вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"21" лютого 2022 р. Cправа № 902/360/21
Господарський суд Вінницької області у складу судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Пацалюк Н.В.
За участю представників
позивача Путілін Є.В., ордер ВН № 177775 від 07.04.2021р.;
відповідача не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи
за позовом: Приватного підприємства "Глорія-ВЛ" (вул. Конєва, 16, м. Вінниця, 21036)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мего ЛТД" (вул. Хмельницьке шосе, буд. 13, офіс 214, м. Вінниця, 21036)
про стягнення 17 040,00 грн.
Приватне підприємство "Глорія-ВЛ" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мего ЛТД" про стягнення заборгованості у розмірі 17 040,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати поставленого на підставі видаткової накладної №1-00000005 від 31.10.2019 товару.
Ухвалою суду від 13.04.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/360/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами (без проведення судового засідання). Даною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій.
05.05.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позову заперечує, а саме зазначає, що поставка товару відбувалась на підставі договору поставки №31/10-ДП від 31.10.2019 і відповідно до умов даного договору строк оплати даного товару закінчується 31.12.2029. До відзиву додано копію зазначеного договору.
17.05.2021 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначив, що договір, на який посилається у відзиві відповідач, у позивача відсутній, з огляду на це просить суд витребувати у відповідача оригінал договору поставки №31/10-ДП від 31.10.2019.
Ухвалою від 18.05.2021 суд постановив клопотання позивача про витребування доказів задоволити, витребувати від відповідача оригінал Договору поставки №31/10-ДП від 31.10.2019 та зобов'язати відповідача в строк до 03.06.2021 надати суду витребуваний доказ.
20.05.2021 на адресу суду від Товариство з обмеженою відповідальністю "Мего ЛТД" надійшло заперечення на відповідь на відзив.
08.06.2021 на адресу суду надійшла заява представника позивача про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 09.06.2021 суд постановив перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, продовжити строк підготовчого провадження по справі на 30 днів та підготовче засідання у справі призначити на 29.06.2021 о 12:00 год.
11.06.2021 на адресу суду надійшов супровідний лист від відповідача, яким надано оригінал договору поставки № 31/10-ДП від 31.10.2019.
29.06.2021 позивачем було подано заяву про призначення експертизи.
На визначену судом дату (29.06.2021) у судове засідання з'явились представники обох сторін. Представник позивача підтримала заяву про призначення експертизи та заявила усне клопотання про відкладення судового засідання для забезпечення можливості участі у судовому засіданні адвоката позивача. Представник відповідача у свою чергу повідомила суд про те, що із заявою позивача про призначення експертизи відповідач не ознайомлений та заявила усне клопотання про відкладення судового засідання для надання часу ознайомитись із заявою про призначення експертизи та сформувати власну правову позицію.
Суд протокольною ухвалою постановив задовольнити клопотання представників сторін про відкладення судового засідання, відкласти вирішення питання про призначення експертизи до наступного судового засідання та відкласти судове засідання на 16.07.2021 о 10:00.
На визначену судом дату (16.07.2021) у судове засідання з'явились представники обох сторін. Представник позивача підтримала заяву про призначення експертизи. Представник відповідача подала у судовому засіданні заперечення проти заяви відповідача про призначення експертизи, клопотання про призначення експертизи та клопотання про витребування документів. Представник позивача у свою чергу заперечила проти експертної установи, про доручення провести експертизу якій клопоче відповідач.
Ухвалою від 16.07.2021 суд постановив призначити у справі комплексну судово-почеркознавчу та судово-технічну експертизу, проведення якої доручити Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
20.08.2021 на адресу суду надійшов лист за підписом завідувача Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз В. Криловського, яким до суду надано клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, а також повернуто матеріали господарської справи №902/360/21.
Ухвалою від 26.08.2021 суд постановив призначити судове засідання для розгляду клопотання експерта про надання додаткових матеріалів та вирішення питання про поновлення провадження у справі на 06.09.2021 на 11:30.
02.09.2021 та 06.09.2021 на адресу суду засобами електронного зв'язку надійшли заяви представники позивача про розгляд клопотання експерта без його участі, у яких позивач також не заперечив проти задоволення вищевказаного клопотання експерта.
Ухвалою суду від 06.09.2021 поновлено провадження у справі № 902/360/21, задоволено клопотання судового експерта Лозінської А.В. про надання матеріалів, необхідних для проведення комплексної судово-почеркознавчої та судово-технічної експертизи та зупинено провадження у справі № 902/360/21 на час проведення експертизи.
21.12.2021 на адресу суду надійшов супровідний лист Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №5041/5042/5043/21-21 від 18.11.2021, яким до суду надано висновок експертів та повернуто справу №902/360/21.
Для розгляду висновку експертів та вирішення питання про поновлення провадження у справі, суд ухвалою від 22.12.2021 призначив судове засідання на 25.01.2022.
25.01.2022 до суду від відповідача надійшли клопотання про виклик експертів для надання пояснень щодо висновку експертизи, про призначення додаткової комплексної експертизи та про витребування доказів.
У судовому засіданні 25.01.2022 суд протокольними ухвалами поновив провадження у справі, закрив підготовче провадження, відклав розгляд клопотань відповідача про призначення додаткової комплексної експертизи та про витребування доказів до наступного судового засідання, а також задовольнив клопотання відповідача про виклик експертів для надання пояснень щодо висновку експертизи та призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 02.02.2022 о 15:30 год.
Враховуючи неявку у судове засідання представника позивача та необхідністю виклику експертів у судове засідання, суд ухвалою від 26.01.2022 здійснив виклик експертів та повідомив позивача про дату, час та місце наступного судового засідання у порядку визначеному ст.ст. 120, 121 ГПК України.
У судовому засіданні 02.02.2022 суд протокольною ухвалою постановив відхилити клопотання відповідача про призначення додаткової комплесної експертизи та про витребування доказів. Разом з тим, представником відповідача у судовому засіданні після перерви було подано клопотання про проведення повторної експертизи.
У зв'язку із відсутністю у судовому засіданні представника позивача, з метою з'ясування його позиції щодо проведення повторної експертизи та усіх обставин справи, суд протокольною ухвалою постановив оголосити перерву у судовому засіданні до 21.02.2022 о 16:00, визнати явку представників позивача та відповідача у судове засідання обов'язковою та відкласти розгляд клопотання відповідача про проведення повторної експертизи до наступного судового засідання.
Ухвалою від 04.02.2022 суд повідомив позивача про дату, час та місце наступного судового засідання у порядку визначеному ст. 120, 121 ГПК України.
21.02.2022 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю прибути на судове засідання з причин знаходження в цей час на судовому засіданні по іншій справі.
На визначену судом дату, в судове засідання 21.02.2022 з'явився представник позивача, відповідач правом участі свого представника в судовому засіданні не скористався.
В судовому засіданні суд повідомив представника позивача про наявність в матеріалах справи клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.
Представник позивача проти даного клопотання заперечив, зазначивши, що відповідачем по даній справі є юридична особа яка могла направити до суду іншого представника, в тому рахунку директора товариства.
Розглянувши дане клопотання та заслухавши думку представника позивача суд протокольною ухвалою відхилив дане клопотання з огляду на наступне.
Відкладення розгляду справи є правом суду. Основною умовою для відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.
Проте, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів неможливості направити в судове засідання іншого представника.
Крім того, суд звертає увагу на те, що в минулому судовому засіданні з представником відповідача погоджувалась дата та час даного судового засідання.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Частиною першою ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Розглянувши клопотання відповідача про проведення повторної експертизи, заслухавши думку представника позивача щодо даного клопотання суд протокольною ухвалою відхилив дане клопотання з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.99 ГПК України у разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.
Частиною 2 статті 107 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за наявності сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо) за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити повторну експертизу, доручивши її проведення іншим експертам.
В той же час, згідно з ч.1 ст.107 Господарського процесуального кодексу України якщо висновок експерта є неповним або неясним, за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити додаткову експертизу, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).
За змістом п.15.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" №4 від 23.03.2012 повторною визнається судова експертиза, у проведенні якої експерт досліджує ті ж самі об'єкти і вирішує ті ж самі питання, які досліджувалися і вирішувалися у первинній судові експертизі. Нові об'єкти на дослідження повторної судової експертизи подаватися не можуть, так само як не можуть ставитися на її вирішення питання, які не розглядалися попередньою експертизою. Повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності, або за наявності істотного порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Повторну судову експертизу може бути призначено також, якщо є розходження у висновках кількох експертів і їх неможливо усунути шляхом одержання додаткових пояснень експертів у судовому засіданні. Повторну судову експертизу слід доручати іншому експерту (експертам).
З урахуванням наданих судовими експертами пояснень, в судовому засіданні 02.02.2022, пояснень позивача, зокрема директора Голесенко Н.М. наданих в судовому засіданні 16.07.2021, та наявних в матеріалах справи доказів, слід зазначити, що у суду відсутні сумніви у правильності висновку експертів наданого за результатами проведення комплексної судової технічної та почеркознавчої експертизи за №5041/5042/5043/21-21 від 18.11.2021 (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо), у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про призначення повторної судової експертизи.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити та стягнути з відповідача судові витрати які складаються з судового збору та послуг адвоката.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 21.02.2022 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
Оцінюючи подані сторонами докази та висновок експерта за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, судом встановлено наступне.
Обґрунтовуючи свої позовні вимог позивач зазначає, що між позивачем та відповідачем було досягнуто домовленості щодо поставки товару. Позивачем було здійснено поставку товару (Бітум нафтовий дорожній в'язкий марки BITUMEN 70/100 кількістю 1 т.) на загальну суму 17 040,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №1-00000005 від 31.10.2019. Відповідач прийняв даний товар, однак не оплатив його.
Данні обставини стали підставою звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 17 040,00 грн.
У відзиві на позовну заяву відповідач заначив, що обставини викладені у позовній заяві не визнає, з доводами, наведеними у позові відповідач не погоджується, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, виходячи із наступного.
Відповідач підтверджує, що між ним та позивачем дійсно було досягнуто домовленості щодо поставки товару: (бітум нафтовий дорожній), про що 31 жовтня 2019 року був укладений договір поставки № 31/10-ДП.
Пунктом 1.1 Договору визначено, що постачальник (позивач), зобов'язується передати у власність покупця (відповідач) бітум нафтовий дорожній (надалі - Товар), в кількості 1 т, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити Товар згідно умов цього договору.
Загальна вартість поставленого Товару складає 17040 грн. 00 коп. (в тому числі ПДВ 2840 грн. 00 коп.) (п. 2.2 Договору).
Відповідно до п. 3.2 прийом-передача Товару здійснюється в порядку та спосіб за додатковою домовленістю Сторін.
31.10.2019 року, Сторонами було складено, додану позивачем до позовної заяви, видаткову накладну № 1-00000005, відповідно до якої відповідач прийняв Товар за Договором у повному обсязі.
Однак у позовній заяві Позивач зазначає, що «... в порушення наведених норм закону ТОВ «Мего ЛТД» не було оплачено на користь позивача вартості товару, отриманого на підставі видаткової накладної від 31.10.2019 року в результаті чого станом на момент подання позову у відповідача наявна заборгованість у розмірі 17040 грн.» Відповідач вважає, що дане твердження не ґрунтується на дійсний обставинах та не відповідає умовах Договору, на підставі якого й здійснювалась поставка даного Товару.
Так, п. 4.4.2 Договору передбачено, що здійснення оплати за Товар не пізніше терміну дії Договору вказаного у п. 9 даного Договору та у розмірі відповідно до п 2.2. Договору.
Пунктом 9.1Договору встановлено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 31.12.2029 року. Закінчення терміну дії Договору не звільняє Сторони від виконання своїх зобов'язань.
Отже, за твердженням відповідача, строк виконання обов'язку відповідача щодо оплати суми коштів у розмірі 17040 грн. 00 коп. (в тому числі ПДВ 2840 грн. 00 коп.) за поставлений Товар, закінчується 31.12.2029 року. Тобто відповідач в праві провести таку оплату в будь-який момент часу упродовж терміну дії Договору, з 31.10.2019 року по 31.12.2029 року. Виходячи з того, що строк (термін) виконання зобов'язання відповідача за договором поставки № 31/10-ДП від 31.10.2019 року, в частині сплати коштів, був обумовлений сторонами до 31.12.2029 року та відповідно ще не закінчився, враховуючи той факт, що Сторонами належним чином було погоджено усі умови Договору, а також те, що дострокове виконання зобов'язання за Договором є правом відповідача, а не обов'язком, вимога позивача про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 17040 грн. є безпідставною, необґрунтованою, а тому не може підлягати задоволенню.
У відповіді на відзив позивач зазначив, що у нього відсутній примірник вказаного договору, оскільки такий договір позивачем не укладався, не підписувався та не засвідчувався його печаткою.
Як зазначалось вище, в зв'язку з суперечливістю позицій сторін для з'ясування питання стосовно того, чи виконано підпис на договорі №31/10-ДП від 31.10.2019 директором ТОВ "Глорія-ВЛ" Голосенко Наталією Миколаївною, а також щодо приналежності наявного на договорі відтиску печатки, судом була призначена комплексна почеркознавча та технічна експертизи. На розгляд судової експертизи поставлено наступні питання: - Чи виконано підпис від імені директора Приватного підприємства "Глорія-ВЛ" Голосенко Наталії Миколаївни у договорі поставки №31/10-ДП від 31.10.2019 у розділі "постачальник" особисто директором Приватного підприємства "Глорія-ВЛ" Голосенко Наталією Миколаївною чи іншою особою? - Чи нанесено відтиск печатки у договорі поставки №31/10-ДП від 31.10.2019 печаткою Приватного підприємства "Глорія-ВЛ"?.
Відповідно до експертного висновку №5041/5042/5043/21-21 від 18.11.2021 по першому питання експертами зазначено, що відтиск печатки від імені ПП «Глорія -ВЛ» в наданому документі договорі поставки №31/10-ДП від 31.10.2019 нанесено не печаткою експериментальні, вільні та умовно - вільні зразки відтисків ПП «Глорія-ВЛ» якої надані для порівняльного дослідження. По другому питанню - підпис від імені директора Приватного підприємства «Глорія-ВЛ» Голосенко Наталії Миколаївни у договорі поставки №31/10-ДП від 31.10.2019 у розділі «постачальник», - виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів. Підпис від імені директора Приватного підприємства «Глорія-ВЛ» Голосенко Наталії Миколаївни у договорі поставки №31/10-ДП від 31.10.2019 у розділі «постачальник», - виконаний не особисто директором Приватного підприємства «Глорія-ВЛ» Голосенко Наталією Миколаївною, а іншою особою з ретельним наслідуванням підпису Голосенко Наталія Миколаївни.
З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ч. 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь - якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Частиною 1 ст. 98 ГПК України встановлено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Відповідно до ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною, що передбачено в ч. 1 ст. 642 ЦК України.
Як зазначалось вище відповідач стверджує те, що між позивачем та відповідачем було укладено договір №31/10-ДП від 31.10.2019, згідно умов якого оплата за поставку товару здійснюється відповідно до п.п. 4.4.2 не пізніше терміну, зазначеного у п. 9 договору. Відповідно до п.9.1. договору договір діє до 31.12.2029. Разом з тим, позивач зазначає, що ним даний договір не укладався, не підписувався та не засвідчувався печаткою, а поставка товару була здійснена в спрощений спосіб за видатковою накладною.
З експертного висновку вбачається, що відтиск печатки від імені ПН «Глорія -ВЛ» в договорі поставки №31/10-ДП від 31.10.2019 нанесено не печаткою ПП «Глорія-ВЛ», а підпис від імені директора Приватного підприємства «Глорія-ВЛ» Голосенко Наталії Миколаївни у договорі поставки №31/10-ДП від 31.10.2019 у розділі «постачальник», - виконаний не особисто директором Приватного підприємства «Глорія-ВЛ» Голосенко Наталією Миколаївною, а іншою особою з ретельним наслідуванням підпису Голосенко Наталія Миколаївни.
З огляду на викладене, господарський суд при розгляді даної справи не бере до уваги договір поставки №31/10-ДП від 31.10.2019 на який посилається відповідач.
Підтвердженням укладання договору в спрощений спосіб між позивачем та відповідачем є видаткова накладна №1-00000005 від 31.10.2019, що містять найменування товару, його ціну, а також реквізити позивача (оферта), та підпис і печатка відповідача на вище вказаній видатковій накладній про прийняття саме такого товару і в тій кількості, що була визначені позивачем у видатковій накладній (акцепті).
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору поставки та до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення параграфу 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України.
Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлений інший строк оплати товару.
Абзац 1 ч. 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи вище викладене, а саме те, що позивачем передано, а відповідачем отримано товар на суму 17040,00 грн. відповідно до видаткової накладної №1-00000005 від 31.10.2019 та приписи ст. 692 ЦК України, строк оплати товару є таким, що настав.
Втім, відповідач за поставлений товар не розрахувався.
З огляду на викладене, твердження відповідача, викладене у відзиві на позовну заяву, що строк оплати за даною видатковою накладною ще не настав, спростовується наявними в справі доказами.
Крім того, заборгованість в розмірі 17040,00 грн визнана відповідачем у відзиві на позовну заяву.
Відповідачем не надано до суду доказів оплати вартості отриманого товару від позивача, з огляду на що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача вартості отриманого товару у розмірі 17040,00 грн. є обґрунтованими та доведеними.
Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Окрім того, господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів наведених позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог, а також заперечень відповідача, оскільки їх оцінка не може мати наслідком спростування висновків, до яких дійшов господарський суд під час вирішення даного спору.
З огляду на викладене позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Витрати по сплаті судового збору та витрати за проведення експертизи, у відповідності до ст. 129 ГПК України, підлягають покладенню на відповідача.
Крім того, в позовній заяві позивачем визначено орієнтовний розрахунок понесених судових витрат на правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.
В подальшому, 02.02.2022 до суду від представника позивача надійшла заява до якої долучено докази понесених судових витрат на правничу допомогу в розмірі 4215,00 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
В матеріалах справи наявний Договір №112 про надання правничої допомоги від 17.06.2020, ордер серія ВН №177775 від 07.04.2021, Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №513 від 16.10.2006, Детальний опис робіт № ПЄ-00001 від 01.02.2022 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 4215,00 грн та квитанція до прибуткового касового ордера №011822 на суму 4215,00 грн.
Відповідно до частини 3 статті 123 ГПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 цієї статті).
Згідно положень частини 1 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Приписами частини 2 статті 126 ГПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також, в порядку статті 86 ГПК України надає належну оцінку поданим стороною, яка понесла відповідні витрати, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг.
Частиною 4 статті 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Дослідивши докази, надані представником позивача в підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу судом встановлено, що заявлені витрати підтверджені належними та допустимими доказами.
Згідно із ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 6 ст. 126 ГПК України встановлено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідачем чи його представником в жодному з поданих до суду документі не висловлено будь яких заперечень щодо заявлених позивачем витрат на послуги адвоката.
У п.3 ч. 4 ст. 129 ГПК України вказано, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
З огляду на викладене, беручи до уваги факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, а також те, що сума зазначених витрат підтверджується матеріалами справи та враховуючи, що відповідачем в порядку, визначеному п. 6 ст. 126 ГПК України не доведено неспівмірність заявлених витрат, суд дійшов висновку про необхідність покладення зазначених витрат на відповідача.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мего ЛТД" (вул. Хмельницьке шосе, буд. 13, офіс 214, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 34455332) на користь Приватного підприємства "Глорія-ВЛ" (вул. Конєва, 16, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 20082595) 17040,00 грн боргу; 2270,00 грн. витрат на сплату судового збору; 6006,35 грн. витрат на проведення судової експертизи та 4215,00 грн. судових витрат на правову допомогу.
3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
4. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на відомі суду адреси електронної пошти: позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).
Апеляційна скарга подається відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повне рішення складено 03 березня 2022 р.
Суддя Маслій І.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. Конєва, 16, м. Вінниця, 21036)
3 - відповідачу (вул. Хмельницьке шосе, буд. 13, м. Вінниця, 21036)