Справа № 496/3812/18
Провадження № 1-кп/496/248/22
21 лютого 2022 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Біляївського районного суду Одеської області клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, -
Біляївським районним судом Одеської області розглядається кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
У судовому засіданні, прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час доби, в якому прокурор посилався на те що ризики які враховувалися при обрані запобіжного заходу не відпали, а саме що він може переховуватися від суду. Так з 15.07.2020 р. не з'являється до суду, а надсилав на адресу суду заяви в електронному вигляді про неможливість прибуття до суду посилаючись на карантинні заходи та погане самопочуття, однак жодного документа підтверджуючого поважність причини неявки у судовому засіданні не надав.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти клопотання прокурора.
Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши надані клопотання, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора.
Згідно зі ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинувачення.
При застосуванні відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу судом враховуються всі данні про особу обвинуваченого.
На підставі ч.1 ст. 181 КПК України, домашній арешт як запобіжний захід полягає в обмеженні свободи пересування обвинуваченого шляхом його ізоляції в житлі через заборону залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Відповідно до ч.2 ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до ч.5 ст.194 КПК України якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором згідно переліку.
Суд бере до уваги, що ОСОБА_4 виконує покладені на нього обов'язки, передбачені його статусом обвинуваченого, має постійне місця проживання у м. Київ та надав докази офіціного працевлаштування водієм.
Отже прокурором у судовому засіданні не обґрунтовані ризики зазначені у клопотанні, а тому воно не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 177-196, 203, 331,395 КПК України, суд -
Відмовити у задоволені клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у вигляді домашнього арешту у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1