Провадження № 22-ц/803/224/22 Справа № 932/6783/20 Суддя у 1-й інстанції - Кудрявцева Т. О. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.
04 березня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді Демченко Е.Л.
суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 25 березня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, -
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі - ГУНП в Дніпропетровській області), Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, мотивуючи його тим, що 05 квітня 2020 року інспектором СРПП ВП ПВП ГУНП в Дніпропетровській області Хрипком І.М. відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за фактом його перебування у громадському місці без вдягнутих засобів індивідуального захисту.
Вказував, що для складення вказаного протоколу та встановлення особи, його о 21 годині 11 хвилин було доставлено до Першотравенського відділу поліції, про що складено протокол про адміністративне затримання, та звільнено о 23 годині 28 хвилин.
Зазначав, що постановою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 04 травня 2020 року провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 44-3 КупАП, у відношенні нього було закрито у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Посилаючись на незаконність дій посадових осіб, які здійснили його незаконне затримання, допустили ряд порушень його прав і свобод, вели себе зухвало та упереджено, що у свою чергу викликало у нього хвилювання та моральні страждання, у зв'язку з чим вночі після події вимушений був викликати швидку допомогу та в подальшому звертатися до сімейного лікаря, враховуючи закриття відносно нього провадження в справі про адміністративне правопорушення, вважає, що йому була спричинена моральна шкода у розмірі 10 000 грн., яку він, уточнивши 05 січня 2021 року свої позовні вимоги, просив суд першої інстанції стягнути на свою користь шляхом зобов'язання Державної казначейської служби України списати вказану суму на його користь з відповідного державного рахунку Головного управління Національної поліції України в Дніпропетровській області.
Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 25 березня 2021 року позов задоволено частково. Зобов'язано Державну казначейську службу України списати в безспірному порядку з відповідного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , грошові кошти в розмірі 5 000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди та понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 840,80 грн., а всього 5 840,80 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ГУНП в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не враховано, що складання протоколу є процесуальною дією суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та в силу положень статті 251 КУпАП України є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Крім того, протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб'єкта владних повноважень, зокрема у розумінні пункту 19 частини 1 статті 4 КАС України. Вказує, що норма статті 1176 ЦК України підлягає застосуванню у разі коли є відомою посадова особа або службова особа органу державної влади, органу місцевого самоврядування, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльності якої завдано шкоди фізичній або юридичній особі. Дії посадової особи при складанні протоколу про адміністративне правопорушення незаконними не визнавалися, відповідне судове рішення відсутнє. Наявність певних недоліків в процесуальній діяльності посадових собі не може свідчити про незаконність їх діяльності, як такої, та у свою чергу, бути підставою для безумного стягнення відшкодування моральної шкоди. Вважає, що судом першої інстанції не враховано відсутність причинно-наслідкового зв'язку між погіршенням стану здоров'я позивача та складенням поліцейським протоколу про адміністративне правопорушення від 05 квітня 2020 року. Спричинення позивачу моральної шкоди нічим не доведено.
Відповідач Державна казначейська служба України та позивач ОСОБА_1 правом на надання відзиву на апеляційну скаргу ГУНП в Дніпропетровській області не скористалися.
Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).
Зважаючи на те, що ціна позову у даній справі складає 10 000 грн. та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Судом першої інстанції встановлено та це підтверджується матеріалами справи, що 05 квітня 2020 року інспектором СРПП Першотравенського ВП ПВП ГУНП в Дніпропетровській області молодшим лейтенантом поліції Хрипком І.М. відносно ОСОБА_1 складено протокол серії АПР18 №171756, зі змісту якого вбачається, що 05 квітня 2020 року приблизно о 21 годині 09 хвилин по вулиці Шахтарської Слави,7 в м.Першотравенську ОСОБА_1 перебував в громадському місці без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема, респіратора або захисної маски, чим порушив вимоги п.1, п.7 протоколу №16 від 03 квітня 2020 року Першотравенської міської комісії з питань ТЕБ і НС й не мав документів, що посвідчують особу, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.44-3 КупАП (аркуш 1 матеріалів адміністративної справи №511-534, витребуваної судом першої інстанції, та наявної в матеріалах справи на час перегляду рішення суду першої інстанції судом апеляційної інстанції).
З метою встановлення особи та складення адміністративного протоколу, 05 квітня 2020 року поліцейським СРПП №2 Першотравенського ВП, старшим сержантом поліції, Воробйовим І.С. о 21 годині 09 хвилин було здійснено адміністративне затримання ОСОБА_1 , про що складено відповідний протокол № 007181.
Після складення протоколу та встановлення особи, був звільнений о 23 годині 28 хвилин 05 квітня 2020 року (аркуш справи 3 матеріалів адміністративної справи № 511-534).
Постановою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 07 травня 2020 року у справі №186/454/20, провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.44-3 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП.
Вказана постанова мотивована тим, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять доказів здійснення дій по забезпеченню висвітлення інформації щодо обмежувальних заходів на усіх доступних інформаційних ресурсах, передбачених протоколом №16 позачергового засідання Першотравенської міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій; протокол серії АПР18 №171756 від 05 квітня 2020 року відносно ОСОБА_1 не містить підписів свідків вчинення ним правопорушення, свідки взагалі не вказані; в протоколі зазначено, що проводилась відеофіксація, однак не зазначено яким технічним засобом така відеофіксація здійснювалася; у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис правопорушення, не надано інших доказів вчинення правопорушення; фабула адміністративного протоколу не відповідає обставинам справи (аркуш справи 21-22 матеріалів адміністративної справи № 511-534).
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження, в тому числі складали рапорти, протокол про адміністративне правопорушення та протокол про адміністративне затримання позивача від 05 квітня 2020 року.
Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що незаконними діями інспектора СРПП Першотравенського ВП ПВП ГУНП в Дніпропетровській області молодшого лейтенанта поліції Хрипко І.М. по складанню відносно ОСОБА_1 вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення позивачу дійсно була заподіяна моральна шкода, зокрема через адміністративне затримання, у зв'язку з хвилюванням з приводу події викликав швидку та проходив лікування у сімейного лікаря, в той же час враховуючи принципи виваженості, розумності та справедливості, враховуючи правовідносини, що склалися між сторонами, а також характер та обсяг душевних страждань, вважав, що справедливим розміром відшкодування (компенсації) моральної шкоди, складатиме 5 000 грн.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо доведеності спричинення позивачу внаслідок неправомірних дій працівників поліції моральної шкоди, в той же час не погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром такої шкоди з огляду на наступне.
Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Звертаючись до суду із дійсним позовом, позивач зазначає, що спірні правовідносини між сторонами виникли з підстав неправомірних дій посадової особи інспектора СРПП ВП ПВП ГУНП в Дніпропетровській області Хрипко І.М., під час складання ним постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 44-3 КУпАП та під час адміністративного затримання останнього поліцейським СРПП №2 Першотравенського ВП - Воробйова І.С.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу.
Пунктом 4 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.
Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, затримання особи, отримання пояснень та інше). Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.
Закриття справи про адміністративне правопорушення надає підстави для відшкодування моральної шкоди відповідно до частини першої статті 1176 ЦК України і статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність» (Закон України №266/94-ВР) і не перебуває у залежності від того, чи застосовувалися з боку держави будь-які заходи примусу, та чи понесені особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі №569/1799/16-ц (провадження №61-19000сво18), а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 05 лютого 2020 року у справі №640/16169/17 (провадження №61-15393св18), від 22 липня 2020 року у справі № 303/7352/18 (провадження №61-20524св19), від 01 липня 2020 року у справі №347/1977/17 (провадження №61-10582св18).
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначав, що підставою для відшкодування шкоди є, зокрема, незаконне притягнення до адміністративної відповідальності та закриття справи про адміністративне правопорушення у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, а також незаконне адміністративне затримання.
При цьому, дійсно, як встановлено судом першої інстанції та це підтверджується матеріалами справи, постановою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 07 травня 2020 року у справі №186/454/20, провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.44-3 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.44-3 КУпАП.
Таким чином, дії працівників поліції щодо затримання позивача та складання відносно нього протоколів про адміністративне правопорушення, відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 2 Закону № 266/94-ВР є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди, оскільки закриття судом справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, відшкодування такої шкоди здійснюється незалежно від вини.
Колегія суддів зауважує, що наразі сформована єдина правозастосовча практика щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. Відповідні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі №569/1799/16-ц (провадження №61-19000сво18), які мають перевагу над висновками палати чи колегії суддів цього суду.
Таким чином, колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на інші висновки колегії суддів Верховного Суду, зокрема у постанові №686/27885/19 від 20 січня 2021 року, №686/24223/17 від 22 грудня 2020 року, №199/1478/17 від 30 січня 2019 року, оскільки цивільним процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, які полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів вказує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах, за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції, слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного цивільного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками Об'єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного цивільного суду.
Таким чином, в даному випадку підлягає застосуванню найбільш релевантний правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18).
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Суд першої інстанції дійшов правильних висновків, вважаючи доведеним позивачем факт спричинення йому моральної шкоди, внаслідок його затримання, складення відносно нього постанови про адміністративне правопорушення та здійснення відносно нього провадженням у справі про адміністративне правопорушення, в той же час, колегія суддів не погоджується із розміром спричиненої моральної шкоди, вважає його завищеним та явно несправедливим, та вважає, що достатнім розміром для відшкодуванню позивачу спричиненої моральної шкоди буде 3 000 грн., враховуючи факт хвилювання позивача, що призвело до необхідності виклику швидкої та звернення до сімейного лікаря, що дійсно свідчить про перенесені ним моральні страждання, в той же час, враховує і той факт, що закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 призвело до поновлення прав позивача, що також є достатньою сатисфакцією із урахуванням обставин цієї справи, а тому відшкодування моральної шкоди саме в розмірі 1 000 грн. відповідає принципам розумності та справедливості та не призведе до безпідставного збагачення позивача.
Колегія суддів також наголошує, що відповідно до статті 4 «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність» відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1,3,4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції зміні в частині визначення розміру моральної шкоди, що підлягає списанню в безспірному порядку з відповідного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , шляхом зменшення її з 5 000 грн. до 1 000 грн.
Згідно зі статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Таким чином, оскільки позов задоволено частково, суд вважає за необхідне зобов'язати Державну казначейську службу України списати в безспірному порядку з відповідного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позову до суду першої інстанції в розмірі 84,08 грн. (10%).
Крім того, у зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги з позивача на користь Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції в розмірі 252,24 грн.
Керуючись ст.ст.367,374,376,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області задовольнити частково.
Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 25 березня 2021 року змінити в частині визначення розміру моральної шкоди, що підлягає списанню в безспірному порядку з відповідного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , шляхом зменшення її з 5 000 грн. до 1 000 грн.
Зобов'язати Державну казначейську службу України списати в безспірному порядку з відповідного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позову до суду першої інстанції в розмірі 84,08 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції в розмірі 252,24 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 04 березня 2022 року.
Головуючий: Демченко Е.Л.
Судді: Куценко Т.Р.
Макаров М.О.