Справа № 136/221/22
провадження №3/136/57/22
28 лютого 2022 року м. Липовець
Суддя Липовецького районного суду Вінницької області Шпортун С.В., розглянувши матеріали, які надійшли від начальника відділу поліції №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - невідомо, громадянина України, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не притягувався до адміністративної відповідальності,
за ч.1 та ч.2 ст. 173-2 КУпАП, -
06.02.2022 року о 00:15 год. в АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 , ображав свою дружину ОСОБА_2 словами нецензурної лайки, внаслідок чого було завдано шкоди психічному здоров'ю потерпілої.
Такими своїми діями ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Крім цього, 06.02.2022 року о 12:30 год. в АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 , ображав свою дружину ОСОБА_2 словами нецензурної лайки, внаслідок чого було завдано шкоди психічному здоров'ю потерпілої.
Такі дії ОСОБА_1 особою, що склала матеріали про адміністративне правопорушення кваліфіковано за ч.2 ст.173-2 КУпАП як ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Відповідно до положень ст.36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідно їх об'єднати в одне провадження.
У судове засідання ОСОБА_1 , не з'явився, повідомлявся своєчасно належним чином про час та місце розгляду справ. Крім того, на офіційному сайті суду в розділі «Громадянам» у вкладці «Список судових справ, призначених до розгляду» з моменту призначення даної справи до розгляду було зазначено дату, час та місце розгляду справи. При цьому він клопотання про відкладення судових засідань не подано, причини неявки не повідомлені.
Відповідно до ч.1 ст.268 КупАП України, не містить імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за ст.173-2 КУпАП за наявності даних про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Крім того, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Зважаючи на викладені обставини, ОСОБА_1 належно сповіщався про час і місце розгляду справи, був обізнаний про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, отримував судові виклики, не подавав письмових заперечень проти протоколу, пояснень та доказів, до суду не з'явився, його поведінка свідчить про не бажання брати участь у розгляді справи, тому суд здійснює розгляд в даному судовому засіданні.
Суд вивчивши та дослідивши матеріали справи встановив, що вказані адміністративні правопорушення ОСОБА_1 вчинив в один день 06.02.2022 із різницею у часі в дванадцять годин, доказів того, що ОСОБА_1 протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою статті 173-2 КУпАП матеріали справи не містять.
Судом встановлено, що відповідальність за ч.2 ст.173-2 КУпАП настає у разі вчинення особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті тих самих дій.
Разом з тим, у КУпАП, відсутня норма, яка б передбачала перекваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому вважаю, що у даному випадку необхідно застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11 жовтня 2011року №10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення».
У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року (заява N 7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини (зокрема, mutatis mutandis рішення у справі OZTURKv.GERMANY від 21 лютого 1984 року, пункт 53), справи про адміністративні правопорушення, враховуючи, зокрема, розмір та характер стягнень, для цілей статті 6 ЄКПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ.
Згідно з вимогами ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997, яка набрала чинності для України 11.09.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення, згідно з національним законом або міжнародним правом; також не може бути призначене суворіше покарання ніж те, що підлягало застосуванню на час вчинення кримінального правопорушення.
З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Таким чином, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 по епізоду вчинення домашнього насильства 06.02.2022 о 12:30 годині слід перекваліфікувати з ч. 2 ст. 173-2 КУпАП на ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Суд враховує, що перекваліфікація дій не порушує прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та не змінює обставин правопорушення, зафіксованих в протоколі, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється провадження.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1ст.173-2 КУпАП, доведена протоколами про адміністративні правопорушення, його письмовими поясненнями та поясненнями потерпілої, матеріалами, що додані до протоколів, які в силу ст. 251 КУпАП є доказами у справі про адміністративні правопорушення.
При призначенні виду та розміру адміністративного стягнення враховується особа порушника, ступінь вини, майновий стан, характер вчиненого правопорушення, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Дослідивши обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, оцінивши усі зібрані у справі докази, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов до висновку, що ОСОБА_1 слід визнати винним у вчиненні вищевказаного адміністративного правопорушення та з урахуванням особи порушника та характеру вчиненого правопорушення, положень ст.36 КУпАП накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі, що визначений санкцією частини статті, за якою інкриміноване його діяння, оскільки вони є тотожними, відтак визначати більш серйозне правопорушення відсутні правові підстави.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідност.4 ч.5 Закону України "Про судовий збір", у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, до спеціального фонду Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.23, 27, 33, 36, 173-2 ч. 1, 221, 251, 276, 284 КУпАП, суд, -
Накласти на ОСОБА_1 , адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 (сто сімдесят) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , судовий збір в сумі 496 (чотириста дев'яносто шість) грн. 20 к., зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10-ти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області.
Суддя Світлана ШПОРТУН