Провадження № 11-сс/803/278/22 Справа № 202/546/22 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_1
28 лютого 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Судді - доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 січня 2022 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,який народився в с. Коломійцеве Криворізького району Дніпропетровської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, офіційно не працевлаштованого, розлученого, який має на утриманні неповнолітню дитину 2014 року народження, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України, у кримінальному провадженні № 4202004000000659,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
в режимі відеоконференції:
прокурора ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 січня 2022 року продовжений строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 до 24 березня 2022 року включно.
Слідчий суддя врахував продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, ступень тяжкості кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 , дані про його особу, а також наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, що йому інкримінуються, дійшов до висновку про неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки запобіжний захід у виді тримання під вартою зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та дотримання покладених на нього процесуальних обов'язків.
В апеляції:
- захисник просить ухвалу слідчого судді скасувати, відмовити слідчому у задоволенні клопотання. Змінити ОСОБА_4 запобіжний захід на непов'язаний з триманням під вартою або визначити як альтернативу - заставу.
В обґрунтування посилається на те, що ухвала слідчого судді є не обґрунтованою, прийнятою з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального кодексу.
Посилається на необґрунтованість підозри, відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Вказує на те, що ОСОБА_4 раніше не судимий, не притягався до кримінальної та адміністративної відповідальності, має міцні соціальні зв'язки: батьків, малолітнього сина, яким допомагає фінансово, характеризується позитивно за місцем проживання.
Заслухавши сторони кримінального провадження, підозрюваного та його захисника, які просили задовольнити апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, перевіривши матеріали та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За вимогами ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.
Зазначені вимоги кримінального процесуального закону на момент розгляду клопотання слідчого судом першої інстанції дотримані.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , слідчий суддя належним чином дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою, та обґрунтовано дійшов висновку про існування обставин, які виправдовують подальше перебування підозрюваного під вартою.
Визначені слідчим суддею при обранні запобіжного заходу ризики доведені та продовжують існувати. ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України, які у відповідності до ст. 12 КК України є тяжким та особливо тяжкими злочином та за які, зокрема, передбачено покарання до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна, тому на даний час продовжує існувати ризик переховування останнього від органів досудового розслідування або суду.
Отже, продовження існування зазначених вище обставин у їх сукупності, виправдовують подальше перебування підозрюваного ОСОБА_4 під вартою, що відповідає та є співрозмірним тяжкості і характеру діяння, яке інкримінується останньому, та більш м'які запобіжні заходи, як на це вказує захисник, не забезпечать належної процесуальної його поведінки, а тому продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою є найбільш прийнятним за наявних умов.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Даний висновок також не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Щодо посилання в апеляційній скарзі на наявність у ОСОБА_4 міцних соціальних зв'язків, на утриманні малолітнього сина та те, що він позитивно характеризується, хоча і має місце, проте не є достатнім важелем для зменшення встановлених ризиків.
Крім того, ці обставини існували і на момент вчинення злочинів, проте жодним чином не виступили стримуючим фактором в поведінці підозрюваного.
Що стосується доводів про визначення розміру застави, то вони є необґрунтованими з огляду на те, що відповідно п.п. 4, 5 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.ст. 255 - 255-3 КК України, а також щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Таким чином, порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б слугували підставами для скасування ухвали слідчого судді не встановлено, продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 відповідає вимогам ст. ст. 177, 178, 194, 199 КПК України, тому ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою, вмотивованою та такою, що не підлягає скасуванню, а апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 422 КПК, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 січня 2022 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України, у кримінальному провадженні № 4202004000000659, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3