Житомирський апеляційний суд
Справа №295/12032/21 Головуючий у 1-й інст. Семенцова Л. М.
Категорія 70 Доповідач Шевчук А. М.
03 березня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Микитюк О.Ю., Коломієць О.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) у м. Житомирі
справу №295/12032/21 за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу судді Богунського районного суду м.Житомира від 19 жовтня 2021 року, яка постановлена під головуванням судді Семенцової Л.М. у м.Житомирі,
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до громадянина Аргентини ОСОБА_2 .
Просить стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 5 500 грн. щомісячно, починаючи стягнення з 13 вересня 2020 року до повноліття дитини.
Позов обґрунтовує тим, що з 2002 року по 2007 рік проживала однією сім'єю з громадянином Аргентини ОСОБА_2 . За час стосунків у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народився спільний син ОСОБА_3 . Після припинення у 2007 році стосунків син проживає разом із нею та перебуває на її повному утриманні. Більше року відповідач не бере жодної участі у вихованні та утриманні сина. На її численні звернення з проханнями щодо матеріальної допомоги батько дитини відповідає образами. Самостійно вона не спроможна забезпечити сина, оскільки не має постійного працевлаштування та її дохід становить приблизно 4 000 грн., який складається із соціальної допомоги за доглядом за мамою, яка пережила інсульт, а також підробітку у вигляді здійснення стрижки волосся. Натомість відповідач є працездатним, отримує значний дохід, має нерухоме майно та транспортний засіб, що свідчить про спроможність надавати матеріальну допомогу на утримання сина.
Ухвалою судді Богунського районного суду м.Житомира від 19 жовтня 2021 року позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину визнана неподаною та повернута позивачу.
Не погодившись із ухвалою судді суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали, просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що на виконання вимог ухвали судді суду першої інстанції, якою її позовна заява була залишена без руху, вона з додержанням встановленого строку на усунення недоліків подала позовну заяву в новій редакції із зазначенням повної адреси місця проживання відповідача. Також, у письмовій заяві про усунення недоліків позовної заяви вона зауважила, що не зобов'язана здійснювати переклад позову та додатків до нього. Одночасно з цим на підставі статті 75 ЦПК України просила запросити фахівця до суду для виконання перекладу документів на мову запитуваної держави. Однак, суд проігнорував її клопотання про виклик перекладача та, нехтуючи положеннями чинного законодавства, порушив її право на звернення до суду для отримання юридичного захисту, яке гарантоване державою.
За положеннями частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали судді суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , суддя суду першої інстанції виходила з того, що остання не усунула усі недоліки, зазначені в ухвалі суду від 16 вересня 2021 року.
Колегія суддів апеляційного суду не може погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Відповідно до положень ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (частина третя ст.185 ЦПК України).
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про стягнення з громадянина Аргентини ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою судді Богунського районного суду м.Житомира від 16 вересня 2021 року заяву ОСОБА_1 залишено без руху з тих підстав, що не зазначено повної адреси місця проживання відповідача та не додано копії позовної заяви з усіма додатками з перекладом для відповідача. Одночасно в ухвалі роз'яснено, що ОСОБА_1 необхідно надати дві копії позовної заяви та дві копії доданих до неї документів у перекладі на іноземну мову з завіренням перекладу перекладачем (бюро перекладу) або нотаріально.
На виконання вимог ухвали ОСОБА_1 подала заяву про усунення недоліків разом з двома примірниками позовної заяви із зазначенням повної адреси відповідача, тобто усунула недоліки своєчасно (а.с.14-15). У заяві про усунення недоліків ОСОБА_1 наголосила на тому, що не зобов'язана здійснювати переклад позову та додатків до нього. Водночас заявила клопотання про запрошення фахівця до суду для виконання перекладу документів на мову запитуваної держави, а розподіл витрат на послуги перекладача здійснити відповідно до ст.141 ЦПК України.
Суддя Богунського районного суду м. Житомира ухвалою від 19 жовтня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 визнала вважати неподаною та повернула позивачу, із посиланням на те, що остання не виконала належним чином ухвалу про залишення позовної заяви без руху, визначений строк для їх усунення сплив, від позивача не надійшло клопотання про його продовження (а.с.21).
Разом з тим, статті 175,177 ЦПК України не містять такої вимоги до змісту та додатків до позовної заяви, як вказаний судом першої інстанції недолік - переклад позовної заяви разом з долученими до неї документами на офіційну мову держави, де на момент подачі позовної заяви проживає відповідач.
Відповідно до п.4 частини першої ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати справи з іноземним елементом, зокрема у випадках, якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні.
У позовній заяві зазначено, що місцем проживання позивача ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 .
Разом із тим, у позовній заяві зазначено, що відповідач ОСОБА_2 є громадянином Аргентини та має наступне місце проживання: АДРЕСА_2 , а його місце роботи: Аргентина, провінція Буенос-Айрес, муніципалітет Терс-Арройос, магазин (кафе) « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».
Статтею 80 Закону України «Про міжнародне приватне право» визначено, що у разі, якщо при розгляді справи з іноземним елементом у суду виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд може направити відповідне доручення компетентному органу іноземної держави в порядку, встановленому процесуальним законом України або міжнародним договором України.
Статтею 7 Конвенції про стягнення аліментів за кордоном, укладеною у м. Нью-Йорк 20 червня 1956 року, визначено, що суд, у провадженні якого перебуває позов про стягнення аліментів, може надіслати судові доручення для отримання додаткових доказів - документальних або інших - до компетентного суду іншої Договірної Сторони або до будь-якого іншого органу чи установи, призначених іншою Договірною Стороною, на території якої доручення повинно бути виконане. Держава Агрентина є стороною вищезазначеної Конвенції, до якої Україна приєдналася 20 липня 2006 року.
Інструкцією про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27 червня 2008 року №1092/5/54 (із змінами) (далі -Інструкція), визначено порядок опрацювання доручень про вручення документів, отримання доказів, вчинення інших процесуальних дій, а також клопотань про визнання і виконання судових рішень на виконання чинних міжнародних договорів України з питань надання правової допомоги в цивільних справах.
Відповідно до п.2.1 розділу ІІ Інструкції, якщо при розгляді цивільної справи в суду України виникне необхідність у врученні документів або отриманні доказів, у проведенні окремих процесуальних дій за кордоном, суд України складає доручення про надання правової допомоги за кордоном. Доручення та документи, що до нього додаються, складаються мовою, передбаченою відповідним міжнародним договором України. Якщо доручення чи документи, що до нього додаються, складено українською мовою, слід додавати завірений переклад на мову запитуваної держави або на іншу мову, передбачену міжнародним договором України. Документи, що підлягають врученню згідно з дорученням суду України, складаються мовою запитуваної держави чи іншою мовою, передбаченою міжнародним договором України, або супроводжуються завіреним перекладом на таку мову. У відповідних випадках документи, що підлягають врученню, можуть бути складені або перекладені на ту мову, яку, як є підстави вважати, розуміє особа, якій необхідно вручити документи. Це окремо визначається судом України у дорученні. Витрати, пов'язані із залученням перекладача, сплачуються у порядку, передбаченому ст.139 ЦПК України. Переклад здійснюється фахівцем, запрошеним до відповідного суду України згідно із ст.75 ЦПК України, або засвідчується уповноваженим перекладачем, або нотаріально (п. 2.3. розділу ІІ Інструкції).
Враховуючи вищевикладене, висновки судді суду першої інстанції про те, що на стадії відкриття провадження у справі ОСОБА_1 слід надати у двох екземплярах належним чином засвідчений переклад позовної заяви та усіх додатків до неї на офіційну мову запитуваної держави для вручення їх відповідачу є передчасними та необґрунтованими.
Вирішення питання про необхідність направлення судового доручення до компетентних органів держави Аргентини підлягає вирішенню після відкриття провадження у справі.
Тобто, суд першої інстанції лише після відкриття провадження у справі має право ухвалою суду за заявою учасника справи або з власної ініціативи допустити до участі у справі перекладача, участь якого є необхідною в даній цивільній справі або вжити інших передбачених законом заходів для належного виконання покладених на суд обов'язків.
Колегія суддів вважає, що позивач заявою, яка надійшла до суду першої інстанції 18 жовтня 2021 року, усунула недоліки у повному обсязі, оскільки зазначила місце проживання відповідача та надала примірник позовної заяви із долученими документами відповідно до кількості учасників справи, а тому підстав для визнання позовної заяви неподаною та її повернення позивачу не було.
За таких обставин, не можна визнати обґрунтованою ухвалу судді суду першої інстанції про повернення позовної заяви з підстав, зазначених у ній. Отже, безпідставно визнано неподаною та повернуто позовну заяву ОСОБА_1 .
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права на доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Водночас, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Суд наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим. Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Європейський суд з прав людини, надаючи тлумачення принципу верховенства права в світлі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначав, що формальності не можуть бути підставами для виправдання несправедливості.
Суд першої інстанції на зазначені обставини і вимоги закону уваги не звернув та всупереч вимогам частини п'ятої ст.12 ЦПК України, яка зобов'язує суд зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, підійшов до вирішення цього питання формально та передчасно повернув позовну заяву.
За наведених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідно до статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст.367,368,376,379,381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу судді Богунського районного суду м.Житомира від 19 жовтня 2021 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуюча Судді: