Справа № 159/878/22 Провадження №11-кп/802/383/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія: запобіжний захід Доповідач: ОСОБА_2
02 березня 2022 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника обвинуваченої - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 на ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 17 лютого 2022 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_8 строком на 60 днів до 17 квітня 2022 року включно,
В провадженні Ковельського міськрайонного суду Волинської області знаходиться кримінальне провадження, внесене 20.12.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021030550001450, про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України.
В підготовчому судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строків тримання під вартою обвинуваченої під вартою з посиланням на те, що остання може переховуватися від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення і вплинути на потерпілу, оскільки не має постійного місця проживання, доходу, міцних соціальних зв'язків, останнє відоме місце її проживання: АДРЕСА_1 , зареєстрована в місті Краснорон Луганської області, за характером пред'явленого обвинувачення здатна впливати на потерпілу, крім того, їй повідомлено про підозру у вчиненні аналогічному кримінальному правопорушенні за ч.2 ст.190 КК України (кримінальне правопорушення № 12021030580003053 від 20.12.2021 року).
Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 17.02.2022 року продовжено строк тримання обвинуваченій ОСОБА_8 під вартою на 60 днів - до 17.04.2022 року включно, з правом застави в розмірі 49620 гривень.
Таке своє рішення місцевий суд мотивував тим, що судом встановлено, що ОСОБА_8 офіційно не працевлаштована, а тому не має постійного джерела прибутків, зареєстрована в селі Краснодон місто Краснодон Луганської області, проте фактично проживала в місті Одеса, яке знаходиться на значній відстані від місця проведення розгляду справи. Незважаючи на те, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину і раніше не судима, їй повідомлено про підозру у вчиненні на території Волинської області іншого кримінального правопорушення за ч.2 ст.190 КК України. З огляду на зміст пред'явленого обвинувачення, вік потерпілої, дані про особу обвинуваченої, запобігти ризику втечі та впливу на потерпілу можливо лише утримуючи обвинувачену під вартою до завершення судового розгляду справи по суті. Доводи сторони захисту про доцільність зміни запобіжного заходу на домашній арешт є непереконливими, оскільки всупереч вимог ст.22 КПК України суду не надано доказів родинних відносин між обвинуваченою та ОСОБА_9 , а також можливості останнього забезпечити виконання обвинуваченою своїх процесуальних обов'язків. Сторона захисту також не надала суду доказів перебування на утриманні обвинуваченої доньки та матері чи існування інших обставин, які б обумовили звільнення обвинуваченої з-під варто. На переконання суду жоден більш мякий запобіжний захід, не може запобігти визначеним судом ризикам. При обранні запобіжного заходу слідчим суддею визначено заставу в розмірі 49620 гривень. При продовженні запобіжного заходу суд вважає необхідним залишити цей розмір без змін.
У поданій апеляційній скарзі захисник обвинуваченої вважає ухвалу суду незаконною в частині продовження відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вказує на те, що посилання суду про те, що обвинувачена може впливати на потерпілу спростовується тим, що ОСОБА_10 повністю визнала вину, у неї вилучені грошові кошти, які вже повернуті потерпілій. Однією з причин обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слугувало те, що остання немає постійного місця проживання. Вказує на те, що під час розгляду клопотання була надана суду згода ОСОБА_9 про те, що він не заперечує щоб ОСОБА_10 перебувала під домашнім арештом у його житлі, де він мешкає сам за адресою: АДРЕСА_2 . Отже наявне місце проживання за яким можливо застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, є згода власника житла. ОСОБА_8 вперше притягується до кримінальної відповідальності, вину визнала, кошти потерпілій повернула, запевняє, що не буде ухилятися від явки до суду, за таких обставин не має підстав для подальшого тримання під її вартою. Просить скасувати ухвалу в частині продовження відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та ухвалити нову, якою обрати ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_2 .
Заслухавши суддю - доповідача, який виклав суть ухвали та доводи апеляційної скарги; пояснення захисника обвинуваченої, яка скаргу підтримала у повному обсязі та просила її задовольнити; прокурора, який заперечив доводи апеляційної скарги; апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
В судове засідання обвинувачена ОСОБА_8 не з'явилася. Клопотань про розгляд апеляційної скарги за її участю та клопотань про відкладення розгляду справи не подавала суду, а тому відповідно до ч.4 ст.422-1 КПК України, розгляд проводиться за її відсутності.
Згідно з положеннями ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно із ст.197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею, за умови доведення прокурором в клопотанні, поданому до суду в порядку ст.199 КПК України, обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Такий вид запобіжного заходу як тримання під вартою за положеннями ч.1 ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.176-178 КПК України, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» запобіжний захід - тримання під вартою має застосовуватися лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатися ухилятися від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.
Дані вимоги закону при розгляді клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_8 місцевим судом були дотримані в повній мірі.
Так при розгляді в суді першої інстанції клопотання про продовження запобіжного заходу щодо ОСОБА_8 прокурор довів обставини, які свідчать про наявність обґрунтованого обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати про існування хоча б одного із ризиків про те, що обвинувачена ОСОБА_8 може вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, що застосований до неї запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою не забезпечить виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов'язків, що вірно встановив суд.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що підставами для продовження строку тримання під вартою стали наявність обвинувачення у вчиненні злочину, а метою запобігання переховуватися від органів досудового розслідування або суду, впливати на потерпілу.
Апеляційний суд вважає, що з моменту взяття обвинуваченої ОСОБА_8 під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання, не змінилися обставини, які стали підставою для продовження, щодо неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не змінились обставини, які дають суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченої може забезпечити і більш м'який запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Так, наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не змінилися.
З урахуванням наведеного, а також даних про особу обвинуваченої ОСОБА_8 , яка офіційно не працевлаштована, не має постійного джерела прибутків, зареєстрована в селі Краснодон місто Краснодон Луганської області, проте фактично проживала в місті Одеса, апеляційний суд вважає, що інші, більш м'які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст.177 КПК України.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що незважаючи на те, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину і раніше не судима, їй повідомлено про підозру у вчиненні на території Волинської області іншого кримінального правопорушення за ч.2 ст.190 КК України, а тому з огляду на зміст пред'явленого обвинувачення, вік потерпілої, дані про особу обвинуваченої, запобігти ризику втечі та впливу на потерпілу можливо лише утримуючи обвинувачену під вартою до завершення судового розгляду справи по суті, з чим повністю погоджується апеляційний суд.
Також вірно зазначено, що доводи сторони захисту про доцільність зміни запобіжного заходу на домашній арешт є непереконливими, оскільки всупереч вимог ст.22 КПК України суду не надано доказів родинних відносин між обвинуваченою та ОСОБА_9 , а також можливості останнього забезпечити виконання обвинуваченою своїх процесуальних обов'язків. Сторона захисту також не надала суду доказів перебування на утриманні обвинуваченої доньки та матері чи існування інших обставин, які б обумовили звільнення обвинуваченої з-під вартою.
За таких обставин, суд обґрунтовано продовжив запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , а тому законних підстав для скасування ухвали і ухвалення нової ухвали, відповідно до викладеного в апеляційний скарзі обвинуваченої доводів, апеляційний суд не вбачає.
Доводи, які викладені в апеляційній скарзі захисником обвинуваченої, не зменшують доведених стороною обвинувачення ризиків, і не є підставою для відмови у задоволенні клопотання прокурора та обрання щодо обвинуваченої більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, як про це просить захисник.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування судового рішення, апеляційний суд не вбачає.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою.
Керуючись ст.ст.197, 199, 376, 405, 407, 422-1 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 17 лютого 2022 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_8 строком на 60 днів до 17 квітня 2022 року включно, залишити без зміни.
Ухвала є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: