79014,м.Львів, вул.Личаківська, 128
23.02.2022 Справа № 914/2724/21
Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви Акціонерного товариства «Кредобанк» про грошові вимоги до боржника до боржника ОСОБА_1 в сумі 745901,75 грн.
у справі за заявою: ОСОБА_1 , м. Самбір, Львівська область
про: відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
Суддя Артимович В.М.,
секретар судового засідання Когут Н.Р.
За участю представників:
від боржника: Джинджолія В.О.;
від АТ «Кредобанк»: не з'явився;
керуючий реструктуризацією: Опришко О.З. - арбітражний керуючий.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
Ухвалою суду від 12.10.2021 прийнято до розгляду заяву фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, зобов'язано арбітражного керуючого Опришка Олега Зіновійовича надати суду заяву про участь у справі та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 17.11.2021 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ); введено процедуру реструктуризації боргів ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ОСОБА_1 відповідно до ст. 121 Кодексу України з процедур банкрутства; призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Опришка Олега Зіновійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 1302 від 02.07.2013, адреса: 79011, м. Львів, вул. Снопківська, 12); постановлено оприлюднити на офіційному веб-порталі судової влади України оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та призначено попереднє засідання суду на 26.01.2022.
22.12.2021 від Акціонерного товариства «Кредобанк» на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява з кредиторськими вимогами до боржника в сумі 745901,75 грн.
Ухвалою суду від 22.12.2021 заяву АТ «Кредобанк» з грошовими вимогами до боржника прийнято до розгляду.
Керуючий реструктуризацією заявлені грошові вимоги АТ «Кредобанк» визнав частково, з підстав зазначених у повідомлення про результати розгляду кредиторських вимог від 24.01.2022 за № 24/01-22, як вимоги, забезпечені заставою майна боржника.
Суд, проаналізувавши матеріали та з'ясувавши обставини справи, повно, всебічно і об'єктивно оцінивши докази, дійшов висновку, що грошові вимоги АТ «Кредобанк» слід визнати частково, зважаючи на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як вбачається з заяви банку з кредиторськими вимогами до боржника, АТ «Кредобанк» просить визнати просить визнати вимоги до боржника та включити їх до реєстру вимог кредиторів на загальну суму 745901,75 грн. з розподілом черговості задоволення кредиторських вимог відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства.
Судом встановлено, що 15.04.2008 між ВАТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір за № А010001, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит в сумі 55000,00 доларів США. Кредит надається на придбання житлової нерухомості - двохкімнатної квартири на вторинному ринку за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 2 вказаної статті до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави («позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Судом встановлено, що за умовами кредитного договору позичальник зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і терміни, передбачені цим договором. Повернення суми кредиту здійснюється щомісячно рівними частинами по 459,00 доларів США не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, якщо інше не передбачено цим договором та/або додатками до нього. Погашення кредиту може здійснюватися шляхом безготівкових перерахунків або внесенням готівки в касу банку.
В свою чергу згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
15.04.2008 між ВАТ «Кредобанк», ОСОБА_1 (боржник) та ОСОБА_2 (поручитель) укладено договір поруки.
За умовами вказаного договору поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання боржником зобов'язань в повному обсязі (повернення кредиту, сплати процентів та комісій за користування кредитом, пень, штрафів, неустойок) за кредитним договором від 15.04.2008 за № А010001, укладеним між боржником та кредитором. Боржник зобов'язаний повідомляти завчасно поручителя про можливе невиконання зобов'язання за кредитним договором. У випадку невиконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором кредитор письмово повідомляє поручителя про це із зазначенням суми заборгованості боржника. Поручитель зобов'язаний сплатити кредитору заборгованість протягом семи календарних днів з моменту невиконання зобов'язань за кредитним договором.
Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов'язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
У відповідності до ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання. У разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов'язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов'язання. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не погодився забезпечувати виконання зобов'язання іншим боржником у договорі поруки чи при переведенні боргу. Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов'язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання не пред'явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред'явить позову до поручителя. Для зобов'язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов'язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов'язання.
За таких обставин та з урахуванням умов договорів поруки АТ «Кредобанк» набуло право вимоги до поручителя як солідарного відповідача щодо погашення заборгованості за кредитними договорами у сумі заявлених грошових вимог.
Частиною першою статті 543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
З метою забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору між ВАТ «Кредобанк» (іпотепкодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) укладено договір іпотеки від 16.04.2008, який забезпечує виконання зобов'язань іпотекодавця та вимог іпотекодержателя за кредитним договором від 15.04.2008 за № А010001 стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісій, неустойок і штрафів у повному обсязі.
Предметом іпотеки є нерухоме майно - квартира за номером АДРЕСА_3 . Вказана квартира розташована на другому поверсі двохповерхового будинку. Згідно даних Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно квартира, яка передається в іпотеку складається з двох кімнат, житловою площею 33,2 кв.м. та кухні. Загальна площа квартини становить 50,7 кв.м. Вказана квартира належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Самбірського районного нотаріального округу 16.04.2008 за реєстровим № 1513.
У зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором щодо сплати основного боргу, процентів, банк звернувся до Самбірського міськрайонного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_1 , за результатами розгляду якого судом ухвалено рішення від 11.05.2018 у справі № 452/2472/15-ц, яким позовні вимоги банку задоволено частково, стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором від 15.04.2008 за № А010001 неповернутий кредит в сумі 21486,91 доларів США, прострочені відсотки в сумі 6077,44 доларів США та пеню в сумі 1000,00 грн.
Дане рішення суду набрало законної сили, але не виконано боржником станом на дату відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.
Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.12.2019 у справі № 910/6356/19).
Частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини та практику суду як джерело права. У преамбулі та статті 6 параграфа 1 Конвенції, у рішенні Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Таким чином, рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 11.05.2018 у справі № 452/2472/15-ц визначено розмір заборгованості по тілу кредиту, процентах, штрафних санкціях за несвоєчасне погашення кредиту та сплати процентів, які мають бути сплачені банку.
Судом встановлено, що даним рішенням суду визначено загальну заборгованість ОСОБА_1 перед банком станом на 11.05.2018 становить по неповернутому кредиту в сумі 21486,91 доларів США, по прострочених відсотках в сумі 6077,44 доларів США та пеня в сумі 1000,00 грн.
Враховуючи, що у даній справі приймають участь ті ж самі сторони, факти встановлені у рішенні Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 11.05.2018 у справі № 452/2472/15-ц є преюдиційними, а тому обставини щодо встановлення факту заборгованості по кредитному договору у межах розгляду даної заяви з грошовими вимогами до боржника не потребують доказування.
Таким чином, у зв'язку із наявністю судового рішення як про стягнення коштів, так і про звернення стягнення на предмет іпотеки правовідносин між сторонами врегульовуються уже не умовами кредитного договору, а наявними судовими рішеннями.
Згідно п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства установлено, що протягом п'яти років з дня введення в дію цього Кодексу заборгованість фізичної особи, що виникла до дня введення в дію цього Кодексу, за кредитом в іноземній валюті, який забезпечений іпотекою квартири або житлового будинку, що є єдиним місцем проживання сім'ї боржника, реструктуризується за процедурою неплатоспроможності фізичної особи згідно з планом реструктуризації або з мировою угодою з урахуванням особливостей, встановлених цим пунктом. Склад і розмір грошових вимог забезпеченого кредитора за зобов'язаннями, які виникли з кредиту в іноземній валюті, який забезпечений іпотекою квартири або житлового будинку, що є єдиним місцем проживання сім'ї боржника, визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 відкрито ухвалою господарського суду 17.11.2021. Вказане свідчить, що склад і розмір грошових вимог забезпеченого кредитора визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України станом на 17.11.2021 (26,4133 грн. за 1 долар США).
До матеріалів справи керуючим реструктуризацією долучено лист Самбірського ВДВС у Самбірському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 21.01.2022 за № 49/19.12-40/1215, з якого вбачається, що станом на 21.01.2022 стягнуто з боржника на користь банку 26721,19 грн. Вказане також підтверджується долученою боржником до матеріалів справи довідкою АТ «Кредобанк» від 16.02.2022 за № 52-4558/22.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що слід визнати грошові вимоги до боржника в частині заборгованості боржника ОСОБА_1 перед заявником на загальну суму 702344,26 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту в сумі 21486,91 доларів США (за курсом НБУ станом на 17.11.2021 долар США - 26,4133 грн., що в еквіваленті 567540,20 грн.), заборгованість по процентах в сумі 6077,44 доларів США США (за курсом НБУ станом на 17.11.2021 долар США - 26,4133 грн., що в еквіваленті 160525,25 грн.), пеня в сумі 1000,00 грн. Також судом враховано часткове погашення заборгованості на суму 26721,19 грн.
Щодо заявленої вимоги в прохальній частині заяви з кредиторськими вимогами про стягнення пені на суму 1000,00 грн., суд зазначає наступне.
Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Пунктом 3 ст. 549 ЦК України визначено, що пеня є неустойкою, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення його виконання.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 547 ЦК України).
Згідно п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства склад і розмір грошових вимог забезпеченого кредитора за зобов'язаннями, які виникли з кредиту в іноземній валюті, який забезпечений іпотекою квартири або житлового будинку, що є єдиним місцем проживання сім'ї боржника, визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи. До розміру вимог такого забезпеченого кредитора не включаються штрафні санкції та пеня.
Отже, законодавець визначив тимчасові особливості процедури неплатоспроможності фізичної особи, згідно з якими до розміру вимог забезпеченого кредитора не включаються штрафні санкції та пеня.
При цьому, такі вимоги кредитора мають ґрунтуватись на кредитному договорі в іноземній валюті, який забезпечений іпотекою квартири або житлового будинку, що є єдиним місцем проживання сім'ї боржника.
Як вбачається з матеріалів справи, наданий заявником боржнику кредит в іноземній валюті, забезпечений виконанням зобов'язання за кредитним договором іпотекою будинку, для придбання якого боржнику наданий кредит, є єдиним місцем проживання боржника, оскільки судом не встановлено обставин наявності у власності боржника іншого нерухомого майна (квартири, житлового будинку), придатного для проживання боржника, що не спростовано ні заявником, ні матеріалами справи (відомостями з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, деклараціями про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність тощо).
Водночас, суд дійшов висновку визнати грошові вимоги, що складаються з пені на суму 1000,00 грн. на підставі рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 11.05.2018 у справі № 452/2472/15-ц, яке набрало законної сили та є обов'язковим до виконання відповідно до статті 129-1 Конституції України. Інша сума пені, нарахована банком до стягнення із заявника задоволенню не підлягає.
З огляду на зазначене, враховуючи, що станом на день розгляду справи договірні відносини між сторонами припинили існування, нарахування та стягнення пені на підставі договорів кредиту є неправомірним. Доказів існування інших правочинів, укладених в письмовій формі між сторонами у спірному періоді суду не подано.
Відтак, заявлені банком грошові вимоги та пеня, яка виникла на підставі кредитного договору, є забезпеченими майном боржника, підлягають погашенню за рахунок такого майна позачергово та визначаються з урахуванням положень п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства (аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.05.2021 у справі № 927/844/20).
Судом встановлено, що в забезпечення виконання зобов'язань боржника за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки від 16.04.2008, який забезпечує всі вимоги іпотекодержателя, які випливають з кредитного договору від 15.04.2008 за № А010001.
Предметом іпотеки є нерухоме майно - квартира за номером АДРЕСА_3 . Вказана квартира розташована на другому поверсі двохповерхового будинку.
Отже, грошові вимоги АТ «Кредобанк» в сумі 702344,26 грн. (з яких: штрафні санкції на суму 1000,00 грн.) підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів відповідно до ч. 3 ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства як позачергові.
Згідно ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.
Забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Згідно з ч. 3 та ч. 5 ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства вимоги кредиторів за зобов'язаннями боржника, забезпеченими заставою майна фізичної особи, задовольняються за рахунок такого майна. Кошти, отримані від продажу майна банкрута, що є предметом забезпечення, після покриття витрат, пов'язаних з утриманням, збереженням та продажем цього майна, та сплати додаткової винагороди арбітражного керуючого відповідно до положень статті 30 цього Кодексу використовуються виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які таке майно забезпечує. Не задоволені за рахунок реалізації предмета застави вимоги кредиторів за зобов'язаннями боржника, забезпеченими заставою майна, задовольняються у другу чергу.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).
З огляду на викладене, суд, дослідивши матеріали справи, заяву про визнання кредиторських вимог до боржника з доданими до неї документами, беручи до уваги повідомлення керуючого реструктуризацією про результати розгляду кредиторської заяви, дійшов висновку, що грошові вимоги Акціонерного товариства «Кредобанк» слід визнати частково в сумі 702344,26 грн. (з яких: штрафні санкції на суму 1000,00 грн.) як вимоги, які забезпечені заставою.
Витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що підлягають продажу, а також витрати на проведення аукціону), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів (ч. 2 ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства).
Витрати на оплату судового збору в сумі 4540,00 грн. покладаються на боржника та відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Керуючись ст. ст. 2, 45, 122, 133 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Грошові вимоги Акціонерного товариства «Кредобанк» (79026, м. Львів, вул. Сахарова, буд. 78; ідентифікаційний код 09807862) визнати частково в сумі 702344,26 грн. (з яких: штрафні санкції на суму 1000,00 грн.) та окремо включити їх до реєстру вимог кредиторів ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) як вимоги, які забезпечені заставою.
2. Решту грошових вимог відхилити.
3. Витрати на оплату судового збору в розмірі 4540,00 грн. покласти на боржника, які підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
4. Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 235 ГПК України.
5. Ухвала може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст ухвали складено 03.03.2022.
Суддя Артимович В.М.