28 лютого 2022 року ЛуцькСправа № 140/13995/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Димарчук Т.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод “ПРОМЛИТ” до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Завод “ПРОМЛИТ” (далі - позивач, ТОВ “Завод “ПРОМЛИТ”) звернулося в суд з позовом до Волинської митниці (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 02.07.2021 №UA205100/2021/000011/2.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.05.2020 між ТОВ “Завод “ПРОМЛИТ” та компанією “ZAKLAD MODELARSKO - ODLEWNICZE “LEGMOD” Sp.j.” (Республіка Польща) укладено контракт №0504 на поставку продукції; асортимент, кількість та ціни товару вказуються у специфікаціях, що формуються на кожну партію товару. На виконання умов вказаного контракту ТОВ “Завод “ПРОМЛИТ” придбало у вказаній іноземній компанії товар згідно з специфікацією №8 від 25.06.2021 та подало митну декларацію (далі - МД) від 02.07.2021 №UA205100/2021/006759, у графі 42 якої вказано вартість товару у розмірі 20640 PLN та застосовано 1 метод визначення митної вартості товару - за ціною контракту, що становить 171 259,19 грн (еквівалентно 23785 PLN).
Однак, відповідач прийняв оскаржуване рішення від 02.07.2021 №UA205100/2021/000011/2 про коригування митної вартості товарів та видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205100/2021/00097. В результаті коригування митна вартість товару змінилась, що призвело до надмірної сплати митних платежів.
Позивач рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 02.07.2021 №UA205100/2021/000011/2 вважає неправомірним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки декларант на підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення, разом з митною декларацією надав митниці необхідні і достатні документи, які підтверджують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: рахунок-фактуру (інвойс) №245/06/2021 від 29.06.2021, автотранспортну накладну (CMR) 007764 від 29.06.2021, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №81 від 01.07.2021, контракт з доповненнями №0504 від 04.05.2020, специфікацію №8 від 25.06.2021, копію митної декларації країни відправлення MRN №21PL402010Е0961424 від 30.06.2021.
Позивач вважає, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України (МК України), оскільки не містить наявної в митного органу інформації (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та у ньому відсутнє належне обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої відповідачем, та фактів, які вплинули на таке коригування; формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товариством транспортного засобу від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу її визначення.
Посилання відповідача у спірному рішенні на те, що подані для підтвердження митної вартості товару, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості (витрати на навантаження та страхування) позивач вважає безпідставним, оскільки до митного оформлення подавався рахунок-фактура №81 від 01.07.2021 про надання транспортних послуг по маршруту Zlotoryjska 178-184, 59-220, Legnica, Польша - п/п Корчова/Краківець, в тому числі навантаження. Страхування товару не здійснювалось, жодних договорів з третіми особами, пов'язаними з договором про поставку товару ТОВ “Завод “ПРОМЛИТ” не укладав та платежів не здійснював, оскільки товар придбавався безпосередньо у продавця - компанії “ZAKLAD MODELARSKO - ODLEWNICZE “LEGMOD” Sp.j.”, що підтверджується наданими до митної декларації документами.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити та стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 29.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
У відзиві на позов від 13.12.2021 №535-7.3-10-14 відповідач позовні вимоги заперечив. В обґрунтування цієї позиції вказав, що згідно з митною декларацією від 02.07.2021 № UA205100/2021/006759 митну вартість товару заявлено за основним методом визначення вартості за ціною договору на рівні 20640 PLN.
Під час здійснення митного контролю за правильністю визначення митної вартості товару з врахування поданих з МД документів було встановлено, що документи, подані для підтвердження митної вартості товару не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості (витрати на навантаження та страхування). Зважаючи на вказане, інспектором митниці направлено декларанту електронне повідомлення з вимогою про надання у 10-ти денний термін наступних додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості: договір ( угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; якщо здійснювалось страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомість про вартість страхування; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями; транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів та договір на перевезення. Декларантом на вимогу митниці надіслано інформаційне повідомлення, відповідно до якої повідомлено про відсутність інших документів.
За результатом проведеної письмової консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару, а також враховуючи відмову декларанта подавати інші документи, митницею прийняте рішення про коригування митної вартості товару від 02.07.2021 №UA205100/2021/000011/2, згідно з яким митну вартість товару визначено за резервним методом згідно з статтею 64 МК України на підставі цінової інформації ЄАІС митна вартість становить: товар №1 (МД №UA 205100/2021/005299 від 31.05.2021 - 1,33 PLN /кг).
Декларантом товар оформлено у вільний обіг за МД №UA205100/2021/006811 від 02.07.2021 з наданням гарантій, передбачених ч. 7 ст. 55 МК України.
Крім того, представник відповідача заперечує проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. Вважає, що вказані позивачем витрати на правничу допомогу є неспівмірними із даною справою, а їх сума є необґрунтованою.
Вказує на те, що рішення про коригування митної вартості товару від 02.07.2021 №UA205100/2021/000011/2 є законним та обґрунтованим, просив у задоволенні позову відмовити повністю, а справу розглядати з викликом сторін.
У поданій до суду 28.12.2021 відповіді на відзив представник позивача вказав, що подані до митного оформлення документи є вичерпні, не містять розбіжностей та ознак підробки, а в своїй сукупності підтверджують заявлену митну вартість імпортованих товарів. Крім того, зазначає, що до митної вартості імпортованого товару було включено витрати на доставку товару до митної території України в розмірі 22595,00 грн та витрати на навантаження в розмірі 50,00 грн, що підтверджується поданим до митного оформлення рахунком-фактурою про надання транспортно-експедиційних послуг №81 від 01.07.2021. Просив позовні вимоги задовольнити.
Крім того, учасники справи не зверталися із клопотаннями про розгляд справи в судовому засіданні, оформленими відповідно до вимог статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Суд наголошує, що за змістом статті 162 КАС України у відзиві на позовну заяву відповідач викладає виключно заперечення проти позову, відзив не може містити будь-яких заяв чи клопотань, позаяк заяви та клопотання учасники справи подають окремо у письмовій формі із зазначенням підстав та з дотриманням інших вимог статті 167 КАС України.
Отже, заявлене у відзиві Волинської митниці клопотання про розгляд справи з викликом за участю сторін не підлягало судом вирішенню по суті. Додатково суд звертає увагу, що дана справа належить до справ незначної складності, а тому, з урахуванням характеру спірних правовідносин та предмету доказування не вимагає проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
04.05.2020 між ТОВ “Завод “ПРОМЛИТ” (покупець) та компанією “ZAKLAD MODELARSKO - ODLEWNICZE “LEGMOD” Sp.j.” (Республіка Польща) (продавець) укладено контракт №0504 на поставку продукції відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію в асортименті, об'ємі і по цінам, вказаним у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного контракту. Загальна сума контракту складає суму специфікацій. Валюта платежу: Євро. Умови оплати: відстрочка платежу 14 днів.
На виконання умов контракту №0504 від 04.05.2020, сторони погодили специфікацію №8 від 25.06.2021 на наступний товар: нерухома плита кам'яної дробарки С125, що була у використанні - 16 шт., загальною вартістю 19008,00 PLN; нерухома плита кам'яної дробарки С116, що була у використанні - 2 шт., загальною вартістю 2016,00 PLN; нерухома плита дробарки кам'яні С125, що була у використанні - 10 шт., загальною вартістю 13920,00 PLN; конус Н2, що був у використанні - 5 шт., загальною вартістю 3840,00 PLN; конус Н1, що був у використанні - 5 шт., загальною вартістю 2880,00 PLN.
02.07.2021 декларантом ТОВ “Завод “ПРОМЛИТ” на підставі виписаного продавцем рахунку-фактури №245/06/2021 від 29.06.2021, до Волинської митниці подано митну декларацію № UA205100/2021/006759 для митного оформлення в режимі імпорту товару: “частини з марганцевої сталі до обладнання для сортування, промивання, подрібнення, змішування або перемішування руд, грунтів, каміння та інших мінеральних копалин: нерухома плита кам'яної дробарки С125, що була у використанні - 10 шт., конус Н2, що був у використанні - 5 шт., конус Н1, що був у використанні - 5 шт.”, в графі 42 якої вказано вартість товару у розмірі 20640 PLN. В графі 45 зазначено митну вартість товару в сумі 171 259,19 грн (еквівалентно 23785 PLN), яку визначено за 1 методом визначення митної вартості товару - за ціною контракту.
До митного оформлення разом із вказаною МД декларант подав такі документи: рахунок-фактуру (інвойс) №245/06/2021 від 29.06.2021, автотранспортну накладну (CMR) 007764 від 29.06.2021, декларацію про походження від 29.06.2021 №245/06/2021; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №81 від 01.07.2021, зовнішньоекономічний договір (контракт) від 04.05.2020 №0504 про поставку продукції та додаткову угоду від 08.06.2021 №1; специфікацію №8 від 25.06.2021, копію митної декларації країни відправлення №21PL402010Е0961424 від 30.06.2021.
За результатами опрацювання митницею поданих документів декларанту 02.07.2021 надіслано електронне повідомлення та запропоновано у 10-ти денний термін надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, що імпортувались, а саме: договір ( угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; якщо здійснювалось страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомість про вартість страхування; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями; транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів та договір на перевезення; інших додаткових наявних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару (за бажанням).
Декларант повідомив відповідача, що поданий перелік документів до МД № UA205100/2021/006759 є вичерпним. Будь-яких інших документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару подати не має змоги.
02.07.2021 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205100/2021/000011/2, у графі 33 якого зазначено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана за вибраним декларантом методом, у зв'язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товару, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості (витрати на навантаження та страхування). Вище перелічені документи декларантом не надано. У зв'язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а та методу 2б з причин відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в та методу 2г з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта, митну вартість товару визначено за резервним методом згідно з статтею 64 МК України на підставі цінової інформації ЄАІС митна вартість становить: товар №1 (МД №UA 205100/2021/005299 від 31.05.2021 - 1,33 PLN /кг).
Зазначене рішення слугувало підставою для видання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205100/2021/00097.
Декларантом вказаний товар оформлено у вільний обіг за МД №UA205100/2021/006811 від 02.07.2021 з наданням гарантій, передбачених ч. 7 ст. 55 МК України.
Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Рішення відповідача як суб'єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.
Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.
Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як визначено частиною п'ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.
У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до частини четвертої статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).
Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару - “частини з марганцевої сталі до обладнання для сортування, промивання, подрібнення, змішування або перемішування руд, грунтів, каміння та інших мінеральних копалин: нерухома плита кам'яної дробарки С125, що була у використанні - 10 шт., конус Н2, що був у використанні - 5 шт., конус Н1, що був у використанні - 5 шт.” - за основним методом - за ціною договору (контракту).
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товару може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація сама аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхiднiсть перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 53 МК України).
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України - декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи, в тому числі додатково надані, містять розбіжності і неточності.
Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, що наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом - за ціною договору (контракту) ТОВ “Автокран” подало разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України (зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактуру (інвойс), міжнародну транспортну накладну (CMR), документи, що підтверджують вартість перевезення товару).
Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
У розумінні частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
На переконання суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи є вичерпними та підтверджують усі складові митної вартості за першим (основним) методом. Так зовнішньоекономічний договір (контракт) про поставку продукції від 04.05.2020 №0504 містить усі необхідні відомості щодо сторін договору, комерційних умов поставки; рахунок-фактура (інвойс) №245/06/2021 від 29.06.2021 визначає вартість товару 20640 PLN. У цьому документі зазначено ідентифікаційні ознаки товару, ціну. Отже, вказаним документом підтверджується, що вартість оцінюваного товару становить 20640 PLN та він містить всі відомості щодо числового значення вартості.
Крім того, на підтвердження витрат на доставку товару митному органу було надано рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №81 від 01.07.2021, відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 (перевізник) для ТОВ “Завод “ПРОМЛИТ” (замовник) надає транспортні послуги з перевезення на суму 29115,00 грн та згідно з яким транспортні витрати з перевезення вантажу автомобілем НОМЕР_1 / НОМЕР_2 за маршрутом: Zlotoryjska 178-184, 59-220, Legnica, Польша - п/п Корчова/Краківець (в тому числі навантаження - 50 грн) становлять - 22645,00 грн; п/п Корчова/Краківець - Волинська область Горохівський район м. Горохів вул. Берестеська, 10 (Україна) - 6470,00 грн. При цьому, вартість витрат на перевезення товару, яка включена до митної вартості товару складає 22645,00 грн (витрати з перевезення вантажу до кордону України та навантаження).
З вищенаведеного слідує, що визначена у митній декларації МД №UA205100/2021/006759 від 02.07.2021 митна вартість товару у розмірі 171 259,19 грн (еквівалентно 23785 PLN) включає вартість товару (20640 PLN (еквівалентно 148614,19) і вартість витрат на перевезення вантажу до кордону України (22645,00 грн), та підтверджена всіма необхідними документами, наданими декларантом.
А тому, безпідставним є посилання відповідача у спірному рішенні на те, що подані для підтвердження митної вартості товару, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості (витрати на навантаження та страхування), оскільки такі відомості містяться у наданому до митного оформлення рахунку-фактурі №81 від 01.07.2021 про надання транспортних послуг, де у вартість послуг по маршруту Zlotoryjska 178-184, 59-220, Legnica, Польша - п/п Корчова/Краківець включені також послуги навантаження на суму 50 грн. При цьому, страхування товару не здійснювалось.
Вказані документи надані Волинській митниці, а тому у відповідача була можливість для перевірки складових митної вартості товару, вказаної декларантом у митній декларації №UA205100/2021/006759 від 02.07.2021, та не було підстав для витребування додаткових документів що підтверджують числові значення складових митної вартості (витрати на навантаження та страхування).
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що лише рахунок-фактура (інвойс), згідно з частиною 2 статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. У наданому декларантом рахунку-фактурі (інвойсі) №245/06/2021 від 29.06.2021 вказана вартість імпортованого товару та з врахуванням понесених витрат на транспортування до кордону України і навантаження відповідає митній вартості заявленій у митній декларації №UA205100/2021/006759 від 02.07.2021.
Тому жодних розбіжностей чи неточностей в поданих до митного оформлення документах немає, а твердження митного органу викладені в оскаржуваному рішенні щодо ненадання всіх відомостей, що підтверджують митну вартість товару є надуманими та безпідставними і відповідно ніяким чином не впливають на визначення митної вартості за першим методом.
Суд наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Водночас, на думку суду, у своєму рішенні про коригування митної вартості відповідач аргументовано не довів, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів; сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. При цьому ненадання декларантом запитуваних митницею документів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування іншого методу визначення митної вартості.
Крім того, враховуючи позицію Верховного суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16 та 13.06.2019 у справі № 820/6315/15 суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Суд звертає увагу, що надані до митного оформлення товару документи не містять числових розбіжностей чи ознак підробки, а відповідач не спростував їх достовірність та не обґрунтував неможливість їх врахування при визначенні митної вартості оцінюваного товару.
Як вказано в постанові Верховного Суду від 28.05.2019 в справі №818/6493/13-а однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
Не наведення митницею в рішеннях про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару.
Застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару, передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товару визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази ЄАІС Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товару, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товару із застосуванням резервного методу.
Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.
При прийнятті спірного рішення відповідач використав інформацію ЄАІС Держмитслужби та навів номер і дату митної декларації, митну вартість з якої взято за основу. Однак суд зазначає, що сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару. На думку суду, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. При цьому суд враховує, що вартість аналогічних чи подібних товарів може істотно відрізнятись з огляду на технічний стан, умови поставки (оптова/роздрібна ціна) тощо.
На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом.
На переконання суду, позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість товару. Натомість митний орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.
Отже, підстави вважати, що рішення відповідача від 02.07.2021 №UA205100/2021/000011/2 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні. Тому таке рішення підлягає скасуванню як протиправне та з огляду на приписи частини другої статті 77 КАС України рішення у спорі належить прийняти на користь позивача, а не владного суб'єкта, і позов задовольнити повністю.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 2270,00 грн, сплачений відповідно до платіжного доручення від 17.11.2021 №832.
Щодо стягнення витрат на професійну правову допомогу, суд зазначає наступне.
У відповіді на відзив представник позивача просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн, водночас відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти задоволення вказаного клопотання з підстав ненадання доказів на підтвердження розміру понесених судових витрат.
Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.11.2019 у справі №826/7375/18.
Відповідно до частин другої, третьої статті 30 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження витрат на правову допомогу адвоката до відповіді на відзив додано копії договору №97/20 про надання правничої допомоги від 01.12.2020, укладеного між ТОВ “Завод “ПРОМЛИТ” та адвокатом Таргонієм П.В., акта виконаних робіт №23 від 22.12.2021.
За умовами договору про надання правничої допомоги від 01.12.2020 №97/20 за надану адвокатом правову допомогу у справі в суді першої інстанції, органах державної влади та місцевого самоврядування, правоохоронних органах, клієнт сплачує гонорар в розмірі, вказаному в актах виконаних робіт.
Вид та вартість послуг за договором від 01.12.2020 №97/20 визначено актом виконаних робіт №23 від 22.12.2021, згідно з яким вартість послуг адвоката становить 5000,00 грн, що включає правничу допомогу у справі про визнання протиправним та скасування рішення Волинської митниці про коригування митної вартості від 02.07.2021 №UA205100/2021/000011/2, та складається з наступних послуг: з'ясування фактичних обставин справи в клієнта (19.11.2021) - 1 год. - 500 грн; підготовка позовної заяви та додатків до неї (22.11.2021) - 4 год. - 2000 грн; вивчення відзиву, законодавства та судової практики, на які містяться посилання у відзиві (21.12.2021) - 2 год. - 1000 грн; підготовка відповіді на відзив (22.12.2021) - 3 год. - 1500 грн.
Зміст положень статей 134, 139 КАС України дозволяють дійти висновку, що відшкодуванню підлягають витрати незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Суд зазначає, що акт виконаних робіт (наданих послуг) є первинним документом, який фіксує факт виконання зобов'язань адвоката перед клієнтом (позивачем) та на його підставі в останнього виникає обов'язок сплатити гонорар.
За загальним правилом зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Разом із тим, частина дев'ята статті 139 КАС України визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.11.2019 у справі №826/7375/18.
При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, суд враховує те, що справа про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів є незначної складності; спірні правовідносини регулюється нормами МК України та великої кількості підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, не передбачають.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 5000,00 грн є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг, оскільки послуги щодо з'ясування фактичних обставин справи в клієнта, вивчення відзиву, законодавства та судової практики, на які містяться посилання у відзиві охоплюється загальною діяльністю адвоката та мають на меті складання позовної заяви та відповіді на відзив, і подання їх до суду. Також суд вважає неспівмірним затрачений адвокатом час із надання послуги щодо підготовки відповіді на відзив, оскільки остання в переважній частині дублює позовні вимоги з посиланням на норми законодавства.
На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п'ятою статті 134, частиною дев'ятою статті 139 КАС України, та враховуючи заперечення відповідача, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правову допомогу в сумі 2000,00 грн.
Керуючись статтями 139, 243, 245, 246, 262, Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці Держмитслужби від 02 липня 2021 року №UA205100/2021/000011/2 про коригування митної вартості товарів.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод “ПРОМЛИТ” судовий збір в сумі 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн (дві тисячі гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Завод “ПРОМЛИТ” (45400, Волинська область, місто Нововолинськ, вулиця Шахтарська, 49, код ЄДРПОУ 33273933).
Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська область, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 43958385).
Суддя Т.М. Димарчук