Справа № 463/6840/20 Головуючий у 1 інстанції: Головатий Р.Я.
Провадження № 22-ц/811/2643/21 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
Категорія: 48
01 березня 2022 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справах:
головуючого - судді Ніткевича А.В.,
суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в приміщенні Львівського апеляційного суду в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Виконавчого комітету Львівської міської ради на заочне рішення Личаківського районного суду м. Львова від 09 грудня 2020 року в складі судді Головатого Р.Я. у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради про відшкодування шкоди, -
встановив:
У липні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Львівської міської ради про відшкодування шкоди, просив стягнути 98143 грн. 58 коп., на відшкодування шкоди, заподіяної падінням дерева на його автомобіль Фольцваген Пасат, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Вимоги обгрунтовував тим, що є власником автомобіля Фольксваген Пассат, реєстраційний номер НОМЕР_1 . 19.07.2018 близько 09:30 год. припаркував свій автомобіль по вул. Пекарській у м. Львові біля будинку № 52-54, а коли о 10 год. вийшов з лікарні побачив, що на його автомобіль впало дерево. Після цього позивач викликав поліцію і написав заяву з приводу даної події. В подальшому, отримав відповідь з Личаківського ВП ГУНП у Львівській області про те, що відомості за його заявою до ЄРДР не внесені, оскільки викладені у ній факти носять цивільно-правовий характер та вирішуються у судовому порядку.
У зв'язку з падінням дерева на автомобіль позивача йому завдано шкоди на суму 98143 грн. 58 коп., з яких: 94822 грн. 58 коп. - вартість матеріального збитку, що підтверджується висновком експертного автотоварознавчого дослідження № 110 від 06.08.2018, 500 грн. - послуги евакуатора, 306 грн. - телеграма відділу комунального господарства, 15 грн. - плата за розрахункове касове обслуговування, 2500 грн. - вартість проведення експертизи.
Відповідно до пп.7 п. а ч. 1 ст. 30 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою виробничих територій, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, тобто, організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень належить до відання саме виконавчого органу міської ради, однак відповідачем вказані обов'язки не виконані, внаслідок чого завдано позивачу майнову шкоду, тому просить позов задовольнити.
Оскаржуваним заочним рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 09 грудня 2020 року, з врахуванням ухвали цього ж суду про виправлення описки від 12 квітня 2021 року, позов задоволено.
Стягнуто з Виконавчого комітету Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 98143 грн. 58 коп. на відшкодування шкоди.
Стягнуто з Виконавчого комітету Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 4040 грн 80 коп. судових витрат.
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 17 травня 2021 року заяву Виконавчого комітету Львівської міської ради про перегляд заочного рішення Личаківського районного суду м.Львова від 09.12.2020 у цивільній справі №463/6840/20 (провадження №2/463/1190/20) за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради про відшкодування шкоди - залишено без задоволення.
Рішення суду оскаржив відповідач Виконавчий комітет Львівської міської рад,вважає, що оскаржуване рішення ухвалено з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Покликається на те, що для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідно довести неправомірність поведінки, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, а також вину.
В свою чергу, згідно Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, яке затверджене ухвалою Львівською міською радою від 14.07.2016 № 777 до повноважень районних адміністрацій у галузі житлово-комунального господарства належать, зокрема забезпечення благоустрою району, організація озеленення.
При цьому, правові та організаційні засади озеленення населених пунктів визначені Правилами утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства архітектури та житлово-комунального господарства України від 10.04.2006 № 105.
Згідно із п. 5.5 цих Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними на об'єктах благоустрою комунальної власності є балансоутримувачі цих об'єктів.
Також, повноваження у сфері охорони зелених насаджень чітко розмежовані рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 14.03.2014 № 195.
Відповідно до зазначених нормативних документів, щорічно в міському бюджеті передбачаються районним адміністраціям, як балансоутримувачам об'єктів благоустрою кошти на проведення робіт з озеленення, в тому числі видалення вуличних насаджень.
Враховуючи наведене, районні адміністрації здійснюють контроль на об'єктах благоустрою та забезпечують видалення аварійних та сухостійних дерев.
Щодо висновку експерта, то зазначає, що останній не попереджався про кримінальну відповідальність, відтак такий має дорадчий характер та ґрунтується на припущеннях, тому не може мати преюдиційний характер.
Стверджує, що позивач повинен був довести неправомірність діяння саме виконавчого комітету Львівської міської ради, розмір шкоди, який був заподіяний, а також зв'язок між діянням та шкодою, однак таких доводів суду не подано.
Просить скасувати заочне рішення Личаківського районного суду м. Львова від 09 грудня 2020 року та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 360 ЦПК України).
Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою апеляційне провадження.
Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України).
Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду першої інстанції з вимогами про відшкодування шкоди, сумарний розмір якої не перевищує ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Враховуючи наведене, справа призначена для розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які вже висловлені, зокрема, у позові заяві та апеляційній скарзі, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі № 668/13907/13-ц).
Разом з цим, згідно із ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до статей 3, 21, 24, Конституції України, всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги районний суд виходив з того, що організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень належить до відання саме виконавчого органу міської ради.
Таким чином, врахувавши, що внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача щодо організації благоустрою населених пунктів пошкоджено автомобіль позивача, чим спричинена йому майнова шкода на загальну суму 98143 грн. 58 коп., відповідачем не доведено, що шкода завдана не з його вини, суд прийшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу ст. 12 ЦПК України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Статтею 41 Конституції України визначено, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Разом із тим відповідно до положень статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ч. 1 ст. 1 ЦК України).
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, юридичні факти, заподіяння матеріальної та моральної шкоди тощо, а також вони можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ст. 11 ЦК України).
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
У розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Судом встановлено такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Позивач ОСОБА_1 є власником автомобіля «Фольксваген Пассат, реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .
19.07.2018 на вул. Пекарській у м. Львові біля будинку № 52-54 на автомобіль позивача впало дерево.
З приводу зазначеної обставини позивач написав заяву у поліцію.
У листі Личаківського ВП ГУНП у Львівській області зазначено про те, що відомості за його заявою до ЄРДР не внесені, оскільки викладені у ній факти носять цивільно-правовий характер та вирішуються у судовому порядку (а.с. 12-13).
Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 110 від 06.08.2018 позивачу спричинено майнову шкоду у зв'язку з завданням технічних пошкоджень його автомобілю на загальну суму 98143 грн. 58 коп. (а.с. 38-79).
Таким чином, факт падіння дерева на належний позивачу автомобіль та завдання, у зв'язку з цим транспортному засобу механічних пошкоджень, а також розмір заподіяної шкоди підтверджуються наданими позивачем доказами, а саме висновком експертного дослідження та листом Личаківського ВП ГУНП у Львівській області.
За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.
Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Зобов'язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
Аналіз положень статей 11 та 1166 ЦК України дозволяє зробити висновок, що підставою виникнення зобов'язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі.
Зобов'язання про відшкодування шкоди виникає за таких умов: наявність шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди та її результатом - шкодою; вина особи, яка завдала шкоди.
Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Таким чином, законодавцем встановлена презумпція вини заподіювача шкоди та саме він повинен довести, що шкоду завдано не з його вини.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" передбачено право громадян звертатися до суду з позовами про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров'ю громадян унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об'єктів благоустрою.
За змістом п."г" п. 1ст. 13 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" території загального користування, до яких віднесено вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки визначені як окремі об'єкти благоустрою.
Згідно із п. 2.6 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105, безпосереднє управління зеленим господарством міст (районів міст), селищ міського типу здійснюється відповідними структурними підрозділами органів державної влади; на них покладаються функції: контрою за станом експлуатації та утримання об'єктів зеленого господарства незалежно від власності та відомчого підпорядкування в межах території міст та інших населених пунктів; обстеження зелених насаджень для оформлення ордерів на проведення санітарних вирубок, видалення сухостійних, пошкоджених хворобами й шкідниками дерев та кущів тощо, а також видача дозволів (ордерів) на вирубку сухостійних, буреломних і вітровальних та пошкоджених хворобами й шкідниками окремих дерев.
Відповідно до п.5.5 Правил відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними є: на об'єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об'єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянках, які відведені під будівництво, - забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі.
Згідно із п.2.6 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105 балансоутримувач - спеціально вповноважені на конкурсних засадах державними чи місцевими органами влади підприємства, організації, які відповідають за утримання та збереження зелених насаджень на підпорядкованих територіях зеленого господарства.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування визначають на конкурсних засадах із числа спеціалізованих підприємств, організацій балансоутримувачів об'єктів благоустрою зеленого господарства державної та комунальної власності (п. 5.1 Правил).
Згідно Правил благоустрою м. Львова, які затверджені ухвалою Львівської міської ради №376 від 21.04.2011, охорона зелених насаджень м.Львова - це система адміністративно-правових, організаційно-господарських, архітектурно-планувальних і агротехнічних заходів, спрямованих на збереження, відновлення або поліпшення виконання зеленими насадженнями відповідних функцій (п. 9.1).
Утримання об'єктів зеленого господарства містить: догляд за деревами і чагарниками, за газонами, квітниками, садовими доріжками, за садовим обладнанням; інвентаризацію зелених насаджень; охорону зелених насаджень від шкідників та хворіб; охорону природної фауни (п. 9.3).
У розділ 12 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 10 квітня 2006 року № 105, передбачено, що з метою контролю за станом міських зелених насаджень здійснюються як загальні, часткові та позачергові огляди.
При цьому, під час проведення щорічних обстежень зелених насаджень потрібно виявляти аварійні дерева (дерева, які можуть становити загрозу для життя і здоров'я пішоходів, транспортних засобів, пошкодити лінію електропередач, будівлі і споруди або перебувають у пошкодженому стані внаслідок снігопадів, вітролому, урагану та інших стихійних природних явищ, чи за наявності гнилої серцевини стовбура, значної суховершинності, досягнення вікової межі (п. 9.1.11 Правил).
Відповідно до п. 3.2 Правил № 105, до елементів благоустрою віднесено, зокрема, зелені насадження (у тому числі, снігозахисні, протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, у парках, скверах і алеях, бульварах, садах, інших об'єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях.
Таким чином, балансоутримувачем зелених насаджень є уповноважене органами місцевого самоврядування підприємство, яке відповідає за утримання та збереження зелених насаджень.
З матеріалів справи встановлено, що у 2018 році позивач ОСОБА_1 вже звертався до суду з вимогами про відшкодування шкоди, у зв'язку з цими ж правовідносинами, що є предметом даної справи, визначивши відповідачами Львівську міську раду та Личаківську районну адміністрацію Львівської міської ради.
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 24 грудня 2019 року, справа №463/6000/18 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення не оскаржувалося та набрало законної сили.
При цьому, в межах розгляду даної справи, який відбувався з участю представника Личаківської районної адміністрації, суд першої інстанції встановив, що Львівська міська рада не визначала балансоутримувача дерев, що ростуть по вул. Пекарській, 52 у м. Львові, а Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради не є балансоутримувачем дерев, що ростуть по вказаній вулиці (а.с. 8-11).
В свою чергу, згідно із ст. 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» система місцевого самоврядування включає в тому числі міську раду та виконавчі органи міської ради.
Виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами (ст.1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Згідно із п. 7 ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.
Крім цього, частинами 1, 2 ст. 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов'язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста).
При цьому, згідно із правовим висновком Верховного Суду, викладеного у справі №2-1474/11-ц, №61-6202св18 від 04 квітня 2018 року організація благоустрою населених пунктів, визначення балансоутримувача та контроль за станом зелених насаджень належить до відання саме виконавчого органу міської ради, а тому обов'язок відшкодування заподіяної позивачу майнової шкоди, внаслідок падіння дерева, не може бути покладено на міську раду, як орган місцевого самоврядування.
Відповідно до ухвали Львівської міської ради від 26.05.2016 року № 505 «Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів», виконавчий комітет Львівської міської ради входить до структури виконавчих органів Львівської міської ради.
Враховуючи наведене та оскільки внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача щодо організації благоустрою населених пунктів було пошкоджено автомобіль позивача, чим спричинена йому майнова шкода на загальну суму 98143 грн. 58 коп., колегія суддів погоджується із тим, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
При цьому, колегія суддів виходить із того, що відповідачем не доведено, що шкода завдана не з його вини.
Що стосується розміру шкоди, про стягнення якої просить позивач, колегія суддів виходить з того, що такий не спростований відповідачем, свого розрахунку не надано, клопотань про призначення експертизи останній не подавав, при цьому, підстави не брати до уваги висновок автотоварознавчого дослідження, який наданий позивачем, відсутні.
Іншими словами, колегія суддів дійшла висновку про наявність причинового зв"язку між бездіяльністю виконавчого комітету Львівської міської ради та отриманими пошкодженнями автомобіля позивача за встановлених обставин та у відповідному розмірі.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.09.2018 року у справі №306/2659/16-ц, застосування конкретного способу захисту права залежить як від захисту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. Захист порушеного права має бути ефективним.
У цьому контексті колегія суддів враховує те, що ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Інших доводів апеляційної скарги, які б давали підстави для висновку про підставність такої, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ч. 3 ст. 258, ст.ст. 259, 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381, 382, 383 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Виконавчого комітету Львівської міської ради - залишити без задоволення.
Заочне рішення Личаківського районного суду м. Львова від 09 грудня 2020 року- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 01 березня 2022 року.
Головуючий: А.В. Ніткевич
Судді: С.М. Бойко
С.М. Копняк