Справа № 503/1052/21
Провадження № 2/503/23/22
27 січня 2022 року Кодимський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Калашнікової Т.О.,
при секретарі судового засідання Поліковській О.І.,
розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в м. Кодима цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання правочину дійсним та визнання права власності на нерухоме майно,
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання дійсними договорів купівлі-продажу жилого будинку, розташованого в АДРЕСА_1 та визнання права власності на будинок, вказуючи на обґрунтування своїх позовних вимог, що 20.02.2020 року вона уклала з кожним із відповідачів договір купівлі-продажу належної кожному з них 1/2 частини спірного будинку, після чого сплатила відповідачам кошти за придбані частини будинку, які ті прийняли як оплату за продане нерухоме майно та передали їй правовстановлюючі документи на будинок. Однак, після цього, відповідачі змінили місце свого проживання та почали злісно ухилятись від нотаріального посвідчення укладеного правочину. Зазначила, що сторони досягли згоди щодо всіх визначених законом та спірними правочинами істотних умов купівлі-продажу будинку, але через тривалі та стійке ухилення відповідачів від нотаріального посвідчення укладених правочинів вона не може нотаріально посвідчити правочини та зареєструвати своє право власності на будинок, чим порушується її законне право власності на придбане житло.
В підготовче засідання позивач не з'явилася, її представник адвокат Мартинюк Ю.М. надав суду заяву, в якій на задоволенні позовних вимог наполіг та просив проводити розгляд цивільної справи без їх участі.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в підготовче засідання не з'явились, але надали кожна до суду заяви, в яких визнали позов у повному обсязі та просили розглянути цивільну справу у їх відсутність.
Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з'явились, враховуючи положення ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд, проаналізувавши та оцінивши письмові докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків.
Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 20.02.2020 року уклала з кожним із відповідачів договори купівлі-продажу належної кожному з відповідачів 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого по АДРЕСА_1 , які сторони домовились нотаріально посвідчити.
Після цього, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 передали позивачці правовстановлюючі документи на належні їм частини будинку, які до цього часу перебувають у позивача, та власноруч написали розписки про отримання від позивача коштів в сумі по 70000 грн. кожна в рахунок оплати за продані позивачці частини спірного будинку та звільнили його.
Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Таким чином, судом приходить до висновку, що між позивачем та кожною із відповідачок окремо були укладені договори купівлі-продажу нерухомого майна - належної кожній відповідачці 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_1 , за умовами яких належні відповідачкам частини спірного будинку перейшла у власність позивачки, а відтак, відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України між сторонами внаслідок укладення цих правочинів виникли цивільні права та обов'язки, притаманні купівлі-продажу нерухомого майна.
Згідно ст.ст.208, 209, 210 та 657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до досягнутої згоди, сторони зобов'язались протягом одного місяця з дня продажу нотаріально посвідчити укладений договір.
Однак, отримавши грошові кошти за продані частини будинку, відповідачі змінили місця свого проживання, виїхала за межі Кодимського району, до цього часу уникають зустрічей з позивачкою, всупереч досягнутих домовленостей не являються до нотаріуса для нотаріального посвідчення укладених правочинів, незважаючи на вжиті позивачкою заходи їх примусу до цього.
Враховуючи, що між позивачкою та відповідачками досягнуто згоди щодо усіх істотних умов купівлі-продажу спірної нерухомості, що підтверджується укладеним ними договорами купівлі-продажу, дослідженими в судовому засіданні, позивачкою сплачено кожній відповідачці вартість належної їм частини будинку, а продавцями (відповідачками) були передані позивачці належні їм частини будинку та правовстановлюючі документи на них, суд приходить до висновку про те, що спірні договори купівлі-продажу нерухомого майна є укладеним.
Відповідно до ч.2 ст.220 ЦК України, якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Верховний Суд України в постанові від 06.09.2017 року, прийнятій у справі №6-1288цс17, зазначив, що умовою застосування ч.2 ст.220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата іншою стороною (покупцем) можливості нотаріально посвідчити укладений правочин.
Відповідно до п.13 постанови пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з'ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість.
Отже, суд вважає можливим визнати в судовому порядку спірні договори купівлі-продажу дійсними, оскільки законодавчо визначеною умовою такого визнання є втрата стороною правочину, а саме покупцем ОСОБА_1 , можливості їх нотаріального посвідчення, зокрема, із причини ухилення від цього іншої сторони правочину - продавців ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Відповідний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 04.03.2019 року, прийнятій у справі №665/2266/16-ц.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 підлягають задоволенню. Крім того, відповідачі визнали позов у повному обсязі, і таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, що з урахуванням положень ч.3 ст.206 ЦПК України, надає суду підстави для задоволення позову.
Керуючись ст.ст.258, 259, 264, 265 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання правочинів дійсними та визнання права власності на нерухоме майно задовольнити.
Визнати дійсним укладений 20.02.2020 року покупцем ОСОБА_4 та продавцем ОСОБА_2 договір купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_1 .
Визнати дійсним укладений 20.02.2020 року покупцем ОСОБА_4 та продавцем ОСОБА_3 договір купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , право приватної власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення тексту рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.
Рішення суду складено 27.01.2022 року.
Суддя Т.О. Калашнікова