Справа № 308/3200/22
1-кс/308/919/22
02 березня 2022 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого слідчого відділення відділу поліції №1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , в кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021078170000401 від 15 листопада 2021 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, про застосування відносно підозрюваного
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Холмок, громадянина України, українця, з неповною середньою освітою, не одруженого, тимчасово не працюючого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, терміном на два місяці,-
Слідчий слідчого відділення відділу поліції №1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області старший лейтенант поліції ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із клопотанням погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , в кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021078170000401 від 15 листопада 2021 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, про обрання відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Клопотання мотивовано тим, що під час досудового розслідування з'ясовано, що ОСОБА_4 19.08.2021 засуджений вироком Ужгородського міськрайонного суду за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 125 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки, на шлях виправлення та перевиховання не став, а знову вчинив злочин за наступних обставин.
У клопотанні вказано, що 14 листопада 2021 року, близько 19 години 00 хвилин, ОСОБА_4 , перебуваючи в АДРЕСА_2 , де усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, прагнучи задовольнити особисті потреби за рахунок незаконного вилучення майна, діючи повторно, з корисливими мотивом та метою, реалізовуючи виниклий умисел, спрямований на крадіжку, вважаючи, що робить це непомітно для потерпілого та інших осіб, тобто діючи таємно, зрізав кабель зв'язку довжиною 25 метрів назвою ТПП «50х2х0,4» який знаходився на електроопорі після чого відніс його на вулицю Польова в с. Холмок, маючи таким чином реальну можливість розпоряджатися викраденим майном.
Згідно з інформацією наданою Закарпатською філією АТ «УКРТЕЛЕКОМ» від 16.11.2021, вартість 25-ит метрів кабелю назвою ТПП «50х2х0,4» становить 1181,25 грн. (одну тисячу сто вісімдесят одну гривню двадцять п'ять копійок).
Слідчий зазначає, що за таких обставин, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно.
21 грудня 2021 року о 18.00 годині ОСОБА_4 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно.
У клопотанні вказано на те, що наявність обґрунтованої підозри, повідомленої стороною обвинувачення ОСОБА_7 підтверджується наступними зібраними матеріалами досудового розслідування, а саме: протоколами огляду місця події від 14 листопада 2021 року; заявою про вчинення кримінального правопорушення від 14 листопада 2021 року; показами свідків: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , показами потерпілого ОСОБА_11 ; довідкою Закарпатської філії АТ «УКРТЕЛЕКОМ» від 16.11.2021, повідомленням про підозру ОСОБА_4 від 21.12.2021 року; іншими матеріалами кримінального провадження.
Слідчий зауважує, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990).
При цьому у клопотанні вказано, що на думку сторони обвинувачення докази, які зібрані на даному початковому етапі слідства в достатній для обрання запобіжного заходу мірі обґрунтовують підозру ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого діяння.
При цьому у клопотанні вказано на наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, а саме що підозрюваний ОСОБА_4 , може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Оскільки покарання за вчинення злочину передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, який інкримінують ОСОБА_4 передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до 5 років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
При цьому слідчий зазначає, що після вручення ОСОБА_4 повідомлення про підозру у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, останній до відділу поліції №1 для проведення слідчих дій не з'являвся, хоча був повідомлений про дату та час прибуття у встановленому законом порядку, після чого його місце знаходження було невідоме, у зв'язку з чим ОСОБА_4 було оголошено в розшук, а кримінальне провадження зупинено, до встановлення місцезнаходження останнього, що дає підстави вважати про обґрунтованість ризику переховування від органів досудового розслідування та суду підозрюваного в подальшому.
Вищевказані обставини, а також той факт, що Закарпатська область межує з чотирма країнами Європейського союзу, а саме: Румунією, Угорщиною, Словацькою Республікою та Республікою Польща дають підстави вважати, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, може переховуватися від органу досудового розслідування та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, як і в межах пункту пропуску через державний кордон України так і поза межами таких, а також переховуватись на території України.
Окрім того, слідчий зазначає, що підозрюваний зможе перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання.
Слідчий вказує і на те, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі матиме реальну можливість впливати на свідків, в цьому кримінальному провадженні, з метою добитися зміни раніше наданих ними показів.
Разом із тим, слідчий вказує і на те, що враховуючи спосіб вчинення кримінального правопорушення та те що він раніше неодноразово судимий, а також що 19.08.2021 останній засуджений вироком Ужгородського міськрайонного суду за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 125 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки, проте на шлях виправлення та перевиховання не став, а знову вчинив злочин наявні підстави вважати, що останній будучи на волі може вдатися до вчинення аналогічних кримінальних правопорушень.
Так, у клопотанні вказано на те, що інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_4 , та не буде достатнім для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
З огляду на викладене, керуючись вимогами статей ст.ст.40, 131, 132, 176 - 178, 183, 184, 194 КПК України, слідчий просить слідчого суддю: застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Холмок, громадянина України, українця, з неповною середньою освітою, не одруженого, тимчасово не працюючого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, терміном на два місяці.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав та просив задовльнити. При цьому просив слідчого суддю звернути увагу на те, здійснив спробу переховування від органу досудового розслідування, а також що ОСОБА_4 , раніше судимий вчинив кримінальне правопорушення під час іспитового строку.
Захисник підозрюваного просила не застосовувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Вважає за можливе, застосувати до ОСОБА_4 , більш м'якого, запобіжного заходу.
Підозрюваний в судовому засіданні вказав, що проти задоволення клопотання заперечує, викладені, в клопотанні фактичні обставини визнає, однак зазначив, що не мав наміру переховуватися від органу досудового розслідування.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши подане клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.6 ст. 193 КПК України, слідчий суддя, суд може розглянути клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, лише у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст. 178 КПК України: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч.1, п.4 ч.2 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Під час розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_4 19.08.2021 засуджений вироком Ужгородського міськрайонного суду за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 125 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки, на шлях виправлення та перевиховання не став, а знову вчинив злочин за наступних обставин.
Разом із тим, згідно матеріалів клопотання встановлено також, що слідчим відділенням відділу поліції №1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021078170000401 від 15 листопада 2021 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
21 грудня 2021 року о 18.00 годині ОСОБА_4 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 , у вчиненні вказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними матеріалами досудового розслідування, а саме: протоколами огляду місця події від 14 листопада 2021 року; заявою про вчинення кримінального правопорушення від 14 листопада 2021 року; показами свідків: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , показами потерпілого ОСОБА_11 ; довідкою Закарпатської філії АТ «УКРТЕЛЕКОМ» від 16.11.2021, повідомленням про підозру ОСОБА_4 від 21.12.2021 року; іншими матеріалами кримінального провадження.
Крім того, слідчий суддя вважає за необхідне вказати на те, що сам підозрюваний ОСОБА_4 , згідно його письмових пояснень, та в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні не заперечує. При цьому вказує на те, що не мав наміру переховуватися від органу досудового розслідування.
Разом із тим, з матеріалів справи встановлено, що після вручення ОСОБА_4 , повідомлення про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 182 КК України, останній переховувався від органу досудового розслідування, у результаті чого, останнього було оголошено в розшук. Так, матеріали справи містять постанову про зупинення досудового розслідування та оголошення розшуку підозрюваного від 08.02.2022 року.
Згідно постанови слідчого від 22.02.2022 року, досудове розслідування, у зв'язку із встановленням місця перебування підозрюваного відновлено.
Відповідно до ч. 2 ст. 185 КК України, передбачено покарання у вигляді арешту на строк від трьох до шести місяців або обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк. Так відповідно до ст. 12 КК України, вказане кримінальне правопорушення належить до нетяжкого злочину.
На переконання слідчого судді, слідчим доведено наявність ризику передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, щодо того, що перебуваючи на волі підозрюваний зможе і в подальшому вчинити спроби переховування від органу досудового розслідування чи суду.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване. Суд зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183 КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.
При цьому слідчий суддя бере до уваги те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення під час іспитового строку.
Відповідно до п. «с» ч.1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов'язок розглядати обґрунтованість підозри, яка за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (справа «Нечипорук і Йонкало проти України», 42310/04, § 219, 21.04.2011р.).
Слідчим суддею враховуються вимоги пункту 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якого термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182), а також пункту 1 частини 1 статті 178 Кримінального процесуального кодексу України, згідно з яким слідчий суддя при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов'язаний оцінити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.
Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).
Відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі Мюррей проти Сполученого Королівства (п.55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.
Затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого є тримання під вартою, що визначено в рішенні ЄСПЛ за скаргою «Феррарі-Браво проти Італії».
Сукупність фактичних даних, які містяться в наведених доказах, є достатньою для висновку про можливу причетність підозрюваного до вищевказаного кримінального правопорушення.
При цьому, слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.
Окрім того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» Європейський Суд з прав людини зазначив, що поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.
Слідчий суддя констатує, що питання про належність, допустимість, достовірність та достатність доказів, для підтвердження винуватості підозрюваної у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, вирішується судом безпосередньо під час розгляду кримінального провадження. Оцінка доказів винуватості, їх належність та допустимість, на даній стадії досудового розслідування слідчим суддею суду першої інстанції перевірці не підлягають.
Перевіряючи достатність доказів для такого висновку, слідчий суддя, наряду з положеннями КПК України, враховує практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення «Чеботарі проти Молдови» від 13.11.2007р., п. 48), у відповідності до якої слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що конкретна особа, можливо вчинила злочин. Натомість, не будучи наділеним повноваженнями щодо оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення на даній стадії кримінального судочинства, слідчий суддя позбавлений можливості надати перевагу одним доказам перед іншими шляхом їх оцінки та аналізу в сукупності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу. Питання щодо доведеності вини особи та правильності кваліфікації її дій у відповідності до закону про кримінальну відповідальність підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду кримінального провадження по суті.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Слідчий суддя вважає, що на цей час, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання останнього винуватим у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, а саме до п'яти років позбавлення волі, останній перебуваючи під загрозою застосування вказаного покарання, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, тобто існує ризик, передбачений п. 1) ч. 1 ст. 177 КПК України, а відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».
Згідно із позицією Європейського суду з прав людини, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Слідчий суддя погоджується, що тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Наведені вище обставини дають достатні підстави вважати про наявність ризику втечі з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду підозрюваного.
Таким чином, є підстави вважати, що перебуваючи на волі, підозрюваний з метою ухилення від кримінальної відповідальності зможе переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знаючи та намагаючись уникнути відповідальності за вчинене діяння, усвідомлюючи наслідки в разі доведення останньому вини у вчинені вище вказаного злочину, може в подальшому перешкоджати повному та всебічному досудовому розслідуванню даного кримінального провадження іншим чином, та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності такої поведінки підозрюваного.
Слідчий суддя вважає, доведеним те, що існує реальна загроза того, що підозрюваний перебуваючи на волі може впливати на свідків у даному кримінальному провадженні з метою зміни їх показів на свою користь, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується також тим, що у разі обрання запобіжного заходу не пов'язаного з тримання під вартою неможливо буде запобігти контактам підозрюваного з свідками та потерпілим у даному кримінальному провадженні.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від свідків під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Окрім наявності вказаних ризиків, слідчий суддя також враховує особу підозрюваного, зокрема те, що ОСОБА_4 , раніше судимий, не одружений, з його слів має п'ятеро дітей, разом із тим, жодних доказів вказаному не надав, має постійне місце проживання.
Щодо заявленого слідчим у клопотанні ризику того, що підозрюваний може іншим чином перешкоджати кримінальному провадженні є не доведеним, оскільки не вказано конкретно яким саме чином ОСОБА_4 , може перешкоджати здійсненню досудового розслідування, чинити перешкод щодо встановленню фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення.
Так, стаття 183 КПК України визначає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Слідчий суддя звертає увагу на мотив та спосіб вчинення кримінального правопорушення, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, а також враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Тому, враховуючи наведене і зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», слідчий суддя, вважає обґрунтованим висновок про необхідність застосування до підозрюваного виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення вищевказаних ризиків.
Слідчий суддя вважає за необхідне вказати і на те, що крім того, на даному етапі провадження не належить оцінювати, наскільки повно органом досудового розслідування зібрано докази, що стосуються зазначеного кримінального провадження. Його завдання полягає в тому, щоб дослідити ті обставини кримінального провадження, про які органу досудового розслідування відомо на даний час та які дають достатньо обґрунтовані підстави для звернення до суду з відповідним клопотанням про обрання запобіжного заходу підозрюваній особі.
Слідчий суддя вважає доведеною ту обставину, що застосування більш м'якого запобіжного заходу у даному випадку не забезпечить потреби досудового розслідування на даному етапі, та не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, передбачає, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Окрім того, відповідно до постанови керівника окружної прокурора від 28.02.2022 року, строк досудового розслідування вказаного кримінального провадження продовжено до 07.04.2022 року.
При цьому, визначаючи строк, на який до підозрюваного слід застосувати саме вказаний запобіжний захід, слідчий суддя керуючись вимогами ч.1 ст. 197 КПК України, беручи до уваги постанову керівника окружної прокуратури, слід визначити, до 05.04.2021.
Відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених названим Кодексом. Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків; розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного слідчий суддя з урахуванням положень ст. ст. 177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється. При цьому, необхідно мати на увазі, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникло бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
При постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою, слідчий суддя, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.
У п.1 ч.5 статті 182 КПК України визначено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому, при визначені розміру застави, слідчий суддя враховує і те, що згідно з інформацією наданою Закарпатською філією АТ «УКРТЕЛЕКОМ» від 16.11.2021, вартість 25-ит метрів кабелю назвою ТПП «50х2х0,4» становить 1181,25 грн. (одну тисячу сто вісімдесят одну гривню двадцять п'ять копійок).
Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя з урахуванням положень ст. ст. 177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється, а також розміром завданої матеріальної шкоди потерпілому, вказаним кримінальним правопорушенням. При цьому, необхідно мати на увазі, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникло бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України слідчий суддя вважає за необхідним визначити її у розмірі, двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2481 грн.
Відповідно до ч.7 ст.182 КПК України підозрюваний або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. У разі внесення застави на підозрюваного відповідно до ч.5 ст.194 КПК України, слід покласти обов'язки.
Крім цього, слідчий суддя зауважує, що згідно з ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 186, 193, 196, 197, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого слідчого відділення відділу поліції №1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , в кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021078170000401 від 15 листопада 2021 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Холмок, громадянина України, українця, з неповною середньою освітою, не одруженого, тимчасово не працюючого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до шістдесяти днів, в межах строку досудового розслідування, а саме до 05.04.2022 року включно.
Строк тримання під вартою обчислювати з моменту фактичного затримання ОСОБА_4 , а саме з 12 год. 00 хв. 02.03.2022 року.
Визначити заставу, достатню для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 , покладених на нього обов'язків передбачених цим Кодексом, - в розмірі 1 прожиткового мінімума для працездатних осіб, тобто 2481 грн.
Роз'яснити, ОСОБА_4 , що підозрюваний або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі внесення застави у вказаному розмірі покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наступні обов'язки: - прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу; - не відлучаться із населеного пункту, в якому він фактично проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; - повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілими; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Роз'яснити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що в разі невиконання вище перерахованих обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1