02 березня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/6619/21 пров. № А/857/20152/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Кушнерика М. П., Пліша М. А.,
з участю секретаря судового засідання - Михальської М. Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року у справі № 380/6619/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-
суддя в 1-й інстанції - Крутько О.В.,
час ухвалення рішення - 28.09.2021 року,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - 06.10.2021 року,
Позивач - ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача - Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області № 4755/24-10 від 16 березня 2021 року, яким за порушення гл.2 ст.119 п.119.2 ПК України, на підставі пункту 54.3 ст.54 ПК України на неї накладено штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 2040 грн 00 коп.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Львівській області Форми «ПС» №4755/24-10 від 16 березня 2021 року.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що Головним управлінням ДПС у Львівській області проведено камеральну перевірку ОСОБА_1 з питання несвоєчасного подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) за перший квартал 2017 р., перший квартал 2020 р. Результати перевірки оформлені актом від 16 березня 2021 року №5339/24-10 та встановлено порушення позивачем вимог пп.«б» п.2 ст.176 та п.п.2 п.18 ст.49 ПК України, несвоєчасне подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ). Зазначає, що відповідальність платника передбачена п.2 ст.119 розділу II Податкового кодексу України та Головним управлінням ДПС у Львівській області винесено податкове повідомлення-рішення від 16 березня 2021 року №4755/24-10 про нарахування штрафних санкцій на загальну суму 2040 грн. Відповідно до повідомлення щодо допущених помилок у податкових накладних за формою № 1ДФ за звітний період 4 квартал 2020 року позивачем, під час вчинення нотаріальних дій здійснена помилка за кодом №99, тобто податковий номер фізичної особи недійсний або серія та номер паспорта відсутні в окремому реєстрі ДРФО. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Відзив на апеляційну скаргу позивачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності сторін за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів, згідно з ч.4 ст.229 КАС України без фіксування судового засідання технічними засобами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 здійснює нотаріальну діяльність (свідоцтво про зайняття нотаріальною діяльністю №6516 видане 23 серпня 2007 року) у Городоцькому районному нотаріальному окрузі Львівської області (адреса робочого місця: 81555, Львівська обл., смт. Великий Любінь, вул. Львівська, 90).
Головним управлінням ДПС у Львівській області проведено камеральну перевірку з питань несвоєчасного подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб сум утриманого з них податку (Форма № 1ДФ) за перший квартал 2017 р., перший квартал 2020 р. ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), результати якої оформлені актом від 16 березня 2021 року №5339/24-10 «Про результати камеральної перевірки дотримання законодавства щодо несвоєчасного подання податкової звітності».
За наслідками перевірки контролюючим органом встановлено порушення ОСОБА_1 вимог пп.«б» п.2 ст.176 та п.п.2 п.18 ст.49 ПК України, несвоєчасне подання позивачкою податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ), відповідальність за порушення передбачена п.2 ст.119 розділу II Податкового кодексу України.
На підставі акту перевірки від 16 березня 2021 року №5339/24-10 Головним управлінням ДПС у Львівській області винесено податкове повідомлення-рішення від 16 березня 2021 року №4755/24-10, яким до ОСОБА_1 за порушення гл.2 ст.119 п.119.2 Податкового кодексу України, на підставі пункту 54.3 ст.54 ПК України застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі дві тисячі сорок гривень 00 коп.
Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернулася в суд.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено, що до позивачки вже застосувався штраф за пп.«б» п.2 ст.176 та п.п.2 п.18 ст.49 ПК України протягом року, не обґрунтовано правомірність визначення міри відповідальності платника податків. Крім того, перевірка проведена та штрафні санкції застосовані поза межами строків давності, визначених ст.102 ПК України щодо періоду - перший квартал 2017 року, тому наявні правові підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення ГУ ДПС у Львівській області форми «ПС» від 16 березня 2021 року №4755/24-10.
Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
За змістом пп.75.1.1. п.75.1 ст.75 ПК України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Згідно з п.76.1 ст.76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Відповідно до п.76.3 ст.76 ПК України камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, шо настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.
Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.
Абз.1 п.102.1 ст.102 ПК України передбачає, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-1 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до п.176.2 "б" ст.176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов'язані: подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (з розбивкою по місяцях звітного кварталу), до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку - фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається.
Згідно з пп.49.18.2 п.49.18 ст.49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Крім того, наказом Міністерства фінансів України №4 від 13 січня 2015 року затверджено Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за №111/26556 (далі Порядок №4). Дія цього Порядку поширюється на податкових агентів, а саме: юридичних осіб (їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи), самозайнятих осіб, представництва нерезидентів - юридичних осіб, інвесторів (операторів) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) нараховують (виплачують, надають) доходи фізичній особі та/або зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, а також військовий збір, передбачений пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу, та на платників єдиного внеску, визначених пунктами 1 та 16 частини першої статті 4 Закону.
П.1 Розділу ІІ цього Порядку №4 передбачає, що розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) з розбивкою по місяцях звітного кварталу протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу. Окремий Розрахунок за календарний рік не подається.
Якщо останній день строку подання Розрахунку припадає на вихідний або святковий день, останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.
Такий Розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку протягом звітного періоду.
На підставі відомостей щодо сум утриманого та/або сплаченого податку, які зазначаються у Розрахунку, нарахування податкового зобов'язання не проводиться.
Розрахунок подається до контролюючих органів за основним місцем обліку.
Відповідно до п.174.4 ст.174 ПК України нотаріус за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса та/або в сільських населених пунктах - уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини щокварталу подають до контролюючого органу інформацію про видачу свідоцтва про право на спадщину в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку. У такому самому порядку нотаріуси подають інформацію про посвідчення договорів дарування.
Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДПС у Львівській області під час проведення камеральної перевірки з питань своєчасного подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб сум утриманого з них податку (Форма № 1ДФ) за перший квартал 2017 року, перший квартал 2020 року встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 пп.«б» п.2 ст.176 та п.п.2 п.18 ст.49 ПК України, несвоєчасне подання ОСОБА_1 податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ), що зафіксовано актом перевірки від 16 березня 2021 року № 5339/24-10.
Зі змісту акту перевірки №5339/24-10 вбачається, що позивачем допущено порушення пп.«б» п.2 ст.176 та п.п.2 п.18 ст.49 ПК України у першому кварталі 2017 року та у першому кварталі 2020 року.
При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, акт перевірки не містить опису змісту допущеного порушення: які суми доходу на користь яких фізичних осіб були нараховані, які суми податку були з них утримані, однак відповідний розрахунок у звітному періоді не був поданий.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що контролюючий орган вказує, що відповідно до повідомлення щодо допущених помилок у податкових накладних за формою № 1ДФ за звітний період 4 кв.2020 року позивачем, під час вчинення нотаріальних дій здійснена помилка за кодом № 99, тобто податковий номер фізичної особи недійсний або серія та номер паспорта відсутні в окремому реєстрі ДРФО.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що 4 квартал 2020 року не був предметом перевірки ОСОБА_1 за результати якої винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки в акті перевірки відсутні покликання на дані обставини, тому встановити ту обставину, що саме вказана помилка стала підставою для відповідальності платника не є можливим.
Відповідно до положень пп.119.1 ст.119 ПК України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не в повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми, нараховані (виплачені) фізичним особам за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.
Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 2040 гривень.
Згідно з п.119.2 ст.119 ПК України оформлення документів, що містять інформацію про об'єкти оподаткування фізичних осіб або про сплату податків без зазначення реєстраційного номера облікової картки платника податків, у випадку, коли законодавство вимагає від особи-резидента отримання такого номера, або з використанням недостовірного реєстраційного номера облікової картки платника податків, крім випадків, визначених пунктом 119.1 цієї статті, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 340 гривень.
Матеріалами справи підтверджується, що актом перевірки та оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням визначено, що за вчинене ОСОБА_1 порушення передбачена відповідальність п.119.2 ст.119 гл.ІІ ПК України та згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 16 березня 2021 року №4755/24-10 до позивачки застосовано відповідальність у виді штрафу у розмірі 2040 грн.
При цьому, ч.2 ст.77 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Разом з тим, як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідачем не доведено та належним чином не зафіксовано порушення позивачем норм чинного податкового законодавства та не обґрунтовано правомірність визначення міри відповідальності платника податків.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено, що до позивачки вже застосувався штраф за пп.«б» п.2 ст.176 та п.п.2 п.18 ст.49 ПК України протягом року, не обґрунтовано правомірність визначення міри відповідальності платника податків. Крім того, перевірка проведена та штрафні санкції застосовані поза межами строків давності, визначених ст.102 ПК України щодо періоду - перший квартал 2017 року, тому наявні правові підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення ГУ ДПС у Львівській області форми «ПС» від 16 березня 2021 року №4755/24-10.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст.139, 229, 242, 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року у справі № 380/6619/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді М. П. Кушнерик
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 03 березня 2022 року.