Справа № 607/20171/21 Головуючий у 1-й інстанції Позняк В.М
Провадження № 22-ц/817/311/22 Доповідач - Дикун С.І.
Категорія -
28 лютого 2022 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Дикун С.І.
суддів - Парандюк Т. С., Храпак Н. М.,
розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін цивільну справу № 607/20171/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання, ухваленого суддею Позняком В.М., повний текст якого складено 24 грудня 2021 року, -
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_3 про стягнення на її користь аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 4000 грн. щомісячно, починаючи з дня подачі позову і до закінчення сином навчання, але не довше, ніж до досягнення 23-річного віку. В обґрунтування вимог посилалась на те, що сину виповнилося 18 років, він продовжує навчання, тому потребує матеріальної допомоги. Вона несе витрати на лікування сина, отримує мінімальну заробітну плату, а відповідач матеріальної допомоги не надає, однак може надавати таку допомогу.
Заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 грудня 2021 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 в твердій грошовій сумі 2700 гривень щомісяця, починаючи з 05.11.2021 року і до закінчення навчання, але не довше як до досягнення двадцятитрьохрічного віку.
Стягнуто із ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 908 гривень.
Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає до негайного виконання.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 грудня 2021 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що рішення прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Вказує на те, що при винесенні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, які мають істотне значення для справи, а саме не врахував розмір вартості навчання - 71600 грн., значну віддаленість місця проживання сина від місця навчання та постійні переїзди до Києва.
Зазначає, що рівень життя в м.Києві значно дорожчий, який обходиться в 4000-5000 грн. щомісячно, син просив у батька 3000 грн. на комплект воєнної форми, та батько відмовив. За жоден рік навчання сина в університеті відповідач не заплатив.
Також посилається на те, що відповідач є одноособовим власником квартири, у якій вона проживає з дітьми та є власником автомобіля. Окрім того, орендує квартиру в центрі міста, вартість якої складає 5000 грн. Його матеріальне становище дозволяє сплачувати аліменти в розмірі 4000 грн., оскільки жодними доказами він цього не спростував.
Відзив у визначений судом термін до суду не надійшов.
Частиною 1 статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно з частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з п.1 ч.4 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження можуть бути розглянуті справи про стягнення аліментів.
З огляду на викладене, розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції за наявними в справі доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи аліменти на період навчання сина ОСОБА_4 в сумі 2700 грн., суд першої інстанції виходив з того, що відповідач має змогу надавати утримання у зазначеній сумі повнолітньому сину, який продовжує навчання та потребує допомоги батька.
Колегія суддів з даним висновком суду погоджується, оскільки він є мотивованим і ґрунтується на матеріалах справи.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом установлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 05 серпня 2001 року, який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 липня 2018 року.
В цьому шлюбі народилось двоє дітей - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 липня 2018 року у справі №607/3287/18 суд ухвалив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі по 2000 грн. на кожну дитину щомісячно, починаючи з 27 лютого 2018 року і до досягнення дітьми повноліття.
Згідно Розрахунку заборгованості по аліментах, проведеного головним державним виконавцем відділу ДВС у місті Тернополі, станом на 01.11.2021 року заборгованість становить 12000 грн.
Як видно із довідки Національної академії Служби безпеки України від 09.09.2019 року ОСОБА_3 у 2019 році вступив до навчального закладу на перший курс, дата закінчення навчання 31 липня 2023 року. Загальна вартість освітньої послуги за весь строк навчання становить 71600 грн.
29 липня 2021 року ОСОБА_3 проведено артроскопічну резекцію меніску 1 категорії складності, за що оплачено ТзОВ «Ортоклініка» 17700 грн.
Також, згідно інформації КПТМ «Тернопільміськтеплокомуненерго» від 04.06.2021 року №1601/5 ОСОБА_2 12.05.2021 року був звільнений з роботи за власним бажанням.
Як на підставу позовних вимог, позивачка посилалася на те, що наявні підстави для стягнення з відповідача аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання, оскільки відповідач інших малолітніх дітей, батьків пенсійного віку не має, матеріальної допомоги на утримання дітей не надає та має можливість надавати матеріальну допомогу сину, який потребує такої допомоги на період навчання. У зв'язку з цим позивачка просила суд стягнути з відповідача аліменти на час навчання сина в сумі 4000 грн.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 Сімейного кодексу України, яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги. При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Відповідно до статті 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
За статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
При цьому Сімейний кодекс України виходить із принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітнім сину чи доньці, які продовжують навчання, зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх дитина.
Аналіз наведених правил дає підстави для висновку, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) існування потреби у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про встановлення розміру аліментів в розмірі 2700 грн. щомісячно, до закінчення навчання, але не довше як до досягнення двадцятитрьохрічного віку, врахувавши при цьому вимоги ст.182 СК України, а саме: стан здоров'я, матеріальне становище сторін по справі та можливість відповідача надавати допомогу на утримання сина, який продовжує навчання.
Син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 досяг повноліття, продовжує навчання на денній формі, факт потреби останнього у матеріальній допомозі є беззаперечним, необхідність отримання належної освіти позбавляє його можливості працевлаштуватися та заробляти кошти на власне утримання.
Вирішуючи спір суд першої інстанції врахував стан здоров'я та матеріальне становище платника та отримувача аліментів, розмір доходів відповідача, наявність на праві власності об'єктів майна, а тому висновки суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення аліментів з відповідача в сумі 2700 грн. щомісячно, відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що відповідач має реальну можливість сплачувати аліменти на сина у розмірі 4000 грн., не приймаються до уваги, оскільки суд першої інстанції правильно врахував відсутність доказів достатнього заробітку відповідача для стягнення аліментів у розмірі, визначеному позивачкою, що є більшим мінімального рекомендованого розміру, визначеного ч.2 ст. 182 СК України.
Доводи позивачки про те, що відповідач орендує квартиру в центрі м.Тернополія та оплачує оренду в сумі 5000 грн. не заслуговують на увагу, оскільки вони не можуть вважатись беззаперечним доказом можливості відповідача сплачувати аліменти та не можуть бути підставою для скасування судового рішення, .
Посилання в апеляційній скарзі на наявність у відповідача транспортного засобу, який треба регулярно заправляти та на те, що він є одноосібним власником квартири, у якій вона проживає з дітьми не є у даному випадку засобом для отримання доходу, а забезпечує право на житло, яким також забезпечена відповідно і позивачка.
Докази та обставини, на які посилається позивачка в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом попередньої інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстав для скасування судового рішення із мотивів, наведених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Судові витрати за розгляд справи в апеляційному суді, у відповідності до ст.141 ЦПК України, компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 грудня 2021 року залишити без змін.
Судові витрати по справі компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Постанова складена 28 лютого 2022 року.
Головуюча С.І. Дикун
Судді: Т.С. Парандюк
Н.М. Храпак