79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
28.02.2022 Справа № 914/4020/21
Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б., розглянув матеріали позовної заяви
за позовом: Приватної агрофірми «Дністер», с. Верин, Львівська область
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дівесбуд», м. Дрогобич, Львівська область
про стягнення 88 282,40 грн
за участю представників: не викликалися
Обставини розгляду справи.
24.12.2021 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватної агрофірми «Дністер», с. Верин, Львівська область до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дівесбуд», м. Дрогобич, Львівська область про стягнення 88 282,40 грн.
Ухвалою від 28.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань. Ухвалою суду від 28.12.2021, зокрема, було встановлено відповідачу для подання відзиву на позов строк у 15 календарних днів з дня отримання цієї ухвали.
12.01.2022 через канцелярію суду від Приватної агрофірми «Дністер» надійшло клопотання про закриття провадження в частині позовних вимог (вх. №4844/22 від 18.02.2022).
12.01.2022 через канцелярію суду від Приватної агрофірми «Дністер» надійшло клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (вх. №4887/22 від 22.02.2022).
Відправлення на адресу відповідача ухвали суду про відкриття провадження у справі підтверджується списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів №4783 (штрихкодовий ідентифікатор поштового відправлення - 7901414355369). Відправлення здійснювалося за адресою відповідача, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 82100, м. Дрогобич, вул. Коновальця, буд. 15, корп. 4, кв. 32, Львівська область. Поштове відправлення з даним штрихкодовим ідентифікатором було вручено відповідачеві 05.01.2022.
Отже, суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про відкриття провадження у даній справі та прийняття позовної заяви до розгляду.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що сторони належним чином повідомлені про розгляд справи судом і від них не надходило жодних заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження чи клопотань про її розгляд у судовому засіданні з повідомленням сторін, дослідивши наявні у справі докази та викладені в позовній заяві пояснення, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі.
Заяв про відвід суду не поступало.
Суть спору та правова позиція сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 25.02.2019 між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №75, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність товар. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару виконав частково, заборгованість становить 73 558,40 грн. У зв'язку з порушенням строків оплати вартості товару відповідачу нараховано неустойку в сумі 4 576,00 грн, 3% річних в сумі 2 469,00 грн, інфляційні в сумі 7 679,00 грн. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, становить 65 856,08 грн.
Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, доказів погашення заборгованості не представив.
У процесі розгляду справи суд встановив наступне.
25.02.2019 між Приватною агрофірмою «Дністер» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дівесбуд» (покупець) було укладено договір поставки №75.
За цим договором постачальник (позивач) зобов'язується передати у власність, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити товар.
На виконання умов вищевказаного договору, позивач з 04.03.2020 по 05.11.2020 передав відповідачу згідно видаткових накладних товар на загальну суму 155 058,40 грн.
Відповідно до п. 4.1. договору покупець здійснює оплату відповідної партії товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах та у порядку, визначених у відповідній специфікації чи рахунку-фактурі та видатковій накладній до цього договору.
До подання позову відповідачем було сплачено 81 500,00 грн.
Після відкриття провадження у даній справі, відповідачем було сплачено 29 000,00 грн.
Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною другою статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.
18.02.2022 позивачем подано клопотання про закриття провадження в частині стягнення основного боргу у розмірі 29 000,00 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Як встановлено судом, відповідачем після відкриття провадження у даній справі було сплачено основний борг у розмірі 29 000,00 грн.
За таких обставин, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 29 000,00 грн у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Згідно п. 7.2. договору у випадку порушення строків оплати товару встановлених цим договором та специфікацією поставки, покупець сплачує постачальнику неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру неоплаченої вартості товару за кожний день прострочення.
У відповідності до вказаної умови договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 4 576,00 грн неустойки.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З врахуванням цих положень позивачем нараховано та заявлено до стягнення 2 469,00 грн 3% річних, 7 679,00 грн інфляційних.
Судом перевірено розрахунок неустойки, 3% річних, інфляційних та встановлено, що такі нараховано правильно.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 44 558,40 грн основного боргу, 4 576,00 грн неустойки, 2 469,00 грн 3% річних, 7 679,00 грн інфляційних. В частині стягнення 29 000,00 грн основного боргу провадження слід закрити.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, що його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Беручи до уваги те, що судом закрито провадження в частині стягнення 29 000,00 грн основного боргу, судовий збір підлягатиме поверненню позивачеві за ухвалою суду у разі подання відповідного клопотання.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати (судовий збір) по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 126 ГПК України).
Згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Позивачем на підтвердження його витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 7 000,00 грн надано копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1693 від 19.05.2010, ордеру серії ВС №1116169 від 22.12.2021, договору №13/12/21-2 про надання правової допомоги від 13.12.2021, рахунку від 13.12.2021, платіжного доручення №4459 від 13.12.2021, акту приймання-передачі від 01.02.2022.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Ознайомившись з вищезазначеними документами, оцінивши наявні матеріали справи, суд прийшов до висновку, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн є співмірними із складністю справи та виконаною адвокатом роботою.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дівесбуд», м. Дрогобич, вул. Коновальця, буд. 15, корп. 4, кв. 32, Львівська область (ідентифікаційний код 40053220) на користь Приватної агрофірми «Дністер», с. Верин, Стрийський район, Львівська область (ідентифікаційний код 03762064) 44 558,40 грн основного боргу, 4 576,00 грн неустойки, 2 469,00 грн 3% річних, 7 679,00 грн інфляційних, 1 524,30 грн судового збору, 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. В частині стягнення 29 000,00 грн основного боргу провадження закрити.
4. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено та підписано 28.02.2022.
Суддя Мазовіта А.Б.