ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"03" березня 2022 р. справа № 300/3034/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі суді Боршовського Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у перерахунку розмір виплаченої індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2016 до 01.03.2018 з урахуванням базового місяця індексації - січня 2008 року; зобов'язати відповідача перерахувати розмір виплаченої індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2016 до 01.03.2018 з урахуванням базового місяця індексації - січня 2008 року; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 до 01.03.2018 з урахуванням базового місяця індексації - січня 2008 року та з урахуванням раніше виплаченої суми індексації у розмірі 13278,39 грн.; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації з урахуванням базового місяця індексації - січня 2008 року та з урахуванням раніше виплаченої суми індексації у розмірі 13278,39 грн. за період з 01.01.2016 по дату виплати перерахованої індексації з урахуванням базового місяця індексації - січня 2008 року, та з урахуванням раніше виплаченої індексації у розмірі 13278,39 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач проходив військову службу в Військовій частині НОМЕР_1 . За період з 01.01.2016 до 01.03.2018 відповідач не виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.01.2021 у справі № 300/3228/20 зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 01.03.2018. Однак при розрахунку індексації грошового забезпечення за вказаний період відповідач безпідставно використав за базовий місяць - березень 2015 року, замість січня 2008 року, в якому востаннє було підвищення розміру посадового окладу позивача, що є порушенням пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, в редакції чинній з 01.12.2015 року. Також позивач вказує на те, що в зв'язку з невчасною виплатою індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 01.03.2018, у нього виникло право на отримання від відповідача компенсації втрати частини таких доходів згідно з Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.07.2021 відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними в справі матеріалами.
05.08.2021 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив Військової частини НОМЕР_1 на позовну заяву. У відзиві відповідач заперечив проти задоволення позову. Вказав, що на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.01.2021 у справі № 300/3228/20 відповідачем вже виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 01.03.2018 в сумі 13278,39 грн. За переконаннями відповідача, при визначенні базового місяця при нарахуванні індексації грошового забезпечення військовою частиною враховано не тільки постанову Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 за № 1013, "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (далі - Постанова № 1013) щодо встановлення базового місяця у разі підвищення посадових окладів, але й Порядок № 1078, із усіма внесеними у нього змінами, які є важливими для вирішення нарахування індексації. Згідно із приписами пункту 3 Постанови №1013 було передбачено підвищення заробітних плат з грудня 2015 року, а початком обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації доходів громадян - з січня 2016 року (а не з 01.01.2008). На думку відповідача, в грудні 2015 військовослужбовцям Військової частини НОМЕР_1 здійснено нарахування та виплату додаткових видів грошового забезпечення за грудень 2015 року у підвищеному розмірі. Відповідач стверджує, що таке підвищення за грудень 2015 року було більшим від розміру індексації грошового забезпечення за вказаний місяць, у зв'язку із чим наступний місяць - січень 2016 року став базовим. Враховуючи абзац 1 пункту 5 Порядку №1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України №36 від 29.01.2014), зважаючи на зростання в грудні 2015 року грошових доходів позивача внаслідок виплати додаткових видів грошового забезпечення у підвищеному розмірі, саме з наступного місяця (січня 2016 року) військовою частиною розпочато здійснення обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Відповідач наполягає, що визначаючи базовий місяць січень 2016 року, ним дотримано вимог Постанови № 1013 та Порядку № 1078. Просить у відзиві в позові відмовити (а.с. 49-59). Також відповідач вважає, що між сторонами вже є рішення щодо того самого предмету та з тих самих підстав, а тому провадження у справі належить закрити, про що подано заяву від 30.07.2021 № 350/484/1/1339 (а.с. 61-63).
Ухвалою суду від 21.12.2021 витребувано у відповідача належним чином засвідчені відомості щодо нарахування позивачу грошового забезпечення за період з 01.01.2015 по 01.03.2018.
23.12.2021 до суду надійшли витребувані ухвалою суду від 21.12.2021 додаткові докази у справі (а.с. 70-74).
Обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
ОСОБА_1 , 1973 року народження, проходив військову службу за контрактом, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 29.12.2018 № 120 звільнений у запас, наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 9 від 11.01.2019 справи та посаду здав, направлений для зарахування на військовий облік до Івано-Франківського МВК, що встановлено рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.01.2021 у справі № 300/3228/20.
Вказаним судовим рішенням визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 01.03.2018 включно та зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 01.03.2018 включно. Дане рішення суду набрало законної сили.
Листом від 13.05.2021 за № 350/484//1/848 відповідач надав позивачу довідку-розрахунок індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 01.03.2018, згідно рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.01.2021 у справі № 300/3228/20, та повідомив про те, що компенсація за невчасну виплату індексації грошового забезпечення за вказаний період не проводилася (а.с. 7).
Згідно долученої до вказаного листа довідки від 12.03.2021 за № 350/484/1/433 про суми нарахованої індексації за період з 01.01.2016-28.02.2018, сума грошової індексації ОСОБА_1 становить 13480,60 грн., базовий місяць - березень 2015 (класність) (а.с.8).
Згідно наданої позивачем інформації з рахунку в АТ «Ощадбанк», 30.04.2021 йому виплачено відповідачем 13278,39 грн. (а.с. 9).
Листом від 07.06.2021 за № 350/484//1/1038, відповідач на запит його представника, відмовив позивачу в перерахунку індексації грошового забезпечення з врахуванням базового місяця - січень 2008 року.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку розміру виплаченої йому індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2016 до 01.03.2018 з урахуванням базового місяця індексації - січня 2008 року та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації з урахуванням базового місяця індексації - січня 2008 року та з урахуванням раніше виплаченої суми індексації у розмірі 13278,39 грн., ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.
При прийнятті рішення суд керується такими нормами права та мотивами щодо їх застосування до спірних правовідносин:
Щодо заяви відповідача від 30.07.2021 про закриття провадження у справі, то суд зазначає таке.
Так, згідно рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.01.2021 у справі № 300/3228/20, ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби в період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року та зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення під час проходження військової служби в період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року, з тих підстав, що Військова частина НОМЕР_1 у вказаний період не проводила нарахування та виплату на індексацію грошового забезпечення через відсутність бюджетного фінансування. Судом у згаданій справі встановлено, що Військова частина НОМЕР_1 взагалі не провела нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01 січня 2016 року по 01 березня 2018 року. Натомість в цій адміністративній справі предметом розгляду є правомірність відмови відповідача в перерахунку індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року до 01 березня 2018 року з врахуванням базового місяця - березня 2008 та бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення. Отже, цей позов в частині виплати індексації грошового забезпечення заявлено з інших підстав, ні в справі № 300/3228/20, а також ОСОБА_1 заявлено додаткову позовну вимогу - щодо компенсації втрати частини доходів, яка не розглядалася у згаданій вже вище праві. Таким чином, на думку суду, немає підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства.
Щодо суті позову в частині вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача перерахунку розміру виплаченої індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2016 до 01.03.2018 з урахуванням базового місяця індексації - січня 2008 року, то суд зазначає таке:
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 за №2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-XII), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Водночас Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 за № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-XII) визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлено єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантовано військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
За змістом статті 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною другою статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).
Натомість правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон № 1282-ХІІ).
Так, статтею 1 Закону №1282-XII встановлено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Приписами статті 2 Закону №1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексація грошових доходів населення, як то визначено статтею 4 Закону № 1282-XII (в редакції змін згідно із Законом № 911-VIII від 24.12.2015), проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України) зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Згідно частини другої статті 6 Закону № 1282-XII порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. В даному випадку такими правилами є Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за № 1078 (як зазначено вище, далі по тексту - Порядок № 1078).
Як встановлено судом, згідно довідки від 12.03.2021 за № 350/484/1/433 про суми нарахованої індексації, за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 відповідач нарахував позивачу індексацію грошового забезпечення в розмірі 13480,60 грн., з врахуванням базового місяця - березень 2015. Згідно наданого відповідачем витягу з відомостей нарахованого грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 01.03.2018, в березні 2015 мало місце збільшення розміру грошового забезпечення позивача за рахунок збільшення розміру такого додаткового виду грошового забезпечення як класність (а.с. 71).
У випадку який досліджується судом в період з березня 2015 року (в якому мало місце останнє збільшення складової і розміру грошового забезпечення позивача - "класність": 2,5%, що становить 21,25 грн.) до грудня 2015 року (в якому на підставі Постанови № 1013 внесено з 15.12.2015 зміни до Порядку № 1078), так і в період з 01.01.2016 по 28.02.2018 (спірний період), мало місце різна за юридичним змістом і відповідно правовим регулюванням визначення Порядок проведення індексації грошових доходів населення.
Так, відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 (в новій редакції Порядку, чинного з 15.12.2015 по 28.02.2018, зміни до якого внесено Постановою № 1013) "підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 за № 77, які застосовується з 01.01.2016 - в розмірі 103 відсотка). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 за № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Разом з тим, до 01.01.2016 абзац 2 коментованого пункту 1-1 Порядку № 1078 мав наступну редакцію: "Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка".
"Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, в тому числі й грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби" (пунктом 2 Порядку № 1078, в редакції після 15.12.2015).
Пунктом 4 Порядку № 1078 (в редакції після 15.12.2015) передбачено, що "індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків".
"У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу" (абзаци 1-3 пункт 5 Порядку №1078, в редакції після 15.12.2015).
При цьому, за змістом абзацу 1 того ж пункту 5 Порядку №1078 (в редакції до 15.12.2015) було визначено: "У разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації."
"Виплата сум індексації грошових доходів" згідно з підпунктом 2 пункту 6 Порядку №1078 (в редакції після 15.12.2015) "здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету".
Попри вказане, суд звертає увагу також на зміни редакції наступного питання окремих випадків і умов проведення індексації грошових доходів населення.
Так, абзацом 3 пункту 5 Порядку № 1078 (в редакції до 15.12.2015) визначалося, що: "у разі коли грошовий дохід з урахуванням суми підвищення менше суми грошового доходу з урахуванням індексації до його підвищення, у базовому місяці сума загального доходу визначається з таким розрахунком, щоб сума грошового доходу з урахуванням індексації не перевищувала загального доходу до його підвищення.
Приклад проведення індексації у разі підвищення грошових доходів наведено в додатку 4 до цього Порядку".
У такому додатку №4 чітко надано методичне роз'яснення (у формі прикладів) як розраховується "поточна індексація" (обчислення індексу споживчих цін за наростаючим підсумком) та окремо "фіксована величина суми індексації".
Після набрання чинності Постанови №1013, якою з 15.12.2015 внесено зміни до Порядку № 1078 вказане вище питання врегульовано абзацами 4, 5 і 6 пункту 5 такого порядку, а саме, "якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Приклади проведення індексації грошових доходів громадян у разі їх підвищення наведено у додатку 4".
Однак , як свідчить додаток 4 (у новій редакції Порядку № 1078, дійсного з 15.12.2015) він не містить опису методичних роз'яснень (у формі прикладів) за випадками (умовами обчислення індексації грошових доходів), який визначений у абзацами 4, 5 і 6 пункту 5 такого порядку, а особливо абзацу 6 коментованого пункту.
Тобто, нова редакція додатку 4 розкриває у прикладах тільки порядок проведення обчислення індексації із урахуванням "поточного індексу споживчих цін за наростаючим підсумком" та не містить прикладу про врахування "фіксованої величини суми індексації".
Даний аналіз процитованих положень Порядку №1078 має особливе значення для висновків суду, сформованих нижче по тексту судового рішення в частині вирішення питання щодо правильності і повноти визначення початку обчислення (січень 2016 року) і завершення розрахунку (лютий 2018 року) розміру індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , на які позивач не наполягає та не ставить питання про протиправність у зв'язку із цим нарахування індексації за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.
Повертаючись до правового регулювання спірних правовідносин слід вказати, що порівняння редакцій Порядку № 1078 до і після 15.12.2015 свідчить про введення в дію Постановою № 1013 із вказаної календарної дати ряд новел та дещо іншої за правим змістом процедури, встановленого Порядком проведення індексації грошових доходів населення, в тому числі і військовослужбовців.
По перше, базовим місяцем до 15.12.2015 вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати (грошового забезпечення) чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових), а після прийняття Уряд України Постанови № 1078, - місяцем підвищення став місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок чи окладів (пункт 5 Постанови №1078).
Тобто, якщо раніше місяць підвищення грошових доходів (базовий місяць) визначався у разі, коли збільшувались розміри заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок зростання будь-якої постійної її складової, то після внесення змін - тільки у разі, якщо підвищення виключно тарифну ставку чи оклад.
По друге, індексація грошових доходів населення до 01.01.2016 (в тому числі і до 01.12.2015) проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка, а після 01.01.2016 - в розмірі 103 відсотка.
Позивач наполягає на тому, що, у спірному випадку, починаючи з 15.12.2015 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовця здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення посадового окладу за посадою, яку займає такий військовослужбовець, як то визначено пунктом 5 Порядку № 1078 в редакції з 15.12.2015.
Дійсно, суд погоджується із доводами позивача про те, що станом на 15.12.2015 (і до цієї дати) останнє підвищення посадових окладів військовослужбовців мало місце з 01.01.2008 відповідно до Постанови № 1294, дія якої втратила чинність 01.03.2018. Надалі, у зв'язку з набранням чинності Постановою № 704 з 01.03.2018 підвищено посадові оклади військовослужбовців, шляхом затвердження нової тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Позивач вважає, що підвищення тарифних ставок (окладів) в період з 01.01.2008 по 28.02.2018, що могло б бути підставою для встановлення з січня 2016 року іншого базового місяця при проведенні індексації, не відбувалося. Відтак, позивач переконаний, що базовим місяцем при обчисленні індексації грошового забезпечення за період з 15.12.2015 (01.01.2016) по 28.02.2018 є саме січень 2008 року, який слід визначати за правилами абзацу 1 пункту 5 Порядку №1078 в новій (зміненій) редакції, яка набрала чинності з 15.12.2015.
Отже, у спірному випадку фактично єдиним мотивом позивача, який визначає зміст позовної вимоги в частині помилкового розрахунку відповідачем індексації його грошового забезпечення в період з 01.01.2016 по 28.02.2018, є невірне визначення військовою частиною базового місяця, який необхідно враховувати у формулу обчислення, починаючи з січня 2016 року.
Тобто, позивач вважає таким місяцем січень 2008 року (місяць, в якому, станом на 15.12.2015 та/або 01.01.2016, в останнє Урядом України змінювалася тарифна ставка/оклад військовослужбовця), а відповідач натомість - березень 2015 року (місяць, в якому збільшено грошове забезпечення ОСОБА_1 за рахунок його складової частини - встановлено доплату за класність).
Вирішуючи питання, який із базових місяців слід враховувати у спірному випадку (січень 2008 року, березень 2015 року), а також питання як станом на грудень 2015 року врахувати нову редакцію Порядку № 1078 із застосуванням обставин і вихідних даних, що мали місце до набрання з 15.12.2015 чинності Постанови № 1013, суд виходить із таких мотивів.
Спори з питань індексації грошових доходів підлягають розгляду в судовому порядку (пункт 13 Порядку № 1078).
Одним із найскладніших питань, які досить часто виникають у процесі вирішення судових спорів, є питання дії закону в часі. Такі питання можуть мати найрізноманітніші форми, зокрема визначення норми закону, яку слід застосувати до спірних правовідносин, які виникли у минулому, але на момент виникнення спору та/або розгляду справи в суді (тривалості відповідної адміністративної процедури) така норма втратила чинність або була суттєво змінена (шляхом розширення або звуження правомочностей суб'єкта приватного права або суб'єкта публічного права), чи навпаки.
Вирішуючи ці питання, обов'язково необхідно враховувати зміст конституційного принципу незворотності дії закону у часі та негайної дії норми процесуального права, а також аналізувати рішення Конституційного Суду України щодо порядку застосування норми права у часі та вже сформовану практику Верховного Суду із зазначеного питання.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп, від 9 лютого 1999 року №1-рп/99, від 5 квітня 2001 року №3-рп/2001, від 13 березня 2012 року №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Єдиний виняток з даного правила, закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України також висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп).
Отже, залежно від порядку набрання чинності нормативно-правового акта, може бути застосовано декілька способів його дії у часі. Зокрема, як зазначено у пункті 2 рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99, перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема: негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
Перша форма застосовується у разі, якщо нормативно-правовий акт прийнято на момент виникнення правовідносин та він залишається чинним на час, коли правовідношення припинило своє існування. У випадку, якщо у новоприйнятому нормативно-правовому акті визначено особливий порядок набрання ним чинності, у тому числі визначено перехідний період, під час якого залишаються чинними окремі норми скасованого ним нормативно-правового акта, застосовується ультраактивна форма. Третя форма дії є актуальною у разі прийняття нормативно-правових актів, які пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
На підставі аналізу наведених вище рішень Конституційного Суду України, що містять офіційні тлумачення положень Основного Закону стосовно дії нормативно-правового акта у час, доцільно зробити висновок про те, що судом під час розгляду справи має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення та припинення спірних правовідносин.
Питання про спосіб застосування конституційного принципу незворотності дії закону у часі вирішується у процесі правозастосовної діяльності судами.
Так, Верховним Судом у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 820/5348/17 сформульовано правовий висновок про те, що: "розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу законом (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності".
У контексті застосування принципу незворотності дії закону у часі це означає, що у разі, якщо правовідносини стосовно реалізації певного права розпочато у період чинності нормативно-правового акта, за умови, що особа здійснила конкретні дії, що виражають її волевиявлення стосовно реалізації права (звернулась до суб'єкта владних повноважень, подала повний пакет документів тощо), то особа повинна мати можливість закінчити реалізацію відповідного права за тими нормами, що діяли на момент початку реалізації відповідного права, навіть якщо до завершення реалізації права вони втратили чинність.
Переносячи коментовані висновки щодо дії положень нормативно-правового акта в часі до спірного випадку, суд вказує на таке.
Так, Постанова № 1013, якою внесено окремі суттєві зміни до Порядку № 1078, прийнята Урядом України 09.12.2015, і набрала чинності з 15.12.2015. При цьому, пунктом 6 постанові надано зворотної дії в часі, так як ухвалено застосовувати її з 1 грудня 2015 року.
Цими змінами, на які посилається позивач, з 15.12.2015 внесено новелу до пункту 5 Порядку № 1078, серед яких, місяцем підвищення став місяць, у якому відбулося підвищення безпосередньо тарифних ставок чи окладів.
До вказаної дати (до 15.12.2015) таким місяцем був місяць, якому зростали грошові доходи населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових), без перегляду в сторону збільшення тарифних ставок чи окладів.
Тобто, з 15.12.2015 введено в дію нові правила визначення так званого "базового місяця", значення індексу споживчих цін в якому приймається за 1 або 100.
Особливу увагу у цьому випадку необхідно звернути на те, що положення Постанови № 1013 не місять особливих умов застосування нових положень Порядку № 1078, введених в дію з 15.12.2015. Тобто абзацу 1 пункту 5 Порядку № 1078 не надано зворотної дії в часі, ретроактивної дії.
Поряд з вказаним, пунктом 3 Постанови № 1013 встановлено Міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 р. розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов'язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 р., з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 р. перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.
Для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 р. відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за №1078.
Отже, абзацами 1 і 2 пункту 3 Постанови № 1013 чітко визначено, що нові правила розрахунку індексації розпочинають діяти з січня 2016 року, а правила розрахунку індексації грошових доходів за грудень 2015 року здійснюються за діючою на цей місяць Порядком № 1078.
У суду немає сумнівів, що підвищення тарифних ставок, які визначні у пункті 1 Постанови № 1013, не стосуються військовослужбовців.
Одночасно, сторони не заперечують, що з дня набрання чинності Постанови № 1013 до 01.03.2018 не мало місце зміна тарифних ставок чи окладів військовослужбовців. А відтак, з даної дати (набрання чинності нового порядку визначення базового місяця для індексації грошових доходів), в тому числі за період з січня 2016 року по березень 2018 року, за правилами нової редакції абзацу 1 пункту 5 Порядку № 1078, не виникло правових підстав визначати місяця, значення індексу споживчих цін в якому приймається за 1 або 100.
Постанова № 1013 не надала правової можливості враховувати місяць, в якому мало місце зміна тарифних ставок та/або окладів військовослужбовців, до дня набрання чинності нормативно-правовим актом - до 15.12.2015.
Саме такий підхід до застосування нормативно-правого регулювання у спірних правовідносинах застосовано Восьмим апеляційним адміністративним судом при ухваленні постанов від 19.08.2021 у справі №380/2337/21 (провадження №А857/10789/21), від 06.09.2021 у справі №260/504/21 (провадження №А/857/8803/21), від 22.09.2021 у справі №460/804/21 (провадження №А/857/11378/21), від 22.09.2021 у справі №380/2919/21 (провадження №А/857/11680/21), від 10.09.2021 у справі №380/8472/20 (провадження А/857/11386/21), від 30.08.2021 у справі №260/506/21 (провадження №А/857/8848//21).
В таких справах Восьмий апеляційний адміністративний суд сформував такі висновки:
- "Прийняття підвищення тарифних окладів (стипендій), яке сталося до 15.12.2015 року, за 1 або 100 відсотків порушує таку складову верховенства права, як принцип правової визначеності, та суперечить положенням частини першої статті 58 Конституції України, згідно якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність осіб. Тому у відповідача були відсутні підстави для обрахунку індексації позивачу січня 2008 року як базового місяця";
- "Натомість висновок суду першої інстанції про встановлення до вказаного періоду базового місяця січня 2008 рок вказує на застосування судом першої інстанції норм право до спірних відносин, що виникли раніше, тобто суд порушив принцип незворотності дії правових норм в часі";
- "При цьому, з огляду на принцип «незворотності дії законів в часі», оскільки станом на 01 грудня 2015 року позивач не перебував у статусі «новопризначеного працівника», відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин пункту 10-2 Порядку №1078 та застосування, як базового місяця, січня 2008 року".
Отже, як встановлено судом з витягу з відомостей нарахованого грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 01.03.2018, в березні 2015 мало місце збільшення розміру грошового забезпечення позивача за рахунок збільшення розміру такого складового виду грошового забезпечення як надбавка за класність в розмірі 2,5%, що в грошовому еквіваленті становить 21,25 грн. Як свідчать дані вказаної відомості надбавка за класність в складі грошового забезпечення позивача виплачувалася щомісячно на постійній основі з березня 2015. З урахуванням вказаного, суд погоджується з розрахунком відповідача, згідно якого базовим місяцем при нарахуванні грошового забезпечення в період з 01.01.2016 до 01.03.2018 є саме березень 2015 року, а не січень 2008 року.
Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними дії військової частини № НОМЕР_1 щодо відмови у проведенні перерахунку індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 01.03.2018, враховуючи базовий місяць для розрахунку січень 2008 року, та про зобов'язання здійснити перерахунок і виплату належної індексації із застосуванням базового місяця - січень 2008 року, суд вважає безпідставними і такими, що не можуть бути задоволені судом.
Щодо вимоги позовної заяви про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації з урахуванням базового місяця індексації - січня 2008 року та з урахуванням раніше виплаченої суми індексації у розмірі 13278,39 грн. за період з 01.01.2016 по дату виплати перерахованої індексації з урахуванням базового місяця індексації - січня 2008 року, та з врахуванням раніше виплаченої індексації у розмірі 13278,39 грн., то суд зазначає таке.
Згідно абзацу сьомого пункту 4 Порядку № 1078, у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства.
За змістом статей 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року за № 2050-III, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Пунктом 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за № 159 від 21.02.2001 року передбачено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:
- пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);
- соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);
- стипендії;
- заробітна плата (грошове забезпечення).
Пунктом 5 Порядку № 159 встановлено, що сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Таким чином, з врахуванням вказаних приписів законодавства щодо проведення компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, основною умовою для виплати громадянину компенсації, що передбачена Законом № 2050-ІІІ та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Як встановлено судом, відповідач прострочив виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 01.03.2018 в розмірі 13480,60 грн. На виконання рішення суду від 18.01.2021 у справі № 300/3228/20 відповідач 30.04.2021 виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період в розмірі 13278,39 грн. (тобто з вирахуванням сум військового збору).
Отже, відповідач протиправно допустив бездіяльність щодо виплати позивачу компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення в розмірі 13480,60 грн. Як наслідок відповідач зобов'язаний нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 01.03.2018, по день фактичної виплати такої індексації грошового забезпечення - 30.04.2021, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.
Щодо решти цієї вимоги, то з огляду на висновок суду щодо правомірності дій відповідача при розрахунку та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 01.03.2018, позов в цій частині не підлягає задоволенню.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково.
Щодо розподілу судових витрат у справі:
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною третьою статті 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивач у цій справі поніс витрат по сплаті судового збору в розмірі 908 грн.
Отже, з огляду на задоволення позову лише в частині однієї з двох позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 227,00 грн. (25% від 908 грн.) судових витрат по сплаті судового збору.
Також позивач просить відшкодувати йому 5000,00 грн. витрат на правничу допомогу адвоката.
Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Представник позивача на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. надав суду копії таких документів: витягу з договору про надання правової допомоги № 116 від 15.06.2021, укладеного з адвокатом Голубом Г.С (а.с. 13-14); акту виконаних робіт (наданих послуг) від 15.06.2021 (а.с. 15); ордеру на надання правової допомоги серії АТ № 1011851 від 21.06.2021 (а.с. 13); свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю серії ІФ № 001497 від 10.04.2019 (а.с. 18); дублікату квитанції 0.0.2163709872.1 від 16.06.2021 про оплату 5000,00 грн. за правничу допомогу адвоката (а.с. 116.
З огляду на часткове задоволення позову, відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачу належить присудити за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 пропорційно до розміру задоволених позовних вимог 1250,00 грн. (25% від 5000 грн.) судових витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 01.03.2018.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 01.03.2018 відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159.
В задоволенні решти позову відмовити.
Cтягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) - 227 (двісті двадцять сім) гривень судових витрат по сплаті судового збору, 1250 (одну тисячу двісті п'ятдесят) гривень судових витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.