Справа № 466/1017/20 Головуючий у 1 інстанції: Луців-Шумська Н.Л. Провадження № 22-ц/811/115/21 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
Категорія:68
23 лютого 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - Шандри М.М.
суддів: Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.
секретаря: Скакун І.А.
за участю: ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , його представника ОСОБА_4 , представника орган опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради - Брухаля Л.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 01 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , третя особа Франківська районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування визначення місяця проживання дитини, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 третя особа без самостійних вимог орган опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, про визначення місця проживання дитини,
Позивачка ОСОБА_5 звернулася в суд з позовом, в якому просить суд ухвалити рішення про визначення місця проживання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю - ОСОБА_5 .
Позов обґрунтовує тим, що 13.07.2018 рішенням Франківського районного суду м. Львова шлюб між нею та відповідачем, ОСОБА_3 , розірвано. Від шлюбу з відповідачем у них народилося двоє дітей - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу старша дитина ОСОБА_8 вирішив проживати з батьком, відтак спору про визначення його місяця проживання немає. Відповідач у добровільному порядку відмовляється погодити місце проживання молодшої дитини з нею за адресою: АДРЕСА_1 . Дитина зареєстрована та проживає за цією адресою з народження. З приводу конфліктних ситуацій з відповідачем вона зверталася 07.09.2019, 11.09.2019, 26.12.2019, 18.01.2020, заявляючи, що відповідач чинить психологічний тиск на неї та їхнього молодшого сина, перешкоджав у відвідуванні садка молодшому сину - ОСОБА_6 , погрожуючи директору дошкільного навчального заходу «Центр розвитку дитини «Веселі та розумні». За результатами її звернення від 07.09.2020 Франківським ВП ГУ НП у Львівській області листом № 2255/41/01/06/19 від 17.09.2019 її повідомлено про завершення перевірки та проведення профілактичної бесіди з гр. ОСОБА_3 та про відсутність ознак кримінального або адміністративного правопорушення. 26.12.2019 під час конфлікту у садочку, де перебував молодший син ОСОБА_6 та викликалися представники правоохоронних органів, їй стало відомо про існування висновку органу опіки та піклування Франківської районної адміністрації ЛМР від 11.10.2019 про визначення місця проживання дитини ОСОБА_6 з батьком ОСОБА_3 .
Стверджує, що не знала про існування такого висновку, з нею бесід з цього приводу не проводилося, її думка не з'ясовувалася, відвідування місця проживання дитини не здійснювалося. Копію висновку отримала через свого адвоката 08.01.2020. Відтак, вважає цей висновок однобічним та незаконним. Позивачка вважає, що вона як мати дитини, маючи постійне місце проживання, постійне місце роботи та джерело існування, створила всі умови для проживання, виховання та розвитку дитини, дбає про дитину, її здоров'я та розвиток. Підстав розлучати її з дитиною немає.
Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 01 грудня 2020 року первісний позов задоволено.
Визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_1 .
У задоволенні зустрічного позову про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_3 - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_3 (ІНПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_5 (ІНПП НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 840,80грн.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_3 подавши апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що причина переїзду до апелянта старшого сина є вкрай важливою і повинна бути з'ясована та взята до уваги судом у даній справі. Зазначає, що судом було повністю проігноровано емоційний стан та почуття дітей, що не можна вважати якнайкращим забезпеченням інтересів дітей. Вважає, що суд також не забезпечив право дитини бути вислуханою з питання визначення місця проживання. Надаючи оцінку висновку про визначення місця проживання дитини ОСОБА_6 , суд покликався лише на слова ОСОБА_9 , не беручи до уваги жодних інших належних та допустимих доказів. Більше того, суд навіть не витребував документів, на підставі яких прийнято вказаний висновок. Звертає увагу на те, що реалізація його права та права дітей на спільні побачення та спільне проведення часу залежить виключно від волі ОСОБА_9 , а не від його бажання та бажання дітей бачитись та проводити спільно час. Таким чином, ОСОБА_10 порушує та не дає йому можливості у повній мірі реалізовувати його право на участь у вихованні молодшого сина та право дітей на побачення та спілкування між собою. Зазначає, що Декларація прав дитини не є міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. А законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. Вважає, що суд не вказав жодних підстав, які були б підтверджені належними і допустимими доказами, що свідчили б про наявність передбачених законом підстав з врахуванням найкращих інтересів дитини для визначення місця проживання сина ОСОБА_11 саме з ОСОБА_5 , чого вимагають норми чинного законодавства та судова практика.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задоволити.
24.02.2021 представник ОСОБА_5 подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_3 , просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.
Заслухавши пояснення учасників справи, думку дитини ОСОБА_6 , перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Згідно ст.3 Конвенції про права дитини (ратифікованої Постановою Верховної Ради № 789 від 27.02.91) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.
Як установлено судом і підтверджується матеріалами справи, позивачка ОСОБА_5 та відповідач ОСОБА_3 є батьками малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_3 від 14.03.2014 (т.1 а.с.16).
Крім того, вони є батьками малолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_4 від 12.04.2007(т.1 а.с.15).
Шлюб між сторонами розірвано рішенням Франківського районного суду м.Львова від 13.07.2018, яке набрало законної сили.
З часу розірвання шлюбу сторони проживають окремо.
Дитина ОСОБА_7 ,2007р.н., за згодою сторін проживає з батьком ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_2 .
Дитина ОСОБА_6 , 2014 р.н, залишилася проживати з матір'ю ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_1 .
Власником цього будинку є ОСОБА_12 , мати позивачки. Будинок має загальну площу 131,20 кв.м, житлову площу 91,60 кв.м, В будинку зареєстровано шестеро осіб : батьки позивачки, позивачка ОСОБА_5 та діти ОСОБА_7 ,2007 р.н., ОСОБА_6 ,2014 р.н.(т.1 а.с.36).
Згідно акту комісії ЛКП «Магістральне» від 22.01.2020 житлові приміщення, кухня, коридор, ванна кімната і туалет знаходяться у задовільному санітарному стані. Дитина ОСОБА_6 проживає в окремій дитячій кімнаті (т.1 а.с.37).
Відповідно до акту обстеження умов проживання за адресою АДРЕСА_1 від 20.02.2020, складеного відділом Служби у справах дітей Франківської районної адміністрації ЛМР, приміщення будинку чисті, умебльовані, обладнані побутовою технікою. Дитина ОСОБА_6 має окрему умебльовану кімнату (т.1 а.с.81).
Крім того, відділом соціальної роботи 20.02.2020 складено акт оцінки потреб сім'ї/особи, за яким дитині ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_1 створені відповідні умови для розвитку, виховання та проведення вільного часу (т.1 а.с.82-84).
Також акт оцінки потреб сім'ї/особи складався і 17.07.2020 підтверджено, що будинок відповідає санітарно-гігієнічним нормам, є обладнане місце для навчання, гри дитини (т.2 а.с.35-40).
Відповідач ОСОБА_3 фактично проживає в будинку за адресою АДРЕСА_2 .
Згідно акту оцінки потреб сім'ї, складеного відділом соціальної роботи 13.07.2020 відповідач ОСОБА_3 проживає у будинку за адресою АДРЕСА_2 разом з дитиною ОСОБА_7 , 2007р.н. Будинок відповідає санітарно-гігієнічним нормам, є обладнане місце для навчання, гри дитини (т.1 а.с.165-167).
За актом комісії ЛКП «Балатон-409» від 03.10.2019 відповідач ОСОБА_3 проживає в будинку на АДРЕСА_2 без реєстрації з серпня 2017, з липня 2018 за цією адресою з ним без реєстрації проживає дитина ОСОБА_7 , 2007р.н. (т.1 а.с.169).
За результатами обстеження житлово-побутових умов за адресою АДРЕСА_2 , складеного Службою у справах дітей Шевченківської районної адміністрації ЛМР від 04.10.2019 власником будинку є ОСОБА_13 , батько відповідача. Будинок складається з 6-ти житлових кімнат, кухні, коридорів, ванних і туалетних кімнат, загальною площею 183кв.м. Приміщення будинку чисті, санітарний стан відмінний, проведено ремонт. В будинку є необхідні меблі, побутова і оргтехніка. Дитина ОСОБА_7 має окрему умебльовану кімнату, місце для навчання та дозвілля. Крім того, окрема житлова кімната обладнана для дитини ОСОБА_6 (т.1 а.с.190).
За витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником будинку за адресою АДРЕСА_2 з 04.11.2019 є ОСОБА_3 . Цим документом зафіксовано, що житлова проща будинку становить 57,1кв.м і складається з 4-х, а не 6-ти як вказано акті обстеження, житлових кімнат (т.2 а.с.13-14).
Отже, обидва будинки, де проживають сторони, були обстежені відповідними комісіями, які встановили, що у кожному з них створені належні умови для проживання малолітньої дитини.
Позивачка ОСОБА_5 має вищу освіту, працює у корпорації «Артеріум» на посаді фахівця із зовнішньоекономічної діяльності 1 категорії відділу дистрибуції на зовнішніх ринках з 01.03.2013 по даний час. За місцем праці характеризується позитивно. Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_5 за період з 01.01.2017 по 31.12.2019 отримала заробітну плату в розмірі 512 720,29грн. (т.1 а.с.38,39).
ОСОБА_5 на обліку у нарко- та психоневрологічному диспансері не перебуває (т.1 а.с.40,41).
Відповідач ОСОБА_3 має вищу освіту, працює лікарем НКП «3-тя МКЛ» МЦПС і РЛ м.Львова. За місцем праці характеризується позитивно, неодноразово заохочувався (т.1 а.с.172). Він позитивно характеризується і за місцем проживання. Його заробіток за основним місцем праці з лютого по липень 2020 становив 21 050,11грн (т.2 а.с.11).
ОСОБА_3 також працює лікарем УЗД в приватному кабінеті, де за період квітень-вересень 2019 отримав заробітну плату 27 789,00грн (т.1 а.с.179), за період з січень-червень 2020 - 30 000 грн.(т.2 а.с.12).
Встановлено, що дитина ОСОБА_6 з 01.09.2016 по 07.11.2018 відвідувала ясла-садок №37. Вихованням дитини займалися обоє батьків, які приводили і забирали дитину, дослухалися до порад вихователя та медперсоналу. Дитина відвідувала ЗДО охайною, чистою, одягнутою по сезону. Дитина прихильно ставилася до обох батьків. ОСОБА_3 цікавився успіхами і досягненнями дитини, відвідував батьківські збори, дитячі свята (т.1 а.с.138).
Крім того, встановлено що дитина ОСОБА_6 в період з листопада 2018 відвідувала ТзОВ «ДНЗ «Центр розвитку дитини «Веселі та розумні». За зверненнями відповідача проводилися численні перевірки діяльності даного товариства. Згідно листа ЛОДА від 13.08.019 основним видом діяльності цього ТзОВ є «Денний догляд за дітьми», ці послуги не є освітніми і не підлягають ліцензуванню (т.1 а.с.129).
Дитина ОСОБА_6 , 2014 р.н., з 16.09.2019 відвідувала НВК «ЗДО Дивосвіт-гімназія», договір надання навчальних послуг від 16.09.2019, укладений ОСОБА_5 (т.1 а.с.44-45). У довідці «ЗДО Дивосвіт-гімназія» від 27.01.2020 зазначено, що дитина ОСОБА_6 проявила себе як добра, життєрадісна, неконфліктна дитина. Вихованням дитини займалася мама, яка приймала активну участь у виховному процесі, житті дитини. Дитина була завжди охайна та доглянута (т.1 а.с.46).
Батько дитини ОСОБА_3 також відвідував цей дошкільний заклад, де навчалася його дитина та цікавився її успіхами, досягненнями та проблемами, відвідував дитячі свята, про що вказано в листі від 27.05.2020 на звернення ОСОБА_3 (т.1 а.с.163).
Крім того, дитина ОСОБА_6 з 30.03.2019 по 29.09.2019 відвідувала школу танцю «Пантера Данс Студіо» (т.1 а.с.43).
В судовому засіданні позивачка повідомила, що син ОСОБА_14 з початку вересня 2020р. навчався у 1-му класі ліцею ім.В.Симоненка, але за її заявою через непорозуміння з вчителем була 10.11.2020 відрахований з цього навчального закладу і переведений в іншу школу. Про дану обставину повідомити відповідача вона не встигла.
Відповідно до довідки педіатричного відділення КНП ЛОР «Західноукраїнський спеціалізований дитячий медичний центр» від 27.05.2020 №808 візити дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_6 до лікарів відбувалися в супроводі обох батьків або лише батька. У деяких випадках дітей супроводжувала бабуся. Батьки виконували лікарські призначення та дотримувалися календаря щеплень (т.1 а.с.162 зворот).
Дітям ОСОБА_7 та ОСОБА_6 надавалися стоматологічні послуги, оплату за які проводив ОСОБА_3 (т.1 а.с.200). Дитина ОСОБА_6 оглядалася лікарем алергологом (т.1 а.с.162).
Відповідно до консультативного висновку психолога Дитячого центру здоров'я від 15.01.2020 дитина ОСОБА_14 за рівнем розвитку відповідає своєму віку, має теплі взаємовідносини з мамою, впевнено і вільно почувається у її присутності, спокійний, врівноважений (т.1 а.с.42).
Сторони подали до суду першої інстанції копії заяв та звернень у різні правоохоронні органи щодо, на їх думку, неправомірних дій одне одного, та відповіді на ці звернення. Проте, вказані у них обставини не знайшли свого підтвердження. Судом встановлено, що за результатами їх розгляду ні позивачка, ні відповідач не притягалися до адміністративної чи кримінальної відповідальності.
Судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про те, що обоє батьків дбають про здоров'я, виховання та гармонійний розвиток дитини ОСОБА_6 , відвідують заклади в яких перебуває дитина та приходять на дитячі свята.
При вирішенні спору між батьками щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд, керувався нормами ч.ч.8,9 ст.7 СК України, згідно яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Ухвалюючи рішення про визначення місця проживання дитини ОСОБА_6 разом з її матір'ю ОСОБА_5 , суд першої інстанції виходив з того, що це буде якнайкраще відповідати інтересам дитини.
Такий висновок суду є правильним.
У статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною 5 статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
У частині 1 статті 3 Конвенції про права дитини закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин 1, 2 статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.
Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.
Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.
З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.
Так, в суді апеляційної інстанції був заслуханий малолітній ОСОБА_6 з приводу визначення його місця проживання, який ствердив, що любить обох батьків, проте хоче проживати з матір'ю.
Положення Конвенції про права дитини про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов'язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.
У зв'язку з наведеним Велика Палата Верховного Суду у справі N 61-327цс18 у постанові від 17 жовтня 2018 року відступила від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14 грудня 2016 року у справі N 6-2445цс16 та від 12 липня 2017 року у справі N 6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини про обов'язковість брати до уваги принцип 6 Декларації прав дитини стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю. Велика Палата Верховного Суду дійшов висновку, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з інтересів дитини та правильно врахував необхідність материнської турботи щодо дитини та інші встановлені фактичні обставини справи.
При цьому суд обґрунтував, з яких мотивів не погоджується з висновком органу опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 06.11.2019, який рекомендує визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_15 з батьком ОСОБА_3 .
Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим в судовому рішенні.
Колегія суддів вважає, що висновок судово-психологічної експертизи від 11.05.2021 №468/21 про визначення місяця проживання дитини ОСОБА_6 не має правового значення при вирішенні даного спору, оскільки ним встановлені лише певні психологічні особливості малолітнього ОСОБА_6 . Висновок ґрунтується на припущеннях потенційно негативних наслідків відсутності спілкування між рідними братами і при цьому, ним не враховано наслідків розлучення дитини з матір'ю. В свою чергу, встановлено, що після розірвання шлюбу між сторонами, діти ОСОБА_8 і ОСОБА_11 продовжують спілкуватися між собою, спільно відпочивають та проводять дозвілля з батьком. Рішення суду про визначення місця проживання дитини з матір'ю не позбавляє батька можливості повноцінно брати участь у вихованні дитини як того вимагає закон та принципи справедливості, розумності та добросовісності.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, не впливають на їх правильність, зводяться до переоцінки доказів.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст.375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 01 грудня 2020 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повний текст постанови складено:02.03.2022.
Головуючий
Судді