пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
22 лютого 2022 року Справа № 903/997/21
Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г.,
розглянувши справу
за позовом Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі філії “Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд” в інтересах Виробничого структурного підрозділу “Рівненсько-Тернопільське територіальне управління” філії “Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд”
до відповідача: фізичної особи-підприємця Каваса Віктора Степановича
про стягнення 222518грн. 04коп.
за відсутності сторін
встановив: АТ “Українська залізниця” в особі філії “Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд” в інтересах ВСП “Рівненсько-Тернопільське територіальне управління” (позивач) звернулася до суду з позовом про стягнення з ФОП Каваса Віктора Степановича 222518,04грн неустойки. Також просить стягнути з відповідача судовий збір.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна №581 від 20.12.2010р. в частині повернення відповідачем орендованого майна у зв'язку з закінченням 30.06.2018 договору, що стало підставою для нарахування неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю.
Ухвалою суду від 21.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 18.01.2022; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Ухвалою суду від 18.01.2022 відкладено підготовче засідання на 08.02.2022р.; повторно встановлено сторонам строк для подання суду заяв, клопотань, пояснень та доказів, пов'язаних з розглядом справи, які не були подані сторонами до суду, з направленням поданих документів іншим учасникам судового процесу.
Ухвалою суду від 08.02.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.02.2022.
Ухвала суду від 08.02.2022р. отримана учасниками справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.
Сторони у судове засідання не з'явилися, відповідач відзиву на позов не подав.
Згідно ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Частинами 1 та 3 ст.202 ГПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Оскільки сторони були повідомлені про час та дату розгляду справи, явка представників сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, клопотань від сторін про відкладення розгляду справи чи про подачу заяв по суті справи не надійшло, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за наявними у справі матеріалами за відсутності представників сторін.
Дослідивши наявні у справі письмові докази, господарський суд встановив наступне.
20 грудня 2010 року між Регіональним відділейням Фонду державного майна України по Волинській області (Орендодавець) та ФОП Кавасом В.С. (Орендар) було укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності № 581.
Відповідно до п.п. 1.1-1.2 Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: будівлю кафе № 6 площею 80,3 кв. м. (реєстровий номер 01059900.30041.АААВВИ348) з благоустроєм (площадка площею 71,41 кв. м), ВП “Станція Ковель” ДТГО “Львівська залізниця” (далі - майно), що знаходиться за адресою: Волинська область, м.Ковель, бульвар Л. Українки, 39-Б та перебуває на балансі ВП “Станція Ковель” ДТГО “Львівська залізниця” (далі- Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку станом на 31.07.2010. Майно передається в оренду з метою використання його для здійснення торгівлі непродовольчими та продовольчими товарами, крім товарів підакцизної групи.
Відповідно до п.3.3 Договору (Додатковий договір №2 від 18.12.2013), орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції на наступний місяць. У разі припинення (розірвання) Договору Оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення Майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції до державного бюджету та Балансоутримувачу (п.3.11. Додаткового договору №2 від 18.12.2013).
Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (п.5.3 Договору).
Згідно п.п.5.9 - 5.10 Договору Орендар зобов'язаний щомісячно до 12 числа, наступного за звітним, надавати Орендодавцеві інформацію про перерахування орендної плати за попередній місяць; на вимогу Орендодавця проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах і оформляти відповідні акти звіряння. У разі припинення або розірвання Договору оренди повернути Балансоутритмувачу, за погодження з Орендодавцем, орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного стану та відшкодувати Балансоутримувачу збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини Орендаря.
Відповідно до п.п.10.9 - 10.11 Договору у разі припинення або розірвання цього Договору майно протягом трьох робочих днів повертається Орендарем Балансоутримувачу за погодженням з Орендодавцем. У разі, якщо Орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження. Майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання за погодженням з Орендодавцем. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на Орендаря. Якщо Орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна, Орендодавець має право вимагати від Орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном за час прострочення.
В подальшому до даного договору оренди між сторонами було укладено додаткові договори: №1 від 01.11.2012, №2 від 18.12.2013, №3 від 15.07.2014, №4 від 19.12.2014, №5 від 31.03.2015, №6 від 20.07.2015 та додаткові договори від 29.01.2016, від 26.10.2016, від 31.03.2016, від 30.06.2016, від 01.08.2016, від 17.11.2016, від 15.12.2017, від 11.07.2017, від 07.04.2017, від 09.01.2018, від 25.04.2018.
Договір оренди нерухомого майна та додаткові договори до нього підписані сторонами та завірені їх печатками без зауважень та заперечень.
Додатковим договором № 1 від 01.11.2012 року в пункт 1.1. Договору оренди слова “ВП “Станція Ковель” замінено на слова: “ВП “Рівненська дирекція залізничних перевезень”
Додатковим договором № 3 від 15.07.2014 року в пункті 1.1. Договору оренди слова "на балансі ВП “Рівненська дирекція залізничних перевезень” ДТГО “Львівська залізниця” замінено на слова “на балансі ВП “Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд № 3”.
Додатковою угодою до договору оренди від 29.01.2016 року внесено зміни в договір оренди нерухомого майна від 20.12.2010 року за № 582 та встановлено, що орендодавцем майна, визначеного договором оренди є Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця”.
Пунктом 1 додаткового договору від 29.01.2016 у зв'язку з утворенням Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» останнє визначено Орендодавцем вищенаведеного нерухомого майна за договором.
Також пунктом 4 цього ж додаткового договору пункт 3.6 основного договору викладено в новій редакції та визначено обов'язок ФОП Кавас В.С. щодо перерахування 100% орендної плати на розрахунковий рахунок Орендодавця, тобто ПАТ «Укрзалізниця».
Постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 № 938 змінено тип публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменовано його в акціонерне товариство «Українська залізниця».
Згідно до пункту 10.1 Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, останнім днем його дії є 18.12.2013, однак додатковими угодами до договору строк його дії неодноразову продовжувався. Останнє продовження строку дії договору відбулось на підставі додаткового договору від 25.04.2018, яким пункт 10.1 договору викладено в наступній редакції: «Цей договір діє з 01.04.2018 до 30.06.2018 включно без подальшого продовження». Зі змісту вищенаведеного додаткового договору, підписаного сторонами без жодних зауважень та застережень, вбачається погодження його сторонами факту продовження строку дії основного договору до 30.06.2018 включно без подальшого продовження.
Додатковим Договором від 25.04.2018 року до Договору оренди нерухомого майна від 20.12.2010 № 581 у розділ 10 Строк дії та умови зміни, розірвання Договору» пункт 10.1 викладено у наступній редакції: «Цей Договір діє з 01 квітня 2018 року до 30 червня 2018 року включно, без подальшого продовження». Додаткова угода підписана з боку Відповідача по справі без зауважень та заперечень.
27.04.2018 року за № ФБМЕС-01/239 за підписом першого заступника директора філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» Ю.Б. Мруця та головного бухгалтера О.П. Красносільської на адресу ФОП Каваса В.С. надіслано заяву про припинення дії договору оренди № 581 від 20.12.2010 року. Вказана заява була отримана відповідачем.
Згідно п. 10.10 Договору майно вважається поверенним балансоутримувачу з моменту підписання Сторонами акта приймання-передавання за погодженням з Орендодавцем. Обов'язок щодо складання акта приймання- передавання про поверення Майна покладається на Орендаря. Якщо Орендар не виконує обов'язку щодо поверенння Майна, Орендодавець має право вимагати від Орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування Майном за час прострочення.
Рішенням Господарського суду Волинської області у справі № 918/502/20 від 28.12.2020 відмовлено ФОП Кавасу В.С. у задоволені позову про визнання договоруоренди державного індивідуально визначеного (нерухомого та іншого) майна, шо належить до державної власності № 581 від 20.12.2010 поновленим на строк, який був раніше ним встановлений, і на тих самих умовах, шо були передбачені цим договором. Судомвстановлено, що договір № 581 від 20.12.2010 закінчився 30.06.2018. Рішення набрало законної сили
Згідно ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
На день подання позовної заяви майно перебуває на балансі виробничого структурного підрозділу «Рівненсько - Тернопільське територіальне управління» філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» акціонерного товариства «Українська залізниця».
Взяті на себе зобов'язання, згідно договору оренди, в частині сплати неустойки в розмірі подвійної орендної плати за користування майном Орендарем здійснювалися неналежним чином.
На підставі п. 10.11 Договору та п. 2 ст. 785 ЦК України, відповідачу було виставлено наступні рахунки: № 868/64 від 31.03.2020 на суму 25342,22 грн., № 868/88 від 30.04.2020 на суму 25544,96 грн., № 868/112 від 29.05.2020 на суму 25621,59 грн., №868/136 від 30.06,2020 на суму 25672,84 грн., № 868/157 від 31.07.2020 на суму 25518,80 грн., № 868/177 від 31.08.2020 на суму 25467,76 грн., № 868/197 від 30.09.2020 на суму 25595,10 грн., № 868/217 від 30.10.2020 на суму 25851,05грн., № 868/237 від 30.11.2020 на суму 26187,12 грн., № 868/257 від 31.12.2020 на суму 26422,80 грн., № 868/10 від 29.01.2021 на суму 26766,30 грн., № 868/33 від 26.02.2021 на суму 27033,96 грн № 868/54 від 31.03.2021 на суму 27493,54 грн.
Також відповідачу виставлені рахунки за відшкодування земельного податку згідно п. 5.11 Договору, а саме: № 868/442 від 31.03.2020 на суму 1669,01грн., № 868/824 від 30.06.2020 на суму 1669,01 грн., № 868/1250 від 30.09.2020 на суму 1669,02 грн., № 868/1698 від 30.12.2020 на суму 1669,01 грн., № 868/296 від 31.03.2021 на суму 1669,01 грн.
16.05.2021 відповідач повернув балансоутримувачу орендоване майно, що підтверджується підписаним актом приймання-передавання до Договору оренди нерухомого майна від 20.12.2010 №581.
Таким чином, за користування орендованим майном після закінчення дії договору, станом на 31.03.2021 позивач нарахував відповідачу заборгованість у вигляді неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення згідно договору оренди № 581 від 20.12.2010 за період березень 2020 - березень 2021 враховуючи часткові оплати на суму 222518,04 грн.
Згідно з ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України ).
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Нормами ч. 2 ст. 291 ГК України встановлено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Аналогічна норма закріплена також у ч. 1 ст. 759 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.
У відповідності до ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Частиною 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 цього Закону у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.
Відповідно до 1 ч. ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 598 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Як встановлено судом та рішенням Господарського суду Волинської області у справі №918/502/20 від 28.12.2020, термін дії договору оренди закінчився 30.06.2018. Отже, договір оренди припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку. Водночас, відповідач повернув балансоутримувачу орендоване майно лише 16.05.2021 (акт приймання-передавання до Договору оренди нерухомого майна від 20.12.2010 №581).
Вказані обставини підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Передбачені статтею 785 Цивільного кодексу України наслідки пов'язані з моментом припинення договору оренди (найму).
Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Водночас, неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.
Отже, законодавством, що регулює орендні правовідносини, встановлено можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди.
Станом на 31.03.2021 позивач нарахував відповідачу неустойку у розмірі подвійної орендної плати за за користування майном за час прострочення на суму 222518,04грн.
На день розгляду спору доказів сплати відповідачем неустойки за користування майном, суду не надано.
Перевіривши розрахунки позивача, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення 222518,04грн. неустойки з відповідача.
З огляду на зазначене, позов є підставним, та таким, що підлягає до задоволення в повному обсязі.
Згідно із ч.ч. 2-4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.
Керуючись ст. ст. 13, 86, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Каваса Віктора Степановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» акціонерного товариства «Українська залізниця» (03035, м.Київ, вул.Льва Толстого, буд. 61, код ЄДРПОУ ВП 41149437) в інтересах Виробничого структурного підрозділу “Рівненсько-Тернопільське територіальне управління” філії “Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд” акціонерного товариства “Українська залізниця” (33013, м.Рівне, вул.Ніла Хасевича, буд. 9, код ЄДРПОУ ВП 41149437) 222518грн. 04коп. неустойки, а також 3337грн. 77коп. витрат по сплаті судового збору.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення відповідно до ст. 256 ГПК України.
Повне рішення складено 03.03.2022.
Суддя О. Г. Слободян