Справа № 947/786/22
Провадження № 2-о/947/101/22
28.02.2022 року
Київський районний суд м. Одеси у складі:
Головуючого судді - Куриленко О.М.,
за участю секретаря - Баранової Ю.О.,
розглянувши у судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин,
11 січня 2022 року заявниця звернулась до суду з заявою, в якій просить: встановити факт родинних відносин між ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 по ступені родинності рідні батько і донька, а саме: що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідною донькою ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько, ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилась спадщина на майно, єдиними спадкоємцями за законом першої черги у рівних частках стали дружина померлого і мати заявниці - ОСОБА_2 , та рідні доньки померлого - вона, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
З метою отримання свідоцтва про право на спадщину, вона та її мати звернулись до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Сімаченко С.Л., проте у видачі свідоцтва про право на спадщину їм було відмовлено та нотаріусом було надане роз'яснення про необхідність підтвердження в суді родинних відносин між нею, як донькою, та ОСОБА_3 , як батьком, через помилки, які виникли при перекладі на українську мову написання прізвища.
Ухвалою судді від 12.01.2021 року було відкрито провадження у справі.
Одночасно з подачею заяви, представник заявника звернулась до суду з клопотанням, в якому просила витребувати у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Сімаченко Світлани Леонідівни ( АДРЕСА_1 ; тел. НОМЕР_1 ) належним чином завірену копію спадкової справи, зареєстровану у Спадковому реєстрі за номером: 68054686, за номером у нотаріуса: 20/2021 згідно Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі за №: 65783378 від 28.07.2021 року.
Ухвалою суду від 12.01.2022 року клопотання про витребування доказів було задоволено.
Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.
Сторони по справі у судове засідання не з'явились, від представника заявника надійшла заява про розгляд справи без участі сторін.
Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази, вважає заяву підлягаючою задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 5) ч. 2 ст. 293, п. 1) ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, зокрема і про встановлення фактів родинних відносин між фізичними особами.
В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася (російською мовою) « ОСОБА_5 », що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_2 , де батьками вказані (російською мовою) « ОСОБА_6 » та « ОСОБА_7 ».
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міського управління юстиції було складено актовий запис № 1621 та видано Свідоцтво про смерть Серії НОМЕР_3 .
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина у вигляді квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
У відповідності зі ст. 1223 ЦК у разі відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1258 ЦК спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.
Статтями 1261-1265 ЦК України визначені черги спадкоємців за законом: у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця. Четверта черга спадкоємців за законом. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини. У п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа. У п'яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї . Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім'ї спадкодавця, але не менш як п'ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.
Відповідно до ст. 1270 ЦК України строк для прийняття спадщини встановлюється у шість місяців та починається з часу відкриття спадщини
З метою отримання свідоцтва про право на спадщину, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Сімаченко С.Л.
27 липня 2021 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімаченко С.Л. було відкрито спадкову справу за № 20/2021 після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Проте, листом приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Сімаченко С.Л. від 28 липня 2021 року заявниці було повідомлено, що для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її батька, ОСОБА_3 , її необхідно звернутися до суду за встановленням факту родинних відносин з батьком, у зв'язку з тим, що маються розбіжності в прізвищах з померлим.
Дійсно 18 лютого 1998 року Київським РВ УМВС України в Одеській області було видано паспорт гр. України Серії НОМЕР_4 , де прізвище, ім'я та по батькові заявниці українською мовою записано як: ОСОБА_1 .
Натомість прізвище її батька в правовстановчих документах та свідоцтві про смерть вказано як « ОСОБА_3 ».
Таким чином неправильне зазначення прізвища заявниці сталося внаслідок невірного перекладу з російської мови на українську «Грідньова».
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи немайнових прав.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно з п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня і 995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв'язку із втратою годувальника. Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.
Ст. 3 СК України передбачає, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Коло осіб, які знаходяться між собою у сімейних стосунках, перераховується у ст. 2 СК України (подружжя, батьки, діти, усиновлювачі та усиновлені, баба, дід, прабаба, прадід, внуки, правнуки, рідні брати та сестри, мачуха, вітчим, падчерка, пасинок)
Відповідно до положень ст. 315 ЦПК України юридичні факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, встановлюють у судовому порядку, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом.
Таким чином, для заявниці важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.
Для порушення в судах справ про встановлення належності правовстановлюючих документів необхідно подавати заяву з доказами того, що цей документ належить заявнику і що організація, яка його видала, не може внести до нього відповідні виправлення. У цих справах суд встановлює належність особі правовстановлюючих документів, а не тотожність прізвища, імені, по батькові, неоднаково названих у різних документах, не присвоєння чи залишення одного з них.
Згідно ч.1. ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Частиною 3 ст. 13 ЦПК України, визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до положень ст.ст.76, 77, 78,80, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому досліджені наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, з урахуванням вказаного суд вважає доведеним вимоги заяви в повному обсязі.
Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов'язковість рішень суду до виконання.
У зв'язку з вищевикладеним, на підставі повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, з'ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази, з'ясувавши їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, суд приходить до висновку, що про задоволення заяви в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 12, 81, 263- 265, 293, 315, 319 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин - задовольнити
Встановити факт родинних відносин між ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 по ступені родинності рідні батько і донька, а саме: що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є рідною донькою ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Куриленко О. М.