 року; показаннями свідка ОСОБА_11 від 04.02.2022 року; іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
2. - Позиції сторін.
Прокурор в судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав, просив задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні клопотання, застосувати більш м'який вид запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
3. - Мотивація суду.
Вивчивши матеріли клопотання, заслухавши думку учасників процесу, приходжу до наступного.
Відповідно до положень ст.176 КПК України передбачені такі види запобіжних заходів: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.
Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених ч.1 ст. 194 КПК України.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п.п.1,2 ч.1 ст.194 КПК України, але не доведе обставини, передбачені п.3 ч.1 ст.194 КПК України, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Згідно правової позиції викладеної в рішенні ЄСПЛ «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
3.1 - Наявність обґрунтованої підозри.
18 лютого 2022 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, тобто у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, погрозою застосування такого насильства, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у житло та кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, тобто у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з погрозою застосування насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.
Вина підозрюваного ОСОБА_4 в інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні обґрунтовується наступними матеріалами кримінального провадження: показаннями потерпілого ОСОБА_9 від 26.01.2022 року; показаннями свідка ОСОБА_8 від 26.01.2022 року; показаннями свідка ОСОБА_10 від 26.01.2022 року; протоколом впізнання за фотознімками зі свідком ОСОБА_11 , від 04.02.2022 року; протоколом впізнання зі свідком ОСОБА_8 від 04.02.2022 року; висновком експерта № 7 від 26.01.2022 року; показаннями свідка ОСОБА_11 від 04.02.2022 року; іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення (ч.2 ст.177 КПК України). Оскільки в процесуальному законодавстві нема чіткого визначення обґрунтованої підозри, слідчий суддя звертається до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права в Україні (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 2 ст. 8 КПК України). Обґрунтована підозра - це стандарт доказування, який передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (стандарт, визначений у Рішенні у справі Fox, Campbell and Hartley проти Сполученого Королівства від 30 серпня 1990 року, заяви № 12244/86, 12245/86, 12383/86, параграф 32). Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (Рішення Великої Палати у справі Merabishvili проти Грузії від 28 листопада 2017 року, заява № 72508/13, параграф 184). Тому, цей стандарт доказування є досить низьким - необхідно встановити чи наявні (або відсутні) факти чи інформація, що в сукупності може переконати слідчого суддю в тому, що особа могла вчинити кримінальне правопорушення.
Дослідивши надані матеріали, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення було доведено ознаки можливого складу злочину. Надані достатні підстави для наявності обґрунтованої підозри стосовно можливого вчинення ОСОБА_12 дій, що кваліфікуються за ч. 2 ст. 289 ч. 3 ст.186 КК України.
3.2 - Наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України і на які вказує слідчий чи прокурор.
Слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий (п.2 ч.1 ст.194 КПК України), а саме ризик:
- переховуватись від органів досудового розслідування, суду, оскільки з місця скоєного злочину зник, підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання від 5 до 8 років позбавлення волі, тому є підстави вважати, що підозрюваний, знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні злочину, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може вдатися до спроб переховуватися від органу досудового розслідування;
- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
- незаконно впливати на свідків, оскільки підозрюваному відомі їх анкетні дані та місця проживання, та яких на теперішній час допитано лише на стадії досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, однак під впливом підозрюваного, внаслідок психологічного тиску шляхом погроз або вмовляння, можуть змінити показання, або ухилятись від з'явлення для давання показань;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч.1 ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини.
Адвокатом у судовому засіданні зазначено, що підозрюваний ОСОБА_4 відповідно до договору безоплатного користування житловим приміщенням від 22.12.2021 як член сім'ї разом з ОСОБА_13 , та неповнолітньою ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , винаймають житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 .
Також адвокатом у судовому засіданні зазначалось, що ОСОБА_4 частково визнав вину у вчиненні правопорушення, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, не вчиняв дій щодо переховування, не має доступу до письмових та речових доказів по кримінальному провадженню, а отже не може їх знищити.
Окрім того адвокатом наголошено, що ризик впливу на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні не доведений належним чином, а ґрунтується лише на вірогідності.
Як вбачається з характеристики, наданої сусідами ОСОБА_4 підозрюваний за місцем мешкання проявив себе позитивно, порушень громадського порядку не вчиняв, з повагою відноситься до сусідів, ззовні має охайний вигляд.
Оцінюючи питання про ризик втечі ЄСПЛ зазначає,що він має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v.Moldova (Бекчиєв проти Молдови) §58).
Стосовно загрози втечі, практика ЄСПЛ виходить з того, що можливість жорстокого засудження є недостатньою для виправдання тримання під вартою. При цьому загроза втечі не випливає з простої можливості для обвинуваченого перетнути кордон держави. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно доказувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
Відповідно до правової позиції Європейського суду відсутність в особи роботи та сім'ї не є доказом того, що вона може схилиться до вчинення нових злочинів. Так само як і сама по собі відсутність постійного місця роботи не є доказом того, що особа зникне (Пшевечерський проти Росії від 24 травня 2003 року).
Разом з тим, досліджуючи надані до клопотання матеріали, слідчий суддя зауважує, що підозрюваний ОСОБА_4 має міцні соціальні зв'язки, а саме у нього на утриманні перебуває дитина ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; працює за наймом.
На підставі наведених сторонами доказів, з урахуванням усіх обставин слідчий суддя приходить до висновку про відсутність ризику переховування у ОСОБА_4 від органів досудового розслідування. В ході досудового розслідування більшість свідків допитано, що унеможливить вплив підозрюваного на них та зміну їхніх показань. Слідчий суддя вважає, що під час розгляду клопотання прокурором не доведений ризик того, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше більш тяжке кримінальне правопорушення.
3.3 - Недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У клопотанні слідчим зазначено, що міра запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання не може бути застосовано, у зв'язку з тим, що це найбільш м'який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості вчиненого злочину, особі підозрюваного та встановленим під час досудового розслідування ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Обирати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або застави на думку слідчого та прокурора недоцільно, оскільки такий захід забезпечення кримінального провадження в цілому не зможе гарантовано запобігти ризикам, зазначеним вище, для досягнення завдання кримінального провадження - забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.
На думку органу досудового розслідування у провадженні наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного.
Дослідивши надані до суду матеріали слідчий суддя приходить до висновку, що обґрунтовуючи неможливість обрання більш м'якого запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 слідчий не довів необхідність застосування саме тримання під вартою як запобіжного заходу, ним не було надано належних доказів на підтвердження недостатності застосування більш м'яких заходів.
Враховуючи правову позицію, викладену у рішенні ЄСПЛ від 10.02.2011 року у справі «Харченко проти України», правову позицію ЄСПЛ у рішенні від 12.01.2012 року у справі «Тодоров проти України», відповідно до якої «для тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою», слідчий суддя вважає, що в даному кримінальному провадженні прокурором не доведено, що наявність існування ризиків, на які він посилається, не може бути забезпечено іншим більш м'яким запобіжним заходом, ніж тримання під вартою, а саме у вигляді цілодобового домашнього арешту, що передбачено статтею 181 КПК України.
З урахуванням викладених обставин, а також досліджених в судовому засіданні матеріалів, враховуючи вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, а також обставин, що характеризують підозрюваного, а саме наявність постійного місця проживання, утримання неповнолітньої дитини - слідчий суддя дійшов висновку, що буде доцільним та достатнім для запобігання ризикам кримінального провадження обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з покладанням на нього обов'язків, передбачених ст.194 КПК України.
Керуючись ст. ст. 176-178, 181, 193, 194, 196, 197, 376 КПК України, -
У задоволенні клопотання слідчого СВ Білгород-Дністровського РВП ГУ НП в Одеській ОСОБА_6 , яке було подано в рамках кримінального провадження №12022162240000133, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 26.01.2022 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.
Застосувати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем фактичного проживання підозрюваного, а саме: АДРЕСА_2 із забороною йому залишати місце свого проживання цілодобово в межах строку досудового розслідування, тобто до 04.04.2022 року.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, або суду за першим викликом;
- здати слідчому СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області документи, які надають право на перетинання державного кордону України;
- носити електронний засіб контролю;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Попередити ОСОБА_4 про наслідки ухилення від покладених на нього судом обов'язків.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1