79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"15" лютого 2022 р. Справа №907/214/20
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: Галушко Н.А.
суддів Желіка М.Б.
Орищин Г.В.
секретар судового засідання - Олійник Н.
за участю представників учасників процесу
прокурор Винницька Л.М.
від позивача - не з'явився
від відповідача 1- Блохіна В.Ю.-адвокат
від відповідача 2 - не з'явився
співвідповідач - не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Заступника керівника Закарпатської окружної прокуратури №15-581-21 від 20.12.2021 (Вх. № ЗАГС 01-05/4303/21 від 24.12.2021)
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 16.11.2021 (повний текст складено 3011.2021, суддя Ушак І.Г.)
у справі №907/214/20
за позовом Берегівської окружної прокуратури в інтересах держави
в особі Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області, м. Ужгород (позивач, Держгеокадастр)
до відповідача 1 Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України, с. В.Бакта Закарпатської області
до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехнік Україна Груп», м. Київ
та співвідповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Екотехнік», с. Геча Закарпатської області
про визнання недійсним договору про виконання наукового супроводу щодо реконструкції саду для енергозберігаючих технологій №14 від 03.12.2015 та про звільнення ТОВ «Агро Екотехнік» земельної ділянки загальною площею 108,517 га вартістю 32 109 592,86 грн (спірний договір, спірна земельна ділянка) (з урахуванням уточнення позовних вимог)
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції
Берегівська окружна прокуратура звернулася до суду з позовом в інтересах держави в особі Держгеокадастру до Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України та ТОВ «Екотехнік Україна Груп», як сторін спірного договору та до співвідповідача - ТОВ «Агро Екотехнік», залученого у ході судового провадження у справі, якому ТОВ «Екотехнік Україна Груп», передав свої права та обов'язки за спірним договором з укладенням додаткової угоди від 01.02.2019, вважаючи, спірний договір таким, що укладений із порушенням вимог законодавства.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дослідною станцією фактично передано відповідачу-2, а потім співвідповідачу, у платне користування земельну ділянку площею 108,5517 га, вартістю 3 2109 592,86 грн без укладення договору оренди земельної ділянки відповідно до закону і виконавець за спірним договором під виглядом надання сільськогосподарських послуг фактично обробляє земельну ділянку, яка належить державі та стає власником вирощеної продукції на орендованій земельній ділянці. Тобто, на думку прокурора, предметом спірного договору є прихована оренда землі.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 16.11.2021 у справі №907/214/20 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив з того, що спірний договір не містить ознак договору оренди землі, оскільки спірна земельна ділянка не вибувала з користування дослідної станції та не передавалася ні ТОВ «Екотехнік Україна Груп», ні у послідуючому ТОВ «Агро Екотехнік»; спірний договір є змішаним договором, який містить елементи договору про надання послуг та договору на виконання науково-дослідницьких робіт, оскільки дослідна станція зобов'язалась за завданням ТОВ «Екотехнік Україна Груп» на землі наданій їй у постійне користування здійснити науковий супровід виконання останнім технологічного процесу по висадці паловнії та передати у його власність результати науково-дослідницьких робіт, а ТОВ «Екотехнік Україна Груп»- прийняти та оплатити виконані роботи. Передбачена договором плата не є орендною платою за користування землею, а є платою ТОВ «Екотехнік Україна Груп» та ТОВ «Агро Екотехнік» за надані дослідною станцією роботи з наукового супроводу експериментального вирощування паловнії як нового сорту рослин.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Заступником керівника Закарпатської окружної прокуратури подано апеляційну скаргу №15-581-21 від 20.12.2021 (вх.ЗАГС 01-05/4303/21 від 24.12.2021), в якій скаржник просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позов прокурора задоволити повністю, посилаючись на те, що оскаржуване рішення є необгрунтованим, прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Зокрема зазначає, що Закарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Національної академії аграрних наук України є державним підприємством та фактично основними видами виробничої діяльності не займається, а господарська діяльність обмежується вчиненням юридичних дій, пов'язаних із передачею основних засобів підприємства іншими суб'єктами господарювання у використання.
Прокурор також вважає, що уклавши договір №14 від 03.12.2015, дослідна станція фактично передала у платне користування (оренду) земельні ділянки товариству (відповідачі 2,3), у зв'язку із чим порушено вимоги ст.ст.4,15,16 Закону України «Про оренду землі», так як за наявності існування фактичних орендних правовідносин, спірний договір не відповідає законодавству, що їх регулює. Судом не надано належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, які склались між сторонами у справі, не з'ясовано дійсні наміри сторін спору при укладенні спірного договору щодо визначення умов виконання зобов'язань обома сторонами договору та не надано оцінку їх поведінці щодо виконання (невиконання) зобов'язань за договором.
На думку прокурора, суд дійшов помилкового висновку, що спірний договір є змішаним договором, який містить елементи договору про надання послуг та договору на виконання науково-дослідницьких робіт. Перелік наданих послуг, акти їх прийому-передачі та відповідно проведених розрахунків упродовж періоду споживання таких сторони договору не складали.
Також, прокурор зазначає, що укладення договору про виконання наукового супроводу щодо реконструкції саду для енергозберігаючих технологій №14 (прихованого правочину з оренди землі) відбулося без участі, відома та без дозволу суб'єкта управління об'єктами державної власності - Національної академії аграрних наук України (НААНУ) як органом управління об'єктами державної власності.
Окрім того, на думку прокурора, земельну ділянку, загальною площею 108,5517 га, яка відноситься до земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фактично передано без зміни цільового призначення для ведення садівництва. Дані земельні ділянки протиправно передані у користування товариству для цілей не передбачених Статутом дослідної станції та Державним актом на право постійного користування.
Прокурор вважає, що внаслідок укладення спірного договору порушено інтереси держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області, оскільки надання земель державної форми власності у користування за відсутності зареєстрованого договору оренди землі призводить до необлікованого використання земель та сприяє тінізації аграрного сектору економіки, ухиленню від встановленої процедури отримання земель в оренду через земельні торги, що є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом звернення до суду з позовом з метою задоволення суспільної потреби у відновленні законності при передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності
Прокуратура заперечує на застосуванні позовної давності, вважає, що до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується.
Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області у письмових пояснення №9-7-0.72-141/2-22 від 10.01.2022 на апеляційну скаргу підтримало доводи, викладені в апеляційній скарзі та наголосило на тому, що спірний договір не є договором підряду, а прихованим договором оренди землі, не спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а тому підлягає визнанню недійсним.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Закарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Національної академії аграрних наук України у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду залишити без змін, вважає апеляційну скаргу безпідставною та необгрунтованою, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду обґрунтованим.
Зокрема, зазначає, що господарський суд на підставі аналізу змісту та умов укладеного між відповідачами договору на виконання наукового супроводу щодо реконструкції саду для енергозберігаючих технологій від 03.12.2015 прийшов до правомірного висновку, що спірний договір є змішаним договором, який містить елементи договору про надання послуг та договору на виконання науково-дослідницьких робіт, ознак договору оренди землі вказаний договір не містить, оскільки спірна земельна ділянка не вибувала з користування дослідної станції та не передавалася ні ТОВ «Екотехнік Україна Груп», ні у послідуючому ТОВ «Агро Екотехнік».
За змістом оспорюваного договору Закарпатська ДСГДС надає науково-дослідні та консультаційні послуги й передає їх результат товариству та саме за це отримує плату, наукова робота (науковий супровід) ведеться на земельних ділянках, які з володіння та користування останнього не вибувають, у доступі до таких остання не позбавляється, а навпаки, безпосередньо на своїй землі наукова установа, як і визначено статутними цілями, проводить дослідження, що не є притаманними для орендних правовідносин, жодна умова договору не передбачала вилучення земельної ділянки від постійного землекористувача - Закарпатської ДСГДС.
ТОВ «Екотехнік Україна Груп» у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду без змін, посилаючись на те, що Закарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Національної академії аграрних наук України є землекористувачем у розумінні закону, право володіння виникло на підставі державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗК №000413 від 29.03.1996, спірні землі обліковуються на балансі останньої, однак такі не закріплені державою за національною галузевою академією наук - Національною академією аграрних наук України.
Товариство зазначає, що спірні землі використовуються Закарпатською державною сільськогосподарською дослідною станцією Національної академії аграрних наук України, ТОВ «Екотехнік Україна Груп» виконує роботи з реконструкції саду для енергозберігаючих технологій, землями якого і надалі володіє і користується дослідна станція.
Також, товариство вважає, що твердження Берегівської окружної прокуратури Закарпатської області, що нею не пропущено строк позовної давності за заявленими позовними вимогами, оскільки Головному управлінню Держгеокадастру у Закарпатської області стало відомо про порушення інтересів держави лише 23.05.2019 - з акту від 23.05.2019 №105/0067АП/02/01-19, складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері використання та охорони земель є необгрунтованим та безпідставним.
Процесуальні дії суду у справі.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.12.2021 справу №907/214/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Галушко Н.А., судді Желік М.Б., Орищин Г.В.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 30.12.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Закарпатської окружної прокуратури №15-581-21 від 20.12.2021 (вх.ЗАГС 01-05/4303/21 від 24.12.2021) на рішення Господарського суду Закарпатської області від 16.11.2021 у справі №907/214/20, призначено розгляд справи № 907/214/20 на 01.02.2022
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 відкладено розгляд справи на 15.02.2022.
Прокурор та представник відповідача 1 в судовому засіданні підтримали доводи та заперечення щодо вимог апеляційної скарги.
Позивач, відповідач 2 та співвідповідач не забезпечила явки в судове засідання уповноваженого представника.
На електронну адресу суду 15.02.2022 надійшло повторне клопотання ТОВ «Агро Екотехнік» про відкладення розгляд справи у зв'язку із неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника в судове засідання.
Суд не визнавав обов'язковою явку в судове засідання учасників судового процесу.
Отже, в силу положень ч.12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України справу може бути розглянуто за відсутності уповноважених представників сторін.
Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 15.02.2022 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Західного апеляційного господарського суду.
Обставини справи
03.12.2015 дослідна станція НААНУ як сторона-1 та ТОВ «Екотехнік Україна Груп» як сторона-2 на реалізацію Державної цільової економічної програми енергоефективності і розвитку сфер виробництва енергоносіїв з відновлювальних джерел енергії та альтернативних видів палива на 2010-2017рр., затвердженої постановою КМУ № 243 від 01.03.2010, уклали договір № 14 на виконання наукового супроводу щодо реконструкції саду для енергозберігаючих технологій, спірний договір у даній справі.
Згідно з п. 1.1 договору сторони узгодили, що, з метою сприяння у вирішенні статутних завдань, всебічного заохочення і підтримки науково-дослідних робіт, спрямованих на розвиток виробництва та використання альтернативних джерел енергії домовилися здійснювати обмін інформацією та здійснювати співробітництво.
Відповідно до п. 1.2 договору ТОВ «Екотехнік Україна Груп» зобов'язалося власними силами та за власні кошти виконати роботи по реконструкції саду для енергозберігаючих технологій на земельних ділянках загальною площею 106,8328 га, що знаходяться за адресою Закарпатська область, Берегівський район, Астейська сільська рада (висадити дерева паловнії з наступним зрубом/зрізом таких дерев для виготовлення відповідної деревини альтернативного твердого палива), а дослідна станція НААНУ - здійснювати відповідний супровід щодо виконання технологічних процесів по зазначених роботах та результатів таких робіт.
Для реалізації завдань договору, визначених у п. 1.2 дослідна, станція надала згоду (дозвіл) ТОВ «Екотехнік Україна Груп» на тимчасове, протягом 15 календарних років з моменту підписання договору, ведення робіт по реконструкції саду для енергозберігаючих технологій на площі 106,8328 га, яка визначена сторонами на карті, що є додатком до цього договору (далі по тексту - площадка) (п. 1.3.1 договору).
Пунктом 1.4.2 договору передбачено, що ТОВ «Екотехнік Україна Груп» зобов'язалося, зокрема, сплачувати дослідній станції обумовлену суму коштів за науковий супровід по реконструкції саду для енергозберігаючих технологій, з метою забезпечення протягом дії даного договору підтримання останньою площадки в належному стані .
До спірного договору внесено зміни додатковою угодою укладеною 01.02.2019 відповідачами-1,2 - сторонами-1,2 за спірним договором - та ТОВ «Агро Екотехнік» (додаткова угода).
18.12.2020 зазначеними особами укладено договір про виправлення описки у додатковій угоді від 01.02.2019 про внесення змін до договору № 14 від 03.12.2015 на виконання наукового супроводу щодо реконструкції саду для енергозберігаючих технологій (договір про виправлення описки).
За умовами додаткової угоди з урахуванням договору про виправлення описки ТОВ «Екотехнік Україна Груп» (сторона-2 у спірному договорі та в додатковій угоді, відповідач-2 у справі) передало свої права та обов'язки за спірним договором ТОВ «Агро Екотехнік», наведена заміна сторони-2 у договірних відносинах погоджена дослідною станцією - стороною-1 в оспорюваному договорі.
У спірному договорі додатковою угодою у п. 1.3.1 словосполучення "на площі 106,8328 га" замінено на "...земельних ділянках: площею 15,8652 га, кадастровий номер 2120480100:02:000:0019, площею 55,4941 га, кадастровий номер 2120480100:10:001:0121, площею 2,0 га, кадастровий номер 2120480100:02:000:0018, площею 35,1924 га, кадастровий номер 2120480100:01:000:0206", з урахуванням чого загальна площа спірної земельної ділянки за спірним договором становить 108,5517 га.
Прокурор звернувся до суду з вимогами визнати недійсним та припинити на майбутнє спірний договір, посилаючись на те, що такий не є договором надання наукового супроводу, а є удаваним та таким, що укладений з метою приховання іншого договору - договору оренди землі.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення. Висновки суду.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.
В силу положень ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Звертаючись з позовом про визнання недійсним правочину, позивач згідно з вимогами статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. Без доведення позивачем обставин недодержання сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину конкретних вимог законодавства у суду відсутні підстави для задоволення відповідного позову.
Підставою недійсності правочину відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
Згідно з ст. 235 ЦК України удаваним правочином вважається правочин, який вчинено сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ст. 892 ЦК України за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її.
За приписами ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату; відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Відповідно до приписів ст. 13 Закону України "Про оренду землі" (у редакції станом на час укладення спірного договору) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Право оренди земельної ділянки згідно ст. 93 Земельного кодексу України - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Тобто, ознаками договору оренди землі є вибуття земельної ділянки з користування орендодавця внаслідок її передачі орендарю, отримання орендодавцем плати за користування орендарем землею; обов'язками орендодавця є передача землі орендарю, а орендаря - прийняття землі, цільове користування землею та здійсненна орендних платежів.
Істотними умовами договору оренди землі згідно ст. 15 Закону України «Про оренду землі» є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
З врахуванням наведеного, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що спірний договір не містить ознак договору оренди землі, оскільки спірна земельна ділянка не вибувала з користування дослідної станції та не передавалася ні ТОВ «Екотехнік Україна Груп», ні у послідуючому ТОВ «Агро Екотехнік».
Вищенаведене спростовує твердження прокурора, що земельну ділянку, загальною площею 108,5517 га, яка відноситься до земель для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фактично передано у користування товариству для цілей, не передбачених Статутом дослідної станції та Державним актом на право постійного користування, без зміни цільового призначення для ведення садівництва.
Також, судова колегія погоджується із судом першої інстанції, що спірний договір є змішаним договором, який містить елементи договору про надання послуг та договору на виконання науково-дослідницьких робіт, оскільки дослідна станція зобов'язалась за завданням ТОВ «Екотехнік Україна Груп» на землі, наданій їй у постійне користування, здійснити науковий супровід виконання останнім технологічного процесу по висадці паловнії та передати у його власність результати науково-дослідницьких робіт, а ТОВ «Екотехнік Україна Груп» прийняти та оплатити виконані роботи.
Отже, судом першої інстанції в ході розгляду справи надано належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, які склались між сторонами у справі, з'ясовано дійсні наміри сторін спору при укладенні спірного договору щодо визначення умов виконання зобов'язань обома сторонами договору та надано оцінку їх поведінці щодо виконання зобов'язань за договором.
Як вбачається із укладеного 03.12.2015 договору № 14 на виконання наукового супроводу щодо реконструкції саду для енергозберігаючих технологій предметом спірного договору є не земельна ділянка, а науково-дослідницькі та сільськогосподарські роботи з вирощування павловнії для використання її як альтернативного джерела енергії.
Передбачена договором плата не є орендною платою за користування землею, а є платою ТОВ «Екотехнік Україна Груп» та ТОВ «Агро Екотехнік» за надані дослідною станцією роботи з наукового супроводу експериментального вирощування паловнії як нового сорту рослин, що відповідає статутним завданням дослідної станції, яка є науковою бюджетною установою державної форми власності зі статусом юридичної особи. Джерелами формування майна Закарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України є, зокрема, доходи, одержані від реалізації науково-технічної продукції та різних видів господарської діяльності (п.п. 3.1, 4.2 Статуту дослідної станції, затвердженого Президентом НААН України та зареєстрованого державним реєстратором 30.01.2014).
Дослідну станцію створено з метою створення умов для проведення наукових досліджень, апробацій і впроваджень наукових розробок в галузі землеробства, рослинництва, садівництва, виноградарства, переробки сільськогосподарської продукції, тваринництва та економіки, направлених на вдосконалення наукового забезпечення розвитку агропромислового комплексу Закарпатської області (п. 2.1 Статуту).
Основними напрямами і видами наукової і господарської діяльності дослідної станції згідно Статуту, зокрема, є: розробка та впровадження інтенсивних технологій в рослинництві; наукове забезпечення аграрних реформ; надання маркетингових та консалтингових послуг, розробка, впровадження науково-практичних, технічних досягнень, "ноу-хау"; надання інформаційно - консультативних послуг, а також господарська діяльність не заборонена чинним законодавством (п. 2.2 Статуту).
Дослідна станція в межах статутних повноважень має право реалізовувати свою продукцію, роботи і послуги (п. 5.1 Статуту). Дослідна станція виконує наукові роботи з фундаментальних досліджень та прикладних розробок, а також виробничу перевірку і впровадження прогресивних технологій у землеробстві, рослинництві, тваринництві, багаторічних насаджень, з урахуванням місцевих умов (п. 7.1 Статуту).
Послуги з наукового забезпечення (розробка технологічних проектів, наукові консультації та експертизи, підвищення кваліфікації тощо) організаціям та підприємствам Дослідна станція надає на договірних засадах (п. 7.3 Статуту).
Дослідна станція може мати фінансові надходження за науково-дослідні роботи, виконані за договорами з Міністерством аграрної політики та продовольства України, іншими міністерствами і відомствами, з підприємствами та організаціями, а також від реалізації продукції та сировини, отриманої в результаті проведення науково-дослідних робіт та діяльності, пов'язаної з впровадженням науково-технічної продукції (п. 7.4 Статуту).
Дослідна станція самостійно визначає свої науково-виробничі зв'язки з іншими установами, організаціями, підприємствами та зарубіжними партнерами, виходячи з положень цього статуту. У відповідності з законодавством і в межах, визначених цим статутом Дослідна станція самостійно вирішує питання, пов'язані з її науковою діяльністю, вступає від свого імені у договірні відносини з іншими установами, організаціями, підприємствами (п. 3.6 Статуту).
Дослідна станція користується землею та іншими природними ресурсами відповідно до статутних цілей своєї діяльності (п. 3.7 Статуту).
Судом першої інстанції правомірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що питання погодження укладення дослідною станцією спірного договору було предметом розгляду бюро відділення наукового забезпечення інноваційного розвитку Президії НААНУ (протокол № 19 від 17.11.2015). Відповідно до даних зазначеного протоколу було ухвалено вважати за доцільне укладення дослідною станцією та ТОВ «Екотехнік Україна Груп» договору наукового супроводу щодо реконструкції саду для розвитку біоенергетики та покласти на дослідну станцію здійснення наукового супроводу реконструкції саду дослідної станції з метою виробництва відновлювальних джерел енергії, в т.ч. із вирощування павловнії, який полягає в дослідженні комплексної технології вирощування цієї культури (оптимізації ресурсів для швидкого отримання біомаси), розробці наукового обґрунтування рекомендацій щодо вирощування цієї культури та розробці інноваційно-інвестиційних проектів щодо практичного застосування в біоенергетиці.
Вищенаведені обставини спростовують твердження скаржника щодо відсутності згоди НААН України, у підпорядкуванні якої перебуває дослідна станція, на укладення спірного договору.
Матеріалами справи, а саме: звітами про науково-дослідну роботу згідно договору № 14 за 2017-2019рр., технічними анкетами сорту, заявкою про визнання права на сорт, повідомленням Міністерства аграрної політики та продовольства України від 21.01.2019 встановлено, що за результатами роботи за спірним договором на підставі наукових досліджень дослідною станцією було заповнено технічну анкету та показники для визначення придатності сорту павловнії для поширення в Україні за напрямом використання біоенергетичний та подано заявку на сорт Лілов таксон Павловнія, яка прийнята Міністерством аграрної політики та продовольства України до розгляду (№ заявки 18649003).
Зазначеними обставинами та матеріалами справи також підтверджується відповідність мети укладеного спірного договору статутним цілям та завданням дослідної станції та спростовується твердження прокурора та позивача у справі, що метою укладення спірного договору була лише передача основних засобів у користування іншим суб'єктам, прихована оренда землі.
Також, не беруться до уваги посилання прокурора щодо того, що під час укладення спірного договору дослідною станцією було порушено приписи земельного законодавства через те, що спірна земельна ділянка (яка відноситься до земель для ведення сільськогосподарського виробництва) без зміни цільового призначення використовується для ведення садівництва, оскільки дослідній станції згідно державного акту від 29.03.1996 належать на праві постійного користування земельні ділянки, в т.ч. спірна, які надані для ведення сільськогосподарського виробництва та умовами спірного договору сторони узгодили, що на спірній земельній ділянці будуть проводитись роботи по реконструкції саду
Відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Землі для ведення сільськогосподарського виробництва та землі для садівництва належать до однієї категорії земель - сільськогосподарського призначення, що підтверджується Українським класифікатором цільового використання землі (УКЦВЗ).
Зміна цільового призначення земельної ділянки передбачає зміну категорії земель, зміна ж використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не має наслідком зміну цільового призначення.
Згідно ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених, зокрема, ст. 35 цього Кодексу.
Так, згідно з ч. 3 ст. 35 Земельного кодексу України земельні ділянки, призначені для садівництва, можуть використовуватись, зокрема, для закладання багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення необхідних будинків, господарських споруд тощо.
Отже, як на землях для ведення сільськогосподарського виробництва, так і на землях для садівництва передбачено з метою забезпечення науково-дослідних та навчальних цілей проводити вирощування сільськогосподарських культур. Відтак, науково-дослідницькі роботи по висадці дерев павловнії та їх зруб для визначення і підтвердження наукової можливості виготовлення твердого палива як альтернативного джерела енергії перебувають у межах такого виду використання земель сільськогосподарського призначення для науково-дослідних, навчальних цілей та ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
З огляду на вищенаведене судова колегія прийшла до висновку, що прокурором належними та допустимими доказами не доведено, що спірна земельна ділянка передавалася у користування за спірним договором та продовжувала перебувати у володінні та користуванні дослідної станції відповідно до державного акту на право постійного користування.
Держгеокадастром при проведенні перевірки дотримання дослідною станцією вимог законодавства у сфері використання та охорони земель, не виявлено та не зазначено в акті від 23.05.2019 порушень чинного законодавства у зв'язку з укладенням спірного договору.
Також, оскільки у ході судового розгляду справи не встановлено наявності порушення прав та законних інтересів, на захист яких подано позов, що є предметом розгляду у даній справі, відсутні підстави для застосування у справі позовної давності, про що заявлено відповідачем та співвідповідачем у справі.
Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах “Ryabykh v.Russia” від 24.07.2003 року, “Svitlana Naumenko v. Ukraine” від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У відповідності до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом частини 1 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Судова колегія, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого суду, дійшла висновків, що суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини та прийшов до обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 25.06.2021 у справі № 921/216/21 прийнято у відповідності до норм ст. 234 ГПК України з вірним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 16.11.2021 у справі №907/214/20 слід залишити без змін, апеляційну скаргу Заступника керівника Закарпатської окружної прокуратури залишити без задоволення.
Судові витрати за подачу апеляційної скарги, на підставі ст. 129 ГПК України, у зв'язку з відмовою в її задоволенні, слід покласти на скаржника.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282- 284 ГПК України,
Західний апеляційний господарський суд
1.Апеляційну скаргу Заступника керівника Закарпатської окружної прокуратури №15-581-21 від 20.12.2021 (Вх. № ЗАГС 01-05/4303/21 від 24.12.2021) залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Закарпатської області від 16.11.2021 у справі №907/214/20 залишити без змін.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 01.03.2022.
Головуючий суддя Галушко Н.А.
суддя Желік М.Б.
суддя Орищин Г.В.