Номер провадження 22-ц/821/501/22Головуючий по 1 інстанції
Справа №703/3500/21 Категорія: 304090300 Ігнатенко Т. В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
03 березня 2022 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Вініченка Б.Б., Сіренка Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника акціонерного товариства «Акцент-Банк» адвоката Омельченка Євгена Володимировича на заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11 січня 2022 року у справі за позовом акціонерного товариства «Акцент-Банк» (далі АТ «Акцент-Банк», банк) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У жовтні 2021 року АТ «Акцент-Банк» звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості.
В обгрунтування своїх позовних вимог банк вказував на те, що 10 серпня 2019 року ОСОБА_1 приєднався до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладення кредитного договору № б/н та отримання кредитної картки.
На підставі вказаної анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44, 40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент_Банк» разом з Умовами та правилами і тарифами, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві.
Банк на боргові зобов'язання за кредитом і овердрафтом нараховує відсотки в розмірі, встановленому тарифами банку з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, якщо інше не передбачено п. 2.1.1.12.13, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 Умов та правил.
Одночасно пунктом 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість здійснювати зміну тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків. Право зміни розміру наданого на платіжну картку кредиту (кредитного ліміту) банк залишає за собою в однобічному порядку, за власним рішенням банку та без попереднього повідомлення клієнта.
АТ "А-Банк" свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі відповідно до умов договору.
Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.
Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, внаслідок чого станом на 20 вересня 2021 року має заборгованість у сумі 63 787,47 грн, яка складається з наступного: 45 937,68 грн, - заборгованість за кредитом; 17 849,79 грн, - заборгованість по відсоткам; 00,00 грн, - штраф.
Вказану заборгованість банк просив стягнути з ОСОБА_1 разом із судовими витратами у розмірі 2 270.00 грн.
Заочним рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11 січня 2022 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором станом на 20 вересня 2021 року у сумі 45 937,68 грн, а також судовий збір 1 634,00 грн., а всього 47 572,53 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи рішення в частині задоволених позовних вимог, суд вказав на наявність договірних правовідносин між банком та відповідачем, зазначивши, що зважаючи на наявність підписаного сторонами 10 серпня 2019 року паспорту споживчого кредиту, який відповідає формі та змісту, визначеного для нього Додатком 1 Закону України «Про споживче кредитування», АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 мали намір укласти договір споживчого кредитування. Проте, враховуючи, що паспорт споживчого кредиту є інформацією, яка була надана ОСОБА_1 до укладення кредитного договору та була актуальною лише до 01 січня 2020 року, а матеріали цивільної справи не містять відомостей про те, які саме із зазначених у паспорті умов були прийняті позичальником, дана інформація не може бути взята судом до уваги як доказ підтвердження конкретних умов кредитування. Місцевий суд вказав, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «А-Банк» не повернуті, тому задоволив позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в сумі 45 937, 68 грн.
В частині відмовлених позовних вимог щодо стягнення відсотків за користування кредитними коштам суд керувався тим, що позовні вимоги банку в цій частині є недоведеними. Так судом вказано на те, що анкета-заява ОСОБА_1 не містить домовленості про вид кредитної картки, сплату процентів за користування кредитними коштами, а також посилання на паспорт споживчого кредиту, як на складову кредитного договору. Умови та правила надання банківський послуг в А-банку не визнані судом складовою частиною кредитного договору. Щодо неврахування визначених у паспорті споживчого кредиту умов щодо розміру процентної ставки міськрайонним судом зазначено, що паспорт споживчого кредиту є інформацією, яка була надана ОСОБА_1 до укладення кредитного договору та була актуальною лише до 01 січня 2020 року. Матеріали цивільної справи не містять відомостей про те, які саме із зазначених у паспорті умов були прийняті позичальником, дана інформація не може бути взята судом до уваги як доказ підтвердження конкретних умов кредитування. Таким чином саме по собі підписання відповідачем ОСОБА_1 паспорту споживчого кредиту без підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг, не є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача нарахованих відсотків.
Рішення районного суду в частині відхилених позовних вимог оскаржено банком в апеляційному порядку.
Апелянтом вказано на те, що дане рішення є таким, що постановлене з порушенням матеріальних норм права та підлягає скасуванню з наступних підстав.
Щодо відсутності підпису на Умовах та Тарифах і Правилах надання банківських послуг скаржник вказує на те, що відповідач в анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердив під розпис факт ознайомлення з такими Умовами та Правилами та зобов'язався в подальшому регулярно знайомитися зі змінами до них, викладеними на сайті банку. Крім того представник банку зазначає про те, що позичальник погодився з умовами, що діяли на момент зняття коштів і вже повинен сплачувати процентну ставку.
Щодо відмови у стягненні на користь позивача відсотків апелянт також наполягає на тому, що боржником підписаний паспорт споживчого кредитування за програмою «Кредитна картка», в якому чітко зазначені всі оговорені умови кредитування, строки, відсоткова ставка та багато іншого. Паспорт продукту підписано боржником за допомогою електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором. Тому в даному випадку слід використовувати не постанову Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, а іншу судову практику, де наявний Паспорт споживчого кредиту, а саме постанову Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20.
В апеляційній скарзі також скаржником обгрунтовується дата актуальності інформації, визначеної у паспорті споживчого кредиту, зокрема те, що паспорт кредиту оформлено у відповідності до додатку № 1 до ЗУ «Про споживче кредитування» і строк кредиту зазначається у розділі №2 «Основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача» підрозділі «Строк кредитування», де зазначено строком кредитування 240 місяців.
Щодо сумнівів суду відносно розрахунку заборгованості, то апелянт зазначає про їх необгрунтованість, однак на підтвердження розрахунку банк надає банківську виписку.
Керуючись зазначеними аргументами незаконності рішення суду першої інстанції, представник банку просить скасувати рішення в частині відмовлених позовних вимог. Просить задовольнити позовні вимоги АТ «А-Банк» в повному обсязі.
На апеляційну скаргу відзив не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Виходячи з положень ч. 13 ст. 7, ч. 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, враховуючи ціну позову, суд проводить розгляд справи без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає до задоволення.
Положеннями ст. 367 ЦПК України встановлені межі розгляду справи судом апеляційної інстанції, зокрема частиною першої цієї статті передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Більш того докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. (частина третя зазначеної статті кодексу)
Таким чином рішення суду першої інстанції переглядається апеляційним судом тільки в межах доводів апеляційної скарги, тобто в межах незадоволеної частини позовних вимог щодо стягнення відсотків за користування кредитними коштами.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 10 серпня 2019 року ОСОБА_1 приєднався до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку з метою укладання кредитного договору №б/н та отримання кредитної картки.
Підписанням вказаної заяви відповідач погодився на те, що ця заява разом Умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. Підписант ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення і згодний з його умовами, примірник договору про надання банківських послуг погодився отримати шляхом самостійної роздруківки із сайту банку. Підписант також зобов'язався виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно самостійно знайомитися з їх змінами на сайті банку (а.с. 8,).
Відомостей про намір отримати кредитну картку та її тип (вид), розмір кредитного ліміту, розмір процентів за користування кредитом, строків та порядку повернення коштів, розміру пені та штрафних санкцій за несвоєчасне погашення кредиту, тощо в анкеті-заяві не зазначено.
Вказана обставина вірно зазначена районним судом.
Крім того 10 серпня 2019 року ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту, в якому містяться умови кредитування з видачею кредитних карток «Універсальна» та «Універсальна gold» та картка «Зелена» (а.с. 8 зв. 9 ).
Заявляючи вимоги про стягнення грошових сум, позивач надав до суду розрахунок заборгованості станом на 20 вересня 2021 року, анкету-заяву від 10 серпня 2019 року, паспорт споживчого кредиту від 10 серпня 2019 року, витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», витяг з тарифів користування кредитною карткою «Універсальна gold».
Згідно наданого банком розрахунку заборгованості за договором №б/н від 10 серпня 2019 року відповідач станом на 20 вересня 2021 року має заборгованість - 63 787,47 грн, яка складається з наступного: заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) - 45 937,68 грн, 17 849, 79 грн, - заборгованість по відсоткам (а.с. 6-7).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до положень ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недотриманням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Звертаючись до суду з цим позовом банк на підтвердження наявності договірних відносин, заборгованості та її розміру, подав до суду анкету-заяву, паспорт споживчого кредиту та розрахунок заборгованості. Виписка по кредитному договору, укладеного з ОСОБА_1 , надано банком тільки разом із подачею апеляційної скарги.
Виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) у сукупності з іншими доказами може бути належними доказами щодо фактичного користування позичальником банківськими коштами (існування кредитних правовідносин між сторонами), а також заборгованості за кредитним договором.
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц та ін.
Проте така виписка не була надана позивачем до районного суду, що було його процесуальним обов'язком, а нові докази, додані до апеляційної скарги та які не були надані суду першої інстанції, суд не приймає до уваги у силу вимог ч. ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України.
Доводів щодо обгрунтування причин неподання такого доказу до суду першої інстанції та доказів неможливості подання таких документів до суду першої інстанції з причин, які об'єктивно не залежали від волі позивача скаржником не вказано.
Аргументи скарги про те, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 не може бути застосований судом у даному спорі відхиляється апеляційним судом.
З урахуванням системного аналізу положень статей 403-404 ЦПК України і статей 13, 36, 45 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» можна зробити висновок, що у цивільному процесуальному законі визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, які полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. З метою застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного цивільного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об'єднаної палати КЦС - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати - над висновками об'єднаної палати, палати й колегії суддів КЦС.
Таким чином у цьому випадку підлягає застосуванню не позиція, що міститься у наведених скаржником постановах колегії суддів чи судової палати КЦС, а саме висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, який і врахований судом першої інстанції при вирішенні даного спору.
Крім того такий висновок відповідає принципу юридичної визначеності, бо якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що наявність неоднакових редакцій та положень Умов і правил банківських послуг не мають правового значення, оскільки вид банківського кредиту, з огляду на їхній характер, цільове спрямування та об'єкт кредитування є тотожним - споживче кредитування, а визначальним є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід'ємну складову змісту договору. Таким чином аргументи апелянта про ознайомлення відповідача з Умовами та правилами надання банківських послуг шляхом підписання анкети-заяви та погодження з їх умовами та змінами є безпідставними, оскільки банком не надано підписаних позивачем таких Умов та правил. Та висновків суду першої інстанції в цій частині не спростовують.
Оскільки витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 10 серпня 2019 року шляхом підписання заяви та узгодження між сторонами вищевказаних умов договору, тому доводи апеляційної скарги в цій частині оцінюються апеляційним судом критично.
Посилання в апеляційній скарзі на паспорт споживчого кредиту, який за доводами банку містить основні умови кредитування, колегією суддів визнаються безпідставними, оскільки такий документ не може бути підставою для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за відсотками.
Слід зазначити, що визначені у цьому документі умови кредитування, в тому числі максимальний розмір кредитного ліміту, розмір обов'язкового щомісячного платежу, процентна ставка та інші штрафні санкції за порушення умов договору стосуються кредитних карток типу і «Універсальна» і «Універсальна голд», а також картки «Зелена», тому не можуть свідчати про узгодження цих умов кредитного договору між сторонами, що вимагає положення статей 3, 627 ЦК України.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів для достовірного встановлення обставини якою саме банківською картою (кредитною карткою) користувався ОСОБА_1 у АТ «Акцент_банк».
Позивачем у порушення вимог ст. ч. 1 ст. 81 ЦПК України не доведено належними та допустимими доказами яким саме типом банківської картки користувався відповідач.
Крім того колегія суддів враховує, що хоча паспорт споживчого кредиту і містить підпис відповідача, проте змістом вказаного документу передбачено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеній в цьому документі, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача.
Більш того строк дії (актуальності) інформації у вказаному документі визначена до 01 січня 2020 року, в той час як заборгованість відповідача розрахована банком станом на 20 вересня 2021 року, що перевищує строк дії умов, визначених у паспорті споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка».
За вказаних обставин вказаний документ не може бути прийнятий судом як беззаперечний та допустимий доказ на підтвердження узгодження між сторонами розміру відсоткової ставки за користування кредитними кошами, а вимоги банку в цій частині вірно оцінені місцевим судом як необгрунтовані та недоведені.
Доводи апеляційної скарги в цій частині вірних висновків суду першої інстанції не спростовують.
За викладених обставин колегія суддів вважає, що районний суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права в частині, яка переглядається апеляційним судом. Підстав для задоволення апеляційної скарги не встановлено.
Керуючись ст.ст. 35, 141, 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника акціонерного товариства "Акцент-Банк"- адвоката Омельченка Євгена Володимировича залишити без задоволення.
Заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11 січня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді