ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
03 березня 2022 року Справа № 918/735/21
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Петухов М.Г.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 11 січня 2022 року, повний текст складено 12 січня 2022 року, у справі № 918/735/21 (суддя - В.В. Марач)
за позовом Фізичної особи-підприємця Ніколаєва Давида Борисовича
до
Відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко"
Відповідача 2: Приватного підприємства "Даві Буд"
за участю третіх осіб, що не заявляюсь самостійніх вимог на предмет спору на стороні відповідачів:
Ліквідатор у справі про банкрутство Приватного підприємства "Кольортех" Михайловський Сергій Володимирович; Приватне підприємство "Кольортех"
про визнання недійсним договору купівлі-продажу
Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України.
Фізична особа-підприємець Ніколаєв Давид Борисович (надалі - Позивач) звернувся в Господарський суд Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Радивилівмолоко» (надалі - Відповідач 1) та Приватного підприємства «Даві Буд» (надалі - Відповідач 2; за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову на стороні Відповідача Ліквідатора у справі про банкрутство ПП «Кольортех» Михайловського С.В. (надалі - Третя особа 1); Приватне підприємство «Кольортех» (надалі - Третя особа 2)) про визнання недійсним договору купівлі-продажу.
Позивач, обгрунтовуючи свої позовні вимоги зазначає, що Відповідач 2 набув право власності на спірний об'єкт на підставі договору купівлі-продажу від 19 червня 2015 року № 19/06/15/К, укладеного за результатами продажу майна банкрута Третьої особи 2 на других повторних відкритих торгах, другому повторному аукціоні. Однак у подальшому, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29 серпня 2016 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 15 листопада 2016 року, визнано недійсними результати аукціону з продажу майна Третьої особи 2 від 18 червня 2015 року, оформлені протоколом від 18 червня 2015 року № 01-06/15/К, та визнано недійсним договір купівлі-продажу майна банкрута на других повторних відкритих торгах від 19 червня 2015 року №19/06/15/К. Реєстрація права власності за Відповідачем 1 здійснена на підставі договору купівлі-продажу від 14 липня 2015 року, згідно якого Відповідач 1, прийняв у власність об'єкт купівлі-продажу за цим правочином від Відповідача 2.
11 січня 2022 року на адресу Господарського суду Рівненської області надійшло клопотання від Позивача, в якому Позивач просив:
· поновити Позивачу строк на подання клопотання про передачу матеріалів справи №918/735/211 для розгляду в межах справи №5019/592/12;
· передати матеріали справи №918/735/21 Господарському суду Рівненської області в провадженні якого перебуває справа №5019/592/12 про банкрутство Третьої особи 2.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 11 січня 2022 року в справі № 918/735/21 поновлено Позивачу строк на подання клопотання про передачу матеріалів справи № 918/735/21 для розгляду в межах справи № 5019/592/12 про банкрутство Третьої особи 2. Матеріали справи № 918/735/21 передано Господарському суду Рівненської області, в провадженні якого перебуває справа №5019/592/12 про банкрутство Третьої особи 2.
Приймаючи дану ухвалу, суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, а встановлення недійсності правочину, укладеного за результатами недійсного аукціону, може серед іншого бути підставою для витребування майна його власником (чи особою, яка має майнові права/майбутнього власника) у набувача такого майна відповідно до частини першої статті 388 Цивільного кодексу України. Судом першої інстанції зазначено, що у постанові Верховного Суду №5019/592/12 від 12 серпня 2021 року зазначено, що права Позивача можуть бути захищені в межах справи про банкрутство Третьої особи 2 шляхом пред'явлення до суду відповідних вимог Позивачем.
Місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі прийшов до висновку, що незважаючи на те, що предметом позовних вимог є вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу, спір у даній справі стосується саме майна банкрута - Третьої особи 2, яке реалізовувалося на відкритих торгах (другому повторному аукціоні), результати якого у подальшому було визнано недійсним у судовому порядку, а відтак даний спір не може розглядатися поза межами справи про банкрутство.
Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, Відповідач 1 звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (том 2, а.с. 178-180) в якій з підстав, висвітлених в ній, просив ухвалу місцевого господарського суду скасувати та направити справу для продовження розгляду її по суті до Господарського суду Рівненської області.
Мотивуючи дану апеляційну скаргу Відповідач 1, зокрема, виходив з того, що вимога Позивача про визнання недійсним договору купівлі - продажу, укладеного 14 липня 2015 року між Відповідачем 1 та Відповідачем 2, не є майновим спором, а предметом спору не є майно банкрута. Відтак, беручи до уваги, що даний спір не входить до переліку спорів передбачених частиною 2 статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства (які господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує в межах цієї справи) Відповідач 1 зазначає, що дана позовна заява підлягає розгляду саме в порядку господарського судочинства поза межами справи про банкрутство. Крім того, апелянт зазначає, що в оскаржуваній ухвалі не зазначено підстав неможливості подання Позивачем клопотання про передачу матеріалів справи в межах справи про банкрутство на стадії підготовчого провадження так як і не зазначено підстави для задоволення клопотання Позивача про поновлення такого процесуального строку.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 8 лютого2022 року (том 2, а.с. 194), з підстав, висвітлених в ній, було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача 1. Запропоновано сторонам по справі в строк до 11 січня 2022 року надати до відділу канцелярії та документообігу суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання Відповідачу 1.
22 лютого 2022 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в котрому, Позивач просив залишити апеляційну скаргу Відповідача 1 без задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду без змін. Позивач вказав, що у позовній заяві Позивач вказав про те, що справа про визнання недійсним договору купівлі-продажу має розглядатися у справі №5019/592/12 про банкрутство Третьої особи 2, проте, при відкриття провадження у даній справі вказані доводи Позивача не були враховані і як наслідок клопотання про передачу справи №918/735/21 подане до суду після закриття підготовчого провадження з клопотанням про поновлення пропущеного строку.
Північно-західний апеляційний господарський суд констатує, що відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України: у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Згідно частини 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України: розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Частиною 3 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
В силу дії частини 2 статті 271 Господарського процесуального кодексу України: апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи; з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Суд констатує, що предметом оскарження є судова ухвала, котрою передано справу на розгляд до іншого суду.
В силу дії пункту 8 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України, окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, й ухвала про передачу справи на розгляд до іншого суду.
Відповідно, апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 11 січня 2022 року по справі №918/735/21 має розглядатися судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників сторін (без проведення судового засідання).
При цьому, суд констатує, що згідно частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України: розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи; у такому випадку судове засідання не проводиться.
З огляду на вищевказане, колегія апеляційного господарського суду дослідивши матеріали справи на предмет їх підставності та предметності в розрізі вимог частини 2 статті 271 Господарського процесуального кодексу України, ухвалила рішення здійснювати розгляд даної скарги без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, в такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно, ухвалою суду від 8 лютого 2022 року повідомлено сторін про те, що розгляд справи №918/735/21 буде проводитися в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи, постанова по даній справі буде виготовлена до 9 березня 2022 року включно.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, суд прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
При цьому апеляційний господарський суд констатує наступне.
28 серпня 2021 року до Господарського суду Рівненської області надійшла позовна заява, зі змісту котрої вбачається, що реєстрація права власності за Відповідачем 1 здійснена на підставі договору купівлі-продажу від 14 липня 2015 року, згідно якого Відповідач 1, як покупець, прийняв у власність об'єкт купівлі-продажу від Відповідача 2.
Разом з тим судом встановлено, що Відповідач 2 набув право власності на спірний об'єкт на підставі договору купівлі-продажу від 19 червня 2015 року № 19/06/15/К, укладеного за результатами продажу майна банкрута Третьої особи 2 на других повторних відкритих торгах, другому повторному аукціоні.
Однак у подальшому, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29 серпня 2016 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 15 листопада 2016 року, визнано недійсними результати аукціону з продажу майна Третьої особи від 18 червня 2015 року, оформлені протоколом від 18 червня 2015 року № 01-06/15/К, визнано недійсним договір купівлі-продажу майна Третьої особи 2 на других повторних відкритих торгах, другому повторному аукціоні від 19 червня 2015 року № 19/06/15/К, на підставі якого набуто майно Відповідачем 2, котрий відчужив його за оскаржуваним правочином Відповідачу 1. Вищеописані обставини стали підставою для звернення Позивача до суду із даним позовом.
11 січня 2022 року на адресу Господарського суду Рівненської області надійшло клопотання від Позивача, в якому Позивач просив:
· поновити Позивачу строк на подання клопотання про передачу матеріалів справи №918/735/211 для розгляду в межах справи №5019/592/12;
· передати матеріали справи №918/735/21 Господарському суду Рівненської області в провадженні якого перебуває справа №5019/592/12 про банкрутство Третьої особи 2.
Дана заява обгрунтована тим, що Постановою Господарського суду Рівненської області від 5 лютого 2014 року у справі №5019/592/12 Третю особу 2 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, слухання в даній справі, продовжується і на даний час. Майно, яке продано продано Відповідачем 2 придбано на аукціоні з реалізації майна банкрута - цілісного майнового комплексу. Відтак на переконання Позивача, спір про майно боржника в даній справі не може розглядатися поза межами справи про банкрутство.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 11 січня 2022 року в справі № 918/735/21 поновлено Позивачу строк на подання клопотання про передачу матеріалів справи № 918/735/21 для розгляду в межах справи № 5019/592/12 про банкрутство Третьої особи 2. Матеріали справи № 918/735/21 передано Господарському суду Рівненської області, в провадженні якого перебуває справа №5019/592/12 про банкрутство Третьої особи 2.
При цьому, Відповідач 1 подаючи апеляційну скаргу зазначає про те, що вимога Позивача про визнання недійсним договору купівлі - продажу, укладеного 14 липня 2015 року між Відповідачем 1 та Відповідачем 2, не є майновим спором, а предметом спору не є майно банкрута. Відтак, беручи до уваги, що даний спір не входить до переліку спорів передбачених частиною 2 статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства (які господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує в межах цієї справи) Відповідач 1 зазначає, що дана позовна заява підлягає розгляду саме в порядку господарського судочинства.
Натомість, з такими доводами колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.
Приписами пункту 8 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Положеннями частини 9 статті 30 Господарського процесуального кодексу України визначено, що справи, передбачені пунктами 8 та 9 частини першої статті 20 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника.
21 жовтня 2019 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства, пунктами 2, 4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" якого визначено, що з дня введення його в дію Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) втрачає чинність і подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до частини першої абзацу 1 частини другої статті 7 Кодекс України з процедур банкрутства, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Отже, законодавець вкотре підкреслив, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.
Аналогічний висновок викладений і у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року в справі №607/6254/15-ц, від 18 лютого 2020 року в справі №918/335/17, постановах Верховного Суду від 30 січня 2020 року в справі №921/557/15-г/10, від 6 лютого 2020 року в справі №910/1116/18, від 12 січня 2021 року в справі №334/5073/19.
У постановах від 15 травня 2019 року в справі №289/2217/17, від 12 червня 2019року в справі №289/233/18, від 19 червня 2019 року в справах №289/718/18 та №289/2210/17 Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог.
Таким чином, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в дію вказаного Кодексу має відбуватися господарським судом у межах справи про банкрутство, яку такий суд розглядає.
До того ж, вирішуючи питання про необхідність розгляду спору, стороною якого є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, суди мають виходити не тільки з того, чи підлягають такі вимоги вартісній оцінці з урахуванням положень статті 163 Господарського процесуального кодексу України, а також надати оцінку змісту заявлених вимог та порушеного права або інтересу, на захист якого такий позов подано.
Відповідно до частини 1 статті 62 Кодекс України з процедур банкрутства, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.
Колегія суддів звертає увагу на те, що якщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати у межах справи про банкрутство на підставі статті 7 Кодекс України з процедур банкрутства, а спір є майновим у розумінні положень цього Кодексу.
Аналогічні висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року в справі №916/585/18 (916/1051/20) та Верховного Суду від 9 лютого 2021 року в справі №922/1134/17 (922/2368/20).
Відтак, усім вищеописаним спростовуються доводи апеляційної скарги щодо того, що Позивач несвоєчасно подав заяву про передачу матеріалів справи в межах справи про банкрутство, оскільки такий розгляд даної категорії справ, не залежить від подання чи неподання заяви, а має місце в юридичній площинні саме зважаючи на прямі вказівки статті 7 Кодекс України з процедур банкрутства та правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Що ж стосується самого ж клопотання Позивача та подання його поза межами строків, встановлених для подання такого клопотання (про що вказує апелянт в своїй апеляційній скарзі), то колегія суддів зазначає наступне.
11 січня 2022 року на адресу Господарського суду Рівненської області надійшло клопотання від Позивача (том 1, а.с. 131-132), в якому Позивач просив:
· поновити Позивачу строк на подання клопотання про передачу матеріалів справи №918/735/211 для розгляду в межах справи №5019/592/12;
· передати матеріали справи №918/735/21 Господарському суду Рівненської області в провадженні якого перебуває справа №5019/592/12 про банкрутство Третьої особи 2.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Судом встановлено, що звертаючись до господарського суду з даним позовом Позивач у позовній заяві зазначив, що позов подається у межах справи про банкрутство №5019/592/12. Однак, зазначене клопотання місцевим господарським судом не розглядалося, так як автоматизованою системою суду під час розподілу справи визначено іншого суддю для її розгляду ніж того, що розглядає справи про банкрутство №5019/592/12.
Відповідно до частини 3 статті 169 Господарського процесуального кодексу України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
Відтак, подане Позивачем клопотання про розгляд даного позову у межах справи про банкрутство №5019/592/12 (не зважаючи уже на пряму дію норм Кодекс України з процедур банкрутства, котрі визначають порядок розгляду таких справ) та про поновлення строку на подання клопотання про передачу матеріалів справи № 918/735/21 для розгляду в межах справи № 5019/592/12 про банкрутство Третьої особи 2 є обгрунтованим та підставним.
Крім того суд апеляційної інстанції зазначає, що питання передачі справи з одного суду до іншого може бути вирішено судом, що розглядає справу, з власної ініціативи у порядку передбаченому статтею 31 Господарського процесуального кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи, Постановою Господарського суду Рівненської області від 5 лютого 2014 року в справі № 5019/592/12 Третю особу 2 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Третя особа 2 на даний час перебуває на стадії ліквідаційної процедури. '
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.
Відповідно до частин 2,3 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна та ін. Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
При визначенні порядку розгляду спору за участю боржника щодо якого порушено провадження у справі банкрутство слід виходити з предмету спору, характеру спірних правовідносин, суб'єктного складу сторін спору, а також фактичних обставин справи.
Велика Палата Верховного Суду Постанова від 21 вересня 2021 року у справі №905/2030/19 (905/1159/20) (провадження № 12-92гс20) зауважила, що при врегулюванні відносин неплатоспроможності законодавець відійшов від принципу їх розподілу за ознаками наявності у сторони (кредитора боржника) владних повноважень чи свободи волевиявлення, що характерно для цивільних правовідносин, об'єднавши їх в одне провадження у справі про банкрутство з огляду на необхідність формування єдиного реєстру грошових вимог кредиторів та задоволення їх згідно з визначеною в законі черговістю та пропорційністю. Це дозволяє ефективно захистити право особи (кредитора, боржника) в межах одного судового провадження, уникаючи розподілу його на способи захисту, характерні для окремих юрисдикцій (адміністративної чи цивільної).
При цьому, колегія суддів ще раз констатує, що статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства саме як процесуальним законом змінено юрисдикцію розгляду низки спорів фізичних осіб - боржників щодо їхнього майна, які раніше розглядалися у цивільних судах, а також віднесено до господарської юрисдикції низку інших спорів юридичних осіб, які стосуються майна боржника (юридичної чи фізичної особи), зокрема й тих, які виникають з приводу спору щодо майна боржника.
Кодексу України з процедур банкрутства та Господарсько процесуальний кодекс України є нормативними актами рівної юридичної сили - процесуальними законами, які мають визначену законодавцем сферу правового регулювання.
Отже, у випадку колізії норм між статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства та статтею 20 Господарсько процесуальним кодексом України повинні застосовуватися ті процесуальні норми, які прийняті пізніше.
Постановою Господарського суду' Рівненської області від 5 лютого 2014 року в справі №5019/592/12 Третю особу 2 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Слухання у даній справі продовжується і на даний час.
При цьому, реєстрація права власності за Відповідачем 1 здійснена на підставі договору купівлі-продажу від 14 липня 2015 року, згідно якого Відповідач 1, як покупець, прийняв у власність об'єкт купівлі-продажу за цим правочином від Відповідача 2.
Разом з тим судом апеляційної інстанції встановлено, що Відповідач 2 набув право власності на спірний об'єкт на підставі договору купівлі-продажу від 19 червня 2015 року № 19/06/15/К, укладеного за результатами продажу майна банкрута Третьої особи 2 на других повторних відкритих торгах (другому повторному аукціоні).
Однак у подальшому, постановою Рівненського апеляційного господарського суду, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 15 листопада 2016 року, визнано недійсними результати аукціону з продажу майна Третьої особи 2 від 18 червня 2015 року, оформлені протоколом від 18 червня 2015 року № 01-06/15/К, визнано недійсним договір купівлі-продажу майна Третьої особи 2 на других повторних відкритих торгах (другому повторному аукціоні) від 19 червня 2015 року № 19/06/15/К.
Відповідно до приписів частини першої статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. А встановлення недійсності правочину, укладеного за результатами недійсного аукціону, може серед іншого бути підставою для витребування майна його власником (чи особою, яка має майнові права/майбутнього власника) у набувача такого майна відповідно до частини першої статті 388 Цивільного кодексу України.
Крім того суд зазначає, що у постанові Верховного Суду №5019/592/12 від 12 серпня 2021 року зазначено, що: права Позивача можуть бути захищені в межах справи про банкрутство Третьої особи 2 шляхом пред'явлення до суду відповідних вимог Позивачем, у чому суд вбачає можливість реалізації прав позивача, передбачених статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.
З огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що незважаючи на те, що предметом позовних вимог є вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу, спір у даній справі стосується саме майна банкрута - Третьої особи 2 (адже предметом такого договору є саме майно банкрута - Третьої особи 2, набуде Відповідачем 1 за оскаржуваним договором), яке реалізовувалося на відкритих торгах (другому повторному аукціоні), результати якого у подальшому було визнано недійсним у судовому порядку, а відтак даний спір не може розглядатися поза межами справи про банкрутство.
Згідно з частиною 1 статтею 29 Господарського процесуального кодексу України, право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
Виключна підсудність справ визначена статтею 30 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 9 статті 30 Господарського процесуального кодексу України, справи передбачені пунктами 8 та 9 частини першої статті 20 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за правилами виключної підсудності - за місцезнаходженням боржника.
Пунктом 1 частини 1 статті 31 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 31 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
З огляду на зазначене, враховуючи, що за предметною юрисдикцією та суб'єктним складом дана справа відноситься до юрисдикції господарських судів і підлягає розгляду за правилами виключної підсудності в межах справи про банкрутство №5019/592/12, колегія суддів прийшла до висновку про передачу матеріалів справи №918/735/21 за підсудністю до Господарського суду Рівненської області для розгляду в межах справи №5019/592/12 про банкрутство Третьої особи 2.
Зважаючи на усе вищевстановлене в даній судовій постанові колегія апеляційного господарського суду констатує, що судом першої інстанції були виконані всі процесуальні вимоги щодо прядку передачі матеріалів справи №918/735/21 за підсудністю до Господарського суду Рівненської області для розгляду в межах справи №5019/592/12 про банкрутство Третьої особи 2.
Апеляційний господарський суд вважає, що Господарський суд Рівненської області прийшов до правильного висновку, щодо існування обставини для віднесення даної справи до юрисдикції господарських судів та розгляду її за правилами виключної підсудності в межах справи про банкрутство №5019/592/12.
Враховуючи усе вищевстановлене в даному судовому рішенні, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга Відповідача 1 не підлягає до задоволення та спростовується усім вищеописаним в даній постанові, а відтак апеляційний господарський суд залишає оспорювану ухвалу без змін, з огляду на її законність і обгрунтованість.
При цьому колегія суду констатує, що при прийнятті даної постанови, Північно-західним апеляційним господарським судом не встановлено обставин, що б вказували на необхідність скасування даної ухвали (в розумінні частини 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Судові витрати за подання апеляційної скарги в силу дії статті 129 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд покладає на Відповідача 1.
Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Радивилівмолоко" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 11 січня 2022 року в справі № 918/735/21 - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 11 січня 2022 року в справі № 918/735/21 - залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.
5. Справу №918/735/21 повернути Господарському суду Рівненської області.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Петухов М.Г.