номер провадження справи 9/116/21
10.02.2022 Справа № 908/2481/21
м.Запоріжжя Запорізької області
За позовом: Фізичної особи - підприємця Хащівського Івана Васильовича , РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; представник позивача: адвокат Федоров М.Д., 69005, а/с 7951)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАКОМКА 2010", код ЄДРПОУ 37056682 (69106, м. Запоріжжя, вул. Скворцова, 245, офіс 6)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Фізична особа - підприємець Пікалов Володимир Володимирович , РНОКПП НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 )
про захист ділової репутації
Суддя Боєва О.С.
при секретарі судового засідання Бичківській О.О.
За участю представників:
від позивача: Надворна О.С.;
від відповідача: Горлов Д.О.;
від третьої особи: не з'явився
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця Хащівського Івана Васильовича до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАКОМКА 2010", з позовними вимогами про:
- визнання недостовірною та такою, що принижує ділову репутацію Фізичної особи- підприємця Хащівського Івана Васильовича інформацію з Інтернет-сторінки офіційного сайту Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАКОМКА 2010" (ЄДРГІОУ: 37056682) - ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді оголошення під заголовком (мовою оригіналу): "ВНИМАНИЕ ПОДДЕЛКА!" та зразками упаковки продукції, яку реалізує Фізична особа- підприємець Хащівський Іван Васильович , виробництва фізичної особи-підприємця Пікалова Володимира Володимировича , з застосуванням слова "ФЕЙК";
- зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАКОМКА 2010" (ЄДРПОУ: 37056682) не пізніше місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили спростувати недостовірну, таку що принижує ділову репутацію Фізичної особи-підприємця Хащівського Івана Васильовича інформацію з Інтернет-сторінки офіційного сайту ТОВ "ЛАКОМКА 2010" ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом оприлюднення вступної та резолютивної частини ухваленого у справі судового рішення на Інтернет-сторінці офіційного сайту ТОВ "ЛАКОМКА 2010" за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді оголошення під заголовком " СПРОСТУВАННЯ! ". Редагування тексту судового рішення або коментар до нього не допускаються.
Ухвалою суду від 14.09.2021 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2481/21, присвоєний номер провадження 9/116/21, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.10.2021. Ухвалою суду від 07.10.2021 підготовче засідання відкладено на 03.11.2021. Ухвалою суду від 03.11.2021 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів - до 15.12.2021 включно, підготовче засідання відкладено на 16.11.2021. Ухвалою суду від 16.11.2021 підготовче засідання відкладено на 30.11.2021. Ухвалою суду від 30.11.2021 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Фізичну особу - підприємця Пікалова Володимира Володимировича , підготовче засідання відкладено на 15.12.2021. Ухвалою суду від 15.12.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.01.2022. Судовому засіданні 11.01.2022 оголошено перерву до 04.02.2022, потім - до 07.02.2022 та до 10.02.2022.
10.02.2022 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позовні вимоги, які підтримані позивачем в повному обсязі, мотивовані, зокрема, наступним. Позивач є суб'єктом підприємницької діяльності, основним видом діяльності якого є оптова та роздрібна торгівля продуктами харчування. Серед іншого, позивач здійснює оптовий та роздрібний продаж продукції під торговою маркою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », виробництва фізичної особи - підприємця Пікалова Володимира Володимировича . Реалізацію даної продукції позивач здійснює на підставі Дистриб'юторського договору від 04.01.2021, відповідно до п. 5.1 якого він є ексклюзивним дистриб'ютором 16.06.2021 з Інтернет сторінки офіційного сайту ТОВ «ЛАКОМКА 2010» ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач довідався про розміщенні на ній оголошення під заголовком (мовою оригіналу): " ВНИМАНИЕ ПОДДЕЛКА! " з відображенням зразків упаковки продукції, яку реалізує ФОП Хащівський Іван Васильович в процесі своєї господарської діяльності. Над зразками упаковки продукції, яку реалізує позивач, зазначено слово «ФЕЙК». Належність сайту та доменної адреси ІНФОРМАЦІЯ_1 Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛАКОМКА 2010" підтверджується текстом «© ООО «Лакомка 2010» Запорожье, ул. Скворцова, 245 Тел.: НОМЕР_3 , НОМЕР_6» в розділі «Контакти» головної сторінки сайту. Позивач вважає, що розміщенням зазначеного оголошення відповідач вчинив дії, які завдають шкоди діловій репутації позивача, як дистриб'ютора продукції, а відомості з цього оголошення є недостовірними. Застосування слова «фейк» (підробка, фальшивка, фальсифікація) в сукупності з зображенням упаковки продукції може бути розтлумачено виключно як повідомлення про те, що відповідна продукція є підробленою, не справжньою. Таке повідомлення є фактичним (не оціночним) твердженням. ФОП Пікалов В.В. на підставі ліцензійного договору від 01.07.2017 отримав невиключну ліцензію на право використання знаку для товарів і послуг № НОМЕР_5 торгової марки «ІНФОРМАЦІЯ_2», термін дії договору - 50 років. ФОП Пікалов В.В. виробляє продукцію, яку позивач на законних підставах реалізує контрагентам. На Інтернет сторінці офіційного сайту ТОВ «ЛАКОМКА 2010» ІНФОРМАЦІЯ_1 під заголовком «ВНИМАНИЕ ПОДДЕЛКА!» розміщене зображення саме упаковки продукції виробництва ФОП Пікалова В.В .Поширенням вказаної недостовірної інформації відповідач створює у споживачів помилкове уявлення про підроблений та контрафактний характер продукції під торговою маркою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яку виробляє ФОП Пікалов В.В. та ексклюзивним дистриб'ютором якої є позивач. На підставі вищевикладеного, ст.ст.91, 92, 200, 201, 277 ЦК України, ст.ст. 1,5 Закону України «Про інформацію» позивач просив позов задовольнити.
Відповідач проти позову заперечив, вважає його необґрунтованим з підстав, викладених у відзиві, зазначивши зокрема про наступне. У базі даних «Електронна версія акумулятивного офіційного бюлетеню «Промислова власність», яка наявна у відкритому доступі в мережі Інтернет міститься інформація реєстрації декількох торговельних марок, до складу яких входить позначення « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за свідоцтвами України НОМЕР_7, № НОМЕР_4 , № НОМЕР_8. У Дистриб'юторському договорі від 04.01.2021, на який посилається позивач, не зазначено якою торговельною маркою « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та за яким свідоцтвом маркується продукція, яку має намір реалізовувати позивач. До позовної заяви не додано доказів, що позивачем здійснюється реалізація продукції на підставі даного Дистриб'юторського договору. Позивачем не доведено, що на сторінці у мережі Інтернет за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 відображені зразки упаковки продукції, яку він реалізовує; не доведено, що розміщена інформація із зразками певної продукції завдає шкоду його діловій репутації, оскільки відсутня інформація вказує на ті обставини, що реалізацію зображених зразків продукції в оголошенні «Внимание подделка» та «фейк» здійснює саме позивач. Із наданих позивачем доказів не вбачається поширення відповідачем будь-якої інформації відносно позивача - ФОП Хащівського І.В . Позивачем не доведено, що сайт та домен luskunchik.com.ua належить саме відповідачу, що саме відповідач здійснив поширення спірної інформації в мережі Інтернет, не доведено порушення немайнових прав позивача внаслідок її поширення. Крім того, відповідач вважає, що спірна інформація, яку просить спростувати позивач є оціночним судженням, критичною оцінкою та поглядами власника домену та веб-сайту. З огляду на характер таких висловлювань, вони не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані і не підлягають спростування та доведенню їх правдивості. На підставі викладеного відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Третя особа - ФОП Пікалов В.В. надав письмове пояснення щодо позову, зазначив, що вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне. Торговельна марка «ІНФОРМАЦІЯ_2» є спільною сумісною власністю Пікалова В.В. та його колишньої дружини Пікалової Г.М. , з якою Пікалов В.В. перебував у зареєстрованому шлюбі з 12.09.1986 року по 24.11.1994 року, та в повторному шлюб з і 27.08.2005, який був розірваний рішенням суду від 19.06.2018. Під час шлюбу Пікаловим В.В. була створена маслобойня, подружжя займалось виробництвом соняшникової олії, очисткою та калібровкою насіння соняшника. В 2007 обладнання маслоцеху було продано і всі гроші, отримані від продажу були вкладені в спільний бізнес з продажу насіння соняшника смаженого «ІНФОРМАЦІЯ_2». В 2010 було засновано ТОВ «Лакомка 2010», яке займається виробництвом та продажем смаженого насіння ТМ «ІНФОРМАЦІЯ_2». З метою просування спільного бізнесу (торгівля насінням) Пікаловим В.В. з дружиною за весь період сумісного життя були створені об'єкти інтелектуальної власності у вигляд: двох торгівельних марок та двох промислових зразків упаковок для насіння. Реєстрація вказаних об'єктів інтелектуальної власності була проведена лише на ім'я Пікалової Г.М. (одноособово), про що були видані відповідні документи: Свідоцтво на знак для товарів і послуг НОМЕР_7 від 10.12.2017, Свідоцтво на знак для товарів і послуг № НОМЕР_4 від 25.11.2010, патент на промисловий зразок № 20091 «Упаковка для насіння» від 10.03.2010; патент на промисловий зразок № НОМЕР_9 «Упаковка для насіння» від 27.07.2015. Знак № НОМЕР_5 містив у своєму складі зображення пташки на фоні квітки соняшника з написом великими літерами «ІНФОРМАЦІЯ_2». Саме його і використовує ФОП Пікалов В.В . Знак № НОМЕР_4 фактично є частиною попереднього знаку і представляє собою виключно напис «ІНФОРМАЦІЯ_2» без будь-яких зображень. 01.07.2017 року між ФОП Пікаловим В.В. та його колишньою дружиною, яка на той час була власником знаків для товарів і послуг № НОМЕР_5 та № НОМЕР_4, укладено ліцензійний договір відповідно до п. 2.1. якого ФОП Пікалов В.В. отримав невиключну ліцензію на право використання знаку для товарів і послуг № НОМЕР_5 (зображення пташки на фоні квітки соняшника з написом великими літерами « ІНФОРМАЦІЯ_2 »). Термін дії ліцензійного договору сторони погодили як 50 років. В подальшому, 04.10.2018 року право власності на знаки для товарів і послуг № НОМЕР_5 та № НОМЕР_4 було зареєстровано за ОСОБА_5 . При цьому дія ліцензійного договору на право використання ФОП Пікаловим В.В. знаку для товарів і послуг № НОМЕР_5 не припинена і право використання є чинним. На даний час з приводу визнання права спільної сумісної власності на Торгівельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_2», яка зареєстрована в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг на підставі Свідоцтва № НОМЕР_4 , в провадженні Заводського районного суду м. Запоріжжя перебуває цивільна справа № 335/5841/19. В даному випадку ФОП Пікалов В.В. в своїй господарській діяльності використовує знак для товарів і послуг НОМЕР_7 (зображення пташки на фоні квітки соняшника з написом великими літерами « ІНФОРМАЦІЯ_2 »). З огляду на те, що напис великими літерами «ІНФОРМАЦІЯ_2» є складовою частиною знаку НОМЕР_7, жодного порушення прав інших осіб в даному випадку не виникає. Позивач реалізує вироблене ФОП Пікаловим В.В. насіння соняшника смажене на підставі Дистриб'юторського Договору від 04.01.2021 року. На Інтернет-сторінці офіційного сайту ТОВ "ЛАКОМКА 2010» розміщено оголошення під заголовком (мовою оригіналу): « ВНИМАНИЕ ПОДДЕЛКА! » з відображенням зразків упаковки продукції, виробництва ФОП ОСОБА_6 . Над зразками упаковки продукції, яку виробляє третя особа та реалізує позивач, зазначено слово «ФЕЙК». Відомості з вказаного оголошення мають недостовірний та негативний характер, не оціночними судженнями, є твердженням про фактичні обставини, а саме - про підроблення ФОП Пікаловим В.В. продукції торгової марки «ІНФОРМАЦІЯ_2». Оскільки дане твердженні завдає шкоди діловій репутації як виробника, так і дистриб'ютора продукції, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників учасників справи, суд
Відповідно до Виписки з Державного реєстру свідоцтв України на торгівельні марки за заявою Пікалової Галини Миколаївни 10.12.2007 було зареєстровано свідоцтво на знак для товарів і послуг за № НОМЕР_5 (зображення пташки на фоні квітки соняшника з написом великими літерами « ІНФОРМАЦІЯ_2 »).
01.07.2017 між громадянкою Пікаловою Галиною Миколаївною ( Ліцензіар ) та Фізичною особою-підприємцем Пікаловим Володимиром Володимировичем (Ліцензіат) укладено Ліцензійний договір про надання дозволу на використання об'єкта права інтелектуальної власності (знака для товарів і послуг).
Згідно з п.п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.5 розділу 1 Договору «Визначення термінів»:
«Свідоцтво» - свідоцтво України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_5, яке належить Ліцензіару;
« Продукція за ліцензією » - зображення знаку для товарів і послуг;
«Невиключна ліцензія» - надання Ліцензіату прав на виготовлення, використання та продаж відповідної продукції в обумовлених межах при залишенні за власником прав на виготовлення, використання та продаж відповідної продукції;
«Територія» - Україна.
Договір укладений на 50 (п'ятдесят) років (п. 6.1).
За змістом п.п.2.1, 2.2 даного договору Ліцензіаром надано Ліцензіату за винагороду невиключну ліцензію на право використання знаку для товарів і послуг за Свідоцтвом України на знак товарів і послуг № НОМЕР_5 на товари у класі 29 згідно з переліком, зазначеним у Свідоцтві. Ліцензіару надано право на використання продукції за ліцензією у своїй підприємницькій діяльності, або замовленням на інших підприємствах для потреб своєї підприємницької діяльності, включаючи нанесення знаку на будь-який товар, для яких знак зареєстровано, упаковку, на якій такий товар, етикетку, нашивку, або інший прикріплений до товару предмет з метою пропонування для продажу. Ліцензіар залишає за собою право використовувати в межах території зазначені права сам, а також передавати їх третім особам.
04 січня 2021 року між Фізичною особо - підприємцем Пікаловим Володимиром Володимировичем (Виробник, третя особа у справі) та фізичною особою - підприємцем Хащівським Іваном Васильовичем (Дистриб'ютор, позивач у справі) укладено Дистриб'юторський договір згідно з яким Виробник передає у власність, а Дистриб'ютор приймає і оплачує Продукцію торгової марки «Лускунчик-Смакунчик», що поставлена Виробником, в кількості, асортименті і на умовах передбачених цією Угодою, для подальшого продажу третім особам на Території: м. Запоріжжя та Запорізької області. Дистриб'ютор протягом всього строку дії Угоди є ексклюзивним дистриб'ютором Виробника на Території (п.п. 1.1, 1.2., 1.5).
Термін дії цієї Угоди сторони погодили до 31.12.2021 включно (п. 7.1).
В пункті 1.3 Угоди визначено, що метою придбання продукції є подальший перепродаж або просування на території без будь-яких посередників або за допомогою мережі дилерів/торгових посередників. Жодні положення цієї Угоди не передбачають створення між Сторонами будь-якого юридичного партнерства або призначення будь-якої сторони агентом іншої сторони для будь-яких цілей.
Згідно з п. 1.4 Дистриб'юторського договору повний перелік продукції, що поставляється Дистриб'ютору (Продукція або Товар) із зазначенням дистриб'юторських та роздрібних цін, зазначено в офіційному прайс-листі Виробника.
Як зазначено позивачем у позовній заяві, з Інтернет-сторінки офіційного сайту Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКОМКА 2010» ІНФОРМАЦІЯ_1, він довідався про розміщення на ній оголошення під заголовком (мовою оригіналу): " ВНИМАНИЕ ПОДДЕЛКА! " та зразками упаковки продукції, виробництва фізичної особи-підприємця Пікалова Володимира Володимировича , яку реалізує Фізична особа- підприємець Хащівський Іван Васильович в процесі своєї господарської діяльності. Над зразками упаковки продукції, яку реалізує позивач, зазначено слово «ФЕЙК».
Позивачем надано в матеріали справи копію Звіту акредитованої Компанії за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет від 24.06.2021 № 255/2021-ЗВ, виготовленого на підставі заяви представника позивача.
Матеріали справи свідчать, що крім Свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_5, зареєстрованого в Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг 10 грудня 2007 року, що містить у своєму складі зображення пташки на фоні квітки соняшника з написом великими літерами «ІНФОРМАЦІЯ_2», також 25 листопада 2010 року зареєстровано Свідоцтво на знак для товарів і послуг № НОМЕР_4, який фактично є частиною попереднього знаку і представляє собою напис «ІНФОРМАЦІЯ_2» без будь-яких зображень. 04.10.2018 року право власності на знаки для товарів і послуг НОМЕР_7 та № НОМЕР_4 зареєстровано за ОСОБА_5 .
Слід зазначити, що із змісту наданих учасниками справи заяв по суті справи вбачається, що на даний час в судах перебувають декілька справ зі спорів, які тим чи іншим чином пов'язані із правами володіння та використання торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_2», в тому числі: в провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа №908/283/21 за позовом ФОП Пікалової Галини Миколаївни до ФОП Пікалова Володимира Володимировича про визнання недійсним Ліцензійного договору про надання дозволу на використання об'єкта права інтелектуальної власності від 01.07.2017; в провадженні Заводського районного суду м. Запоріжжя перебуває цивільна справа №335/5841/19 щодо визнання права спільної сумісної власності на торгівельну марку « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яка зареєстрована на підставі Свідоцтва на знак для товарів і послуг № НОМЕР_4 ; в провадженні Шевченківського районного суду м.Запоріжжя перебуває цивільна справа №336/6708/20 за позовом ОСОБА_5 до відповідачів ФОП Пікалова В.В. та ФОП Хащівського В.І. , третя особа ТОВ «Лакомка 2010», про припинення порушення прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг за Свідоцтвом № НОМЕР_4 та заборону вчинення певних дій. На даний час вищезазначені справи не розглянуті по суті.
Разом з тим, предметом розгляду у даній справі № 908/2481/21 не є дослідження та встановлення обставин щодо прав власності та правомірності використання об'єктів права інтелектуальної власності знаку для товарів і послуг « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
Позивач - Фізична особа-підприємець Хащівський Іван Васильович звернувся до господарського суду з позовом за яким відкрито провадження у даній справі № 908/2481/21, з позовними вимогами про визнання вищезазначеної інформації з Інтернет-сторінки ІНФОРМАЦІЯ_1 недостовірною та такою, що принижує його ділову репутацію та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАКОМКА 2010" її спростувати.
Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 15, частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках(ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Згідно зі статтю 199 ЦК України результати інтелектуальної, творчої діяльності та інші об'єкти права інтелектуальної власності створюють цивільні права та обов'язки відповідно до книги четвертої цього Кодексу та інших законів.
Відповідно до положень ст. 426 ЦК України способи використання об'єкта права інтелектуальної власності визначаються цим Кодексом та іншим законом.
Особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб.
Використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.
Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об'єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону.
Згідно зі ст. 427 цього Кодексу майнові права інтелектуальної власності можуть бути передані відповідно до закону повністю або частково іншій особі. Умови передання майнових прав інтелектуальної власності можуть бути визначені договором, який укладається відповідно до цього Кодексу та іншого закону.
За змістом ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 ЦК України та ст.1 Закону України "Про інформацію" інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Суб'єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями. Порядок використання інформації та захисту права на неї встановлюється законом (ч 2, 3 ст. 200 ЦК України).
Відповідно до статті 27 Закону України "Про інформацію" порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законами України.
Згідно з положеннями ч.ч. 2, 4, 6 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно зі статтею 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 ГПК України також встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами статті 86 цього Кодексу суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищенаведені приписи господарського процесуального законодавства та положення статті 15 ЦК України особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача. На позивача покладено обов'язок обґрунтувати своєї вимоги поданими доказами, тобто, довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.
За загальними правилами цивільно-правової відповідальності за поширення недостовірної інформації зобов'язаними суб'єктами названих правовідносин є особи, які поширили відомості, що не відповідають дійсності, або виклали їх неправдиво, і це порочить честь і гідність та ділову репутацію або завдає шкоди інтересам громадян чи організацій.
В пункті 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" зазначено, що під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). При цьому, позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
У п.п. 6.5, 6.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі №904/4494/19 зазначено, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник вебсайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник вебсайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника вебсайту можуть бути витребувані відповідно до положень процесуального законодавства в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» власник вебсайту - особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання вебсайту. За відсутності доказів іншого власником вебсайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до вебсайту, і (або) отримувач послуг хостингу.
Як вказав позивач у позовній заяві, на Інтернет сторінці офіційного сайту ТОВ «ЛАКОМКА 2010» ІНФОРМАЦІЯ_1 під заголовком «ВНИМАНИЕ ПОДДЕЛКА!» розміщене зображення саме упаковки продукції виробництва ФОП Пікалова В.В. , яку реалізує позивач.
Відповідно до наданої позивачем копії Звіту за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет від 24.06.2021 № 255/2021-ЗВ, виготовленого на підставі заяви представника позивача, за результатами проведеної перевірки веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_1 (досліджувана веб-сторінка) було встановлено, зокрема інформацію про реєстратора доменного імені luskunchik.com.ua, відомості щодо реєстранта доменного імені скриті. Додатком до звіту є, зокрема, роздруківка файлу фіксації, збереженого у форматі PDF, що містить відображення змісту досліджуваної веб-сторінки.
Згідно з копією роздруківки з веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.06.2021 була розміщена інформація про офіційні умови проведення рекламно-маркетингової акції «Цінний подарунок» від ТМ «Лускунчик-Смакунчик». Організатором акції вказано власника ТМ «Лускунчик-Смакунчик».
Позивач зазначив, що належність сайту та доменної адреси ІНФОРМАЦІЯ_1 Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛАКОМКА 2010» (відповідач у справі) підтверджується текстом: «© ООО «Лакомка 2010» Запорожье, ул.Скворцова, 245, тел.: +38 (061) 220-33-76, НОМЕР_6» в розділі «Контакти» головної сторінки сайту.
Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 6.32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 904/4494/19, предметом розгляду у якій були, в тому числі, вимоги про спростування недостовірної інформації, при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а)поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в)поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г)поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Таким чином, за відсутності однієї з наведених обставин підстави для задоволення відповідного позову відсутні.
Європейський суд з прав людини (Проніна проти України, № 63566/00, від 18 липня 2006 року) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд вирішуючи спір у даній справі дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову ФОП Хащівського І.В. , оскільки позивачем не доведено наявність сукупності усіх обставин, що утворюють юридичний склад правопорушення.
Так, із наданих позивачем доказів не вбачається, що спірна інформація, розміщена в мережі Інтернет на сайті за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді оголошення під заголовком: "ВНИМАНИЕ ПОДДЕЛКА!" та зразками упаковки продукції ТМ «Лускунчик - Смакунчик» із застосуванням слова "ФЕЙК", яку позивач просить визнати недостовірною та такою, що принижує його ділову репутацію, стосується Фізичної особи-підприємця Хащівського Івана Васильовича та порушує його особисті немайнові права.
Мотивуючи заявлені вимоги позивач зокрема, зазначив, що поширенням вказаної недостовірної інформації відповідач створює у споживачів помилкове уявлення про підроблений та контрафактний характер продукції під торговою маркою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », яку виробляє ФОП Пікалов В.В. та ексклюзивним дистриб'ютором якої є позивач. На Інтернет сторінці офіційного сайту ТОВ «ЛАКОМКА 2010» ІНФОРМАЦІЯ_1 під заголовком «ВНИМАНИЕ ПОДДЕЛКА!» розміщене зображення саме упаковки продукції виробництва ФОП Пікалова В.В. , яку реалізує позивач.
Згідно з копією роздруківки з веб-сторінці ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет, яка міститься в матеріалах справи, серед іншої інформації на веб-сторінці міститься заголовок «ВНИМАНИЕ ПОДДЕЛКА!» під яким розміщені кілька зразків упаковок продукції ТМ «Лускунчик - Смакунчик» шляхом методу порівняння зображень упаковок насіння соняшника смаженого та з відповідними написами над ними «ФЕЙК» та «ОРИГІНАЛ».
Як встановлено судом вище, на підставі Ліцензійного договору про надання дозволу на використання об'єкта права інтелектуальної власності, укладеного між 01.07.2017 між громадянкою Пікаловою Г.М. ( Ліцензіар ) та ФОП Пікаловим В.В. (Ліцензіат), останньому надано невиключну ліцензію на право використання знаку для товарів і послуг за Свідоцтвом України на знак товарів і послуг № НОМЕР_5, яке належить Ліцензіару.
Відповідно до п.2.4 даного Ліцензійного договору Ліцензіат зобов'язується використовувати продукцію за ліцензією у тому вигляді в якому здійснена реєстрація.
Зі змісту Дистриб'юторського договору, укладеного 04 січня 2021 року між ФОП Пікаловим В.В. та ФОП Хащівським І.В. , на який посилається позивач, слідує, що його предметом є передача виробником дистриб'ютору продукції торгової марки «ІНФОРМАЦІЯ_2» для подальшого продажу третім особам. Проте, з даного договору не вбачається зображень будь-яких зразків упаковок відповідної продукції, в тому числі відсутня вказівка про те, що продукція, яка стосується предмета цього договору, виробляється саме із використанням знаку для товарів і послуг за Свідоцтвом № НОМЕР_5 .
Відповідачем надано в матеріали справи копію Висновку експерта №227 від 29.11.2021 за результатами проведення експертизи об'єктів інтелектуальної власності (т. 1 а.с. 132-140). У висновку вказано, що він був виконаний атестованим судовим експертом (відповідні документи додано до висновку) за зверненням ТОВ «Лакомка 2010» по справі №908/2481/21, що розглядається Господарським судом Запорізької області за позовом ФОП ОСОБА_9 до ТОВ «Лакомка 2010» про захист ділової репутації; судовий експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок відповідно до ст. 384 КК України. За результатами проведення даної експертизи надано наступні висновки:
1. Позначення, які містять, серед іншого, напис «ЛУСКУНЧИК-СМАКУНЧИК» і малюнок пташеня та складають оформлення зображених на веб-сайті за адресою http://uskunchik.com.ua/ під написами «ФЕЙК» упаковок насіння соняшника смаженого, не є такими, що мають форму зареєстрованої за свідоцтвом України № НОМЕР_5 торговельної марки.
2. Позначення, які містять, серед іншого, напис «ЛУСКУНЧИК-СМАКУНЧИК» і малюнок пташеня та складають оформлення зображених на веб-сайті за адресою http://uskunchik.com.ua/ під написами «ФЕЙК» упаковок насіння соняшника смаженого, не є такими, що мають форму, яка відрізняється від зареєстрованої за свідоцтвом України НОМЕР_7 торговельної марки лише окремими елементами, що не змінює в цілому її відмітності.
У рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей, вирішуючи спір, виходив із того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Отже вищенаведені висновки експертизи об'єктів інтелектуальної власності свідчать про те, що у мережі Інтернет за адресою http://luskunchik.com.ua/ відсутні зразки упаковок товарів за Свідоцтвом України на знак товарів і послуг № НОМЕР_5, невиключну ліцензію на право використання якого було надано ФОП Пікалову В.В. згідно з умовами Ліцензійного договору про надання дозволу на використання об'єкта права інтелектуальної власності від 01.07.2017.
Позивач в свою чергу не надав суду належних доказів того, що зображені зразки продукції (зразки упаковок) у мережі Інтернет за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 під заголовком «ВНИМАНИЕ ПОДДЕЛКА!» над якими значиться слово «ФЕЙК» є зображенням саме упаковок продукції виробництва ФОП Пікалова В.В. , яку реалізує позивач на підставі Дистриб'юторського договору, та зразки яких були надані позивачем суду (т. 1 а.с 80-84).
Позивачем не доведено, що предметом Дистриб'юторського договору є реалізація позивачем продукції торгової марки «Лускунчик-Смакунчик» саме із використанням знаку для товарів і послуг за Свідоцтвом № НОМЕР_5 , отже у ФОП Хащівського І.В. відсутні підстави оспорювати недостовірність розміщеної інформації на веб-сторінці ІНФОРМАЦІЯ_1, що в даному випадку є прерогативою виробника відповідної продукції.
Крім того, в оголошенні веб-сторінці ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутня будь-яка інформація, яка стосується саме позивача - Фізичної особи-підприємця Хащівського І.В. , відсутні будь-які відповідні дані або посилання, тому твердження позивача про те, що оспорювана ним інформація принижує його ділову репутацію, завдає шкоди особистим немайновим благам позивача, є безпідставним.
Слід також зазначити, що позивачем не було надано суду жодних документів на підтвердження фактичного виконання Дистриб'юторського договору його сторонами. Надані ж позивачем в матеріали справи копії видаткових накладних № 658 від 13.10.2021, № 666 від 14.10.2021 (т. 1 а.с. 85, 86) з копіями товарно-транспортних накладних до них (т. 1 а.с.87-90) містять посилання на договір поставки № 23/06/20/ДП від 23.06.2020.
В п. 5.1 Дистриб'юторського договору зазначено, що право власності на продукцію переходить до Дистриб'ютора у момент передачі Продукції, що підтверджується оформлення видаткової накладної.
Відповідні видаткові накладні (копії) позивачем суду не надані.
За таких обставин, суд, оцінивши у сукупності надані сторонами докази, дійшов до висновку, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Хащівського Івана Васильовича про визнання оспорюваної інформації недостовірною та такою, що принижує його ділову репутацію та зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАКОМКА 2010" її спростувати є необґрунтованими та недоведеними.
Зазначення ж представником відповідача в усній формі в судовому засіданні, на що просив звернути увагу представник третьої особи, про те, що інформація на сайті була розміщена з урахуванням позиції відповідача, за його ініціативою, не спростовує висновків суду покладених в основу судового рішення.
На підставі всього вищевикладеного, у задоволенні позову з підстав, які заявлено позивачем, відмовляється в повному обсязі.
Відповідно до положень статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Повний текст рішення складено та підписано 03.03.2022.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.С. Боєва